Уведення в дію затвердженого рішення не завжди є легкою і простою справою. Тому ще на етапі п ідготовки та ухвалення рішення слід потурбуватися про підготовчі дії, щоб виконавці точно знали: що їм треба робити; де, в який спосіб; в які строки; якими засобами.

Щоб уникнути безвідповідальності, плутанини і непорозумінь, технологія введення в дію складних рішень має бути продумана і описана точніше та докладніше. Не варто шкодувати сил і часу на проведення роз’яснювальної роботи. Якщо рішення правильно зрозуміли, то воно буде адекватно сприйняте виконавцями. Усіх, кого стосується нововведення, необхідно якомога раніше залучати до активної уча сті в підготовці, ознайомити з можливими наслідками.

Найактивніших працівників, що сприяли реалізації і закріпленню рішень, варто заохочувати матеріально і морально.

Менеджерові-початківцю корисно знати ймовірні причини, які можуть завадити успішному виконанню рішення:

1) рішення нечітко сформульовано, не досить зрозумілі його мета і необхідність виконання, недостатній рівень роз’яснень;

2) виконавці погано зрозуміли рішення;

3) не створено нео бхідних умов для виконання рішення, подолання перешкод, що можуть виникнути з різних причин;

4) виконавець недостатньо заінтересований у подоланні труднощів і роботі по-новому, або він з певних причин не згоден з таким рішенням;

5) не налагоджено суворий і своєчасний облік і контроль за результатами но вовведень.

12.5. Контроль виконання рішень

Контроль виконання рішень — завершальний етап процесу управління вирішенням конкретної проблеми.

Контроль є однією з найважливіших функцій керівника.

Контролюючи хід виконання ухваленого рішення, він отримує важливу інформацію про те, які відхилення від запланованого мають місце і що треба зробити, аби досягти позитивних кінцевих результатів. Контроль тримає виконавців у пев ному напруженні, не дозволяє безвідповідально ставитись до своїх обов’язків.

Відсутність контролю або несвоєчасний контроль, навпаки, розхолоджує нестійких працівників, демобілізує їх, що зрештою може призвести до повного провалу добре продуманого і підготовленого заходу.

Добре організований контроль — це гарантія забезпечення успіху в досягненні цілей організації. Недарма на Заході виникла

теорія контролінгу — системи контрольно-аналітичних дій, яка охоплює всі функції і процеси управління.

Процедура контролю включає такі обов’язкові етапи:

— встановлення норм, стандартів, критеріїв;

— порівняння реальних наслідків дій зі встановленими нормами;

— вжиття потрібних коригуючих заходів.

Необхідною передумовою створення ефективної системи контролю є налагодження точного обліку усіх важливих аспектів діяльн ості організації та звітності структурних ланок перед вищими органами управління.

Облік, звітність і контроль — це найважливіші форми зворотного зв’язку в управлінні будь-яким об’єктом. Без зворотного зв’язку немає і управління, натомість з’являються хаос і безлад.

Питання обліку, звітності, контролю повинні бути відрегульовані чітко і закріплені в положеннях про с труктурні підрозділи та в посадових регламентах або інструкціях.

Контроль виконання рішень може здійснюватись у формі спостереження за перебігом виконання завдань, ревізії, інспекторської перевірки, усної доповіді, письмового звіту тощо. Деякі елементи контрольно-облікових операцій можуть ефективно виконуватись електронно-обчислювальною технікою, що значно спрощує і прискорює процес (контрольно-касові апарати, лічильники витрат енергоресу рсів, банкомати тощо).

Будь-яка форма контролю не повинна заважати роботі виконавців. Контроль повинен мати суворо встановлену періодичність. Безсистемні, часті, дрібні перевірки якості роботи колективів і окремих виконавців завдають більше шкоди загальній справі, ніж користі, створюють атмосферу нервозності, невпевненості, сковують творчу ініціативу працівників.

Виявлення істотних відхилень і недоліків у процесі контролю має су проводжуватись енергійним втручанням компетентних фахівців з метою швидкого усунення недоліків і доведенням рішень до повної реалізації. ?

Питання для самоконтролю

1. Поясніть сутність і значення управлінських рішень.

2. За якими ознаками класифікують управлінські рішення?

3. Дайте класифікацію управлінських рішень.

4. Які категорії працівників беруть участь у підготовці та ухваленні управлінських рішень?

5. Яким вимогам мають відповідати управлінські рішення?

6. Що означають цілеспрямованість і законність рішень?

7. Що означають економічність і соціальна доцільність рішень?

8. Як розуміти наукову обґрунтованість рішень?

9. Що являє соб ою вимога забезпеченості рішень?

10. Назвіть основні складові технології підготовки управлінських рішень.

11. Які методи доцільно застосовувати для вироблення ефективних управлінських рішень?

12. Хто має брати участь в обговоренні варіантів підготовленого рішення?

13. Хто остаточно ухвалює рішення і несе за це відповідальність?

14. Як слід організовувати виконання рішень, щоб вони давали користь підприємству?

15. Які існуют ь способи подолання психологічного несприйняття (опору) нововведень?

16. Як має бути організовано контроль за виконанням прийнятих рішень?

17. Яке значення має звітність виконавців на підприємстві?

Людина створила культуру спілкування, а культура спілкування — людину.

В. Русанівський