Національний банк України було засновано як центральний банк нової незалежної держави у травні 1991 р. У законодавчому порядку на нього було покладено повноваження нагляду за фінансовим оздоровленням комерційних банків. Для цього у травні 1992 р. було створено новий функціональний підрозділ банківського нагляду.
Перша структура банківського нагляду була представлена Головним управлінням контролю за банківською діяльністю, до якого входило два управління: управління по контролю за дотриманням нормативів та управління інспектування. Ця структура проіснувала лише один рік, після чого було створено ще одне управління — реєстрації комерційних банків (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Структура банківського нагляду в 1994 р.
Ще через один рік Головне управління було скасовано, а управління як самостійні перебували під кураторством заступника. У 1995 році Національний банк України ухвалив рішення про створення профільних департаментів. Служба банківського нагляду в цій структурі була представлена департаментом банківського нагляду, до якого входили чотири управління: реєстрації та ліцензування комерційних банків, контролю за дотриманням економічних нормативів, інспектування банків, координації та організації банківського нагляду. З цього ж року було впроваджено ліцензування банківських операцій (рис. 1.3).
Рис. 1.3. Структура банківського нагляду в 1995 р.
Крім цього, у 1995 р. щодо ряду банків виникали проблеми щодо їхньої подальшої діяльності. У зв’язку з цим виникає термін «проблемний банк».
У 1995 р. розпочалася розбудова інфраструктури банківського нагляду, яка мала забезпечити методологію, організаційні структури, нормативні акти та закони, підготовку кадрів і збирання інформації, достатні для того, щоб забезпечити ефективну та своєчасну систему нагляду.
Значною мірою ця інфраструктура залежала від запровадження нової системи бухгалтерського обліку для Національного банку України та комерційних банків, яка б узгоджувалася з міжнародними стандартами бухгалтерської звітності.
Належне функціонування системи нагляду, розвиток довіри до цієї системи та посідання нею належного місця в системі ринкових відносин потребували надання банками надійної та прозорої фінансової інформації. У 1996 р. Національний банк України очолив роботу з реформування бухгалтерського обліку в банківській системі України, в результаті якої з 1 січня 1998 р. банки подають звіти згідно з міжнародними стандартами бухгалтерської звітності. У 1996 р. у складі департаменту банківського нагляду було створено управління контролю за діяльністю банків.
На початковій стадії розвитку банківського нагляду зусилля спрямовувалися на розроблення методології як для виїзного інспектування, так і для безвиїзного контролю. Працівники банківського нагляду за допомогою зарубіжних радників почали розробляти методології, положення та процедури для проведення ефективних перевірок комерційних банків та аналізу інформації, що надходить з банків, для забезпечення поточною інформацією про банківські операції в період між запланованими виїзними перевірками. Першою розробленою методологією були Методичні вказівки щодо інспектування комерційних банків та банківських установ України для банківських інспекторів, які затвердило Правління Національного банку України у грудні 1996 р. Протягом 1997 р. проводилася ґрунтовна підготовка інспекторів в усіх територіальних управліннях Національного банку України з питань використання Методичних вказівок щодо інспектування комерційних банків.
Крім цього, підрозділ безвиїзного контролю розробляв форми звітності та методи аналізу для забезпечення інформації про роботу й тенденції розвитку окремих банків для потреб банківського нагляду. Здатність підготовлених належним чином кадрів аналізувати надійну інформацію, що надходить із банків на постійній основі, є важливою підтримкою процесу інспектування та основним моментом системи нагляду, яка має ефективно функціонувати, попереджуючи про проблеми банків ще до того, як вони стають занадто серйозними і вже не можуть бути вирішеними.
Зміни, які відбулися в цих сферах банківського нагляду, а також погіршення фінансового стану групи комерційних банків спонукали до створення у 1996 р. додаткової функції банківського нагляду — реабілітації та ліквідації банків. З того часу триває розроблення необхідної методології як для реабілітації, так і для ліквідації банків.
У становленні та розвитку служби банківського нагляду в Україні активну участь беруть радники міжнародних банків та організацій. Крім того, існують щоквартальні місії Міжнародного банку та Міжнародного валютного фонду. Мета цих місій — перевірити службу банківського нагляду щодо відповідності принципам Базельського комітету.
Важливим кроком на шляху становлення та зміцнення банківського нагляду в Україні стала діагностика семи найбільших банків — Укрексімбанку, Промінвестбанку, Укрсоцбанку, Ощадного банку, банків «Україна» та «Аваль» і Приватбанку, здійснена під керівництвом Міжнародного валютного фонду та за участі працівників служби банківського нагляду Національного банку України. Так було створено підґрунтя для ефективного нагляду за банками, які формують основу банківської системи країни та акумулюють більшу частину її коштів і активів. Нагадаємо, що сумарні активи зазначених банків становлять 48 % від усіх активів системи.
У 1997 р. за рекомендацією названих структур було ухвалено рішення підвищити статус служби банківського нагляду в Україні. На базі діючого департаменту було створено чотири департаменти та одне самостійне управління: департамент реєстрації та ліцензування банків, департамент безвиїзного нагляду, департамент інспектування банків, департамент з питань роботи з проблемними банками, управління координації з питань банківського нагляду (рис. 1.4).
Цього ж року Національний банк України створив комісію з питань нагляду та регулювання діяльності банків. Працював постійний радник з питань нагляду від міжнародних організацій та група радників за напрямами нагляду. У жовтні 1999 р. Міжнародний валютний фонд провів оцінювання відповідності банківського нагляду, здійснюваного НБУ, принципам, сформульованим Базельським комітетом. Згідно з ним банківський нагляд в Україні цілком відповідає трьом Базельським принципам — другому і третьому, які визначають засади реєстрації та ліцензування банків, та сьомому, який стосується оцінювання кредитної діяльності банків. Банківський нагляд, здійснюваний Національним банком України, за оцінкою МВФ, відповідає також дванадцятьом іншим критеріям, за якими ступінь впровадження оцінюється як «значний».
Рис. 1.4. Структура банківського нагляду в 1997 р.
Звичайно, загальна оцінка Міжнародним валютним фондом відповідності вітчизняного банківського нагляду Базельським принципам виявилася нижчою, ніж нам хотілося б, що пояснюється низкою об’єктивних причин. Зупинимося на них докладніше.
На час проведення Міжнародним валютним фондом оцінювання відповідності банківського нагляду в Україні Базельським принципам Верховна Рада вже ухвалила Закон «Про Національний банк України» (від 20.05.99). Проте на цей момент ще не було завершено роботу над удосконаленням чинної нормативної бази та розробкою нових нормативних актів, які б відповідали вимогам новоприйнятого закону. Саме тому ми не отримали вищих оцінок відповідності деяким Базельським принципам. Ідеться, зокрема, про контроль істотної участі банку; критерії інвестиційної діяльності; вимоги до оцінювання якості активів і резервів. Ще однією підставою вважати неповною відповідність банківського нагляду в Україні Базельським принципам стало неприйняття на той час нового Закону «Про банки і банківську діяльність». Над ним тоді ще тривала активна робота, у якій брали участь фахівці та радники Національного банку.
Певні фактори, що впливали на оцінку, перебували переважно поза контролем Національного банку. Йдеться про брак розвинутої законодавчої бази щодо боротьби з «відмиванням» грошей, а також про реформування бухгалтерського обліку підприємств різних форм власності.
Ці та деякі інші чинники завадили службі банківського нагляду отримати вищі оцінки МВФ. Однак, зважаючи на відносно коротку історію розвитку банківського нагляду в Україні, навіть фактично отримані оцінки засвідчили прогрес у цьому напрямі діяльності Національного банку.
Мета банківської системи і передусім Національного банку — забезпечити доступними засобами розвиток ринкової економіки у країні, що є запорукою поліпшення добробуту населення, утвердження України в міжнародному співтоваристві як незалежної демократичної держави. Україна прагне стати в перспективі рівноправним членом Європейського Союзу. Основними умовами цього є виконання директив Ради ЄС, зокрема:
- • про скасування обмежень щодо вільного заснування банків та інших фінансових установ і вільного надання ними незалежних послуг (73/183/ЄЕС від 28.06.73);
- • щодо наближення законодавства, регулятивних положень та адміністративних розпоряджень державчленів стосовно споживчого кредиту (87/102/ЄЕС від 22.12.86);
- • щодо зобов’язань публікувати документацію річної фінансової звітності відділень кредитних закладів, які засновано у країнічлені й головні установи яких розташовані поза межами цієї країничлена (89/117/ЄЕС від 13.02.89);
- • стосовно вимог щодо розкриття інформації про філії, які відкрито в державахчленах компаніями певних видів і які діють відповідно до законодавства іншої держави (89/666/ЄЕС від 21.12.89);
- • про запобігання використання фінансової системи для «відмивання» грошей (91/308/ЄЕС від 10.06.91);
- • про нагляд за кредитними установами на консолідованій основі (92/30/ЄЕС від 06.04.92);•
- про політику ЄС щодо електронних підписів (1999/93/ЄС від 13.12.99);
- • повна відповідність усім Базельським принципам.
Дотримання зазначених вище вимог для Національного банку України означатиме передусім створення ефективного, розвинутого банківського нагляду, який би відповідав кращим міжнародним зразкам.
Без такого нагляду неможливий розвиток надійної й безпечної банківської системи, здатної обслуговувати потреби економіки та населення країни й водночас гарантувати безпеку довірених їй коштів.
Зрозуміло, що лише на таких засадах Україна матиме змогу і право бути членом Європейського Союзу. Це також дасть їй підстави розраховувати на міжнародну фінансову допомогу та іноземні інвестиції, конче потрібні їй для розвитку економіки.
Тому Національний банк України виконує покладені на нього наглядові функції на базі наявної інфраструктури банківського нагляду, яка постійно трансформується залежно від змін у банківській системі та завдяки команді компетентних і відданих справі професіоналів. Розроблено комплект документів, які становлять методологічну базу регулювання діяльності банків.
У 1999 р. знову відбулися структурні зміни в підрозділах банківського нагляду центрального апарату. Так, було створено департамент пруденційного нагляду, управління методології та координації банківського нагляду і співробітництва з фінансовими установами, відділ нагляду за міжнародною діяльністю банків.
У 2000 р. відповідно до вимог принципів Базельського комітету було сформовано нову структуру банківського нагляду в системі Національного банку України (рис. 1.5).
На теперішній час наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їхні підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб.
Здійснюючи банківський нагляд, Національний банк України має право вимагати від банків та їхніх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативноправових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.
Рис. 1.5. Структура банківського нагляду в 2000 р.
Наступну схему структури банківського нагляду наведено на рис. 1.6.
Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основах і застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності.
Рис. 1.6. Структура банківського нагляду в 2003 р.
Система банківського нагляду скоординована по вертикалі й функціонує як єдиний механізм у складі центрального апарату та територіальних управлінь Національного банку України. Вона має такі рівні (з правом прийняття відповідних рішень і дій у межах своєї компетенції під час здійснення контрольних функцій):
- • відділ банківського нагляду територіального управління Національного банку України;
- • комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків при територіальному управлінні Національного банку України;
- • начальник територіального управління Національного банку України;
- • відповідні департаменти банківського нагляду Національного банку України;
- • заступник Голови Правління Національного банку України; • Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України.
У разі неможливості прийняття управлінського рішення та вжиття заходів на названих вище рівнях системи банківського нагляду відповідні департаменти банківського нагляду на підставі матеріалів, наданих іншими рівнями, готують висновки та подають їх Правлінню Національного банку України для розгляду і прийняття рішення. Опрацювання методичних інструментів для здійснення банківського нагляду, обговорення принципових проблем, що виникають у процесі діяльності комерційних банків, знаходження напрямів адекватного реагування на такі проблеми проводяться Консультаційною радою з питань нагляду і регулювання діяльності банків Національного банку України.
Правовий статус Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків визначається Положенням про Комісію Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 09.11.98 № 470.
Відповідно до зазначеного Положення Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків (далі — Комісія) є органом, спеціально створеним для проведення скоординованої, зваженої та послідовної політики щодо здійснення нагляду за діяльністю банків в Україні, який сприятиме успішному функціонуванню українських банків, надійному захисту інтересів їх вкладників і кредиторів, прогнозуванню та своєчасному реагуванню на зміни, що відбуваються в банківській системі України.
Комісія у своїй діяльності керується чинним законодавством України, нормативними актами Національного банку України, а також названим Положенням.
Комісію очолює голова на рівні першого заступника Голови Правління Національного банку України. Обов’язки голови Комісії в разі його відсутності виконує заступник голови Комісії на рівні заступника Голови Правління Національного банку України.
Персональний склад Комісії затверджується Правлінням Національного банку України.
У територіальних управліннях Національного банку України Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків створюється відповідно до наказу начальника регіонального управління і є одним із рівнів системи банківського нагляду Національного банку України.
Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальному управлінні Національного банку України здійснює свою діяльність на підставі затвердженого начальником територіального управління Положення про Комісію.
Політика банківського нагляду Національного банку України має комплексний, скоординований, зважений і послідовний характер, що дає змогу прогнозувати і своєчасно реагувати на зміни, які відбуваються в банках країни.
Слід зазначити, що є всі підстави вважати стратегічну мету служби банківського нагляду в Україні — повну відповідність Базельським принципам — цілком реальною.
Розглянемо докладніше функції, що їх виконують підрозділи служби банківського нагляду центрального апарату Національного банку України, схему побудови якої наведено на рис. 1.7.
Рис. 1.7. Сучасна структура банківського нагляду
Консультативна Рада з питань нагляду і регулювання діяльності банків розглядає поточну діяльність комерційних банків, визначає пріоритетні напрями розвитку служби банківського нагляду, обговорює питання щодо створення єдиної інформаційної системи управління банківським наглядом, технічного забезпечення служби банківського нагляду, порядку формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат за позиками тощо. До складу Консультативної Ради на чолі з керівником служби банківського нагляду НБУ входять директори департаментів, представники окремих територіальних управлінь НБУ та постійні радники з Агенції міжнародного розвитку (США).
Департаменти банківського регулювання й нагляду та методології банківського регулювання та нагляду виконують такі функції:
1. Розробка політики нагляду, стратегії та системи організації банківського нагляду, планів заходів Національного банку України щодо стабільності банківської системи.
2. Координація роботи служби банківського нагляду в центральному апараті НБУ, в регіонах та з іншими контролюючими органами.
3. Розробка методології, інструкцій, положень та інших нормативних документів НБУ з банківського нагляду, підготовка та впровадження у практичну роботу, забезпечення єдиної форми, послідовності та якості їх застосування всіма працівниками банківського нагляду, у тому числі в регіонах.
4. Участь у підготовці законодавчих актів і розробці нормативних актів Національного банку України, що стосуються функціонування банківської системи України та банківського нагляду.
5. Співпраця з урядовими, контролюючими, банківськими та іншими міжнародними фінансовими установами з питань банківського нагляду.
6. Розробка статистичної звітності щодо банківського нагляду та її супровід. Збирання інформації від комерційних банків, регіональних управлінь НБУ за встановленими формами звітності, аналіз діяльності банківської системи України в цілому, тенденцій розвитку та змін.
7. Впровадження нових інструментів банківського нагляду та контроль за їх запровадженням.
8. Аналіз діяльності кожного комерційного банку і розробка пропозицій щодо ступеня подальшого нагляду та застосування відповідних заходів впливу.
9. Контроль за виконанням економічних нормативів.
10. Оперативний аналіз діяльності банків та банківської системи в цілому за окремими напрямками.
11. Організація та ведення системи раннього реагування, застосування упереджувальних заходів, здійснення контролю за регіональними управліннями НБУ щодо цього впровадження заходів раннього реагування.
12. Ведення картотек.
13. Зведення пропозицій для підготовки проектів рішень щодо застосування до банків необхідних заходів впливу, організація їх розгляду на засіданнях Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків та Правління НБУ.
14. Збирання, зведення і класифікації інформації про діяльність і фінансовий стан комерційних банків за матеріалами безвиїзного контролю та інспектування банків на рівні регіональних управлінь НБУ та підрозділів центрального апарату, а також аудиторських фірм та згідно з іншими джерелами з метою створення інформаційної бази даних (досьє банків).
15. Ведення електронної інформаційної бази даних (досьє банків), накопичення, ведення та обслуговування архіву матеріалів банківського нагляду.
16. Забезпечення інтеграції процесів інспектування, безвиїзного нагляду і системного аналізу, якісного контролю за процесами банківського нагляду.
17. Підготовка зведеної інформації про діяльність служби банківського нагляду та банківської системи України.
18. Ліцензування і контроль за відкриттям та веденням кореспондентських рахунків комерційних банків у банкахнерезидентах.
19. Планування, підготовка, координація проведення інспектування банків та інших кредитних установ працівниками системи банківського нагляду НБУ.
20. Узагальнення та аналіз матеріалів виїзного інспектування банків та інших кредитних установ і розробка за їх результатами пропозицій щодо застосування заходів примусового та непримусового впливу.
21. Збирання, зведення і класифікація інформації про діяльність та стан банків, інших кредитних установ за матеріалами виїзного інспектування, перевірок, проведених державними контрольними та правоохоронними органами, зовнішніми та внутрішніми аудитами, визначення рейтингових оцінок за системою CAMELS та ступеня подальшого банківського нагляду.
22. Контроль за виконанням банком або іншою кредитною установою виправних заходів примусового чи непримусового впливу, застосованих за результатами інспектування або перевірки.
23. Перевірка за дорученням керівництва НБУ та за власною ініціативою регіональних управлінь НБУ щодо питань організації банківського нагляду і, зокрема, виїзного інспектування, включаючи участь у роботі ревізійної служби НБУ.
24. Перевірка аудиторських висновків незалежних аудиторських фірм.
25. Ведення реєстру аудиторських фірм (аудиторів), що мають право на надання аудиторських послуг комерційним банкам, визначення ступеня довіри до таких фірм (аудиторів).
26. Створення відповідної методології, розробка деталізованих програм, правил і процедур проведення аудиту банків, визначення вимог до змісту і форми аудиторських звітів.
27. Зведення та узагальнення матеріалів аудиторських перевірок.
28. Проведення атестації внутрішніх аудиторів комерційних банків.
29. Участь у діяльності робочих органів Аудиторської палати України.
30. Проведення навчальнометодичних заходів, поширення і впровадження позитивного досвіду банківського нагляду з надання методологічної та організаційної допомоги працівникам системи банківського нагляду НБУ.
Рис. 1.8. Структура Департаменту банківського регулювання та нагляду
Департамент реєстрації та ліцензування банків виконує такі функції:
1. Реєстрація банків, представництв банківнерезидентів України, які створюються на території України.
2. Реєстрація змін і доповнень, що вносяться банками до своїх установчих документів.
3. Ведення книги Державної реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансовокредитних установ.
4. Ліцензування банків, які зареєстровані Національним банком України та діють на території України.
5. Підготовка пропозицій щодо видачі, розширення або відкликання ліцензії на здійснення окремих чи всіх банківських операцій.
6. Ведення Книги реєстрації виданих ліцензій.
7. Підготовка нормативних актів із питань створення, реєстрації та ліцензування банків і їх установ.
8. Надання методологічної та організаційної допомоги регіональним управлінням Національного банку України з питань, що належать до компетенції Управління.
9. Контроль за виконанням регіональними управліннями Національного банку України функцій щодо реєстрації та ліцензування банків і їх установ.
10. Здійснення контролю за дотриманням комерційними банками строків формування статутного капіталу, а також мінімального його розміру.
11. Аналіз квартальної звітності щодо двадцяти найбільших акціонерів (учасників) банку.
12. Контроль за виконанням регіональними управліннями НБУ функцій щодо розширення банками ліцензій на здійснення банківських операцій, погодження дозволів, наданих комерційними банками своїм філіям.
Департамент припинення діяльності банків виконує такі функції:
1. Створення чіткої організаційної системи оперативного реагування на проблемні (критичні) ситуації, які загрожують інтересам кредиторів та вкладників у проблемних банках.
2. Контроль за виконанням вимог рішень Правління НБУ щодо діяльності проблемних банків.
3. Збирання та узагальнення інформації щодо діяльності і фінансового стану проблемних банків.
4. Здійснення моніторингу за проблемними банками відповідно до регламенту нагляду за цими банками з метою запобігання їх кризовому стану та забезпечення захисту інтересів вкладників і кредиторів.
5. Участь у підготовці та розробці законодавчих актів і нормативних документів НБУ щодо діяльності проблемних банків, функціонування і розвитку банківської системи України.
6. Здійснення комплексного аналізу діяльності проблемних банків та підготовка пропозицій щодо напрямів поліпшення їхнього фінансового стану.
7. Проведення експертиз програм поліпшення фінансового оздоровлення проблемних банків на предмет їхньої ефективності й дотримання вимог, які стосуються банків, що перебувають у режимі фінансового оздоровлення.
8. Здійснення контролю за виконанням комерційними банками програм фінансового оздоровлення.
9. Участь у комплексних та тематичних перевірках проблемних банків, що проводяться службою банківського нагляду НБУ.
10. Підготовка пропозицій щодо подальшої діяльності проблемних банків для винесення на розгляд Правління НБУ.
11. Підготовка пропозицій щодо надання стабілізаційної позики проблемним банкам.
12. Визначення політики функціонування банків, що перебувають у режимі фінансового оздоровлення.
13. Підготовка обґрунтованих рішень щодо застосування до комерційних банків примусових заходів впливу відповідно до ст. 62 Закону України «Про Національний банк України».
14. Здійснення моніторингу за процесом ліквідації банків (відповідно до регламенту нагляду за цими банками) з метою забезпечення захисту інтересів вкладників і кредиторів.
15. Здійснення контролю за роботою ліквідаційної комісії та подання пропозицій щодо припинення її діяльності в разі невідповідності її дій вимогам законодавства та умовам договору.
16. Вивчення та впровадження передового досвіду центральних банків зарубіжних країн із питань роботи з проблемними банками.
17. Надання методологічної та організаційної допомоги регіональним управлінням НБУ з питань, що належать до компетенції Управління.
18. Становлення, підтримка в робочому стані інформаційної бази проблемних банків та підготовка динамічних і порівняльних таблиць для аналізу виявлення проблемних тенденцій у банківській системі.
19. Розробка методологічної та методичної бази для здійснення регулювання діяльності проблемних банків, розроблення і вдосконалення процедури ліквідації комерційних банків.
Управління, регулювання діяльності банків 1 та 2 груп виконує такі функції:
1. Регулювання та нагляд за діяльністю великих банків, вжиття відповідних заходів впливу щодо банківських установ згідно з чинним законодавством.
2. Контроль за розрахунками в національній та іноземній валютах.
3. Кредитування банків Національним банком України в межах встановлених Національним банком механізмів рефінансування, контроль за своєчасністю та правильністю погашення кредитів, у разі потреби вжиття відповідних заходів із метою реалізації застави та інших форм забезпечення кредитів.
4. Контроль за повнотою формування банками обов’язкових резервів, страхових резервів на покриття кредитних ризиків, за дебіторською заборгованістю та за операціями з цінними паперами, інших страхових фондів, що передбачені чинним законодавством України.
5. Підготовка матеріалів із питань діяльності великих банків для розгляду іншими Департаментами, Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності комерційних банків, Правлінням НБУ та здійснення контролю за виконанням прийнятих рішень.
6. Надання методологічної та організаційної допомоги регіональним управлінням НБУ з питань, що належать до компетенції Управління.
7. Контроль за дотриманням великими банками нормативних актів НБУ в межах компетенції Управління.
Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків приймається рішення про визначення переліку банків, щодо яких рішення про реєстрацію змін до Статутів комерційних банків та рішення про погодження кандидатів на посади Голів Правлінь і головних бухгалтерів приймаються регіональними управліннями НБУ, а також щодо визначення умов, за яких рішення про розширення комерційними банками ліцензій на здійснення банківських операцій або рішення щодо тимчасового припинення, заборони проведення та відкликання окремих пунктів ліцензії на здійснення банківських операцій приймається регіональними управліннями НБУ.
Комісією визначено перелік умов, згідно з якими комерційні банки входять до переліку банків, рішення щодо яких приймає Комісія НБУ:
- • банки, обсяг активів яких становить понад 100 млн грн;
- • банки, створені за участю іноземного капіталу, частка якого становить понад 50 %;
- • банки, які мають ліцензію на проведення означених банківських операцій.
До цих операцій належать:
1. Проведення операцій з касового виконання Державного бюджету України, в тому числі ведення бюджетних рахунків клієнтів та рахунків державних позабюджетних фондів.
2. Ведення кореспондентських рахункiв банкiв (резидентiв і нерезидентiв) в iноземнiй валютi.
3. Ведення кореспондентських рахункiв банкiв (нерезидентiв) у грошовій одиниці України.
4. Вiдкриття кореспондентських рахункiв у банках (нерезидентах) в iноземнiй валютi та здійснення операцій за ними.
5. Залучення та розмiщення iноземної валюти на міжнародних ринках.
6. Валютнi операцiї на мiжнародних ринках.
7. Операції з банківськими металами на валютному ринку України.
8. Операції з банківськими металами на міжнародних ринках. Рішення щодо банків, які не підпадають під ці умови, при
ймають відповідні комісії при регіональних управліннях НБУ. Комісія Національного банку України також розглядає суперечливі питання, які не може вирішити регіональне управління НБУ.
Отже, політика Національного банку України у сфері регулювання банківської діяльності та нагляду за нею спрямована на забезпечення стабільності та надійності всієї банківської системи країни, її інтеграції у світові фінансові ринки шляхом переходу до стандартів, прийнятих у міжнародній практиці. Відомо, що наявність банківської системи, яка регулюється та контролюється за міжнародними стандартами, — одна з найважливіших передумов стимулювання іноземних інвестицій в економіку України, що, у свою чергу, є досить значною умовою економічного зростання країни.
Процес економічних перетворень в Україні в період незалежності обумовлений необхідністю переходу до нових економічних відносин та становлення ринкової економіки. Значні макроекономічні перетворення в країні, а саме: лібералізація зовнішньої торгівлі, реформа цін, поліпшення податкової дисципліни, зменшення адміністративного втручання в економіку, а також політика приватизації — істотно вплинули на стан справ у фінансовому секторі. Відбулися лібералізація відсоткових ставок, скорочення прямого кредитування, приватизація та роздержавлення банків, тобто створено якісно нову і стійку систему регулювання банківської діяльності та нагляду за нею, орієнтовану на використання стандартів, запропонованих Базельським комітетом.
