Організаційна побудова бухгалтерського обліку має бути такою, щоб без додаткових виборок у будь-який час можна було одержати дані про формування показників, потрібних для прийняття управлінського рішення та складання бухгалтерської звітності: фінансової, статистичної, податкової тощо.
Значною мірою на організаційну побудову бухгалтерського обліку на підприємстві впливає роздільна побудова фінансового та внутрішньогосподарського обліку (рис 4.1).
Рис. 4.1. Організаційна структура бухгалтерського обліку на підприємстві
З бухгалтерського фінансового обліку як самостійний підрозділ виокремлюється робота з розрахунків податків і складання податкової, фінансової та внутрішньогосподарської звітності.
Бухгалтерський фінансовий облік визначається як комплексний системний облік усіх засобів і процесів господарської (економічної)
діяльності відповідно до вимог чинного законодавства. До фінансового обліку входять суцільна реєстрація господарських фактів за хронологічними та системними ознаками відповідно до принципів побудови бухгалтерського обліку, а також аналітичний облік:
— наявності та руху всіх майнових об’єктів, ресурсів, які формують активи підприємства;
— усіх суб’єктів (фізичних та юридичних осіб), які мають правові відносини з підприємством;
— розрахунків із покупцями за вимогами;
— розрахунків із постачальниками за зобов’язаннями;
— розрахунків із кредиторами;
— розрахунків із дебіторами;
— фінансових операцій: акцій, облігацій, дивідендів, векселів, кредитів, процентів, інвестицій тощо.
За даними фінансового обліку виявляють прибуток або збиток підприємства та складають фінансову звітність.
Фінансова звітність містить інформацію про результати господарської діяльності підприємства (фірми), яка потрібна акціонерам, інвесторам (банкам, державним фінансовим органам) для оподаткування.
Бухгалтерський внутрішньогосподарський облік визначається як облік для задоволення інформаційних потреб керівництва даного підприємства (фірми) та його підрозділів. Найістотнішим при цьому є своєчасне одержання детальної та достовірної інформації про доходи, затрати як загалом по підприємству, так і в розрізі його окремих ділянок — цехів, бригад, дільниць тощо.
У межах внутрішньогосподарського обліку виробничих підприємств здійснюється детальний облік затрат і калькулювання собівартості продукції, яку підприємство випускає.
При цьому вирішуються такі завдання:
— визначення очікуваного надходження (доходу) від певної економічної господарської діяльності (купівлі, продажу, інвестування, кредиту тощо);
— складання прогнозу про рентабельність випуску нового виду продукції на підставі вивчення ринку;
— складання прогнозу про фінансовий стан підприємства на перспективу;
— фінансове оцінювання альтернативних варіантів розвитку підприємства, запропонованих дирекцією.
У внутрішньогосподарському обліку широко застосовуються методи фінансової математики, соціальної статистики, математичного прогнозування, аналізу тощо.
На побудову внутрішніх структур бухгалтерського внутрішньогосподарського обліку впливають такі фактори:
— технологія (за будовою — механічна або органічна, за видом — добувна або переробна, за складністю — одно- або багатопереробна);
— організаційна структура (цехова або безцехова);
— тип виробництва (індивідуальний, серійний або масовий);
— форма спеціалізації;
— принципи групування та методи оцінювання об’єктів обліку;
— організація внутрішньогосподарських відносин;
— методи формування фактичної виробничої собівартості продукції;
— робочий план рахунків.
На більшості підприємств деякі з наведених факторів відсутні. Тому, розробляючи структуру обліку, на кожному підприємстві слід враховувати існуючі фактори.
Особливості кожного з двох видів бухгалтерського обліку, їхні відмінності узагальнено в табл. 4.
1.
Таблиця 4.1
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО ТА
ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ
Закінчення табл. 4.1
Аналізуючи дані таблиці, можна виділити основні відмінності внутрішньогосподарського обліку від фінансового:
• внутрішньогосподарський облік спрямований на майбутнє, у зв’язку з чим поєднується з плануванням і прогнозуванням, а фінансовий, навпаки, — на реєстрацію фактів і господарських операцій, які вже відбулися;
• внутрішньогосподарський облік не керується загальноприйнятими бухгалтерськими стандартами і схемами, тоді як фінансовий чітко регламентований за змістом і формами подання даних;
• у внутрішньогосподарському обліку увага зосереджується на конкретних сегментах господарської діяльності (тобто на окремих видах продукції, яку виробляють і реалізують, на певних сферах ринку і території збуту, на різних рівнях управління тощо), а не на всьому підприємстві загалом, як у фінансовому обліку;
• внутрішньогосподарський облік, на відміну від фінансового, не є обов’язковим, і керівництво самостійно вирішує, вести його чи ні;
• внутрішньогосподарський облік, як правило, є децентралізованим, а фінансовий здійснюється в центральній (загальній) бухгалтерії підприємства.
Отже, внутрішньогосподарський облік за інформаційним змістом і колом вирішуваних завдань набагато ширший і різноманітніший, ніж фінансовий. Він повністю підпорядкований запитам менеджерів підприємства. Його дієвість забезпечується орієнтацією на конкретні господарські завдання, вирішення яких ґрунтується на відповідній інформації про витрати і доходи.
Проте ці два види обліку мають і спільні риси. По-перше, вони ґрунтуються на даних єдиної інформаційної системи обліку; по-друге, спираються на концепцію відповідальності в управлінні господарськими об’єктами; по-третє, їхня інформація використовується для прийняття рішень, хоча й різної спрямованості.
