Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 15.7. Оцінка ринкової позиції підприємства за даними балансу і на ринку капіталів


< Попередня  Змiст  Наступна >

15.7. Оцінка ринкової позиції підприємства за даними балансу і на ринку капіталів


Оцінка ринкової позиції підприємства здійснюється за багатьма параметрами розвитку його економіки. В зарубіжній і вітчизняній практиці вже відпрацьований механізм такої оцінки, розроблено систему фінансовоекономічних показників, за допомогою яких можна зробити висновок про спроможність підприємства своєчасно повертати взяті кредити та інші боргові зобов’язання, в установлені строки постачати товари і сплачувати виставлені рахунки за одержані ресурси.

Слід також мати на увазі, що чимало підприємств випускають цінні папери

— акції, облігації, векселі, що вимагає оцінки стану таких підприємств на ринку капіталу. Адже потенційні інвестори повинні знати прибутковість і надійність цінних паперів того чи іншого підприємства з тим, щоб прийняти рішення про доцільність інвестування своїх коштів у їх купівлю. Далі наведено методику розрахунку й економічний зміст фінансово-економічних показників, які доцільно використовувати для оцінки ринкової позиції підприємств.

Така оцінка насамперед здійснюється за даними балансу підприємств. Зокрема, піддається детальному аналізу платоспроможність і ліквідність підприємства на основі оцінки таких показників, як коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності та коефіцієнт моментальної ліквідності (методика їх визначення детально розглянута в темі 14).

Крім того, на основі даних балансу визначають показники фінансової стабільності підприємства, які також достатньо повно характеризують його ринкову позицію. Такими показниками є коефіцієнт незалежності (автономії), коефіцієнт фінансового левериджу, коефіцієнт фінансової міцності (стійкості) і коефіцієнт заборгованості.

Коефіцієнт незалежності (автономії) визначають за формулою (активи)А

ВК A

К? .

КТ

1 Інколи замість терміна «активи» вживають «валюта балансу». на одиницю вартості авансованого капіталу. Прийнято вважати, що критичне (мінімальне) значення цього коефіцієнта повинне становити не менше 0,5. В іншому разі в активах підприємства домінуватиме позичковий капітал, а це підвищує ризик банкрутства.

Доповненням до коефіцієнта незалежності є такий показник, як коефіцієнт заборгованості, який визначається з виразу

ПК

К

А з? , де ПК — позичковий капітал. Ураховуючи логіку визначення цього показника, значення за даними балансу позичковий капітал береться в повному обсязі, тобто сума таких розділів пасиву балансу: 2 «Забезпечення наступних витрат і платежів», 3 «Довгострокові зобов’язання», 4 «Поточні зобов’язання» і 5 «Доходи майбутніх періодів». Якщо 3 — 5 розділи пасиву є класичними складовими позичкового капіталу, тоді стосовно розділу 2 потрібно зробити певне роз’яснення.

КТ

стає зрозумілим, що К

А + К

З = 1.

Для глибшого розуміння суті цього показника зауважимо, що для його вистає зрозумілим, що К

А + К

З = 1.

Для глибшого розуміння суті цього показника зауважимо, що для його ви

У складі розділу 2 відображаються кошти, призначені для оплати майбутніх відпусток працівникам, а також єдиний внесок, що нараховується у зв’язку із забезпеченням таких відпусток. Безумовно, забезпечення оплати відпусток — це зобов’язання підприємства перед своїми працівниками, а тому має розглядатися як елемент позичкового капіталу.

Специфічним складником елементом розділу 2 є кошти для забезпечення гарантійних зобов’язань, які резервуються з метою забезпечення майбутніх витрат на гарантійний ремонт реалізованої продукції, проведення ремонту предметів прокату тощо. Оскільки зарезервовані кошти вибувають з обороту і не забезпечують майбутньої економічної вигоди, то є підстави їх розглядати як зобов’язання, а отже, включати до позичкового капіталу.

У розділі 2 пасиву відображаються також цільове фінансування і цільові надходження. Тут показують кошти, отримані з бюджету та інших джерел для здійснення заходів цільового призначення. Якщо підприємство одержало кошти за цільовим фінансуванням у попередні роки або у звітному періоді і витратило їх у цьому періоді згідно з взятим зобов’язанням за програмою цільового фінансування, то такі витрати трансформуються по суті в дохід підприємств і повинні розглядатися як джерело формування власного капіталу. В іншому разі залишки коштів цільового фінансування і цільового надходження набувають форму зобов’язань і мають розглядатися як складова позичкового капіталу.

Як бачимо, для зовнішніх користувачів інформації коефіцієнт заборгованості може бути розрахований за усіма складовими позичкового капіталу (за розділами 2 — 5 пасиву балансу). Спеціалісти підприємства можуть обчислити цей коефіцієнт, використовуючи первинну інформацію з урахуванням характеру використання коштів цільового фінансування і цільового надходження, який склався на підприємстві. вважається прийнятним, коли він не перевищує 0,5 %. Якщо ж підприємство зловживає залученням позичкового капіталу, тоді його частка в авансовому капіталі стає переважаючою.

Це є свідченням внутрішньої нестабільності фінансового стану даного підприємства, і воно стає менш привабливим для партнерів зовнішнього середовища. Враховуючи, що залучення позичкового капіталу за відомих умов дає змогу підприємствам підвищити рентабельність власного капіталу, кожне з них повинне знайти для себе раціональну частку залучення такого капіталу і не ставити за самоціль її зменшення, оскільки це може призвести до уповільнення його ділової активності.

Коефіцієнт фінансового левериджу визначається за відомим нам методичним підходом, описаним у параграфі 14.3. Бажано, щоб цей коефіцієнт був меншим або ж дорівнював одиниці .

Коефіцієнт фінансової міцності (стійкості) визначається з виразу

ВК фм ? ?К.

ДМППЗ

Цей коефіцієнт показує, в якій мірі підприємство може покрити за рахунок власних коштів поточні зобов’язання (ПЗ) і доходи майбутніх періодів (ДМП), які часто є терміновими. Чим менше цей коефіцієнт відхиляється від одиниці у бік зменшення, тим більша фінансова стійкість підприємства, і навпаки.

Коефіцієнт маневреності власних засобів К м розраховується за формулою

НOАВК

К м ? ? , де НОА — необоротні активи. Цей показник характеризує ступінь мобільності власних засобів підприємства.

ВК

Величина цього коефіцієнта буде низькою, якщо в структурі авансованого капіталу домінують необоротні активи, і навпаки. Різниця ВК – НОА вказує на величину власного оборотного капіталу. За недостатньої мобільності власних засобів підприємству значно важче здійснювати поточні платежі, а отже, задовольняти потреби в ресурсах, що надходять від постачальників.

Доповнююче значення для оцінки ринкової позиції підприємств мають і такі показники, також пов’язані з формуванням позичкового капіталу, як коефіцієнт довгострокового фінансового ризику і коефіцієнт кратності відсотків. Перший із них визначається діленням довгострокових зобов’язань на власний капітал. Він характеризує надійність підприємства як об’єкта інвестування за зворотною залежністю — чим вищий цей показник, тим більша пересторога для інвесторів, і навпаки.

Коефіцієнт кратності відсотків визначається діленням операційного прибутку підприємства на витрати з виплати відсотків за кредити. Економічний зміст цього показника очевидний — високе значення його є свідченням більш стійкого фінан

1

В окремих літературних джерелах для визначення даного коефіцієнта в чисельнику беруть не всі зобов’язання підприємства, а лише платний позичковий капітал. коефіцієнт кратності відсотків може бути різним і, скажімо, менший його рівень свідчитиме, що підприємство перевантажено зобов’язаннями. Для партнерів і потенційних інвесторів — це сигнал щодо необхідності глибокого вивчення фінансово-економічного стану підприємства перш ніж укладати з ни м комерційні угоди.

Для оцінки позиції підприємства на ринку капіталів застосовується система показників, що дозволяють інвесторам судити про доцільність придбання тих чи інших цінних паперів. Ця оцінка ґрунтується на визначенні розміру тієї частини активів підприємства, що матеріально забезпечує випущені ним цінні папери — звичайні і привілейовані акції, облігації. Зокрема, розмір активів А о , що залишаються для покриття облігацій, визначають так: де СА — сукупні активи підприємства; НА — нематеріальні активи; КЗ — короткострокові зобов’язання.

А о = СА – НА – КЗ,

А о = СА – НА – КЗ,

На підставі даних про наявність А

О розраховують коефіцієнт покриття облігацій як частку від ділення активів для покриття облігацій на їх сумарну номінальну вартість. Цей показник дуже важливий для покупців облігацій. Чим він менший, тим більший ризик придбання згаданих цінних паперів, і навпаки — з підвищенням його зростає ступінь надійності вкладення коштів у цей напрям інвестицій.

Ступінь забезпеченості привілейованих акцій підприємства обчислюється за частиною активів А п , що визначається з виразу де БЗ — усі боргові зобов’язання підприємства.

А п = СА – НА – БЗ,

А п = СА – НА – БЗ,

Що більша величина активів для покриття привілейованих акцій, то більше є підстав чекати, що підприємство буде в змозі виплачувати обіцяні дивіденди на ці акції і в разі необхідності викупити їх. Ступінь надійності привілейованих акцій встановлюється за допомогою коефіцієнта їх покриття, що визначаєтьс я відношенням активів для покриття цього виду цінних паперів до кількості привілейованих акцій певного номіналу. Результат показує, скільки припадає чистої вартості активів на одну названу акцію певного номіналу.

Важливо мати на увазі, що оскільки дивіденди власникам звичайних акцій виплачуються в останню чергу після їх виплати власникам облігацій і привілейован их акцій, ступінь забезпеченості звичайних акцій А з визначається за показником чистої балансової вартості активів де НВП — номінальна вартість привілейованих акцій.

А з = СА – НА – БЗ – НВП,

А з = СА – НА – БЗ – НВП,

Розрахована таким способом частка активів дає уявлення про те, на яку частку в капіталі підприємства можуть розраховувати власники звичайних акцій за умови його ліквідації й продажу активів за цінами, що діяли на дату складання балансу. За цим типом цінних паперів розраховується також коефіцієнт їх покриття діленням показника А з на сумарну вартість звичайних акцій відповідного номіналу. збалансованою. Висока питома вага активів, що припадають на звичайні акції, і помірна частка облігацій та привілейованих акцій є свідченням збалансованості капіталізованих коштів. Зрозуміло, що надмірна частка облігацій, за якими виплата відсотків, а за необхідності і їх викуп здійснюється в першу чергу, знижує рейтинг підприємства в очах потенційних інвесторів як об’єкта вкладення своїх коштів в його акції. Адже це порушує фінансову стабільність такого підприємства і загрожує виникненню серйозних економічних труднощів, навіть банкрутством за умови зниження загальної кон’юнктури ринку або погіршення через певні причини внутрішньогосподарського середовища (прорахунки в менеджменті, доборі кадрів тощо).

На рис. 15.3 показана шкала першочерговості в задоволенні претензій щодо цінних паперів різних видів, яка побудована за принципом зниження їх ліквідності та гарантованості виплат.

Рис. 15.3. Першочерговість задоволення претензій щодо відшкодування вартості цінних паперів різних видів

Рис. 15.3. Першочерговість задоволення претензій щодо відшкодування вартості цінних паперів різних видів

Так, виплата відсотків за облігаціями забезпечується незалежно від того, чи підприємство одержало прибуток, чи ні, а дивіденди за привілейованими акціями гарантуються лише в разі прибуткової роботи підприємства або наявності резервного капіталу.

Що ж стосується простих акцій, то дивіденди по них виплачуються лише тоді, коли підприємство має залишок прибутку після виплати дивідендів за привілейованими акціями і здійснення необхідних вкладень у розширення виробництва, повернення основного тіла довгострокового кредиту.

У західних фірмах прийнято вважати, що структура капіталізованих коштів, вкладених у цінні папери, є більш-менш збалансованою, якщо в ній питома вага звичайних акцій становить 70 — 80 %, облігацій 10 — 15, привілейованих акцій 8 — 15 %.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Тема 16. ІНВЕСТИЦІЇ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ
16.1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності. Класифікація інвестицій
16.2. Джерела фінансування інвестицій
16.3. Капіталовкладення підприємств
16.4. Методи зіставлення інвестицій у часі
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)