4.1. ВИЗНАЧЕННЯ, ВИЗНАННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
В сучасних економічних умовах важливою складовою господарської діяльності підприємств усіх форм власності є необоротні матеріальні активи. Характерною їх особливістю є те, що вони беруть участь у процесі господарської діяльності довгий час, багаторазово, зберігаючи при цьому натуральну форму, а вартість свою втрачають поступово, у міру їх фізичного і морального спрацювання.
Необоротні матеріальні активи характеризуються двома особливостями: часовим фактором і величиною вартості облікової інвентарної одиниці активу. З урахуванням цих двох чинників до необоротних матеріальних активів належать інвентарні одиниці активу, кожна з яких споживається в господарській діяльності протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців з дати балансу, або операційний цикл, якщо він довший за рік, і вартість кожної інвентарної одиниці більше нормативу, установленого і зафіксованого в наказі про облікову політику підприємства. Сукупність таких інвентарних одиниць активу підприємства становить економічну категорію під назвою необоротні матеріальні активи.
Необоротні матеріальні цінності визначаються активами підприємства і відображаються в його балансі, якщо вони відповідають загальним критеріям визнання активів, а саме:
— існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цих активів;
— їх вартість може бути достовірно визначена.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі — П(С)БО 7).
Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).
П(С)БО 7 не поширюється на операції з основними засобами, які пов’язані з сільськогосподарською діяльністю та оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, та на невідтворювані природні ресурси, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями бухгалтерського обліку.
Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціальнокультурних функцій, очікуваний строк використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Для цілей бухгалтерського обліку необоротні матеріальні активи (в П(С)БО 7 вони називаються основними засобами) поділяються на групи. Сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів називається групою основних засобів. Класифікація необоротних матеріальних активів за групами представлена на рис. 4.1.
Оснащення підприємства сучасними основними засобами сприяє підвищенню продуктивності праці його робітників та менеджерів, зниженню витрат виробництва та підвищенню економічної ефективності діяльності. Тому для контролю за збереженням і використанням основних засобів, правильним документальним оформленням і своєчасним відображенням в облікових регістрах їх облік ведеться за кожним об’єктом. В якості такого об’єкта можна розглядати актив, що відповідає визначенню основних засобів, а саме:
· закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;
Рис. 4.1. Класифікац я необоротних матеріальн х активів за групами
|
|
· конструктивно відокремленийіпредмет, призначенийидля виконання певних самостійних функцій;
· відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, який має загальні пристосування для його обслуговування, керування та єдиний фундамент.
У разі, коли один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з них може визнаватися у бухгалтерському обліку окремим об’єктом основних засобів.
Об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість, називаються подібними.
Успішному виконанню завдань, що стоять перед обліком основних засобів, сприяє їх правильна класифікація. Основні засоби класифікують залежно від їх відношення до видів економічної діяльності, за використанням, за ознакою належності та функціональним призначенням. Така класифікація основних засобів надана на рис. 4.2.
За видами економічної діяльності основні засоби поділяються на засоби, що використовуються у сільському господарстві, промисловості, будівництві, торгівлі, громадському харчуванні, транспорті та інші. Така класифікація використовується для складання державної статистичної звітності.
Використання тих або інших основних засобів на конкретному підприємстві залежить від напряму його діяльності і наявності допоміжних та обслуговуючих виробництв. За характером використання основні засоби класифікуються на діючі та недіючі.
Діючими є основні засоби, які функціонують, беруть участь у роботі підприємства на даний час. Недіючими вважають основні засоби, які тимчасово не використовуються в господарській діяльності у зв’язку з реконструкцією, консервацією або знаходяться в запасі (резерві). Основні засоби, що знаходяться в запасі, використовуються для заміни діючих під час їх ремонту або при вибутті.
За належністю основні засоби поділяються на власні та орендовані. Власні основні засоби є власністю підприємства.
Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але належать іншим юридичним та фізичним особам, називаються орендованими. Орендатор обліковує такі основні засоби на позабалансовому рахунку.
За функціональним призначенням розділяють виробничі ти невиробничі основні засоби.
Основні засоби, які беруть безпосередньо участь у процесі виробництва і пов’язані із створенням конкретного продукту, виконанням робіт та наданням послуг, називаються виробничими. До них входять: машини, устаткування, будівлі, споруди тощо.
Невиробничими є основні засоби, які не беруть безпосередньо участі у процесі виробництва і використання яких спрямоване на забезпечення соціальних і культурнопобутових потреб працівників підприємства. Вони представлені спортивними комплексами, будинками культури, дитячими дошкільними закладами тощо.
Класифікація основних засобів за тією чи іншою ознакою зумовлює особливості ведення обліку. Так, класифікація за характером використання пов’язана з нарахуванням амортизації, а за ознакою належності — з особливістю обліку орендних операцій. Групування основних засобів за функціональним призначенням дозволяє оцінити ефективність їх використання в процесі господарської діяльності.
