Posibniki.com.uaБухгалтерський облікБухгалтерський облік в управлінні підприємством8.3. Облік затрат, доходів і результатів виробничої діяльності


< Попередня  Змiст  Наступна >

8.3. Облік затрат, доходів і результатів виробничої діяльності


Характеристика процесу виробничої діяльності як об’єкта управління та обліку затрат

У виробничій діяльності, що є центральною у суспільному відтворенні, сконцентровано всі його елементи — виробництво товарів і виробів, виконання робіт, надання послуг, інформації тощо. Саме тому для визначення об’єктів обліку затрат і результатів діяльності необхідно розглянути характеристики процесу виробничої діяльності.

Продукція, потрібна споживачеві, або добувається безпосередньо з надр землі, водних просторів, атмосфери, або виготовляється з предметів уже добутих, вирощених, виготовлених. Процес добування або виготовлення — його заведено називати процесом виробництва — здійснюється людьми. Виробництво — це процес, у якому люди, пов’язані відповідними виробничими відносинами, створюють матеріальні блага у вигляді засобів виробництва і предметів

споживання. Щоб виготовити новий продукт праці, люди використовують речовини та сили природи. Тож діалектика процесу виробництва така, що становлення і формування нового продукту праці відбуваються у двох аспектах: використання речовин і сил природи й виготовлення нового продукту праці.

Разом із тим використання речовин і сил природи у виробництві

— це процес перетворення (трансформації) їх у новий продукт праці. Такий процес і становить зміст виробництва.

Отже, процес виробництва — це, з одного боку, використання речовин і сил природи; з іншого — виготовлення (створення) нового продукту праці. Двоїстість (подвійність) процесу виробництва набуває єдності у характері перетворення (трансформації) речовин і сил природи у новий продукт праці, тобто в тому, як відбувався процес перетворення (трансформації).

Дві сторони виробництва та їх єдність визначають три його аспекти, які вивчаються бухгалтерським обліком, а саме (рис. 8.8):

1. Що було використано (затрачено): які речовини або сили природи?

2. Що було виготовлено: який новий продукт праці?

3. Як відбувався процес перетворення речовин і сил природи у новий продукт праці?

22

Рис. 8.8. Змістовна характеристика процесу виробничої діяльності як об’єкта управління та бухгалтерського обліку на основі аспектних характеристик

Усі аспекти цього процесу мають техніко-технологічні (натурально-речові) та економічні (вартісні, тобто грошові) характеристики.

Натуральні характеристики визначають фізико-хімічні, біологічні та інші властивості використаних речовин, сил природи і виготовленого нового продукту, а економічні (вартісні) — їхню грошову форму як форму загального еквівалента, який дав змогу об’єднати різні за натуральними ознаками елементи виробництва.

Управлінські аспекти вивчення затрат виробничої діяльності для побудови обліку

Речовини та сили природи, використані у процесі виробничої діяльності на виготовлення нового продукту, формують поняття «затрати». Грошовий вираз суми затрат на виробництво продукту визначає поняття «собівартість».

Значення собівартості. Економіко-правові (ринкові) відносини визначають важливість показника собівартості як економічної категорії. Собівартість, тісно пов’язана з усіма іншими економічними категоріями, є одним з найважливіших інструментів ведення господарства. Вона характеризує всі сторони виробничої діяльності господарської ланки.

Зменшення собівартості — це вирішальна умова збільшення нагромадження.

Управління затратами та собівартістю — центральний елемент управління господарством. Основними його напрямами є: обґрунтування рішень щодо припинення виробництва продукції, визначення ціни продукції, визначення рентабельності, побудова внутрішньогосподарських відносин, правомірність і доцільність вжиття організаційно-технічних заходів тощо.

Зміст процесу виробничої діяльності та структура собівартості дозволяють визначити цільову функцію (мету) обліку затрат виробництва (рис. 8.9).

Як видно з рис. 8.9, цільовою функцією бухгалтерського обліку виробничої діяльності є одержання відповідей на такі запитання:

— Що було затрачено?

— Де було затрачено?

— Для чого було затрачено?

— Як відбувався процес затрачання?

— На що були затрачені речовини та сили природи?

24

Рис. 8.9. Цільова функція бухгалтерського обліку в управлінні затратами виробництва

Отже, дані бухгалтерського обліку мають відображати: скільки і яких ресурсів було затрачено на виробництво, їхні натуральні та вартісні параметри, характеристику процесу перетворення (трансформації) речовин і сил природи у новий продукт праці. При цьому їх має бути достатньо, щоб оцінити відповідність затрат попередньо визначеним нормам (квоті, плану тощо).

Цільова функція обліку затрат виробничої діяльності дає змогу визначити основні завдання обліку:

— облік використання ресурсів за характеристиками: найменування, якість, вартість, кількість, відповідність нормам, відхилення;

— причини відхилення, місця відхилення, місця використання тощо;

— облік готового продукту праці за найменуванням, кількістю, вартістю, якістю, собівартістю;

— облік процесу перетворення ресурсів у новий продукт праці за робочими місцями, бригадами, дільницями, цехами та іншими ознаками технології та організації виробничої діяльності.

Нарешті, цільова функція уможливлює розмежування відкритого (фінансового) та закритого (внутрішнього) господарського (управлінського, виробничого) контролінгу.

Визначення центрів фінансового обліку затрат виробничої діяльності

Центри фінансового обліку затрат виробничої діяльності ми встановлюватимемо на основі загальноприйнятого визначення предмета (це те, що вивчається, тобто обліковується) й на засадах системного підходу та кібернетичного методу.

Суттю системного підходу є комплексність, структуризація та розмежування понять. Стосовно бухгалтерського обліку затрат процесу діяльності це означає розроблення класифікації та термінологічне єднання понять, які характеризують його зміст.

За вихідний момент слід взяти визначену вище предметну суть виробничого процесу (див. рис.8.5) та цільову функцію

(див. рис.8.6). Крім того, у визначенні предмета слід враховувати: етапність прийняття управлінських рішень щодо процесу виробництва; технологічний або організаційний вплив на об’єкти управління; формування зворотного зв’язку в процесі управління.

Як було визначено вище, процес виробництва завжди виступає у своїй двоїстості (подвійності): з одного боку, як процес споживання різних ресурсів, а з іншого — як процес виготовлення нового продукту праці.

У двоїстості (подвійності) процесу виробництва виявляються два аспекти, які підлягають самостійному обліку. Перший — процес використання різних речовин і сил природи (виробниче споживання); другий — процес виготовлення нового продукту праці (виробництва). У їхній самостійності виявляється їх протилежність і, як результат, їх індивідуальність.

Кожний аспект облікується одночасно в натуральному та вартісному вимірниках (формах). І процес споживання (використання) ресурсів, і процес виготовлення (створення) нового продукту праці як самостійні об’єкти обліку протистоять один одному. Разом із тим між ними існує діалектичний взаємозв’язок та взаємозумовленість, яка одночасно характеризує їх як єдність. Ця єдність виявляється в тому, що обидва аспекти обліковуються (визначаються) як спільність (сукупність) у своїх технологічних та організаційних параметрах. У цій єдності обидва аспекти втрачають свою індивідуальність і виступають як сукупність (спільність). Як спільність два аспекти процесу виробництва формують третій аспект (об’єкт обліку) — процес перетворення (трансформації) ресурсів у новий продукт праці.

Отже, процес виробництва як об’єкт управління та як єдність і предмет обліку розчленовується на три самостійних об’єкти:

• перший — використовувані речовини та сили природи (ресурси);

• другий — новий продукт праці (виріб, робота, послуга);

• третій — процес перетворення (трансформації) речовини та сил природи у новий продукт праці.

Це є характерним для будь-якого виробництва, оскільки незалежно від технології та організації виробництва і майбутнього продукту праці для здійснення процесу виробництва необхідно використати різні ресурси, речовини та сили природи. Облік їхніх натуральних і вартісних характеристик є завданням бухгалтерського обліку. Тобто на початковій стадії

будь-якого виробництва облікуються процеси використання речовини та сил природи, які й виступають як об’єкти обліку.

Далі процес виробництва обліковується як процес поєднання праці, предметів праці і засобів праці, тобто різних речовин і сил природи, для одержання нового продукту праці. Це поєднання залежить від характеру технології виробництва. При цьому не має значення характер продукту праці — обліку підлягають процеси поєднання, видозмінювання розміру, якості тощо використаних ресурсів, їхні натуральні та вартісні параметри. Іншими словами, у бухгалтерському обліку мають відображатися перебіг технологічного процесу, те, як відбувався процес перетворення ресурсів у готовий продукт, розподілений за організаційними осередками операцій (бригада, дільниця, цех, ферма тощо). При цьому не мають значення характер технології (механічна чи органічна), тип виробництва (індивідуальний, серійний або масовий) чи якась інша ознака виробництва. Обліку підлягають процеси перетворення (трансформації) ресурсів у новий продукт праці, натуральні та вартісні характеристики переданих у виробничий процес ресурсів до моменту їх повного перетворення у новий продукт праці. (Цей процес становить комерційну таємницю.)

Нарешті, у процесі виробництва завжди з’являється новий продукт праці. Він може мати натуральну (тонна цукру, пара взуття, трактор тощо) або умовну (робота, послуга тощо) форму.

Але незалежно від форми у бухгалтерському обліку обов’язково мають бути відображені натуральні та вартісні характеристики цього нового продукту праці. Отже, об’єктом обліку є новий продукт праці, його натуральні та вартісні параметри.

Різноманітні речовини і сили природи, використовувані у процесі виробництва, в економічній літературі визначаються як «моменти виробництва». Це праця, предмети праці та засоби праці. Економічна практика ці моменти згрупувала в елементи затрат. У різні часи таке групування мало свої особливості.

У практичній роботі підприємств України незалежно від їхньої галузевої належності з 1 січня 2000 р. застосовується єдина система елементів затрат. Ними є матеріальні затрати, затрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, амортизація необоротних активів, інші затрати. Ці елементи затрат не підлягають ані розширенню, ані скороченню. Для внутрішніх потреб в управлінні підприємства можуть їх деталізувати.

Натуральні характеристики ресурсів, використовуваних у процесі виробництва, визначено системою вимірювання СІ (Міжнародна система одиниць), а вартісні — грошовою одиницею (гривня, марка, долар тощо).

Різні види готових виробів також обліковуються за натуральними та вартісними характеристиками: натуральні характеристики визначаються контрактами, прейскурантами, ТУ,

МТУ, РТУ тощо, вартісні — грошовою одиницею. Вартісні характеристики готового продукту можуть бути розчленовані на фінансові та калькуляційні елементи — статті затрат (елементи собівартості). Вони визначаються стандартами (для потреб фінансового управління) та внутрішньогосподарськими вимогами (для потреб конкретного господарства).

Що стосується третього аспекту бухгалтерського обліку процесу виробництва, то його деталізація залежить від конкретних умов, властивостей і характеру технології та організації виробництва. Річ у тому, що іноді виготовлення одного продукту за різними технологічними методами (прийомами) вимагає різної системи групування статей собівартості.

Наприклад, виготовлення хліба на лініях безперервного тістоприготування та в діжах у бухгалтерському обліку матиме різні групування собівартості.

Разом із тим для побудови бухгалтерського обліку процесу виробництва велике значення має застосування методу класифікації, зокрема класифікації затрат, технології виробництва, організації виробництва, готової продукції. Це потребує структурної побудови обліку затрат виробничої діяльності.

Кібернетичний аспект структурної побудови обліку затрат виробничої діяльності

Для правильної побудови бухгалтерського обліку затрат виробництва та випуску, калькулювання собівартості продукції облік слід будувати на кібернетичній основі як «вхід — процес

— вихід». Такий трьохаспектний підхід відповідає трьом аспектам процесу виробничої діяльності.

Загальну схему бухгалтерського обліку процесу виробництва будь-якого господарства можна побудувати за такими характеристиками:

1) вхід — це облік затрат, запускання у виробничий процес різних речовин і сил природи (праці, засобів праці та предметів праці) та формування елементів затрат;

2) процес — це облік перетворення запущених (переданих) у процес виробництва ресурсів речовин і сил природи у новий продукт праці — готовий продукт, тобто трансформування ресурсів у новий продукт праці;

3) вихід — облік виготовленого нового продукту праці (випуск).

Ці три аспекти кібернетичного підходу потребують визначення затрат на кожному з трьох етапів обліку як у натурально-речових та трудових, так і у вартісних (грошових) вимірниках.

Кібернетичний аспект загальної побудови обліку процесу виробництва унаочнює рис.8.10.

Рис. 8.10. Кібернетичний аспект структурної побудови обліку затрат виробничої діяльності

Рис. 8.10. Кібернетичний аспект структурної побудови обліку затрат виробничої діяльності


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Групування затрат за елементами собівартості (статтями затрат)
Фактори, що визначають процес калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції
8.4. Облік затрат комерційної діяльності
8.5. Облік доходів (виручки, виторгу) і визначення фінансових результатів
8.6. Облік фінансових результатів діяльності Формування фінансових результатів (прибутків і збитків)
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki