1. Конференція міністрів.
2. Генеральна рада.
3. Рада з торгівлі товарами.
4. Рада з торгівлі послугами.
5. Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.
6. Галузеві комітети, робочі групи.
7. Секретаріат.
Конференція міністрів є вищим органом COT. Вона складається з міністрів торгівлі (або інших відповідних міністерств) і скликається раз на два роки. Усі члени мають однин голос, а рішення приймаються консенсусом. На Конференції розглядаються найактуальніші питання регулювання торговельної політики, подальшої лібералізації міжнародної торгівлі, удосконалення правил і стандартів у торгівлі. Однією з проблем, зокрема, є узгодження стандартів і правил, що існують у найменш розвинутих країнах, із західними стандартами. Справа в тому, що трудові й екологічні стандарти розвинутих країн вищі, а це здорожує товар і знижує його конкурентоспроможність. Природно, що на підтягуванні стандартів до західного рівня наполягають розвинені країни; країни, що розвиваються, — проти, бо низький рівень заробітної плати й відсутність (переважно) витрат на екологічну безпеку здешевлює їх товари.
Також на конференціях обговорюються та приймаються рішення щодо принципових питань, пов’язаних із пакетом угод Уругвайського раунду.
Рис. 4.3. Структура Світової організації торгівлі
Перша конференція відбулася у грудні 1996 р. у Сінгапурі, на ній, зокрема, було прийнято Угоду про лібералізацію торгівлі в галузі інформаційних технологій (ІТА).
Друга конференція відбулася в травні 1998 р. у Женеві, де підбивалися основні підсумки 50-річної діяльності ГАТТ/COT, і було прийнято рішення про підготовку до нового раунду багатосторонніх торговельних переговорів (БТП).
Третя Міністерська конференція проходила з 30 листопада по 3 грудня 1999 р. в Сіетлі (США) і була присвячена обговоренню імплементації країнами-членами організації угод Уругвайського раунду, а також формату нового раунду БТП. Планувалося почати переговори насамперед за «комплексним порядком денним» (сільське господарство, торгівля послугами), а також підготувати рекомендації з перспектив діяльності СОТ з урахуванням рішень попередніх Конференцій, у тому числі можливого включення в майбутні переговори нових сфер.
Формально в Сіетлі не вдалося досягти поставлених цілей, тому що конкретний порядок денний раунду та формат його проведення не було детально розроблено. Це було зумовлено наявністю серйозних суперечностей щодо принципових проблем у цілому та щодо нових сфер, зокрема, між промислово-розвиненими державами і країнами, що розвиваються. Також були значні розбіжності між провідними гравцями СОТ — групи «квадро» (ЄС, США, Японія, Канада), включаючи розбіжність їхніх стратегічних інтересів щодо проведення нового раунду.
У підсумку було прийнято рішення продовжити обговорення даних проблем у Женеві під егідою Генеральної ради СОТ, яка мала представити свої пропозиції щодо проведення нового раунду. У рамках відповідних Комітетів СОТ навесні 2000 р. почалося обговорення тільки проблематики «комплексного порядку денного». У 2000—2001 р. проходив також розгляд пропозицій країн-членів щодо формату подальшої еволюції цих Угод та інших сфер діяльності організації. З урахуванням суперечностей, які й досі лишаються між різними групами держав і окремими країнами-членами СОТ, робота будувалася на пошуку компромісних рішень.
9—13 листопада 2001 р. в Досі (Катар) відбулася четверта Конференція міністрів, на якій у підсумку було прийнято рішення почати переговори з низки напрямів, що стосуються «комплексного порядку денного», промислових тарифів, ТРІПС, правил СОТ. У рамках відповідних комітетів ведеться робота з переговорів у інших галузях (інвестиції, конкуренція, екологія,
На п’ятій Міністерській конференції (9—13 вересня 2003 р., м. Канкун, Мексика) було підбито проміжні підсумки БТП і визначено формат їх продовження. На Шостій Конференція Міністрів (13—18 грудня 2005 р., Гонконг, КНР) було визначено основні заходи з використання міжнародної торгівлі як двигуна економічного зростання й розвитку. Основною темою для обговорення на Сьомій Конференції Міністрів (30 листопада — 2 грудня 2009 р., Женева, Швейцарія) став зв’язок СОТ, багатосторонньої торгової системи та поточного глобального економічного середовища. Одним із головних результатів Восьмої Конференції Міністрів (15
—17 грудня 2011 р., Женева, Швейцарія) стало підписання протоколу про вступ Росії до СОТ.
Генеральна рада
— виконавчий орган. Вона складається з представниць країн-членів і здійснює поточну роботу. Окремі засідання Рада проводить як Комісія з регулювання спорів або як Комісія з контролю торговельної політики. Раді підпорядковано органи, що відають деякими групами товарів: цивільна авіація; молочні продукти; яловичина. Генеральній раді підпорядковано також комітети: з торгівлі й довкілля; з торгівлі й розвитку; з бюджетних, фінансових і адміністративних питань; з обмежень, пов’язаних із платіжним балансом. Окремі функції Генеральна рада делегує радам із торгівлі товарами, послугами й інтелектуальною власністю.
Рада з торгівлі товарами здійснює контроль за дотриманням багатосторонніх угод із торгівлі товарами. Їй підпорядковано 14 комітетів, які відають питаннями доступу до ринків, сільського господарства, заходами щодо санітарії та фітосанітарії, інвестицій, субсидій і компенсацій, мита, технічних перешкод у торгівлі, антидемпінгової практики, ліцензування імпорту тощо. Комітет із регіональних торговельних угод розробляє механізм узгодження між регіональними угрупованнями й багатосторонньою торговельною системою щодо застосування принципу найбільшого сприяння.
Рада з торгівлі послугами надає допомогу групам переговорів з таких питань: базові телекомунікації, рух фізичних осіб, послуги з морських перевезень. Їм підпорядковано Комітет з торгівлі фінансовими послугами й Робоча група з професійних послуг.
спрощення торгівлі тощо). У лютому 2002 р. почав роботу Комітет із торговельних переговорів, що включає низку спеціалізованих органів і є координатором переговорного процесу нового раунду БТП.
Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) здійснює контроль за дотриманням інтелектуальної власності (права на літературні твори, твори мистецтва, винаходи тощо), а також бореться з міжнародною торгівлею підробними товарами.
Секретаріат виконує поточну адміністративну роботу; очолюється генеральним директором. До секретаріату входить відділ технічного співробітництва та професійної підготовки; він надає допомогу країнам, що розвиваються, у формі інформації, довідкової документації, посилання місій, організації семінарів. Діють також курси підготовки кадрів у галузі торговельної політики (до них також залучаються слухачі з країн Східної Європи).
Країни, що не входять до COT, перебувають у невигідних умовах. По суті, вони підлягають торговельній дискримінації, бо на них не поширюються пільги, які члени COT надають один одному. До нечлена СОТ можуть бути застосовані санкції, такі, наприклад, як встановлення квот, звинувачення в демпінгу тощо. Ось чому Україна намагається вступити до цієї організації та проводити відповідні переговори.
Вступ до СОТ є довгою та складною процедурою. Спочатку країна подає до СОТ меморандум про свою торговельну політику. СОТ починає роботу групи з вивчення меморандуму: чи відповідають принципи торговельної політики країни правилам СОТ. Далі СОТ проводить із країною-претендентом двосторонні переговори з питань доступу на її ринок товарів та послуг інших країн; якщо переговори виявилися успішними, робоча група складає доповідь для Конференції міністрів СОТ із відповідною рекомендацією. Голосування на Конференції визначає, прийнято країну до СОТ чи ні.
