Posibniki.com.ua Мікроекономіка Стратегія підприємства 1.4. ОРГАНІЗАЦІЯ БІЗНЕСУ В КОНТЕКСТІ ТЕНДЕНЦІЙ


< Попередня  Змiст  Наступна >

1.4. ОРГАНІЗАЦІЯ БІЗНЕСУ В КОНТЕКСТІ ТЕНДЕНЦІЙ


59

РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ (Турбан Г. В.)

Сучасну економіку окремих країн світу значною мірою орієнтовано на зовнішню торгівлю, зарубіжні ринки. Тому для бізнесу важливо, з одного боку, ураховувати тенденції розвитку міжнародної торгівлі, а з іншого — фактори, що визначають перспективи цього розвитку.

Останніми десятиліттями розвиток міжнародної економіки відбувався високими темпами, що пояснювалося насамперед переміщенням технологій з розвинутих країн до країн, що розвиваються. За даними СОТ, у 2012 р. обсяг світової торгівлі товарами становив 18,4 трлн дол., послугами — 4,6 трлн дол. Співвідношення світового експорту товарів і послуг до загального світового ВВП досягло 32 % в 2012 р. порівняно з 20 % на початку 1990-х років. За останні

59

Переклад з російської Гребешкової О. М.

20 років експортна квота в світовому ВВП збільшилася більш як у 1,5 раза. Дані свідчать про високий рівень економічної взаємозалежності країн світу. Міжнародні експерти виявити позитивну кореляцію — чим більше фірми та країни мають доступ до ресурсів, що імпортуються, тим більше економіка інтегрується в міжнародні ланцюжки поставок, тим більше зростає експорт.

Активними учасниками міжнародної торгівлі є як розвинуті країни, так і країни, що розвиваються. У 2012 р. лідером світового експорту товарів був Китай з часткою 11,2 % у світовому обсязі, друге місце посідали США з часткою 8,4 %, далі йшли Німеччина (7,7 %), Японія (4,4 %) (табл. 1). Країнами-лідерами світового імпорту товарів у 2012 р. були США (12,6 %), Китай (9,8 %), Німеччина (6,3 %), Японія (4,8 %) [60].

Таблиця 1

КРАЇНИ — ПРОВІДНІ ЕКСПОРТЕРИ ТА ІМПОРТЕРИ

В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ У 2012 р.

Експортери Імпортери
Місце Країна Обсяг, млрд дол. США Частка, % Місце Країна Обсяг, млрд дол. США Частка, %
1 Китай 2,049 11,2 1 США 2,335 12,6
2 США 1,547 8,4 2 Китай 1, 818 9,8
3 Німеччина 1,407 7,7 3 Німеччина 1,167 6,3
4 Японія 799 4,4 4 Японія 886 4,8
5 Нідерланди 656 3,6 5 Великобританія 680 3,7
6 Франція 569 3,1 6 Франція 674 3,6
7 Республіка Корея 548 3,0 7 Нідерланди 591 3,2
8 Російська Федерація 529 2,9 8 Гон-Конг (Китай) 554 3,0
9 Італія 500 2,7 9 Республіка Корея 520 2,8
10 Гон-Конг (Китай) 493 2,7 10 Індія 489 2,6
Усього світовий експорт товарів 18,325 100,0 Усього світовий імпорт товарів 18,565 100,0

60

Официальный сайт Всемирной торговой организации [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.wto.org/english.

Висока економічна взаємозалежність країн визначає перспективи розвитку бізнесу та викликає необхідність ураховувати тенденції в міжнародній торгівлі.

Однією з тенденцій є значно більш високі темпи приросту міжнародної торгівлі порівняно з темпами приросту виробництва: з 1980 до 2011 р. темпи приросту світової торгівлі майже вдвічі перевищували темпи приросту світового виробництва. При цьому середньорічні темпи приросту світової торгівлі товарами становили 7 %, послугами — 8 %. Упродовж 1980–2011 рр. обсяги світової торгівлі товарами збільшилися майже в чотири рази [61].

Проте згідно з висновками Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) і Світової організації торгівлі (СОТ), світова економіка в 2013 р. не вийшла на шлях стійкого приросту. Темпи приросту світової торгівлі товарами й послугами не повернулися до високих докризових показників. Після різкого спаду торгівлі в 2008–2009 рр. і швидкого відновлення в 2010 р., темпи приросту торгівлі товарами знизились у 2011 році до 6 %, а в 2012 році не перевищували 3 % (табл. 2). Цей спад торкнувся всіх країн — і розвинутих, і тих, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. Міжнародні організації пояснюють уповільнення темпів приросту світової економіки насамперед низьким рівнем економічної активності в розвинутих країнах. Тому найближчими роками однією з ключових проблем для бізнесу країн, в експорті яких велика частка продукції обробної промисловості, стане повільне зростання обсягів кінцевого споживання в розвинутих країнах.

Таблиця 2

ПРОГНОЗ ДИНАМІКИ ФІЗИЧНИХ ОБСЯГІВ

МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ МВФ

Показники Факт Оцінка Прогноз
2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016
Товари та послуги 8 3,1 –10,6 12,5 6 2,5 3,1 5,4 6,1 6,2
Товари 7 2,4 –11,4 14 6,1 2,8 2,9 5,2 6 6,2

Провідні міжнародна організації (МВФ, Світовий банк, СОТ) прогнозують стримане підвищення динаміки міжнародної торгів

61

Материалы к выступлению заместителя Министра экономического развития Российской Федерации А. Е. Лихачева, 9 сентября 2013 г. [Электронный ресурс]. — Режим

доступа: www.economy.gov.ru/wps/wcm/connect/.../Выступление+(9+09).rtf?...доступа: www.economy.gov.ru/wps/wcm/connect/.../Выступление+(9+09).rtf?...

лі в 2013 році — до 3,1 % (товари та послуги, останні дані МВФ). У 2014 році очікується приріст на рівні дещо більшому, ніж 5 %, у 2015–2016 рр. — в середньому на 6 %. Інша тенденція в розвитку міжнародної торгівлі — поліпшення позицій і зростання ролі країн, що розвиваються. У 1980 р. частка економік, що розвиваються, становила 34 % світового експорту, у 2011 р. — 47 %. При цьому суттєво збільшилася частка світової торгівлі «Південь–Південь» — з 8 % у 1990 р. до 24 % у 2011 році, а також «Північ–Південь» — з 33 % до 38 %. Торгівля між розвинутими країнами («Північ–Північ») знизилася з 56 % до 36 % [62]. За тридцятирічний період значно змінилася позиція в світовій торгівлі Китаю та Республіки Корея, які з 30 і 32 місць у 1980 р. перемістилися на 1 та 7 у 2011 р. відповідно (табл. 3).

Таблиця 3

ЗМІНА ПОЗИЦІЙ КРАЇН У СВІТОВІЙ ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ

Країни 2011 р.
Обсяг Місце

Нідерланди661.053,6293,64

Франція 596.1 6

Ця тенденція, як передбачають експерти міжнародних організацій, буде зберігатися найближчі десятиліття, причому країни, що розвиваються, можуть випередити розвинуті держави за тем

62

Официальный сайт Всемирной торговой организации [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.wto.org/english.пами приросту зовнішньої торгівлі та валового продукту в 2–3 рази. Збережеться нерівномірність розвитку окремих країн. Поряд зі сприятливими перспективами країн БРІКС потужний потенціал розвитку має так звана група «next eleven», до складу якої входять Бангладеш, Республіка Корея, Єгипет, Індонезія, Іран, Мексика, Нігерія, Пакистан, Філіппіни, Турція та В’єтнам.

Третя тенденція полягає в послабленні спеціалізації країн в експортних поставках і посилення їх схожості в експорті. Поліпшення в сфері транспорту, телекомунікацій та інформаційних технологій, поряд з розвитком економічної інтеграції та зростаючої відкритості торгівлі, привели до підвищення рівня мобільності країн. Порівняльні переваги або міжнародні розбіжності у факторах виробництва в більшості країн стали менш явними. Більш очевидними стали порівняльні переваги за географічним фактором.

Четверта тенденція — розвиток внутрішньорегіональної торгівлі. За даними ЮНКТАД і СОТ, регіональні торговельні угоди охоплюють понад 50 % світової торгівлі, зокрема 16 % — безмитної торгівлі [63]. Частка внутрішньорегіональної торгівлі в експорті Азії збільшилася з 42 % у 1990 р. до 52 % в 2011 р. (якщо враховувати Європейський Союз як єдине ціле). В ЄС у 2011 році вона становила 75 %. Частка внутрішньорегіональної торгівлі в експорті Північної Америки збільшилася з 41 % до 56 % (у пероід з 1990 р. по 2000 р.) і знизилася до 48 % у 2011 р. [64]. За даними СОТ, інші географічні регіони (Південна Америка, Африка, Ближній Схід та СНД), торгували не між країнами, що їх представляють, а з іншими регіонами.

Практично всі держави за незначним винятком є учасниками однієї або кількох угод про регіональну інтеграцію. Станом на 1 грудня 2013 року в Секретаріаті СОТ було зареєстровано 379 регіональних торговельних угод (РТУ) (табл. 4) [65, 1]. Ще близько 200 РТУ перебувають на стадії реєстрації. Тоді як за період 1948–1994 рр. до ГУТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі, GATT) було направлено всього 123 нотифікації, а фактично на кінець 1994 р. зареєстровано 49 РТУ, з них 45 — за товарами та лише 4

— за послугами.

63

Официальный сайт Всемирной торговой организации [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.wto.org/english .

64

Спартак А. Н. Перспективы евразийской экономической интеграции и ее позиционирование в глобальном экономическом пространстве // Отделение глобальных проблем и международных отношений РАН.Серия: Научные доклады. — М., 2012. — 54 с.

65

Официальный сайт Всемирной торговой организации [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.wto.org/english.

Таблиця 4

КІЛЬКІСТЬ РЕГІОНАЛЬНИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ УГОД НА 1 ГРУДНЯ 2013 року

Вид регіональної торгової угоди Кількість
Зона вільної торгівлі (англ. Free Trade Agreement— FTA), згідно зі ст. XXIV ГУТТ 208
Митний союз (англ. Custom Union — CU), згідно зі ст. XXIV ГАТТ 17

РТУ згідно з дозвільною обмовкою (англ. Enabling clause)36

РТУ за послугами, згідно зі ст. V ГУТТ 118
Усього: 379

Понад 80 % РТУ — це зони вільної торгівлі товарами й послугами. Також створено 17 митних союзів.

Зростання активності у формуванні регіональних економічних угрупувань відбулося на початку 1990-х рр. (рис. 1). Упродовж останнього десятиліття ХХ ст. було зареєстровано 56 регіональних торгових угод за товарами та 10 — за послугами. Але різкий сплеск у створенні РТУ відбувся в ХХІ ст. Була зареєстрована 251 угода (за даними на 1 грудня 2013 р.), з них 145

— за товарами. Але найбільшої активізації в цей період зазнав процес утворення РТУ за послугами, яких було укладено 106 [66]. Нині щорічно реєструється 50 РТУ.

Рис. 1. Динаміка укладання регіональних торговельних угод за товарами та послугами

Рис. 1. Динаміка укладання регіональних торговельних угод за товарами та послугами

66

Официальный сайт Всемирной торговой организации [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.wto.org/english.

П’ята тенденція — розвиток міжнародних ланцюгів поставок. Останніми роками 30 % загального обсягу міжнародної торгівлі становить реекспорт проміжних товарів [67]. Із середини 1990-х років ця частка збільшилася майже на 10 відсоткових пунктів, що свідчить про зростання міжнародної взаємозалежності в межах міжнародних виробничих ланцюжків і необхідності обліку доданої вартості. Ефективний доступ до імпорту проміжних ресурсів підвищує конкурентоспроможність фірм у взаємозамінному світі.

Шоста тенденція — значне зростання ролі послуг у забезпеченні міжнародної торгівлі товарами. Внесок послуг у загальний обсяг торгівлі, якщо вимірювати в доданій вартості, збільшився майже вдвічі (з 23 % до 45 %) за період з 1990 по 2008 рр. Послуги виконують вельми важливу роль у здійсненні міжнародних угод торгівлі товарами, бо впливають на величину загальних витрат виробництва. Послуги мають важливе значення для індустріальної торгової політики, особливо ті, які сприяють інтеграції малих і середніх підприємств у міжнародні системи поставок.

Лідируючу позицію в світовому експорті послуг посідають США, за ними йдуть Великобританія та Німеччина (табл. 5). За останні тридцять років значно зміцнилася позиція в експорті послуг Китаю та Індії, які за період з 1980 по 2011 рр. перемістилися з 31 і 25 місця на 4 і 8 відповідно.

Таблиця 5

ЗМІНА ПОЗИЦІЙ КРАЇН У СВІТОВОМУ ЕКСПОРТІ ПОСЛУГ

Країни 2011 рік 1980 рік
Обсяг, млрд дол. Місце Частка, % Місце Частка, %

США580,9113,93210,38

Великобританія 273,7 2 6,57 3 9,34
Німеччина 253,4 3 6,08 4 7,57
Китай 182,4 4 4,38 31 0,55
Франція 166,6 5 4,00 1 11,48
Японія 142,5 6 3,42 6 5,11
Іспанія 140,3 7 3,37 9 3,12

67

Официальный сайт Всемирной торговой организации [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.wto.org/english.

Закінчення табл. 5

Країни 2011 рік 1980 рік
Обсяг, млрд дол. Місце Частка, % Місце Частка, %
Індія 136,6 8 3,28 25 0,78
Нідерланди 133,5 9 3,20 7 4,55
Сінгапур 128,9 10 3,09 17 1,30
Усього в світі 4,168.8 х 100,0 х 100,0

Сьома тенденція — зростання ролі малих підприємств у світовому експорті.

Світовими лідерами в цій сфері є Китай (Гон-Конг), де частка малих і середніх підприємств у загальному обсязі експорту країни становить 51 %, далі йде Німеччина — понад 40 %. У Латинській Америці цей показник невеликий — 3–5 %, в Африці — 0,1 %.

Розвиток міжнародної торгівлі в перспективі будуть визначати такі фактори: демографія, інвестиції, технології, транспортні витрати, доступ до ресурсів.

Демографічні зміни визначають структуру торгівлі та вимоги до імпорту. Країни зі старіючим населенням більше витрачатимуть на комунікації, транспортне забезпечення та медичне обслуговування. У країнах, у яких зростатиме середній клас, збільшуватиметься дохід на душу населення, зростатиме попит на такі товари, як автомобілі та мобільні телефони, обладнання для відпочинку. Суттєві зміни в робочій силі також пов’язані зі зростанням її якісних характеристик у результаті зростання рівня освіти. Окрім того, найближчими роками зростатиме чисельність працюючих жінок. Зокрема, така тенденції передбачається в країнах Європейського Союзу, Південної та Центральної Америки, деяких регіонів Африки та меншою мірою в країнах Ближньому Сході. Це безпосередньо впливатиме на порівняльні переваги виробничих факторів окремих країн. Безпосередній вплив на показники трудових ресурсів здійснюватиме міграція. Приріст мігрантів за період з 1990 по 2010 рр. становив 38 %. Проте міжнародні мігранти все ще утворюють мізерну частку населення світу — 3,1 % у 2010 р. Глобальною демографічною тенденцією є зростання урбанізації. За прогнозами, частка міського населення в 2050 р. сягне 67,1 %.

Перспективи розвитку значною мірою залежать від мобільності капіталу в міжнародній економіці. Інвестиції можуть привести до появи нових гравців у міжнародній торгівлі, особливо в контексті розвитку міжнародних ланцюжків поставок і змінити порівняльну перевагу країни, яка вже бере активну участь у міжнародній торгівлі. Прямі інвестиції можуть перетворити в доволі короткі терміни відносно працемістку економіку на відносно капіталомістку, як це сталося в Японії. Для прямого іноземного інвестування вкрай важливі внутрішні заощадження. Іноземний капітал може слугувати доповненням внутрішніх інвестицій. Важливість прямих іноземних інвестицій в економіки країн з низьким доходом у майбутньому не має бути недооціненим. Для того, щоб залучати іноземний капітал, країни з низьким доходом мають проводити стійку макроекономічну політику та створювати потужні законодавчі структури, уживати ефективні заходи регулювання, забезпечувати прозорість. Приватний капітал також важливий для країн із середнім рівнем доходу.

Згідно з даними ЮНКТАД, глобальний потік ПІІ у 2012 р. скоротився на 18 %

— з 1,6 трлн дол. США у 2012 році до 1,3 трлн дол. США у 2012 р. [68]. У 2013 році очікується помірне зростання потоків ПІІ до 1,4 трлн дол. США та до 1,6 трлн дол. США у 2014 р. в результаті поліпшення макроекономічних умов та реінвестування прибутків ТНК. Незважаючи на ці прогнози, зберігаються значні ризики в інвестуванні, включаючи нестійкість у розвинутих країнах і в глобальній фінансовій системі, а також невизначеність для інвесторів.

У 2012 р. потоки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у розвинутих країнах значно скоротилися — до 555 млрд дол. США, що відповідає рівню десятирічної давнини. Різкий спад обсягів ПІІ відбувся в Європі та США. Серед європейських країн, у яких зафіксовано найбільший спад, Бельгія та Німеччина. У 2012 р. США, як і раніше, залишалися найбільшою країною-реципієнтом у сфері залучення ПІІ у світі, незважаючи на загальну статистику скорочення глобального потоку ПІІ.

Щодо тенденцій надходження ПІІ до країн, що розвиваються, то згідно з даними ЮНКТАД, упродовж 2012 р. відбувся спад до 680 млрд дол. США, що на 3 % менше рівня 2011 р. До країн, що

68 Global FDI recovery derails. Statistics // United Nations Conference on Trade and Development [Electronic resource]. — 2013. — Mode of access: http://unctad.org/ en/pages/newsdetails.

— Date of access: 10.03.2014.

розвиваються, надійшло ПІІ на 130 млрд дол. США більше, ніж до розвинутих країн [69].

Позитивні тенденції зберігаються в країнах Латинської Америки та Карибського басейну, що свідчить про інвестиційну привабливість Аргентини, Колумбії, Чилі та Перу. Необхідно вказати на поліпшення ситуації в Африці, де відбулося зростання ПІІ за результатами 2012 року. Країни з перехідною економікою показали не надто високі результати, що свідчить про необхідність удосконалення їх політики в сфері залучення ПІІ у 2013–2014 рр., спрямованого на підвищення активності іноземних інвесторів.

Найважливішим фактором, що забезпечує конкурентні переваги товарів і послуг у сучасній міжнародній економіці, є технології. Сучасна наука та науково-технічний прогрес забезпечують у промислово розвинутих країнах не менш як 65–80 % економічного зростання. Беззаперечне лідерство в передачі сучасних технологій належить ТНК, які воліють передавати їх безпосередньо своїм філіям, тим самим захищаючи свої технології задля якомога довшого отримання надприбутків від їх використання. На сучасному етапі доступ країн, що розвиваються, до найсучасніших технологій відбувається переважно за рахунок розширеної співпраці з ТНК розвинутих країн за такими напрямами: 1) торгівля технологічними товарами та обладнанням (імпорт машин та обладнання); 2) прямі іноземні інвестиції (повністю контрольовані філії або спільні підприємства); 3) торгівля невиробничими нефінансовими активами, що належать ТНК (патентами, авторськими правами, торговими знаками, правами в системі «франчайз», а також угодами про технічну допомогу тощо).

Обсяг і склад міжнародної торгівлі безпосередньо впливають на транспортування: більш високі витрати зменшують обсяг торгівлі. Скорочення транспортних витрат може збільшити діапазон товарів, доступних для міжнародної торгівлі. Зокрема, за оцінками експертів, за умови скорочення перевезень на 10 % з латиноамериканських країн обсяг експорту цих країн збільшиться на 10 %, імпорту — на 9 %. Транспортні витрати також чутливі до часу, що з розвитком міжнародних систем постачань набуває більшої вагомості. Емпіричні оцінки доводять, що затримка на один тиждень відвантаження може зменшити обсяг експорту на 7 % або підвищити ціну товарів, що постачаються, на 16 %, а для

69 Global FDI recovery derails. Statistics // United Nations Conference on Trade and Development [Electronic resource]. Mode of access: http://unctad.org/ en/pages/newsdetails.

— Date of access: 10.03.2014.чутливих до своєчасного постачання товарів, таких як комплектуючі та матеріали, аж на 26 %. Країни, які не мають виходу до моря та віддалені від ринків збуту, несуть більш високі витрати. Наявність та якість інфраструктури транспортування транзитних країн також здійснює суттєвий вплив на транспортні витрати. Неабияк позначаються на торгових витратах розмитнення та процедури управління рухом товарів через національні кордони.

На думку експертів СОТ, зростаючі ціни на енергію та паливо, несприятливо позначаться на транспортних витратах. За різними оцінками, унаслідок збільшення цін на паливо до 2035 року вартість транспортування подвоїться. Унаслідок цього матимуть місце повільне торгове зростання, посилення розподілу за регіонами торгівлі, скорочення різноманіття товарів.

Перспективи розвитку міжнародного бізнесу залежатимуть від його вміння системно враховувати весь комплекс внутрішніх і зовнішніх факторів, що визначають характер і формат поточного та майбутнього розвитку міжнародної економіки в ХХІ ст.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.1. ПРОТИРІЧЧЯ СТРАТЕГІЧНОГО ВИБОРУ ПІДПРИЄМСТВА: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ
2.2. СТРАТЕГІЧНЕ ПОЗИЦІОНУВАННЯ ЯК СВІДОМИЙ ВИБІР КОМПАНІЇ: «3П»-МОДЕЛЬ
2.3. ІДЕНТИФІКАЦІЯ МЕТОДИЧНОГО ПІДХОДУ ДО ОЦІНЮВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
2.4. ПОСЛІДОВНІСТЬ ЗМІНИ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВА
2.5. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ДО СУЧАСНИХ УМОВ БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩА
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)