Згідно з історичним календарем позбавлення влади 24 серпня 476 р. останнього імператора Римської Імперії Ромула Августула стало знаком кінця Античного світу. У той же самий час народжувався новий світ.
Основними характерними рисами Середньовіччя стало: переселення народів з Азії в Європу і, як наслідок, значний вплив арабської культури на культуру народів Європи та хрестові походи;
Падіння Римської імперії та завоювання Європи варварами на тривалий час зупинили розвиток науки в суспільстві. Досягнення науки, надбані народами античності, переходили з покоління в покоління усно.
Війни зупинили розвиток торгових відносин та економіки. Мало турбувались про покращення рахівництва, в якому за існуючих у той час умів не відчували особливої потреби. Цим пояснюється майже повна відсутність ведення бухгалтерії як такої протягом тривалого часу.
У часи варварства мистецтво обліку могло зберегтись лише в тих закладах, у яких так чи так накопичувались майнові цінності та багатство. Чи не єдиним таким закладом у ті часи була церква. Під час масової міграції народів вона виступала єдиною установою, якої більшменш не торкнувся загальний занепад. Отже, церква, яка стала центром культури та накопичення майнових цінностей, мала всі можливості подальшого розвитку облікових знань і, крім того, можливість застосовувати їх на практиці.
Розвитку бухгалтерії також багато в чому сприяв один з найбільших винаходів людства
— книгодрукування (XV ст.), завдяки якому те, що було надбанням небагатьох, стало доступним для більшості.
Традиції римської бухгалтерії, що жевріли в монастирях, стали основою європейській бухгалтерії. Це видно з того, як розвивалися підрахунки, як регламентувався облік, як шукали доказів його правильності, як контролювали рух грошових коштів, проводили коллацію і вели контокорент, якими були контроль господарської діяльності і оцінка фактів господарського життя. Виникнення бухгалтерської професії і спеціальної літератури — ось головні аспекти в обліку того далекого часу. Фізична робота здавалася легшою, а арифметичні підрахунки вимагають від нещасних обчислювачів глибокої уваги і дуже швидко стомлюють розум.
Знадобилось більше трьох століть з часу введення Фібоначчі у 1202 році арабських цифр, тобто заміни римської системи числення позиційною десятковою, щоб бухгалтери усвідомили перевагу нових цифр. Із поширенням арабських цифр, вимірювальних приладів і ростом математичних знань світом опановує ідея точності. При чому точність підрахунків зростає у міру усвідомлення її відносності.
Регламентація обліку почалася із сільського господарства. Капітулярій Карла Великого (кінець VIII—початок IX ст.) вказує на необхідність один раз на рік робити звіт про доходи і наводить порядок здачі власникові грошей. У цьому законі пропонується також ведення двох окремих регістрів для обліку витратних і обліку прибуткових операцій.
Пізніше починає формуватися торгове право. В другому тисячолітті купцями стали створюватися посередницькі суди. Вимоги до облікових записів середньоземноморських купців були такі: по кожній операції повинно бути посилання на документ, що дозволяє її; завершені операції записуються у зростаючому порядку їх дат; у бухгалтерських книгах між записами не повинно бути порожніх місць; усі числа мають бути написані прописом.
У ті часи і аж до XIV ст. усне свідоцтво вважалось достовірніше ніж письмове, адже останнє можна підробити. Управляючий у присутності хазяїна або уповноваженої на те особиповинен був вголос розповісти про усе, що він бачив, чув і робив. Усі суми, за які управляючий господарством не міг, відзвітувати стягалися з нього.
Дуже часто обліковець враховував тільки дебіторську заборгованість, адже важливішим вважалося стягнути борг із боржника, а облік заборгованості позичальника — це його проблема.
Щодо обліку касових операцій, як свідчить касова книга скарбника папи Миколи III (1277—1280), у першій половині книги містився облік прибутків, у другій — видатків. Ця та інші касові книги, які складались у Ватикані, дають нам уявлення про чітку систему обліку грошових коштів. Кожен прибутковий запис містив дату, суму прописом і цифрами, контрагенту, основу платежу. Якщо мало місце надходження грошей в іноземній валюті, воно фіксувалось і в валюті надходження і в перерахунку на папські гроші. Витратний запис містив такі реквізити: дата, посилання на документ
—розпорядження, одержувача коштів, сума, призначення витрат, спосіб оплати. Вверху кожної сторінки касової книги вказували рік. Ці книги велися в двох екземплярах: один зберігався у касира, інший у бухгалтера. Щоб виправити записи, треба було мати спеціальний дозвіл, якщо справа стосувалася суми, то різниця записувалася або як прихід, або як витрату; неправильний запис не закреслювався, а підкреслювався і згори писався правильний текст.
У монахів ордену тамплієрів касові записи велись таким чином: черговий касир щодня вносив записи у прибутковий касовий журнал, кожен платник отримував від касира квитанцію. На початку дня в журналі проставлялися дата та ім’я відповідального брата — касира. Основна маса витратних операцій відображалась в окремому журналі. Таким чином, усі записи ділилися між двома журналами. Щодня по цих журналах виводилися підсумки, а потім на основі зроблених у них записів робилися записи в особисті рахунки клієнтів. Облік вівся на латинській мові і римськими цифрами.
Для оформлення розрахунків між платниками і одержувачами використовувались спеціальні бирки — дощечки із помітками, які відповідали сумам. Бирки розколювалася уподовж, одна половина залишалася у одержувача, а друга у платника. Переконатися в правильності записів можна було склавши половинки. Цей прийом використовувався і для реєстрації стосунків між матеріально відповідальними особами, і як «векселі», і як «чеки», і як засіб погашення боргів замість готівки.
Такі бирки отримали розповсюдження на усій території Європи, особливо — в Англії, де, у деякий період їх випускало і казначейство. Вони проіснували аж до початку XIX ст. Із облікових книг Тевтонського ордену, що відносяться до торгових операцій стає зрозумілим, що метою обліку був не стільки облік господарських результатів, скільки реєстрація руху товарів.
У роздрібній торгівлі часто замість однієї касової велися дві книги: покупок і продажу. Різниця їх даних показувала прибуток. У цьому випадку рахунки товарів були непотрібні, оскільки їх рух був представлений у двох названих книгах.
Реєстрація в облікових книгах вимагала оцінки, і середньовічні обліковці брали за основу не ринкові ціни, а ціни встановлені владою, тобто бралося до уваги не те що є, а те що має бути. Філософ Хома Аквінський під справедливою ціною розумів «..ціну, що служить мірою вартості корисних для життя вашого... . Якщо ціна перевершує вартість речі або, навпаки, вартість речі перевищує ціну, потрібну справедливістю урівняти». Отже, якщо продавець завищує справедливу ціну — він наживається, якщо занижує, то бідніє. У першому випадку він розоряє громадян, у другому — громадяни розоряють його. Те і інше несправедливо.
Приблизно із VIII ст., з’являються бродячі писарі та бухгалтери, які за плату складають звіти. Такий звіт складався із: надходжень по основному виду діяльності, інших надходжень, разом надходжень, витрат по манору, витрати і здані власникові гроші, разом витрат, залишок засобів на кінець періоду. На початок звіту, в прибутковій частині, перераховувалися недоїмки за минулі періоди.
У середньовічних трактатах з обліку, авторами яких в основному були вчені монахи, описувалась елементи методики обліку. Зокрема: ретельної перевірка звіту; щорічні інвентаризації; найсуворіші інвентаризації дебіторської заборгованості (Вальтер Хенлі). Інший трактат пише, що підзвітна особа повинна присягнути в тому, що представляє вірний і законний звіт в отриманих доходах за рахунок пана і що у свій звіт він включив тільки законні витрати з дотриманням інтересів хазяїна. Так само і писар повинен присягнути в чесному складанні звіту.
У всіх народів облікове мистецтво виникало і розвивалось на базі розвитку торгових відносин. Одним з важливих факторів розвитку середньовічних торгових відносин і торговельної діяльності стали Хрестові походи, справжньою причиною яких були не релігійніпрагнення, а розрахунки. Як їх наслідки, встановились торгові стосунки Європи з Азією. Хрестові походи побічно послужили досить серйозним поштовхом для розвитку обліку, тому що значно стимулювали розвиток торговельних відносин і торговельної діяльності.
Резюме
Облік, організація людського суспільства були не лише життєвою необхідністю, а й сукупністю його культури. Неможливо точно вказати період його виникнення, але можливо стверджувати, що він збігається в часі із появою людської свідомості. Вчені-археологи назвали цей період палеолітом.
Облікова наука розвивались поступово. На першому етапі кількість невіддільна від форми: предмет сприймається на дотик і візуально. Рахунок починається із освоєння якісної відмінності об’єктів. Відомі племена, що до сьогодні використовують різні чисельники для номінації однієї і тієї ж кількості об’єктів
Цивілізація, і, як її частина — економіка — продовжували стрімко розвиватись. Для фіксації інформації необхідна була стабільна система обчислення. Вперше такі системи з’явились у Древньому Єгипті, в Шумері, у державі Майя та інших державах. Найпоширенішою була десятинна система обчислення.
Якщо підсумувати здобутки людської цивілізації на шляху до бухгалтерського обліку за перших десять тисяч років її існування, то слід виділити найголовніші з них. Фіксація підрахунків і підбиття їх підсумків; винайдення письма та записи подій і господарських підрахунків на носіях, що збереглися до нашого часу і дали нам змогу досліджувати тогочасний облік. Проте, враховуючи, що в давні часи не було єдиної методології обробки інформації, її дуже важко розшифровувати та класифікувати.
Стародавній Єгипет можна характеризувати як аграрну державу з командно-адміністративною економікою. Адже саме у цій країні зародилась ідея загальнодержавного обліку доходів і видатків, а також натуралістичний підхід до обліку. Вся облікова система була частиною механізму централізованого управління економікою. Вироблені господарствами продукти збиралися державними органами у сховища, звідки перерозподілялись.У результаті облік вівся як в окремих господарствах, так і на загальнодержавному рівні.
Вавилонська держава була могутньою і розвиненою. Це доводять безліч археологічних знахідок: розвалини колишніх палаців і скульптури, ювелірні вироби та предмети побуту.
Головне досягнення цієї цивілізації — глиняні таблички з клинописними текстами,
Одним із перших відомих людству юридично-економічним кодексом була Збірка законів царя Хаммурапі.
Найрозвинутішими країнами Античності, які залишили потомкам величезну наукову та культурну спадщину, є Древня Греція та Рим.
Саме у банківських конторах Древньої Греції блікове мистецтво розвивалось і відшліфовувалось. Слід відмітити досить високий рівень розвитку державного обліку, для якого наймались чиновники.
Розвинута економіка Древнього Риму базувалась на ресурсах завойованих ним країн. Римські юридичні норми були в VI ст. систематизовані у веденні цивільного права, яке перейшло в європейське право, так звані Кодекси Юстиніана. Римське право впливало і на бухгалтерський облік. Древньоримські юристи дуже серйозно підходили до бухгалтерії та розбиралися в її особливостях. Навіть техніка обліку регулювалась на рівні юридичних норм. Взаємодія права і обліку виявилася настільки плідною, що триває досі. Розвиток юриспруденції прискорив еволюцію обліку в Древньому Римі.
Розвитку бухгалтерії у період раннього Середньовіччя також багато в чому сприяв один з найбільших винаходів людства — книгодрукування (XV ст.), завдяки якому те, що було надбанням небагатьох, стало доступним для більшості.
Виникнення бухгалтерської професії і спеціальної літератури — ось головні аспекти середньовічного обліку.
У всіх народів облікове мистецтво виникало і розвивалось на базі розвитку торгових відносин. Одним з важливих факторів розвитку середньовічних торгових відносин і торговельної діяльності стали Хрестові походи, справжньою причиною яких були не релігійні прагнення, а розрахунки. Як їх наслідок — встановились торгові стосунки Європи з Азією. Хрестові походи побічно послужили досить серйозним поштовхом для розвитку обліку, тому, що значно стимулювали розвиток торговельних відносин і торговельної діяльності.
Термінологічний словник
— системи обчислення;
— калькуляція (як підрахунки взагалі);
— рахункові бирки;
— квіпус;
— вузловий запис;
— абак;
— клинопис;
— поліси;
— трапези; — антична бухгалтерія.
Питання для перевірки знань
1. Опишіть перші системи числення.
2. Первинні документи доісторичних часів.
3. Перше письмо і його значення для розвитку обліку.
4. Древньоєгипетські документи і розвиток письма.
5. Особливості обліку Стародавнього Єгипту.
6. Облік у Древньому Вавилоні.
7. Внесок Древньогрецьких вчених у розвиток обліку.
8. Древньоримський облік. Римське право.
9. Облік елліністичних держав.
10. Особливості античного обліку.
Тести для самоконтролю
1. Батьківщина рахівництва на картках: а) Древня Греція; b) Стародавній Єгипет; с) Вавилон.
2. Завданням бухгалтерів Стародавнього Єгипту було: а) ведення записів приходу і витрат; b) облік робочої сили; с) збереження спокою у будинку господаря (фараона).
3. Основні досягнення грецької бухгалтерії були в області: а) банківського обліку; b) галузевого обліку; с) бухгалтерського обліку.
4. Правове регулювання облікових записів уперше здійснили: а) у Древній Греції; b) у Вавилоні; с) у Древньому Римі.
5. Книжкова форма бухгалтерського обліку зародилася: а) у Древній Греції; b) у Стародавньому Єгипті; с) у Древньому Римі.
6. У Стародавньому світі переважала наступна концепція бухгалтерського обліку: а) філософська; b) документальна; с) натуралістична.
7. Найдревніші документи, що містять впорядковане чергування ліній, комбінації однотипних знаків (точки, дуги, прямі і хвилясті лінії), називають: а) рахунковими бирками; b) рахунками; с) ефемеридою.
8. Першою формою бухгалтерського обліку, що виникла у Єгипті, була: а) прибутково-видаткова; b) інвентарна; с) меморіальна.
9. Дослідник методології древнього обліку : а) Т. Н. Малькова; b) Я.В. Соколов; с) В. В. Ковальов.
10. Бухгалтерська професія не була престижним заняттям: а) в Єгипті; b) у Греції; с) у Вавилоні;
МАТРИЦЯ ВІДПОВІДЕЙ НА ТЕСТИ
| 12 |
|
34 |
|
56 |
|
78 |
|
9 |
10 |
| сс |
|
а |
b |
а |
b |
а |
b |
а |
b |
Література для поглибленого вивчення матеріалу
1. Бутинець Ф. Ф. Історія бухгалтерського обліку / 1 т. — Житомир: ЖІТІ, 2001.
2. Малькова Т. Н. Древняя бухгалтерия: какой она была. — М.: Финансы и статистика, 1995.
3. Соколов Я. В. Очерки по истории бухгалтерского учета. — М.: Финансы и статистика, 1991.
4. Нарибаев К. Н. История развития бухгалтерского учёта. — М., 1979. — 152 с.
5. Партин Г. О. Бухгалтерський облік : історія розвитку : Навч. посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2008. — 259 с.
6. Пархоменко В. Історичні етапи розвитку бухгалтерського обліку // Бухгалтерський облік та аудит. — №3. — 2007. — С. 8—11.
7. Пушкар М. С. Історія обліку та контролю господарської діяльності: Навчальний посібник. — Тернопіль: Карт-бланш, 2006. — 223 с.
8. Швець В. Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: Знання, 2007. — 447 с.
9. Малькова Т. Н. Древняя бухгалтерия: какой она была? — М.: Финансы и статистика, 1995. —304 с.
