Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Історія бухгалтерського обліку 5.2. Облік за часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства


< Попередня  Змiст  Наступна >

5.2. Облік за часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства


На території Східної Європи, на схилах Дніпра та його притоків протягом VIII—IX ст. розселилися слов’яни. Цей час (VIII—IX ст.) у східних слов’ян став періодом переходу від первісної доби до державності. Однак, державотворення у східних слов’ян супроводжувалося утворенням двох державних об’єднань: на південному заході — навколо Києва, на північному заході — навколо Новгорода. У IX ст. київські князі поширили свою владу на суміжні землі. Місцеві князі підкорилися Великому князю Київському. Так на схилах Дніпра утворилася нова держава, відома як Київська Русь із центром у місті Києві, де зосередилася політична могутність давньоруської держави.

У новому центрі — місті Києві викорінюється повне рабство. Так описував столицю єпископ Мерзербурзький Тітмар. Київ терпить постійну шкоду від безперестанних нападів печенігів, але має понад 400 церков, 8 торгових місць і народу безліч і, насамперед, збіглих рабів зі всіх країн [7]. З інших історичних джерел відомо, що полонені не залишаються рабами в Києві назавжди. Вони відпрацьовували певний час і ставали вільними. Це позитивно вплинуло на економічний розвиток міста.

Безпосередня зацікавленість населення Київської Русі у власному захисті поєднувалась з високою військовою організацією. У той час військові загони формувалися у дружини, які стали першими об’єднаннями, сформованими за життєво важливими інтересами — чинити опір нападам кочових племен.

Основним джерелом інформації про економічне життя Київської Русі була «Руська Правда». Вона створена у період князювання Ярослава Мудрого на основі звичаєвого права та висвітлює весь спектр економічних відносин, характерних для Київської Русі тих часів. Подану в «Руській Правді» інформацію можна розглядати як першу спробу уніфікації явищ і процесів господарського життя відповідно до вимог створеної правової системи. Наприклад, у «Руській Правді» регламентувався найом працівників й узаконювався інститут закупництва. Такий інститут був представлений у формах — інституту торгової, службової й хліборобської Київської Русі, заснованих на договорах позики, особового найму, оренди або товариства. Ці договори стали першими нормативними актами Київської Русі в XI ст., які узаконювали економіко-правові відносини з найманими працівниками на державному рівні та забезпечували правовий захист менш захищених верств населення. Історичні дані стосовно порядкувиплати боргів свідчать про успішний розвиток грошово-кредитних відносин у Київської Русі. Наприклад, якщо боржник мав кількох різних кредиторів, то передусім мав погасити зобов’язання перед чужим купцем, потім перед князем і наприкінці перед усіма іншими кредиторами.

У «Руській Правді» викладений розмір фіксованої оплати праці за літо роботи найманого працівника, який складав 1/2 гривні (злиток срібла). Там же наводився алгоритми розрахунків (у натуральній і грошовій формах) між особою, що потрапила у боргову залежність та господарем стосовно погашення розміру закупа. Також, регламентувалась середня прибутковість майбутнього врожаю жита, наприклад за умов використання двох плугів і посіяних 16 кадей посівного матеріалу за один рік треба було отримати 100 кіп жита.

У Києві був сформований власний масштаб цін з глибокою диференційованістю, де більш вагоме значення мали засоби виробництва, ніж свійські тварини. Оцінювання проводили з використанням вартісних вимірників, таких як гривні та куни.

Гривня вперше згадується у договорі Русі з греками (X ст.), тоді вона становила 68,22 г, згодом Київська гривня почала важити 140—160 г і набула шестикутної форми. Зазначимо, що гривня у часи Київської Русі виконувала функцію міри ваги та вартісного вимірника. Князь Володимир у X ст. почав карбувати у Києві власні ювілейні монети — срібляник і златник. Гривня була золотою і срібною, срібна — вдвічі важчою. Золота гривня в Києві поділялася на 72 золотники, а в Новгороді — на 96. Один золотник містив 4,2 г. Унаслідок обмеження кількості монет, вони не забезпечували грошовий обіг у Київський Русі та носили переважно деклараційний характер.

У XII ст. застосовували гривню кун. Деякі дослідники вважають, що куна є еквівалентом цінного хутра або чужої, можливо арабської монети «дирхеми». Золота гривня дорівнювала 50 гривням кун, а срібна — 7,5 гривні кун. Куни слугували основним платіжним еквівалентом у торговельних операціях між Київською Руссю та Сходом. Зокрема, 25 кун дорівнювали одній гривні — злитку срібла вагою близько 51 г.

У «Руській Правді» також регламентували різноманітні явища та процеси господарського життя Київської Русі, передбачали випадки використання вартісної оцінки, тарифікації й таксування. Враховуючи, що ці закони записували від руки (задовго до виникнення книгодрукування) є підстави стверджувати про важливість стандартизації економічних відносин в управлінні державою за часів Ярослава Мудрого. На жаль, сформовану ним бібліотеку втрачено, тому ми можемо лише здогадуватися про методику ведення облікових записів у князівських маєтках, а також окремими купцями. Адже книжки у той час були надзвичайно дорогими й ведення облікових записів у бухгалтерських книгах могли собі дозволити лише досить заможні купці.

Після роздроблення та занепаду Київської Русі виникло багато окремих князівств, які постійно зазнавали шкоди від нападів монголо-татарських кочівників. Об’єднання у XII ст. кількох князівств на західних землях Київської Русі у Галицько-Волинське князівство допомогло зберегти культуру та духовність українського народу. Перший український король Данило Галицький завоював Київ, спробував об’єднати всі українські землі та створити єдину державу. Однак він не в змозі був довго протистояти натиску монголо-татарської орди, а тому розібрав збудовані укріплення (у тому числі й у Львові) та обмежив границю держави лише західними територіями. Така політична ситуація призвела до обмеження облікової справи до мінімальних потреб і вповільнила розвиток торговельних центрів на українських землях.

За часів короля Данила Галицького пожвавилось ділове листування з іншими князями, а також з Папою Римським. Акти та грамоти тих часів здебільшого складали давньоукраїнською мовою, а листувалися латинською.

Основними розпорядчими документами тих часів були князівські та королівські грамоти, універсали, листи, які надавали або підтверджували певні права та привілеї, наприклад, з прав митного збору. Яскравим свідченням існування правового елемента в обліку товарів і контролю за їх рухом через митні кордони давньоруських князівств є залишки свинцевих пломб, якими опломбовували товари. У XIII ст. у грошовому обігу княжої Русі з’явився карбованець у вигляді зливка срібла.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
5.4. Розвиток обліку на Галичині у XVIII—XIX ст.
5.5. Вплив російської облікової школи на український облік після Жовтневого перевороту та у період нової економічної політики (НЕП)
ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ ОБЛІКОВОЇ ШКОЛИ НА УКРАЇНСЬКИЙ ОБЛІК У ПЕРІОД НЕПУ
5.6. Вітчизняний облік у радянський період
РОЗДІЛ 6. Сучасний бухгалтерський облік в Україні: проблеми та перспективи
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)