Сутність визначення та основи побудови обліку
Під нематеріальними активами розуміють умовну вартість об’єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних майнових прав, які визначаються об’єктом права власності конкретного підприємства (господарства).
Основними характерними рисами нематеріальних активів є:
— відсутність матеріально-речової (фізичної) структури;
— використання протягом тривалого часу;
— здатність приносити користь господарству;
— високий ступінь невизначеності розмірів можливого прибутку від їх використання.
До найпоширеніших нематеріальних активів належать:
• права на об’єкти промислової власності;
• авторські права;
• права на користування землею та іншими природними ресурсами;
• програмне забезпечення обчислювальної техніки (ПЗОТ);
• гудвіл (goodwill), тобто ціна, репутація фірми;
• добре ім’я фірми, товарні знаки, знаки обслуговування тощо.
Підприємства можуть купувати нематеріальні активи, одержувати безплатно або створювати їх самі.
Побудову бухгалтерського обліку в управлінні нематеріальними активами визначає П(с)БО 8 «Нематеріальні активи». Сутність визначень, які використовуються у П(с)БО 8, наведено в табл. 7.23.
Таблиця 7.23
Закінчення табл. 7.23
Визнання нематеріальних активів. Нематеріальний актив визнається як актив, якщо існує ймовірність отримання у майбутньому економічних вигід підприємством унаслідок його використання та якщо його вартість може бути достовірно визначена.
Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, списуються як витрати звітного періоду, протягом якого вони були здійснені.
Витрати, пов’язані зі створенням чи придбанням нематеріального активу, які були відображені як витрати звітного періоду, не підлягають у наступні звітні періоди визнанню як нематеріальний актив.
Не визнаються як нематеріальний актив та облікуються у складі витрат періоду:
— витрати на підготовку кадрів;
— витрати на рекламу;
— витрати на створення підприємства та підготовку його основної діяльності (організаційні витрати);
— внутрішньо генерований гудвіл;
— витрати на дослідження;
— вартість видань.
Для обліку нематеріальний актив має бути ідентифікований як актив, тобто відповідати визначенню активу П(с)БО 2. Це означає, що нематеріальний актив відображається в балансі тільки в тому разі, якщо існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигід від його використання і його вартість може бути достовірно визначена.
Групування та класифікація. Пунктом 5 П(с)БО 8 передбачено, що бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться за кожним об’єктом у межах таких груп:
1) права користування:
— природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище);
— майном (право користування земельною ділянкою, будівлею, право на оренду помешкань);
2) права на знаки для товарів і послуг (торгові марки, товарні знаки, фірмові назви);
3) права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від несумлінної конкуренції);
4) авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних);
5) гудвіл;
6) інші нематеріальні активи.
Для управління нематеріальні активи доцільно групувати також за такими ознаками: методом визначення, способом придбання, періодом отримання прибутку та формою відчуження (рис.7.36).
Рис. 7.36. Класифікація нематеріальних активів
Оцінювання нематеріальних активів. Підприємства можуть купувати нематеріальні активи, одержувати їх безплатно або створювати їх самі.
Нематеріальні активи в бухгалтерському обліку оцінюються за первісною вартістю в сумі всіх фактичних витрат на придбання і приведення до стану готовності для використання.
Нематеріальний актив підлягає відображенню за первісною вартістю (собівартістю) придбання чи створення на дату прийняття на бухгалтерський облік.
Собівартість окремо придбаного нематеріального активу включає його ціну, мито, усі податки, що не підлягають відшкодуванню, та інші витрати, безпосередньо пов’язані з його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання за призначенням, крім отриманих торговельних знижок.
Якщо нематеріальний актив надійшов у результаті обміну на інший актив, то його собівартість визначається як різниця між справедливою ринковою вартістю отриманого активу і сумою часткової оплати, здійсненої підприємством грошовими коштами або їх еквівалентами під час придбання.
Якщо нематеріальний актив був безплатно отриманий підприємством, то його собівартість дорівнює ринковій вартості на дату прийняття на облік або за світовими цінами.
Аналогічно оцінюються нематеріальні активи, якщо вносяться учасником створеного підприємства.
До собівартості безпосередньо створеного на підприємстві нематеріального активу включаються всі затрати на оплату праці, матеріали, накладні затрати та інші, які прямо пов’язані з його створенням і доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.
Наступні витрати, пов’язані з нематеріальним активом, включаються до його собівартості, якщо існує впевненість у збільшенні внаслідок цього майбутніх економічних вигід.
Система рахунків обліку. Аналітичний облік нематеріальних активів ведуть за окремими об’єктами (авторські права, права на використання земельних ділянок, програмне забезпечення обчислювальної техніки тощо).
У дебеті рахунка відображаються надходження, у кредиті — вибуття.
Бухгалтерський синтетичний облік нематеріальних активів ведуть на рахунку «Нематеріальні активи» з поділом на різних субрахунках за потребами групування.
Для обліку амортизації нематеріальних активів використовують рахунок «Знос необоротних активів», субрахунок №3 «Знос (амортизація) нематеріальних активів».
Облік наявності руху та використання нематеріальних активів
Облік надходження. Підставою для оприбуткування нематеріальних активів є документи, які ідентифікують ці активи. Вони мають описувати сам об’єкт нематеріальних активів або порядок його використання (наприклад, опис рецептів, право власності на землю, патент, свідоцтво тощо), а також відображати його первісну вартість, термін корисного використання, норму зносу, містити підрозділ, у якому використовуватиметься об’єкт, підписи посадових осіб, що прийняли об’єкт, з додаванням документів, у яких описується сам об’єкт нематеріальних активів або порядок його використання. Крім того, документ має підтверджувати ті чи ті майнові права підприємства: а) придбання нематеріальних активів; б) одержання нематеріального активу від засновників у рахунок внесків до статутного капіталу.
Підприємство може переоцінювати нематеріальні активи.
Облік використання (амортизації) нематеріальних активів.
Відповідно до П(с)БО 8 нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом терміну їх корисного використання, але не більше ніж 20 років, починаючи з дати взяття на облік.
Підприємство, визначаючи термін корисного використання нематеріального активу, має враховувати:
— строки корисного використання цього активу підприємством;
— науково-технічний прогрес і зміну попиту на продукцію, товари, роботи, послуги, які виробляються (надаються) за допомогою цього активу (моральний знос);
— юридичні чи інші обмеження на його використання;
— інші фактори.
Метод нарахування амортизації нематеріального активу вибирається підприємством самостійно, виходячи з особливостей та умов отримання очікуваних економічних вигід.
Суми амортизації, нарахованої протягом звітного періоду, відображаються у складі затрат цього періоду або включаються до собівартості іншого активу.
Термін корисного використання нематеріального активу і метод амортизації підлягають перегляду наприкінці звітного періоду, якщо в наступному періоді очікуються суттєві зміни цього терміну порівняно з його початковою оцінкою.
Зміна методу нарахування амортизації нематеріального активу відображається як зміна облікової оцінки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».
Облік вибуття нематеріальних активів. Вибуття нематеріального активу може бути пов’язане з:
— неможливістю подальшого отримання економічних вигід від його використання;
— безоплатним переданням;
— продажем.
Затрати і доходи, пов’язані з вибуттям, відображаються аналогічно до процесу вибуття основних засобів у разі ліквідації.
РОЗДІЛ 8
