2.1. ГРОШОВІ КОШТИ, ЇХНЯ ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
Кожне підприємство незалежно від форм власності та господарювання здійснює свою господарську діяльність і вступає в економічні зв’язки з постачальниками, покупцями, іншими дебіторами, кредиторами, фінансовими кредитними установами. Все це формує складну систему грошових відносин і розрахунків.
Грошові відносини і розрахунки в економіці України регулюються діючою фінансовокредитною системою, що зобов’язує усі підприємства зберігати вільні грошові кошти в установах банків на своїх поточних рахунках. Зосередження грошових коштів у банківських установах дозволяє їм надавати тимчасову кредитну допомогу тим підприємствам, у яких виникає у цьому потреба, а Національному банку України регулювати грошовий обіг держави.
Кожне підприємство має право одержувати з поточних рахунків банківських установ готівку в свої каси для виплати заробітної плати, на відрядження та господарські потреби. Усі ці численні операції з грошовими коштами відображаються в документах і регістрах бухгалтерського обліку підприємства.
Повсякденний контроль за своєчасністю і повнотою здачі грошових коштів в установи банків, використанням їх за призначенням є однією з важливіших завдань бухгалтерського обліку.
Усі підприємства в процесі здійснення господарської діяльності реалізують продукцію, надають послуги один одному на умовах відшкодування їхньої вартості за договірними цінами, виконують свої фінансові зобов’язання по платежах до бюджету, фондів соціального страхування, поповнюють недостаючі оборотні кошти за рахунок короткострокових банківських кредитів. Розрахунки між окремими підприємствами, контроль за їхнім здійсненням регламентується Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ від 21.01.04 № 22 (зі змінами та доповненнями).
Додержання правил безготівкових розрахунків дозволяє кредитним установам накопичувати грошові ресурси підприємств для здійснення різноманітних кредитних операцій.
Усі безготівкові розрахунки підприємства відображаються в бухгалтерському обліку. Систематичний контроль за здійсненням розрахунків запобігає можливості утворення простроченої дебіторської та кредиторської заборгованостей, сприяє своєчасному виконанню зобов’язань за платежами до бюджету, на соціальні потреби та відповідних фондів.
Грошові кошти — це найбільш ліквідні активи підприємства, що у будьякий момент і досить швидко можуть бути використані для погашення поточних зобов’язань.
До грошових коштів підприємства згідно з П(С)БО 4 належать:
— готівка в касі;
— кошти на рахунках у банках;
— депозити до запитання.
Для того щоб грошові кошти приносили підприємству прибуток, слід вільні гроші, тобто більші, ніж необхідні для оплати поточних зобов’язань, вкладати в поточні фінансові інвестиції, які дають змогу отримати додатковий дохід у вигляді відсотків. Такі вкладення називаються еквівалентами грошових коштів.
Правильні розкриття і класифікація грошових коштів та їх еквівалентів необхідні для того, щоб дати оцінку ліквідності підприємства, тобто його спроможності своєчасно погашати поточні зобов’язання найбільш ліквідними (готовими до платежу) активами.
Перед бухгалтерським обліком грошових коштів стоять такі завдання:
· контроль за наявністю та рухом грошових коштів у процесі здійснення господарських операцій;
· своєчасне документальне оформлення операцій з грошовими коштами;
· контроль за використанням грошових коштів за призначенням відповідно до діючої нормативної бази.
