Posibniki.com.ua Менеджмент Планування і контроль на підприємстві 5.4. ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАСОВОГО ТИПУ ВИРОБНИЦТВА


< Попередня  Змiст  Наступна >

5.4. ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАСОВОГО ТИПУ ВИРОБНИЦТВА


Масове виробництво є найбільш ефективним типом виробництва, тому що дозволяє застосовувати високопродуктивне спеціальне устаткування та максимально реалізувати принципи раціональної організації виробничого процесу. Масове виробництво характеризується стійким випуском обмеженої номенклатури виробів у великій кількості на вузькоспеціалізованих робочих місцях упродовж тривалого періоду. Виконання окремих операцій здійснюється на потокових лініях і не потребує високої кваліфі-

C Q

• закріплення за кожним робочим місцем однієї технологічної операції або групи операцій;

• постійна номенклатура продукції;

• висока механізація та автоматизація виробничих процесів;

• застосування паралельного способу пересування предметів праці.

Об’єктом планування в умовах масового виробництва є окремі деталі, складальні одиниці, окремі вироби. Великі обсяги виробництва продукції за обмеженої номенклатури окремих виробів, стабільні, строго повторювані процеси масового виробництва дозволяють застосувати подетальну систему оперативно-календарного планування. В основу подетальної системи покладено точне планування такту, ритму роботи потокових ліній і виробничих дільниць, кількості робочих місць за операціями та їх завантаження, нормативних графіків і нормативних рівнів незавершеного виробництва; правильне визначення заділів та постійна їх підтримка у процесі виробництва на регламентованому рівні. Застосування цієї системи потребує розроблення складних календарно-оперативних планів, що містять показники обсягу випуску й маршрутів руху деталей кожної назви за всіма виробничими стадіями та технологічними операціями.

Найпоширенішими різновидами подетальної системи є:

• за тактом потоку;

• за термінами міжцехових подач;

• за стандартними термінами міжцехових подач;

• «на склад».

Система планування за тактом потоку базується на синхронізації діяльності всіх виробничих підрозділів і встановленні єдиного такту випуску готової продукції. Така система застосовується в масовому виробництві з широким використанням поточних методів організації виробничих процесів.

За другої та третьої систем планування цехам, що випускають продукцію, планується такт випуску, а для всіх інших розробляються стандартні плани-графіки, в яких визначаються строки або графіки подачі деталей і вузлів до обробного чи складального цеху.

Систему «на склад» застосовують для планування виготовлення деталей, за якими не враховують терміни випуску виробів. Планування їх виробництва ведуть за даними про запаси таких предметів праці на складі. Замовлення на виготовлення деталей

кації робітників, але на автоматизованих системах їхня кваліфікація має бути вищою — на рівні техніка чи навіть інженера. Це сприяє створенню усталених виробничих умов роботи:

Основною ланкою масового виробництва є потокова лінія, тобто сукупність спеціалізованих робочих місць, розташованих згідно з технологічним процесом, кожне з яких виконує окрему його частину. Залежно від рівня спеціалізації виробництва, обсягу й характеру випуску продукції, техніки та технології, що використовуються, потокові лінії класифікуються за рядом ознак.

Рис. 5.5. Види потокових ліній за найбільш важливими класифікаційними ознаками

Рис. 5.5. Види потокових ліній за найбільш важливими класифікаційними ознаками

Відповідно до номенклатури виробів, що обробляються, виділяють:

однопредметні лінії, за якими закріплюються на тривалий час оброблення чи складання однієї назви продукції;

багатопредметні лінії, на яких ведеться оброблення кількох назв виробів, схожих у конструктивному й технологічному відношенні без переналагоджування обладнання; такі лінії використовують, коли трудомісткість робіт за однією назвою виробу недостатня для повного завантаження робочих місць.

За методом оброблення закріплених предметів розрізняють:

змінно-потокові лінії, які створюються для почергового оброблення кількох назв деталей (виробів), що мають подібні технологічні маршрути; під час переходу від виготовлення однієї де-

видають, коли розмір запасу за ними перебуває на рівні точки замовлення.

постійні потокові лінії, на яких обробляється чи складається за типовими технологічними процесами на одному й тому самому обладнанні значна номенклатура продукції, яка має однаковий технологічний маршрут, із використанням групового оснащення, але без переналагоджування обладнання.

За ступенем безперервності виробництва розрізняють:

неперервні потокові лінії, де тривалість кожної операції дорівнює чи кратна тактові; забезпечуються сувора ритмічність і найбільш коротка тривалість виробничого циклу;

перервні (прямоточні) лінії, які не мають чіткої синхронізації всіх операцій; на окремих, більш трудомістких операціях створюється оборотний заділ, для оброблення якого залучаються додаткові робочі місця; робота ведеться партіями за стандартним графіком.

У масовому виробництві найбільш повно розкриваються основні принципи високоефективної організації виробничого процесу: прямоточності, безперервності й ритмічності.

Ритмічне виконання на кожному робочому місці закріплених за ним операцій забезпечує рівномірний випуск продукції кожною дільницею, цехом. Ритм є головним показником роботи потокових ліній: ритм роботи лінії повинен дорівнювати чи бути кратним ритму складання; ритми окремих операцій усередині потокової лінії повинні дорівнювати чи бути кратними ритму лінії. Дотримання цих вимог дозволяє забезпечити безперервний рух деталей і виробів за операціями виробничого потоку та повторюваність виконання однакових обсягів робіт на кожному робочому місці у встановленому ритмі роботи. Це досягається шляхом максимально точного розрахунку річних, квартальних і місячних цехових виробничих програм; розробки нормативних планів-графіків роботи потокових ліній; встановлення чіткої системи безперервного оперативного контролю за роботою взаємопов’язаних робочих місць і потокових ліній; підтримки на визначеному розрахунковому рівні внутрішньолінійних і міжлінійних заділів.

Основним періодом планування в масовому виробництві є квартал або місяць. Програми для цехів розробляються подетально, що забезпечує чітку організацію ритмічного ходу виробництва й повне використання наявних виробничих потужностей. У складанні квартальних (місячних) цехових виробничих програм повинно бути враховано стан перехідних заділів, а також дані про виконання цехами виробничих програм за попередній період.

талі до виготовлення іншої здійснюється переналагоджування обладнання потокової лінії;

Розроблення попередньої подетальної цехової виробничої програми передбачає уточнення номенклатури деталей, необхідних для виконання завдання з випуску готових виробів, запасних частин до них, а також деталей внутрішньозаводських замовлень з урахуванням можливого виконання плану за попередній плановий період. Після цього здійснюється розподіл загальнозаводського плану випуску продукції між цехами й виробничими дільницями, відповідно до встановленої для них номенклатури деталей, видів і характеру робіт.

Виробничі програми цехів складають «ланцюговим методом», тобто в порядку, зворотному до послідовності технологічного процесу виготовлення виробів: спочатку складається програма головного складального конвеєра, що випускає готову продукцію, потім визначається кількість вузлів, щоб підтримувати заділи на рівні встановлених норм перед загальним складанням, а також кількість вузлів та деталей, необхідних як запасні частини. Отже, за один відрізок часу (такт, годину, зміну тощо) на різних стадіях виробничого процесу повинно бути виготовлено стільки комплектів заготовок, деталей, складальних одиниць, скільки за той самий час повинно бути випущено готових виробів.

На підставі розроблених для кожного цеху завдань із запуску деталей у виробництво встановлюються ритми їх виготовлення, які характеризують періодичність повторення процесів виготовлення деталей.

Уточнені (відкориговані) квартальні виробничі програми для цехів складаються у двох примірниках: перший передається в цех на виконання, а другий слугує планово-диспетчерському відділу підставою для спостереження, контролю, обліку й забезпечення виконання цехами місячних виробничих програм.

Місячні завдання цехам, у яких установлено поточну систему оброблення деталей, розподіляються за днями місяця рівномірно із зазначенням середньодобового та змінного завдання.

У ході розроблення оперативних квартальних і місячних виробничих програм цехам та дільницям також здійснюється розроблення планів-графіків роботи окремих ліній, які, визначаючи суворий порядок і безперервність руху деталей за операціями та робочими місцями кожної потокової лінії, створюють чітку взає-

Однак такі дані можуть бути отримані тільки на початку планового кварталу, а для своєчасного проведення підготовчої роботи цехам слід мати виробничі програми завчасно, до початку планового кварталу. Саме тому квартальні програми видаються цехам спочатку як попередні, а потім як уточнені (скориговані).

Нормативні плани-графіки потокових ліній складаються на підставі таких розрахунків:

• розрахунку ритму випуску продукції, який визначається, виходячи з величини середньодобового (змінного) завдання;

• розрахунку завантаження робочих місць і визначення режиму роботи кожного окремого робочого місця за операціями потокової лінії;

• розрахунку необхідного штату робітників, виходячи з режиму роботи кожного робочого місця та лінії в цілому;

• розрахунку нормативних величин заділів на лінії.

Планування роботи потокової лінії може відбуватися по-різному, залежно від застосування транспортних засобів, конфігурації площ цеху, особливостей конвеєрної потокової лінії (довжини, швидкості), кількості робочих місць тощо.

За умов проектування або налагодження потокової лінії до специфіки виробничої програми проводиться низка розрахунків [4, с. 57—60]. У першу чергу визначається такт потокової лінії. Для однопредметної лінії такт визначається за формулою: Q r е

Ф = ,(5.20) де r

— такт робочої лінії, хв.; е

Ф — ефективний фонд часу роботи лінії за прийнятий період, хв.; Q  

— виробнича програма за даний період часу, шт.

Якщо на неперервно-потокових лініях із регламентованим ритмом передбачено короткострокові перерви в роботі конвеєра для відпочинку працівників, то формула трансформується в такий вигляд: ? ? ? ? ? ? ? =

100

Ф p Q r ,(5.21) де p —втрати технологічного часу, пов’язані з короткостроковими перервами в роботі конвеєра.

100

Наприклад, на неперервно-потоковій лінії з регламентованим ритмом виробничою програмою передбачено випуск продукції в кількості 130 деталей. Планові технологічні втрати p становлять

За умови передачі виробів транспортними партіями, тобто не окремими одиницями, а по кілька штук одночасно партії сходять із лінії через заданий інтервал, що називається ритмом потокової лінії: де n — кількість деталей у транспортій партії.

модію робочих місць між собою та визначають необхідні величини заділів на лінії.

За умови передачі виробів транспортними партіями, тобто не окремими одиницями, а по кілька штук одночасно партії сходять із лінії через заданий інтервал, що називається ритмом потокової лінії: де n — кількість деталей у транспортій партії.

Після розрахунку такту проводиться синхронізація операцій, окремі аспекти яких попередньо розглянуто в п. 5.1 за методикою Джонсона та її модифікаціями, здійсненими вітчизняними й закордонними науковцями [4, 8, 11].

Після розрахунку такту проводиться синхронізація операцій, окремі аспекти яких попередньо розглянуто в п. 5.1 за методикою Джонсона та її модифікаціями, здійсненими вітчизняними й закордонними науковцями [4, 8, 11].

Лише після цього розраховується кількість необхідних робочих місць на i-тій операції ( p

К ) за такою формулою: де i t

— тривалість виконання i-тої операції.

— тривалість виконання i-тої операції.

Також важливими показниками інтенсивності роботи потокової лінії є показники швидкості конвеєра, яка визначається відношенням кроку конвеєра до такту лінії; довжини робочої частини потокової лінії конвеєра; довжини робочої зони та загальної довжини робочої лінії [4, c. 60—61].

Наявність і підтримання на регламентованому рівні заділів за потокового виробництва є важливою умовою його безперервності й ритмічності. Заділи поділяються на внутрішньолінійні та міжлінійні.

Внутрішньолінійні заділи визначають на потокових лініях усіх видів. Вони поділяються на технологічні, транспортні та страхові. Технологічний заділ — це загальна кількість деталей, що перебувають у будь-який момент на робочих місцях у процесі безпосереднього оброблення або складання на всіх операціях потоку.

Транспортний заділ — це загальна кількість деталей, які перебувають у процесі міжопераційного транспортування між верста-

1 %, режим роботи двозмінний, тривалість зміни — 8 год. Для кожної зміни передбачено чотири перерви по 5 хв. кожна. Тоді такт лінії

Страховий заділ створюється для забезпечення безперебійної роботи потоку на випадок виникнення на одному з робочих місць лінії аварії, будь-яких збоїв чи відхилень від такту роботи потокових ліній. Якщо при цьому після будь-якої операції потокової лінії є страховий заділ, то навіть у випадку перерви на даній операції наступні операції будуть продовжуватися безперебійно впродовж того часу, доки страховий заділ не буде використано повністю. За відсутності такого страхового заділу будь-яка перерва в роботі на одному робочому місці потокової лінії в більшості випадків вплине на нормальну ритмічну роботу взаємопов’язаних робочих місць.

Міжлінійні заділи створюються між суміжними потоковими лініями. Вони поділяються на транспортні та оборотні. Величина транспортного заділу визначається періодичністю транспортування деталей та ритмом потокової лінії за формулою розрахунку внутрішньолінійного страхового заділу. Оборотні заділи слугують для забезпечення безперервної роботи лінії відповідно до встановленого такту. Їх розмір постійно змінюється від максимальної величини до мінімальної або до 0. Міжлінійний оборотний заділ створюють через різну продуктивність суміжних робочих місць, коли неможливо синхронізувати всі операції, тобто тривалість деяких операцій не дорівнює та не кратна тактові роботи потокової лінії. Також оборотні заділі можуть створюватиcя і за однакової продуктивності суміжних робочих місць, якщо є зрушення в часі періодів їх роботи.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що в умовах масового виробництва оперативно-календарне планування виготовлення продукції запрограмовано графіками випуску заготовок. Графік

тами чи робочими місцями. Їх величина залежить від порядку передавання деталей з операції на операцію. За поштучного передавання мінімальний транспортний заділ дорівнює кількості деталей на операціях потоку за мінусом одиниці. За виготовлення дрібних за вагою та розміром деталей ритм випуску однієї деталі малий, тому для зручності оброблення, транспортування, планування та контролю роботи передавання таких деталей з операції на операцію організується не поштучно, а транспортними партіями. Мінімальний транспортний заділ для кожного робочого місця повинен дорівнювати в цьому випадку одній транспортній партії, а величина транспортного заділe по всій лінії — добутку кількості робочих місць потоку без одного на кількість деталей у транспортній партії.

Масове виробництво має цілу низку недоліків. Головними з них є орієнтація не на конкретного споживача та його вимоги, а на середні стандарти і труднощі перебудування виробництва, пов’язані із застосуванням значної кількості спеціального обладнання. Така система є досить консервативною, яка негативно реагує на будь-які зміни в зовнішньому середовищі. Накопичений досвід передових підприємств свідчить, що для збалансованої перебудови усталеної системи планів і відповідно виробництва необхідно 10

—15 днів [3]. Разом із тим воно має і цілу низку позитивних рис: збільшується продуктивність праці за рахунок поглиблення виробничих навичок та кращого оснащення робочих місць; знижується собівартість продукції та поліпшується використання обладнання, скорочується час виробництва виробу, що в підсумку приводить до підвищення ефективності виробництва.

Таким чином, оперативне планування виробництва є завершальним етапом внутрішньогосподарського планування. Завдання, які воно вирішує, різноманітні та тісно пов’язані з усіма сторонами економічного і соціального розвитку підприємства. Ураховуючи велику кількість розроблених на даний час алгоритмів та моделей, основні завдання оперативно-календарного планування у XXI ст. та в майбутньому залишаться незмінними й полягають в удосконаленні наявних та розробленні нових, більш адекватних сучасним реаліям алгоритмів, що дозволять здійснювати безперервний пошук оптимальних рішень із застосуванням сучасної обчислювальної техніки та програмного забезпечення.

випуску готового виробу практично побудований відповідно до роботи заготівельних і проміжних технологічних ланок, які досить важко перебудувати. Централізований за підприємством у цілому й детально розроблений план виробництва за кожною ланкою додатково оптимізується та перетворюється на ще більш детальний графік роботи цеху чи дільниці. Під нього вибудовуються всі зовнішні та внутрішні зв’язки (забезпечення матеріалами, комплектуючими виробами, переналагоджування виробництва тощо). Завдання підвищення гнучкості виробництва вирішується за рахунок створення страхових заділів, які запобігають простоям, і збільшення обсягів незавершеного виробництва. Підтримання необхідних обсягів і комплектності незавершеного виробництва на належному рівні є головним завданням усіх виробничо-диспетчерських служб підприємства.

Резюме

1. Оперативно-календарне планування є поглибленим продовженням поточного планування виробництва; дозволяє деталізувати поточний план підприємства в часі й довести його завдання до рівня конкретних виконавців.

2. Оперативно-календарне планування поділяється на календарне планування (складання графіків роботи) та диспетчерське регулювання (контроль за виконанням завдань).

3. В умовах одиничного типу виробництва найбільше застосування отримала позамовна система планування. Планово-обліковою одиницею виступає замовлення, а в календарно-планові нормативи входять трудомісткість робіт, тривалість виробничого циклу, нормативи випереджень, за допомогою яких замовником встановлюються потрібні строки виконання замовлення.

4. У серійному виробництві використовуються комплектні системи (комплектно-вузлова та комплектно-групова). Плановоекономічною одиницею виступає комплект деталей або технологічний вузол.

5. У масовому виробництві застосовуються подетальні системи. Основною планово-економічною одиницею виступає деталь. Календарно-плановими нормативами є ритм, темп, тривалість виробничого циклу, кількість робочих місць.

Терміни й поняття до теми

Оперативно-календарне планування

Календарне планування

Диспетчеризація

Виробнича операція

Алгоритм Джонсона

Алгоритм Мак-Нотона

Одиничне виробництво

Серійне виробництво

Масове виробництво

Тривалість виробничого циклу

Цикловий графік

Оптимальна партія деталей

Періодичність запуску-випуску

Цикловий заділ

Складський заділ

Потокова лінія

Питання для самоконтролю

1. У чому суть і завдання оперативного планування та контролю виконання виробничої програми?

2. Які стохастичні та детерміновані задачі вирішуються у процесі оперативно-календарного планування?

3. Як здійснюється впорядкування робіт за правилом «найменшого часу на обслуговування», запропонованим Мак-Нотоном?

4. Перелічіть основні недоліки методики упорядкування виконання робіт за Мак-Нотоном.

5. Наведіть алгоритм «планування виконання n-робіт на mверстатах» за методикою Джонсона.

6. Які переваги й недоліки методики упорядкування робіт за Джонсоном?

7. Перелічіть основні складові процесу диспетчеризації виконання виробничої програми.

8. Які системи оперативно-календарного планування застосовуються на підприємствах одиничного типу виробництва?

9. Поясніть, як здійснюється побудова циклових графіків виготовлення і складання виробів.

10. Охарактеризуйте особливості оперативно-календарного планування на підприємствах серійного типу виробництва продукції.

11. Які показники використовуються в системі планування і контролю виконання виробничої програми в серійному виробництві?

12. За яких умов доцільно використовувати методи послідовного, паралельного, паралельно-послідовного руху партії деталей в оперативному плануванні?

13. Розмежуйте зміст таких економічних термінів — заділ і запас.

14. Поясніть, навіщо на підприємстві створювати страхові запаси.

15. Назвіть основні особливості підприємств масового типу виробництва продукції.

16. За якими класифікаційними ознаками визначають види потокових ліній?

17. Назвіть основні види потокових ліній.

18. Які показники необхідні для розроблення нормативних планів-графіків роботи потокових ліній?

Завдання для індивідуальної роботи

Задача 1. Виробничий підрозділ використовує два взаємозамінні верстати, на яких передбачаються альтернативні варіанти виконання однотипних операцій оброблення деталей — № 15; № 60; № 90; № 100; № 20; № 30; № 40; № 50, які відмінні лише за розмірами, тому потребують різного часу на оброблення (табл. 5.6).

Таблиця 5.6

НЕОБХІДНИЙ ЧАС ОБРОБКИ ДЕТАЛЕЙ ЗА ОПЕРАЦІЯМИ

Номер деталі 15 60 90 100 20 30 40 50
Час на оброблення деталі, хв. 2700 8670 5445 1780 4590 4860 4820 3820

Здійснити упорядкування робіт згідно з методикою Мак-Нотона та методу перебору чисел.

Задача 2. На конвеєрній лінії передбачається послідовне оброблення деталей таких назв: А, В, С, D, E, F, L, K на двох верстатах (спочатку виконується операція № 1 на одному верстаті, далі операція № 2

— на іншому). Витрати часу, необхідні для виконання операцій на двох верстатах за видами деталей, наведено в табл. 5.7. Час на передачу деталі з одного верстата до іншого з урахуванням руху конвеєра становить 1 хв.

Таблиця 5.7

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ

Операція №1, хв. Операція №2, хв.
А 59
В 74
С 45
D1 2 3
E1 4 6
F5 13
L2 15
K8 7

Використовуючи алгоритм Джонсона, визначте оптимальну послідовність запуску деталей у виробництво таким чином, щоб досягти мінімальної тривалості виробничого циклу оброблення всіх деталей.

Задача 3. Побудувати цикловий графік складання виробів на меблевому підприємстві відповідно до попередньо зробленого індивідуального замовлення, на основі інформації, поданої в табл. 5.8. Дата завершення складання — 23.03.20__ року.

Таблиця 5.8

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ПОБУДОВИ ЦИКЛОВОГО ГРАФІКА

СКЛАДАННЯ ВИРОБІВ

Назва робітПопередня роботаТривалість роботи, дн.

Виготовлення заготовки 1—1 5
Виготовлення заготовки 1—2 3
Виготовлення заготовки 1—3 7
Складання комплекта 1 1—1; 1—2; 1—3 3
Виготовлення заготовки 2—1 6
Виготовлення заготовки 2—2 9
Виготовлення заготовки 2—3 13
Виготовлення заготовки 2—4 14
Складання комплекта 2 2—1; 2—2; 2—3; 2—4 3
Складання комплекта 31 ; 2 4
Обробка комплекта 431 5
Випробовування 54 3

Задача 4. Визначте тривалість циклу оброблення партії деталей, яка складається з 50 шт., за всіма видами руху деталей за операціями (послідовного, паралельного та паралельно-послідовного). За послідовного й паралельно-послідовного руху партія розбивається на передавальні партії по 10 шт. Дані для розрахунку тривалості циклу оброблення партії деталей наведено в табл. 5.9.

Таблиця 5.9

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ТРИВАЛОСТІ ЦИКЛУ

ОБРОБЛЕННЯ ПАРТІЇ ДЕТАЛЕЙ

Номер операції 01 02 03 04 05 06
Час оброблення, хв. 6 10 7347
Кількість робочих місць 121111

Задача 5. На підприємстві кінцеве збирання виробу Y здійснюється на складальній лінії. Основною його складовою є комплектуючий виріб Y1, який виготовляється в іншому структурному підрозділі в кількості 90 виробів на день. Потреба ж у комплектуючих виробах Y1 на складальній лінії дорівнює 40 шт. на день.

Завдання полягає у визначенні оптимального розміру виробництва партії комплектуючих виробів, якщо відомі такі умови стосовно цих комплектуючих: щоденна норма споживання становить 40 шт.; річна потреба ( p Q ) — 10 080 шт. (40 виробів ? 252 робочих днів); денна норма виробництва (

П Q ) — 90 виробів; витрати на налагоджувальні роботи (

П.З o C ) — 150 грн; витрати на зберігання ( o Cp? ) — 1,5 грн на од.; вартість одного комплектуючого виробу ( p ) — 17 грн; час повторного розміщення замовлення партії комплектуючих — 6 днів.

Задача 6. На машинобудівному підприємстві використовуються шість груп однотипних верстатів-напівавтоматів (токарні, фрезерні, волочильні, свердлильні, точильні, шліфувальні). До кожної групи входять два верстати. Згідно з планом виробництва заплановано такі партії виробів: N-15 — 360 шт., N-60 — 360 шт., N-90 — 360 шт., N-20 — 270 шт., N-30 — 270 шт., N-40 — 270 шт., які проходять послідовне оброблення на цих верстатах (01, 02, 03, 04, 05, 06). Кожна партія деталей потребує різного часу на оброблення й налагодження верстатів (табл. 5.10).

Таблиця 5.10

НЕОБХІДНИЙ ЧАС ОБРОБКИ ПАРТІЙ ДЕТАЛЕЙ ЗА ОПЕРАЦІЯМИ

Операція Час оброблення партії деталей t-шт.-кал., хв. (з урахуванням часу на переналагодження)
N-15 N-60 N-90 N-20 N-30 N-40
01 2600 5080 7608 7665 4080 3285
02 5080 4008 6585 6780 3285 2430

03292855057950787524304320

04 3705 8670 5445 4590 4860 4860
05 5070 0 5040 2160 0 5400
06 5085 1080 4320 0 0 7290

Згідно з прийнятим розкладом роботи підприємства кількість робочих днів у тижні становить — п’ять днів, режим роботи — двозмінний, тривалість робочої зміни — 7,6 год. Партія переда-

Необхідно:

1. Визначити загальний мінімальний час на виконання операцій, сформувавши послідовність (черговість) виконання цих операцій за верстатами.

2. Побудувати графік оброблення деталей, закріпивши їх попередньо за відповідними верстатами.

3. Визначити загальну тривалість виробничого циклу оброблення деталей.

Література для поглибленого вивчення матеріалу

1. Браун_Р. Исследование операций : модели и применение [в 2-х т.] / [Р. Браун, Р. Мэзон, Э. Фламгольц и др.]; пер. с англ./ Под ред. Дж. Моудера, С.Элмаграби. Т 2 — М.: Мир, 1981. — 677 с.

2. Бухалков М. И. Внутриширменное планирование : учебник / М. И. Бухалков. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 400 с.

3. Монден_Я. «Тоёта»: методы эффективного управления / Ясухиро Монден ; cокр. перев. с англ. / Науч. ред. А. Р. Бенедиктов, В. В. Мотылев. — М. : Экономика, 1989. — 288 с.

4. Организация, планирование и управление деятельностью предприятия / под ред. С. М. Бухало.

— К. : Высш. школа, 1978. — 472 с.

5. Организация, планирование и управление машиностроительным предприятием / под ред. В. А. Летенко, В. Н. Радионова. — М.: Высш. школа, 1985 . — 232 с.

6. Планування діяльності підприємства : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / [М. А. Бєлов, Н. М. Євдокимова, В. Є. Москалюк та ін.]; за заг. ред. В. Є. Москалюка — К. : КНЕУ, 2002. — 252 с.

7. Планування діяльності підприємства : навч. посіб. / за заг. ред. В. Є. Москалюка. —К. : КНЕУ, 2005. — 384с.

8. Соколицын С. А. Организация и оперативное управление машиностроительным производством / Соколицын С. А., Кудин Б. И. — Л.: Машиностроение, Ленинград. отделение, 1988. — 527 с.

9. Стивенсон В. Дж. Управление производством / Стивенсон В. Дж.; пер. с англ. — М. : БиНОМ, Лаб. базовых знаний, 1999. — 219 с.

10. Татевосов_К. Г. Основы оперативно-производственного планирования на машиностроительном предприятии / К. Г._Татевосов — Л. : Машиностроение, Ленинградское отделение, 1985. — 278 с.

11. Чейз Р. Б. Производственный и операционный менеджмент / [Р. Б. Чейз, Н. Дж. Эквилайн, Р. Ф. Якобс] ; пер. с анл. — М. : Изд. дом. «Вильямс», 2001. — 704 с.

ється на наступну операцію лише за умови повної готовності. Час на передачу партії становить дві години.

3

Розділ


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.2. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РІЗНИХ ТИПІВ ВИРОБНИЦТВА
6.3. АДАПТАЦІЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ДО ЗМІНИ ЗАВАНТАЖЕННЯ УСТАТКУВАННЯ
6.4. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ
ТЕМА 7 МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ПОСТАЧАННЯ
7.2. ВИЗНАЧЕННЯ ПЛАНОВОЇ ПОТРЕБИ В МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ РЕСУРСАХ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)