Posibniki.com.uaБухгалтерський облікБухгалтерський облік в управлінні підприємством8.2. Облік затрат, доходів і результатів операційної діяльності


< Попередня  Змiст  Наступна >

8.2. Облік затрат, доходів і результатів операційної діяльності


Загальна побудова обліку затрат, доходів і результатів операційної діяльності

Першоосновою побудови бухгалтерського обліку затрат, доходів і фінансових результатів є вид діяльності підприємства:

— виробнича — виготовлення нових виробів (або надання послуг) та їх продаж;

— комерційна — підготовка товару (купівля, завезення, сортування тощо) до продажу та його продаж.

За масштабами підприємницька діяльність може бути малою (дрібною), середньою, великою та асоційованою.

Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть виступати як громадяни (які не обмежені у право- або дієздатності), так і фізичні та юридичні особи, що мають

власність будь-якої форми, встановленої законом. Це друга складова побудови обліку затрат.

У кожному виді діяльності затрати виконують різні функції.

Як видно з рис. 8.1, затрати в процесі операційної діяльності за функціональною класифікацією поділяються на: затрати на виробництво, затрати на продаж (реалізацію), затрати на адміністративне управління та інші операційні затрати. Тому собівартість проданого продукту, товару або наданої послуги включатиме: а) у разі продажу продукції (виробу) — лише виробничу собівартість цієї продукції (виробу); б) у разі продажу послуг (робіт) — лише виробничу собівартість наданих послуг (робіт); в) у разі продажу товарів — лише затрати на придбання товарів, їх доставку та доведення до придатного для продажу стану.

Усі інші затрати формують затрати періоду. Це: а) адміністративні затрати; б) затрати за збут; в) інші операційні затрати.

Відповідно до П(с)БО 5 вони є затратами звітного періоду.

Кожний вид підприємницької діяльності поділяється на галузі — промисловість, сільське господарство тощо; підгалузі — машинобудівна, легка, харчова та ін., рослинництво, тваринництво тощо.

Визначення вартісних характеристик діяльності з вироблення продукту, його собівартості потребує індивідуалізації обліку затрат на виготовлення продукту, надання послуги, підготовлення до продажу товару.

Кінцева мета будь-якої діяльності — одержання прибутку.

Для визначення кінцевого результату — прибутку (або збитку)

— потрібні облік доходів і порівняння їх із затратами діяльності.

Затрати, доходи та результати обкладаються податками, обов’язковими платежами тощо.

Це означає, що вихідними факторами побудови діяльності є: вид діяльності, галузь діяльності, вид продукції, затрати на кожний вид продукції, доходи від кожного виду продукції, фінансовий результат (прибуток, збиток) від кожного виду продукції, податкова система (рис. 8.7).

Рис.8.7. Фактори побудови бухгалтерського обліку затрат, доходів і фінансових результатів

Наведені на рис. 8.1—8.7 системи побудови обліку є основою визначення податків і побудови взаємовідносин з податковою системою держави (муніципалітету).

Для побудови бухгалтерського обліку затрат потрібні їх змістовне визначення та всебічна класифікація за видами, галузями діяльності тощо.

Будь-яку операційну діяльність — виробничу, комерційну або надання послуг — слід розглядати з двох боків. З одного боку, це процес використання речовини і сил природи для виготовлення (створення) нового продукту, праці як виробу або наданої послуги, підготовленого до продажу товару.

Процес діяльності пов’язаний з організаційними, управлінськими зусиллями людей, що також передбачає використання різних речовин і сил природи. Використані у процесі підприємницької діяльності різні речовини і сили природи визначають затрати на продукцію (виріб, роботу, послугу), а грошовий їх вираз — її вартість.

Речовини і сили природи, використовувані у процесі підприємницької діяльності виробничого характеру, зазнають складних механічних чи органічних перетворень. Ці процеси становлять зміст діяльності підприємства, визначаються технологією та організацією робіт на ньому. Якщо діяльність має комерційний характер, то використані речовини і сили природи не зазнають складних перетворень. Вони лише використовуються. Це сутність побудови обліку затрат різних видів операційної діяльності.

Як видно з рис.8.2 та 8.3, затрати від операційної діяльності поділяються за такими видами: виробництво, надання послуг, торгівля, управління та інші операційні затрати.

Це означає, що у процесі продажу (реалізації) до собівартості проданого (реалізованого) продукту, виробу, наданої послуги або проданого товару під час формування показника реалізації включатимуться лише:

• за проданою продукцією — виробнича собівартість реалізованої продукції;

• за проданими послугами — виробнича собівартість наданих послуг;

• за проданим товаром — витрати на придбання товару, доставку та доведення до стану, придатного для продажу (реалізації).

Решта затрат відносяться до складу інших операційних, адміністративних затрат і затрат на збут. Вони є затратами того

звітного періоду, в якому виникли. Отже, склад собівартості реалізації визначається відповідно до економічного змісту цієї категорії.

Усі затрати операційної діяльності за чинним порядком мають бути згруповані за елементами затрат.

Визначення системи затрат, їх класифікація та групування

Визначення системи затрат

У своїй діяльності підприємства використовують різні речовини та сили природи. В економічній літературі цей процес заведено називати затратами. Отже, затрати — це загальноекономічне поняття, що характеризує використання різноманітних речовин і сил природи у процесі господарювання.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємства несуть різні затрати. Багатогранність і багатоаспектність затрат спричинює необхідність їх класифікування.

Класифікація затрат потрібна: а) для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення; б) для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат. Класифікація затрат важлива для управління ними і передусім для калькулювання собівартості продукції для різних потреб управління.

За своїм характером затрати можуть бути безпосередньо пов’язані з процесом діяльності або не пов’язані з ним, але з погляду суспільних потреб бути обов’язковими, тобто неминучими.

У межах конкретного господарського формування до затрат, які безпосередньо пов’язані з процесом діяльності, належать:

— затрати на підготовку діяльності;

— затрати на придбання запасів діяльності (виробничі запаси, товарні запаси тощо);

— затрати на технологію та організацію діяльності;

— затрати на освоєння виробництва;

— затрати, безпосередньо пов’язані з виготовленням (поточним виробництвом) продукції;

— затрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технології та організації виробництва, торговельної діяльності;

— затрати, пов’язані з винахідництвом і раціоналізаторством;

— затрати на обслуговування виробництва, торгівлі тощо;

— затрати на забезпечення нормальних умов праці;

— затрати, пов’язані з організацією виробництва, торгівлі;

— затрати, пов’язані з управлінням виробництвом, торгівлею;

— затрати, пов’язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів;

— затрати, пов’язані зі збутом (реалізацією) продукції (товарів), та деякі інші.

Підприємства можуть здійснювати також затрати з інших видів діяльності, таких як науково-дослідні роботи, обслуговування побутових, культурних потреб своїх працівників тощо.

Тому першою ознакою класифікації затрат є належність їх до виду, галузі та підгалузі діяльності — основної, допоміжної, обслуговуючої, забезпечувальної.

У межах кожного виду діяльності виробляють певний вид продукції (вироби, роботи, послуги). Основне завдання бухгалтерського обліку — визначити усі цільові ознаки затрат. Але головним є визначення вартісних параметрів, собівартості кожного окремого виду продукції.

Щодо собівартості всі затрати поділяються на дві групи:

1) затрати, які включаються до собівартості;

2) затрати, які не включаються до собівартості.

Отже, другою ознакою класифікації затрат є розмежування їх стосовно собівартості.

Склад затрат, які включаються або не включаються до собівартості продукції, визначається для фінансового обліку (законодавчо) та для внутрішньогосподарського обліку (власником).

Підхід до класифікації затрат діяльності

Для побудови обліку в управлінні затратами потрібне їх класифікування за загальноекономічним змістом, плановообліковими, фінансовими та техніко-технологічними ознаками. Кожна ознака характеризує затрати з певного боку.

Загальноекономічний зміст затрат визначає таке їх групування:

— за відношенням до праці (трудові, нетрудові, матеріальні);

— за відношенням до трьох простих моментів виробництва (затрати самої праці, засобів праці, предметів праці);

— за належністю до трьох елементів вартості (трудові, матеріальні, грошові);

— за економічною роллю у виробництві (основні, накладні);

— за відношенням до обсягу виробництва (залежні від обсягу, або змінні, і такі, що не залежать від обсягу).

Наведений поділ визначає основний загальноекономічний напрям роботи з управління затратами при побудові внутрішньогосподарського обліку.

Економіко-правове та планово-облікове групування затрат здійснюється за такими ознаками:

— за економічними елементами (елементи затрат);

— за способом включення елементів затрат в об’єкт обліку та об’єкт калькуляції (прямі, непрямі);

— за відношенням до собівартості продукції (такі, що включаються до собівартості продукції, й ті, що не включаються до неї);

— за місцем виникнення — центрами затрат (господарство, підприємство, виробництво, комерційно-структурний підрозділ, дільниця, бригада та ін.);

— за видами продукції (вироби, роботи, послуги);

— за відношенням до калькуляційного (календарного) періоду (затрати поточного або до- та післякалькуляційного періоду);

— за елементами собівартості (статті затрат);

— за сферою виникнення (довиробничі, виробничі, невиробничі, або позавиробничі);

— за ступенем охоплення планом (нормуванням) (планові, позапланові);

— за однорідністю складу (однорідні, неоднорідні, або складні).

Загальноекономічне визначення та формування елементів затрат

У сукупності групування затрат операційної діяльності має забезпечити потреби формування вартісних параметрів діяльності господарства, задовольнити не лише економічні, правові, а й технічні аспекти управління (нормування, калькулювання, кошторисну справу, облік, контроль, аналіз,

єдність методичної та організаційної побудови) як фінансового, так і внутрішньогосподарського обліку.

Як уже зазначалося, єдина система групування ресурсів виробництва (речовин і сил природи) має п’ять ознак. Окрім того, усі речовини і сили природи мають дві характеристики: натуральну (речову, трудову) та вартісну (грошову). Перша використовується здебільшого в технічних, технологічних цілях, друга — в економічних, фінансових аспектах управління.

За натуральною ознакою речовини та сили природи до процесу виробництва входять у різних формах — праця, предмети та засоби праці; за вартісною ознакою — лише у формі праці, її еквіваленту — грошей. Трансформовані у готовий продукт праці речовини та сили природи втрачають форму, але не втрачають вартості. Тому завжди, за будь-якого формування, групування та перегрупування затрат, вони передусім здійснюються як робоча сила, предмети праці та засоби праці.

Водночас завдяки суспільному розподілу праці у кожний момент в умовах конкретного господарства, виробництва, торгівлі або іншої діяльності праця постає у трьох різних формах вартості: чиста (жива), уречевлена в натуральній формі (сировина, матеріали тощо) та уречевлена у вартісній (грошовій) формі (послуги, робота тощо).

Три натурально-речові форми праці як прості моменти виробництва й об’єкти управління (робоча сила, предмети та засоби праці) та три вартісні форми (праця жива, уречевлена у матеріальній формі та уречевлена у вартісній формі) у поєднанні визначають теоретичні основи групування затрат в елементи затрат.

Елемент затрат — це відносно однорідний вид затрат, який характеризує в узагальненому вигляді використану форму речовин і сил природи, яку взято в управлінні економікою за вихідний момент та одиницю управління (нормування, планування, кошторисні роботи, калькулювання, облік, контроль, аналіз). При цьому немає «чистої» однорідності та неподільності. Це, так би мовити, економіко-правова та планово-облікова система групування затрат діяльності, тобто речовин і сил природи, які використовувалися у процесі операційної діяльності.

Відповідно до п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» затрати будь-якої операційної діяльності (виробничої, надання послуг, комерційної) групуються за такими економічними елементами:

• матеріальні затрати;

• затрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні затрати.

Таке групування є єдиним і обов’язковим для всіх господарств незалежно від їх галузевої належності. Елемент затрат являє собою сукупність економічної однорідності.

До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість затрачених у виробництві:

— сировини та основних матеріалів;

— купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

— палива та енергії;

— будівельних матеріалів;

— запасних частин;

— тари й тарних матеріалів;

— допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Затрати на оплату праці» включаються:

— заробітна плата за окладами і тарифами;

— премії та заохочення;

— компенсаційні виплати;

— оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;

— інші затрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються:

— відрахування на пенсійне забезпечення;

— відрахування на соціальне страхування;

— страхові внески на випадок безробіття;

— відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

— відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні затрати» включаються затрати операційної діяльності, які не увійшли до складу наведених вище елементів (п.22—25 П(с)БО 16), зокрема затрати на відрядження, послуги зв’язку, виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Поелементний розріз затрат потрібний для визначення їхньої структури, питомої ваги окремих затрат, розміру національного доходу тощо. Таке групування затрат

використовують для складання кошторисів, створення нормативної бази виробництва, аналізу тощо. План групування затрат є вихідним у формуванні практично всіх вартісних параметрів економіки, у визначенні ефективності виробництва, фінансових результатів.

Кожна галузь має свої особливості структурної побудови затрат за елементами. Так, у видобувних галузях (вугледобування, видобування солі тощо) високою є питома вага затрат на оплату праці; у машино-, приладобудуванні та деяких інших галузях матеріальні затрати майже дорівнюють затратам на оплату праці, їх співвідношення близьке до 5:3; у харчовій промисловості високою є питома вага матеріальних затрат, в окремих галузях (наприклад, масложировій) — понад 90%. У подальшому побудова бухгалтерського фінансового обліку елементів затрат розглядатиметься нами окремо за кожним видом операційної діяльності (виробничої, з надання послуг, комерційної).


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Поетапна побудова обліку затрат виробничої діяльності на виготовлення продукції (виробу), надання послуг, виконання робіт
Групування затрат за елементами собівартості (статтями затрат)
Фактори, що визначають процес калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції
8.4. Облік затрат комерційної діяльності
8.5. Облік доходів (виручки, виторгу) і визначення фінансових результатів
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki