Posibniki.com.uaМенеджментУправлінський облік - Добровський В.М.9.6. Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій


< Попередня  Змiст  Наступна >

9.6. Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій


 

Зважаючи на те, що центрами інвестицій є, як правило, організація в цілому або її дочірні структури, що складають повну фінансову звітність (у тому числі Звіт про фінансові результати), можна було б оцінити результативність діяльності таких центрів шляхом порівняння їх прибутків. Однак таке оцінювання не буде коректним , якщо не врахувати обсяг активів, задіяних для отримання цих прибутків.

 

У зв’язку з цим найпоширенішим показником результативності для інвестиційного центру є показник прибутковості інвестицій ROI, який визначається за формулою:

 

ROI – операційний прибуток / середні операційні активи, де операційний прибуток — це прибуток до сплати відсотка за кредит і податку на прибуток, а операційні активи — це всі активи, інвестовані для отримання операційного прибутку, в тому числі грошові кошти, дебіторська заборгованість, товарноматеріальні запаси, земля, будівлі й обладнання.

 

Зміст ROI полягає в тому, що він характеризує суму заробленого прибутку на одиницю інвестицій, тобто показує віддачу від інвестованого капіталу. Однак використання ROI має деякі проблеми стосовно того, як оцінювати необоротні активи: за валовою балансовою вартістю активів чи за їх чистою балансовою вартістю або за історичною вартістю чи поточною вартістю. Використовують переважно історичну вартість і чисту балансову вартість активів.

 

Разом з тим, якщо показник ROI розкласти на коефіцієнти маржі й оборотності активів, то він стає більш інформативним. На основі того, що коефіцієнт маржі (або рентабельність продажу) — це відношення операційного прибутку до обсягу продаж, а оборотність активів обчислюється діленням обсягу продаж на середні операційні активи, друга формула ROI являє собою добуток маржі та оборотності активів, тобто

 

ROI = маржа × оборотність активів = (операційний прибуток / обсяг продаж) × (обсяг продаж / середні операційні активи).

 

Застосування коефіцієнта рентабельності інвестицій (ROI) має свої переваги і недоліки. Переваги полягають у тому, що він:

 

- поперше, заохочує менеджерів зосередитися на співвідношенні між обсягами продажу, витратами та інвестиціями, що і має здійснювати менеджер інвестиційного центру;

 

- подруге, підтримує зусилля менеджерів сконцентруватися на ефективності витрат;

 

- потретє, націлює менеджерів зосередитися на ефективності операційних активів.

 

Проте надмірний акцент на ROI може стати причиною короткозорої поведінки. Часто згадують два негативні аспекти, що асоціюються з ROI:

 

1.ROI може спричинити вузьке фокусування на прибутковості підрозділу за рахунок прибутковості всієї організації, тобто менеджер підрозділу обирає лише ті інвестиційні проекти, які збільшують ROІ його підрозділу, не звертаючи увагу на загальну прибутковість проекту.

 

2.ROI заохочує менеджерів концентруватися на короткотерміновому періоді за рахунок перспективи.

 

Одним із головних недоліків показника ROI називають, той факт, щo він вимірюється в процентах. Тому менеджери можуть маніпулювати цією пропорцією за рахунок зменшення рівня інвестицій, а не збільшення прибутку.

 

Для того щоб нейтралізувати тенденцію показника ROI спричиняти відмову від інвестицій, що є прибутковими для організації, проте знижують ROI для підрозділу, деякі компанії застосовують альтернативні критерії для оцінки виконання, відомі як залишковий дохід та економічна додана вартість (ЕДВ).

 

Залишковий дохід визначається як різниця між фактичним і мінімально необхідним прибутком центру інвестицій. Він трохи згладжує недоліки ROI, тому що мінімально необхідний прибуток визначають як добуток інвестованого капіталу й мінімальної норми прибутку, тобто враховують для оцінки не тільки величину капіталу, але і його вартість (так звану плату за капітал). Останнім часом на Заході для оцінки результатів діяльності та нагородження менеджерів центрів інвестицій почали застосовувати показник економічної доданої вартості. ЕДВ — це операційний прибуток після оподаткування мінус загальна річна вартість задіяного капіталу. Якщо ЕДВ позитивна , то компанія заробляє гроші, тобто нарощує прибуток; якщо вона негативна, то фірма «проїдає» капітал. Перевагою ЕДВ є її грошовий вимір , а не у відсотках, як коефіцієнт рентабельності. Разом з тим економічна додана вартість має подібність до коефіцієнтів рентабельності , таких як ROI, бо вона поєднує чистий прибуток (віддачу) із задіяним (операційним) капіталом.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
9.8. Розвиток і вдосконалення систем обліку відповідальності
9.9. Стратегічний управлінський облік
9.4. Облік і оцінка діяльності центрів доходу
9.3. Облік і оцінка діяльності центрів витрат
9.2. Принципи обліку, звітності й оцінки діяльності центрів відповідальності
Розділ 9. ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ЗА ЦЕНТРАМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
8.6. Особливості бюджетування в умовах калькулювання за видами діяльності
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоЕтика та естетикаІсторіяБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki