Задания управления затратами состоят не только в их минимизации, но и в документировании и систематизации данных для их обобщения с целью обеспечения внутренних и внешних потребителей необходимой информацией по объему затрат и прибыли. The task of managing the costs consists in not only their minimization but also in documentation and systematization of date and generalization with the purpose of providing internal external consumers with necessary information as to the amount of expenditure and income.
Ключові слова: облікова система, управління, система витрат, методи обліку, первісна вартість
Господарська інтернаціоналізація та глобалізація продуктивних сил і капіталу, в основу якої покладено постійне переміщення фінансових центрів з метою оптимізації витрат та отримання монопольних прибутків, ставить перед обліком нові завдання. Облікова система повинна не тільки відповідати принципам покладеним в її основу, а й більш оперативно реагувати на економічний механізм та зміни, які в ньому відбуваються.
Багато авторів розглядають традиційний бухгалтерський облік як сталий механізм, переобтяжений великою кількістю нормативних документів, які не відображають нові реалії дійсності та фактичне становище підприємств, пов’язаних з обліковою політикою держави [1—3]. Загалом їхні дослідження торкалися питань управління, осмислення понятійного апарату та удосконалення законодавства щодо обліку і аналізу. Особливої уваги заслуговують монографії А. Г. Завгороднього, М. В. Білухи, Ф. Ф. Бутинця, С. Ф. Голова, Н. Н. Грабової, Р. Є. Грачової, А. Д. Шеремета, Р. С. Сайфулліна, О. В. Лишиленко, М. С. Пушкар, В. Я. Савченко, В. В. Сопко, Н. М. Ткаченко, Д. В. Чистова, В. М. Хом’яка, Л. В. Нападовської, Н. П. Любушина, Ю. С. Цал-Цалко та ін. Але розвиток самого обліку як науки зазнав значних змін як за часів радянської економіки, так і на сучасному етапі. За своїми науковими властивостями він знаходиться на значно вищому рівні, ніж в інших зарубіжних державах. А певні недоліки, які існують, пов’язані перш за все з недорозвиненістю економічних відносин або відсутністю певних економічних механізмів. © О. В. Самборський, 2006
УДК 657О. В. Самборський, канд. екон. наук, доц. кафедри бухгалтерського обліку,
У зв’язку з цим бухгалтерський облік, як елемент облікової системи з усіма притаманними йому властивостями, принципами і методами, більш відповідає об’єктивній економічні й ситуації в Україні, але постійно потребує певних доробок для відповідності вимогам нових економічних реалій. Для швидкого реагування на вплив іноземного капіталу та кон’юнктуру ринку на макро- та мікрорівні необхідно посилити роль та удосконалювати оперативно-технічний або управлінський облік. Відсутність чіткої регламентації і значна кількість завдань, поставлених перед ним, говорить про переваги та недоліки оперативного обліку. До переваг можна віднести відсутність чіткої регламентації в його веденні і можливості гнучко використовувати згідно вимог того чи іншого підприємства, в тій чи іншій галузі. До недоліків належить вразливість і впливовість економічного механізму функціонування підприємства на цілі та завдання, поставлені перед оперативним обліком.
Одним з основних завдань даного елементу облікової системи є надання оперативної інформації з обліку наявності та руху матеріальних, фінансових та інших ресурсів підприємства з метою прийняття оперативних і контрольних заходів для ефективної діяльності підприємства [4, c. 21].
Управлінському обліку, як обліковій системі взагалі, притаманні деякі принципи та методи ведення облікових процедур, пов’язані з характером інформації та її користувачами. Згідно цього перед обліковцями постають завдання по наданню інформації по витратам і доходам для співставності показників та аналізу діяльності підприємства, для виявлення фінансових та економічних важелів управління. Залежно від видів економічної діяльності окремого суб’єкта господарювання можуть виникати питання пов’язані з виробничою, фінансовою чи іншою господарською діяльністю. Одними з головних у комплексі завдань управління підприємства можливо виділити такі:
• виробничі;
• управління якістю;
• економічні;
• науково-технічні;
• соціальні;
• екологічні.
Очевидно, що цілі управління підприємством витікають з напряму його діяльності і мають за мету ефективне і послідовне використання технічних, економічних, організаційних та соціальних можливостей для досягнення головного — отримання при-
Метою управління підприємством є формулювання комплексу питань, пов’язаних з виробництвом продукції, як основного виду діяльності, а концептуальним напрямком роботи — методологічні принципи побудови системи витрат для управління підприємством [5, c. 9]. Одним з питань, яке є невід’ємною частиною управлінського обліку, є організаційно-технічне забезпечення облікових процедур для вартісної, кількісної та якісної оцінки складу витрат.
Розробка та впровадження методів обліку та контролю формування первісної вартості активів, створених за рахунок власних та позичкових ресурсів, повинно забезпечуватись певними стадіями організаційних заходів і бути направленими на ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів при достатньому рівні якості та оптимальних умовах застосування з метою отримання економічних вигод від його створення [6, c. 21]. Для цього необхідно роботу розділити на ряд етапів.
Перший етап це організаційно-технічний. При наявності перспективного планування і певних цілей встановлюються напрямки покращення роботи на підприємстві і шляхи досягнення намічених економічних цілей. Комплекс завдань управління підприємством, які можуть виникати на підприємстві, згадувалось раніше. На цьому етапі при виборі одного або комплексу головних напрямків перспективного планування є вибір об’єктів, на які будуть направлені заходи з покращення їх використання. Одна з основних вимог при розробці планів перспективного розвитку підприємства полягає в деталізації (не тільки в технічному, а і в організаційному розумінні) робіт і організаційно-технічного забезпечення виконання поставлених цілей. Вона повинна передбачати як горизонтальну, так і вертикальну підпорядкованість з чітким закріпленням дат, місць та осіб відповідальних за виконання завдань.
Другий етап — економічний. Він дозволяє на підставі поставлених завдань з’ясувати економічну доцільність і можливість проведення цих робіт, майбутні економічні вигоди від їх використання.
Третій етап включає роботи, пов’язані з впровадженням певних цілей і необхідністю контролю за послідовністю виконання по створенню активів. У цілому ці роботи пов’язані з діяльністю економічних, планових, маркетингових та облікових служб. Роботи мають бути чітко регламентовані та структуровані. Якщо на організаційно-технічному етапі це було пов’язано з плануванням та доцільністю здійснюваних робіт, то на цьому етапі — з упро-
бутку. Тому необхідно визначити об’єкти управління та методи, які будуть використовуватися для виконання наміченого.
• планово-організаційний;
• технічно-виконавчий.
З точки зору планово-організаційного підетапу необхідно мати вертикальну та горизонтальну підпорядкованість; чітке визначення напрямків (об’єктів) створення активів; розподіл центрів відповідальності; розподіл функцій виконання; забезпечення технічних можливостей; співставність показників; відповідальність за виконання робіт; можливість контролю за якістю та ходом виконання робіт; оперативно технічний зв’язок. Максимальне рішення питань на цьому підетапі дозволить здійснити чітке виконання запланованих робіт з максимальним наближенням до запланованих показників.
Другий підетап полягає в чіткому дотримані процедур і обов’язків, покладених в основу при створенні майбутнього активу. Але на відділ бухгалтерії покладається відповідальність за правильність відображення і розрахунок собівартості створеного активу та можливість оперативного контролю за ходом виконання плану. Тому необхідно вибрати форму документа з контролю за центрами відповідальності та ходом виконання робіт для впливу на відхилення від запланованих показників. Співставність показників окремого документа базується на принципі єдиного грошового вимірника. Але можливе застосування методу подвійного запису. Якщо центри відповідальності створюваних активів відповідають вимогам по відображенню їх на рахунках бухгалтерського обліку, то й облік їх створення буде відображено в дебеті відповідного рахунку, а витрати пов’язані зі створенням — у кредитах інших рахунків. Таким чином, побудову центрів відповідальності необхідно почати відносно того чи іншого активу до статей балансу з подальшим їх розгалуженням на місця виникнення витрат (цех, підрозділ) та статті калькуляції.
Для забезпечення інформаційної та контрольної функції обліку витрат підприємство повинно мати розвинуту структуру і внутрішні зв’язки. Система витрат нараховує велику кількість елементів, зміни в одному з них призводять до змін в інших. З цієї причини, а також через велику кількість та багатоаспектність внутрішніх зв’язків між елементами, необхідно збереження певної стійкості в запланованих межах під впливом зовнішніх факторів та має важливе значення для управління підприємством. Управлінський облік можна визначити як складну систему, тотожність якої проявляється при систематизації і створенні інформації щодо обліку витрат.
вадженням та контролем за ходом виконання робіт. Тому третій етап складається з двох взаємопов’язаних підетапів:
Література
1. Білуха М. Бухгалтерський облік в системі економічних наук// Бухгалтерський облік і аудит. — 1998.
— №12 — С. 30—33.
2. Голов С. Бухгалтерський облік: від рахівництва до інтегрованої інформаційної системи// Бухгалтерський облік і аудит.
— 1998. — № 5
— С. 9—17.
3. Яремко І. Й. Економічні категорії в методології обліку: Монографія. — Львів: Каменяр, 2002. — 192 с.
4. Валуев Б. Проблемы управленческой ориентации бухгалтерского учета // Світ бухгалтерського обліку. — 2005. — № 1.
— С. 21
—24.
5. Гуцайлюк З. М. Облік витрат на виробництво: проблеми методики та організації // Бухгалтерський облік і аудит. — 2004. — № 3.
— С. 8—9.
6. Загородній А., Партін Г. Управлінський облік як система інформаційного забезпечення управлінських рішень в обліку виробництва продукції // Бухгалтерський облік і аудит. — 2004. — С. 18
—21.
Стаття надійшла до редакції 15 травня 2006 р. УДК 657.372.12Н. В. Уткіна, аспірант, кафедра обліку, аналізу та аудиту в АПК
КНЕУ імені Вадима Гетьмана
