Posibniki.com.ua Мікроекономіка Моделювання економічних процесів ОБЛІК ПО ЦЕНТРАХ ВИТРАТ І ЦЕНТРАХ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ГАЗОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ОБЛІК ПО ЦЕНТРАХ ВИТРАТ І ЦЕНТРАХ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ГАЗОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ


У статті розглянуто необхідність організації обліку по центрах витрат і центрах відповідальності відповідно з організаційною структурою газотранспортних підприємств.

Ключові слова: центр затрат, центр відповідальності, газотранспортні підприємства.

Теперішній порядок обліку виробничих витрат здійснюється виходячи з локалізації витрат по місцях їх виникнення, тобто по службах, виробництвах і в цілому по підприємству, а витрат відповідних видів ресурсів — предметів праці, засобів праці та робочої сили — за способом включення до собівартості. Оскільки більшість статей калькуляції є комплексними й охоплюють витрати різних видів ресурсів, а не якогось одного з них, то такий порядок побудови обліку витрат відображається на процесі калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в умовах відсутності особистої відповідальності працівників щодо використання ресурсів та обсягу витрат. Це означає, що відповідальність і далі не конкретизується, тобто не покладена на відповідних посадових осіб.

Актуальність і гострота даної проблеми зацікавила багатьох учених, які представляють досить широкий спектр поглядів на визначення змісту центрів витрат і центрів відповідальності. При цьому такі автори, як В. Б. Івашкевич та В. В. Палій, виходять із взаємозв’язку двох понять (місць витрат і центрів відповідальності), тоді як інші автори — В. О. Ластовецьк ий, Т. І. Терехова, С. А. Стуков — із трьох (місць витрат, центрів витрат і центрів відповідальності).

Відмінність між центрами витрат і центрами відповідальності полягає в тому, що не всякого роду відповідальність пов’язана з відповідними витратами. Більшість спеціалістів закликає розрізняти поняття центрів витрат, центрів відповідальності, оскільки вони не є ідентичними ні за структурою даних, ні за організаційною складовою [1, с. 233].

Метою написання даної статті є дослідження теоретичних питань, пов’язаних з необхідністю організації обліку по центрах витрат і центрах відповідальності, що створить умови для підвищення оперативності облікової інформації та вдосконалення контролю й управління витратами виробництва на газотранспортних підприємствах. Ідея поділу підприємства на центри витрат і центри відповідальності у вітчизняній практиці створення системи внутрішньовиробничої зацікавленості у зниженні витрат та підвищенні результатів діяльності має особливо важливе значення в нинішній час переходу до ринкових відносин.

При цьому основною метою обліку витрат виробництва по центрах витрат і центрах відповідальності є посилення контролю за окремими групами та загальним рівнем витрат, підвищення точності калькулювання собівартості продукції.

У радянський період у системі бухгалтерського обліку та контролю вже проводилася політика розмежування обліку витрат по місцях їх виникнення, під якими розуміють структурні одиниці і підрозділи (робочі місця, бригади, відділи і т. д. ), в яких відбувається споживання виробничих ресурсів і по яких здійснюється планування, нормування та облік витрат виробництва з метою контролю й управління витратами.

Місця виникнення витрат є об’єктами аналітичного обліку витрат на виробництво по економічних елементах і статтях собівартості. Аналітичний облік по місцях виникнення витрат здійснюється в рамках ієрархічної підпорядкованості (цех — дільниця — бригада). Місця виникнення витрат поділяються на: виробничі та місця обслуговування (рис. 1). Якщо до виробничих відносять цехи, дільниці, бригади, то до місць обслуговування — відділи, служби управління, склади, їдальні, кафе, бази відпочинку, лабораторії.

Рис. 1. Організація обліку по місцях виникнення витрат

Рис. 1. Організація обліку по місцях виникнення витрат

Виробничі місця виникнення витрат складаються з багатьох місць споживання ресурсів на різних технологічних рівнях. У виробничих (основних і допоміжних) місцях виникнення витрат здійснюється їх облік у розрізі об’єктів обліку та калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг. У місцях обслуговування витрати обліковують у поелементному розрізі і статтях витрат. Виявлені при цьому результати обліку витрат по місцях їх виникнення використовувались у визначенні підсумків внутрішньогосподарського розрахунку. Цей метод набув найбільшого значення та одержав широке застосування в 30—40-их і 60

—70-их роках, які є часом повсюдного запровадження господарського розрахунку, що передбачав колективну зацікавленість і виключав персональну відповідальність керівника. При цьому взагалі не забезпечувався контроль і регулювання кінцевих результатів.

Проте продовження тенденції до укрупнення структурних виробничих підрозділів і служб, злиття і централізації управління економічно відособленими господарськими одиницями привели до централізації всієї системи обліку на підприємстві, створення централізованих бухгалтерій [2, с. 43].

Подальша деталізація витрат призвела до виникнення поняття центру витрат, до якого відносили як прямі витрати, так і частину непрямих витрат, які можна віднести на собівартість виготовленої продукції.

Центр витрат являє собою первинний осередок аналітичного обліку, який встановлюється для контролю за цими витратами. Центри витрат можуть збігатися з організаційною одиницею (цехом, дільницею) або бути її підрозділом.

Групування витрат по центрах має здійснюватись у відповідності з організаційною структурою підприємств із транспортування газу, відображаючи різні рівні управління. До складу об’єднання входять підприємства, у яких відсутні права юридичної особи, але які зберігають певну господарську самостійність із відокремленим апаратом управління об’єднання магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз». У зв’язку з тим, що кожне підприємство повинно виконувати певну функцію в загальному процесі діяльності об’єднання, центри витрат, які виділені відповідно до організаційної структури, можуть бути згруповані за видами діяльності. Тобто кожна сфера діяльності являє собою систему центрів витрат.

Центри витрат розуміють як первинні виробничі та допоміжні одиниці, які вирізняються різноманітністю функцій і виробничих операцій, рівнем технічного забезпечення та організації праці та які можуть відповідати за результати своєї діяльності.

Виокремлення центрів витрат здійснюється з метою забезпечення точнішого розподілу непрямих витрат по об’єктах калькулювання. Ступінь деталізації центрів витрат різний і залежить від мети та завдань, які ставляться керівником для контролю затрат, закріплених за такими центрами. Тому довге і безперспективне впровадження на підприємствах у радянський період госпрозрахунку, яке передбачало колективну зацікавленість і виключало персональну відповідальність керівника, взагалі не забезпечувало контролю та регулювання кінцевих результатів.

Відносно цього В. Ф. Палій зазначає: «места возникновения затрат, являясь структурными подразделениями предприятия, одновременно выступают элементами системы внутрихозяйственного расчета, а значит, и центрами хозяйственной ответственности» [3, c. 104].

Поняття центру відповідальності в системі обліку виникло в радянський період із виникненням в організаційній структурі підприємства об’єктів індивідуальної відповідальності. Так, С. А. Стуков твердить, що «предприятие должно подразделяться на сферы (центры) ответственности, в разрезе которых организуется производственная деятельность, осуществляются контроль и оценка ее результатов. К таким сферам (центрам) ответственности можно отнести производства, внутри их

— цехи, бригады, возглавляемые соответственно начальниками, мастерами, бригадирами» [4, с. 38].

Можливість виокремлення центрів відповідальності за обсягом повноважень їх керівників і обов’язків продиктована необхідністю регулювання як витрат, так і кінцевих результатів на основі групування показників, викликає не тільки зацікавленість, а й пробуджує почуття відповідальності (рис. 2). Розрізняють такі центрами відповідальності, як центри витрат, центри доходу, центри прибутку, центри інвестицій і центри фінансового обліку. При цьому центром витрат, «як центром відповідальності» є структурна одиниця, підрозділ, керівник якої несе відповідальність лише за витрати, зроблені даним підрозділом. Центри доходу «як центри відповідальності» являють собою структурні одиниці, підрозділи, керівники яких несуть відповідальність лише за доходи, одержані даним підрозділом, проте не можуть контролювати прибуток. Центри прибутку «як центри відповідальності» являють собою структурні підрозділи, керівники яких несуть відповідальність не тільки за витрати, а й за фінансові результати своєї діяльності. Центри інвестицій як центри відповідальності являють собою відокремлені підрозділи, керівники яких одночасно контролюють витрати, доходи та інвестиції в активи центру [5, с. 409].

Рис. 2. Класифікація центрів відповідальності

За завданнями і функціями центри відповідальності поділяються на основні та центри обслуговування. Для кожного центру відповідальності потрібно визначити, яка інформація, з якою періодичністю, куди і ким повинна подаватися. Робота центру має бути спрямована на пошук необхідної інформації і забезпечення нею осіб, які приймають рішення. Тоді, коли вона їм потрібна, і в такій формі, яка зробить її придатною для практичного використання. Виокремлення багатьох центрів відповідальності на підприємстві передбачає наявність механізму розподілу відповідальності за ієрархічним принципом. Рис. 2. Класифікація центрів відповідальності

Як зазначає професор В. О. Ластовецький, «посадові особи в центрах відповідальності регулюють використання конкретних видів ресурсів, контролюють розміри витрат цих ресурсів, і окремо конкретизується контроль і відповідальність за кошторисні розміри виробничих накладних витрат [6, с. 80]. Згрупована по центрах відповідальності інформація дозволяє з’ясувати, як і наскільки можна впливати на кінцевий результат.

Отже, призначення в організаційній структурі підприємства зон індивідуальної відповідальності привело до виникнення поняття «центру відповідальності», яке значно ширше, ніж «центри виникнення витрат», хоча і в тому, і в другому випадку йдеться про контроль за рівнем економічності, доцільності та віддачею витрат.

Згрупована таким чином інформація дає можливість виявити відповідальність керівників, посадових осіб за рівень витрат з погляду їх впливу на кінцеві результати. При цьому посилення функції контролю за збереженням і раціональним використанням ресурсів має одну мету — облік і контроль витрат, які виникають у центрі відповідальності та порівняння їх із нормами та конкретизація відповідальності за кошторисні розміри виробничих витрат. Отже, ведення обліку по центрах відповідальності дозволить розв’язати багато проблем, які виникли у зв’язку з вимогами формування системи управління на підприємствах у ринкових умовах. Зокрема створить умови для формування необхідної внутрішньої звітності з потреб, підвищить обґрунтованість прийнятих управлінських рішень і т. ін.

Організація обліку витрат по центрах відповідальності на газотранспортних підприємствах дає можливість визначити групи витрат відповідних центрів відповідальності — послуг, служб, виробництв, видів діяльності. В основі організації обліку витрат по центрах відповідальності — закріплення витрат за керівниками різних рівнів, а кількість їх великою мірою залежить від структурної схеми управління підприємством. Центри витрат є детальнішими, ніж центри відповідальності.

Центри відповідальності повинні виокремлюватися за рівнями управління, і на кожному рівні може бути створено систему рівнів відповідальності відповідно з організаційною структурою об’єднання. Щодо певних груп витрат неможливо встановити відповідальність у межах даного структурного підрозділу, проте вона може бути покладена на інші цехи, відділи та служби, у сфері впливу яких перебувають такі витрати.

Визначення центрів відповідальності необхідно здійснювати на основі вивчення та аналізу організаційних і технологічних особливостей підприємства.

На діючих підприємствах із транспортування газу можна виділити п’ять рівнів центрів відповідальності.

Центри відповідальності першого рівня — технологічні послуги. Необхідно відзначити, що кожна послуга може бути й місцем виникнення витрат, і центром відповідальності.

До центрів відповідальності другого рівня можна віднести виробничі служби газотранспортних підприємств. Це — служба газокомпресорних станцій і автомобільних газонаповнювачів газокомпресорних станцій, лінійно-експлуатаційна служба, установок підготовки газу, служба електро-водопостачання та контрольновимірювальних приладів і автоматики, лабораторія дефектоскопії, служба пожежної охорони, автотранспортна служба, з капітального ремонту промислових об’єктів та ін.

Третій рівень відповідальності передбачає об’єднання служб на рівні виробництва — основного, допоміжного, обслуговуючого.

Центром відповідальності четвертого рівня є відділи з реалізації газу.

П’ятий рівень відповідальності — це само підприємство, яке забезпечує здійс

нення всіх видів діяльності (рис. 3).

Служби

ОсновнеДопоміжнеОбслуговуюче

ПостачанняВиробництвоРеалізація

Технологічні послуги

Види діяльності

Види виробництва

Види виробничих служб

Види господарських процесів

Види послуг Інвестиційна діяльність

Фінансова діяльність

Операційна діяльність

Надзвичайна діяльність

Рис. 3. Схема групування витрат по центрах відповідальності на структурних підрозділах УМГ «Прикарпаттрансгазу»

Аналіз структури управління свідчить, що за виробничу діяльність першого рівня відповідальність несуть працівники конкретних технологічних послуг, центрів другого рівня — керівники (майстри) служб, третього рівня — заступник начальника лінійного виробничого управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» — головний інженер і заступник начальника з капітального будівництва, четвертого рівня — керівник групи з реалізації газу і п’ятого — керівництво підприємства, яке повинно забезпечити всі види діяльності, передбачені статутом підприємства та визначені в обліковій політиці.

Отже, організація обліку по запропонованих центрах відповідальності на газотранспортних підприємствах у поєднанні з елементами матеріальної зацікавленості і в умовах автоматизованої обробки даних дозволить забезпечити заощадження виробничих запасів уже на першому рівні відповідальності, тобто у процесі виконання різних технологічних послуг, підвищення відповідальності менеджерів другого рівня за раціональну організацію праці та скорочення робочого часу; забезпечить зниження загальновиробничих витрат і контроль за дотриманням технологічних операцій менеджерами третього рівня. Забезпечення обліку в центрі відповідальності четвертого рівня дозволить пред’явити начальнику підприємства (п’ятий рівень) розгорнуту картину витрат на виробництво і доходи з реалізації газу для своєчасного прийняття необхідних управлінських рішень.

Тобто організація обліку витрат газотранспортних підприємств по центрах витрат і відповідальності створює умови для контролю та аналізу витрат виробництва та піднесення оперативності, аналітичності облікової інформації.

Література

1. Нападовська Л. В. Управлінський облік: Монографія. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000.

— 450 с.

2. Бутинець Ф. Ф., Давидюк Т. В., Малюга Н. М., Чижевська Л. В. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця; 2-е вид., перероб. і доп. — Житомир: ПП «Рута», 2002. — 280 с.

3. Стуков С А. Система производственного учета и контроля. — М.: Финансы и статистика, 1988 — 223 с.

4. Палій В. Ф. Основы калькулирования. — М.: Финансы и статистика, 1987. — 288 с.

5. Голов С. Ф. Управлінський облік. Підручник. — К.: Лібра, 2003. — 704 с.

6. Ластовецький В. О. Виробничо-комерційний облік і внутрішньогосподарська (управлінська) звітність за центрами витрат і відповідальність. — Чернівці: Місто, 2003.

— 156 с. Надійшла до редакції: 16.01.2006 р. УДК 658.589 Л. М. Хоменко, канд. екон. наук, старший викладач


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
БАЛАНС БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ ЯК ЕЛЕМЕНТ МЕТОДУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ
МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ У ГЛОБАЛЬНОМУ ВИМІРІ
РОЛЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ У РОЗВ’ЯЗАННІ ПРОБЛЕМ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНЕ ТОРГОВЕЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ НА ПІДСТАВІ МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ
ОЦІНКА КОНКУРЕНТНОГО СТАНУ ФІРМИ НА ОСНОВІ МЕТОДУ АНАЛІЗУ ІЄРАРХІЙ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)