Результатом операційної виробничо-комерційної (господарської) діяльності підприємства є прибуток або збиток. Прибуток (збиток) утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (послуг, товарів). Крім того, підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності та послуги допоміжних виробництв і господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної та фінансової діяльності.
Облік фінансових результатів — прибутків і збитків — здійснюється на рахунку «Фінансові результати». На цьому рахунку збираються чистий дохід і всі затрати підприємства, які групуються в аналітичному обліку за характером діяльності.
Розмір і характер прибутків (збитків) за кожний період діяльності підприємства є найважливішими підсумковими показниками його роботи.
Прибуток формується поступово протягом фінансовогосподарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і затратами на її виробництво та збут.
На підприємстві можливі доходи, затрати і втрати, які не пов’язані з реалізацією продукції, але збільшують чи зменшують
суму прибутку або збитку. Це неопераційна (інвестиційна та фінансова) діяльність, а також результати, пов’язані з надзвичайними подіями (пожежа, повінь тощо).
Визначення та облік фінансового результату — чистого прибутку (збитку) звітного періоду
Визначення фінансового результату полягає у встановленні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів і затрат. Цю послідовність для основної операційної діяльності унаочнює рис. 8.37. Як видно з рисунка, визначення фінансового результату як процесу розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділене на такі етапи:
1) визначення валового доходу;
2) визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг);
3) визначення валового прибутку (збитку);
4) визначення фінансового результату — прибутку (збитку) — від операційної діяльності до оподаткування;
5) визначення нерозподіленого чистого прибутку підприємства;
6) розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування;
7) визначення чистого прибутку (збитку) від звичайної діяльності;
8) визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. У системі рахунків цей процес відображається так, як це показано на рис.8.38.
Як видно з рис.8.37 та 8.38, обліковий процес формування фінансових результатів операційної діяльності є складним.
Кінцевий фінансовий результат в цілому по підприємству визначається як різниця між різними видами прибутків, що враховані на кредиті, і відповідно збитками та затратами, врахованими на дебеті рахунка «Фінансові результати». Розглянемо послідовно наведені процеси обліку.
1. Визначення валового доходувід продажу (реалізації) продукції(товарів, робіт, послуг)
2. Визначення чистого доходу відпродажу (реалізації) продукції,(товарів, робіт, послуг)
3. Визначення валового прибутку
4. Визначення фінансового результату операційної діяльності
—прибутку до оподаткування
5. Визначення нерозподіленого чистого прибутку
Рис. 8.37. Загальна схема визначення фінансового результату основної операційної діяльності
БАЛАНС
| АКТИВ |
ПАСИВ |
| Податки |
Доходи від продажу |
| |
|
| |
|
на валовий дохід:
ДтКт
Рис. 8.38. Балансова інтерпретація формування фінансових результатів операційної діяльності
Облік доходів від продажу (реалізації) готової продукції виробничої діяльності
Здійснюючи відвантаження готової продукції, товарів, підприємство може застосувати один із двох варіантів визначення процесу реалізації — метод нарахування або касовий метод.
За методом нарахування в момент відвантаження готова продукція (товари) вважається проданою, тому в обліку мають відображатися дохід (пасив) і збільшення на цю суму активу
— дебіторської заборгованості. Тобто мають бути зроблені два записи: один — на відвантаження, другий — на одержання доходу.
Наведене вище унаочнює рис.8.39.
Рис. 8.39. Відображення в системі рахунків обліку відвантаження (1) та продажу (2) готової продукції (метод нарахування)
Якщо підприємство вибрало касовий варіант визначення процесу реалізації, то воно має проводити особливий попередній облік відвантаженої продукції.
У разі касового методу відвантажена готова продукція (відвантажені покупні товари) — це продукція (товари), відвантажена покупцям або здана транспортним організаціям для доставки покупцям, але ще не оплачена.
Відвантаження (або відпускання) готової продукції (товарів, виконаних робіт, послуг) зі складу покупцям проводять на основі первинних документів: наказів-накладних або розпоряджень відділу збуту. У первинній документації зазначають номер замовлення та адресу, за якою відправляють продукцію, кількість місць, вид упаковки, масу та інші дані, що характеризують відвантажену продукцію.
Постачальник-вантажовідправник на основі вантажотранспортних накладних, залізничних квитанцій про прийняття вантажу та інших документів виписує розрахункові документи для передання їх покупцеві або в банк на інкасо.
Розрахунковими документами є: рахунки-фактури, платіжні вимоги, виписані на основі рахунків-фактур, специфікації (у разі великої номенклатури відвантаженої продукції). У розрахункових документах містяться дані про відвантажену продукцію (найменування, кількість, ціна, вартість тощо).
Банк, який обслуговує постачальника-вантажовідправника, надсилає для оплати його розрахункові документи установі банку, що обслуговує покупця.
Аналітичний облік відвантажених товарів ведеться на складі відокремлено у картках складського обліку в натуральних показниках на основі наказів-накладних відділу збуту.
Бухгалтерія веде аналітичний облік відвантаження продукції, в якому відображається розрахунок відвантаженої продукції за фактичною виробничою собівартістю та обліковими цінами у цілому по підприємству (виробничій одиниці).
Протягом місяця облік відвантаження готової продукції ведеться за обліковими цінами, якими можуть бути плановорозрахункові або інші ціни. Фактичну собівартість відвантаженої продукції і тієї, що залишилася на складі, визначають у цілому за однорідними групами або підгрупами готової продукції без деталізації її за видами на основі процентного відношення фактичної собівартості залишку на початок місяця і надходження з виробництва готової продукції до її вартості за обліковими цінами (табл.8.4).
Таблиця 8.4
ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ ФАКТИЧНОЇ СОБІВАРТОСТІ ВІДВАНТАЖЕНОЇ
ПРОДУКЦІЇ, грн
На суму фактичної собівартості відвантаженої продукції покупцям на основі відповідних первинних документів, що підтверджують відвантаження, у бухгалтерському обліку вантажовідправника роблять запис у дебет рахунка «Готова продукція (або товари) відвантажена».
На рахунку «Готова продукція» або «Товари» станом на перше число наступного за звітним місяця утворюється дебетове сальдо. У фінансовому звіті ці матеріальні активи приєднують до запасів діяльності (відповідно рахунок «Готова продукція» або «Товари»).
Облік доходу від продажу (реалізації) продукту виробничої діяльності
Дохід від продажу (реалізації) готової продукції (товарів, робіт, послуг) підприємствами обліковується на рахунку «Доходи від реалізації». У фінансовому обліку процес реалізації відображається так:
1) у момент відвантаження готової продукції, товарів, надання послуг — у разі методу нарахування;
2) у момент одержання грошей, їх еквівалентів або справедливої вартості активів чи ліквідації зобов’язань — у разі касового методу.
Облік доходів від реалізації товарів зі складів (оптом)
Підприємства оптової торгівлі — оптові підприємства — застосовують дві форми реалізації товарів: зі складів (складський оборот) і транзитом (транзитний оборот).
У разі складської реалізації товари відпускаються зі складів оптової бази на підставі рахунків-фактур (у них зазначаються найменування, кількість, ґатунок, ціна виробника або митна вартість, торговельні та постачальницько-збутові знижки і націнки, транспортні та інші витрати, що входять до ціни товару). Рахунки-фактури слугують підставою для виписування розрахункових документів, поданих до оплати покупцям.
Робляться записи: а) на суму включених у ціну реалізованих товарів націнок та інших передбачених законодавством витрат; б) на вартість товарів, відвантажених і відпущених покупцям, тари під товарами і транспортних послуг, що підлягають відшкодуванню покупцями; в) у міру надходження платежів від покупців на підставі виписок банку на всю суму реалізованих товарів за цінами продажу з відкиданням торговельної знижки на користь покупців, а також відшкодуванням тари і транспортних послуг; г) на списання реалізованих (оплачених покупцями) товарів за цінами продажу.
Для того щоб на дебеті рахунка «Собівартість проданих (реалізованих) товарів», субрахунок №1 «Реалізація товарів оптом», була відображена купівельна вартість реалізованих товарів, наприкінці місяця визначають і списують за способом «червоного сторно» (від’ємним записом) суми торговельної та постачальницько-збутової знижок, а також постачальницькозбутової націнки, включених у ціну товарів, які належать до реалізованих.
Якщо націнка на товари не робиться, облік здійснюють аналогічно, але без операцій по рахунку «Торговельна націнка».
Торговельні та інші підприємства, які надають торговельнопосередницькі послуги, сплачують до бюджету податок на додану вартість, обчислюваний в установленому розмірі до суми різниці між ціною продажу і купівельною вартістю товарів (яка утворюється за рахунок реалізованих знижок, націнок на товари, комісійних винагород тощо).
На суму податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню до бюджету, робиться запис: затрати податків на валові доходи.
Таким чином, за дебетом і кредитом рахунка «Собівартість проданих (реалізованих) товарів», субрахунок №1 «Реалізація товарів оптом», відображається продажна вартість реалізованих товарів.
Синтетичний та аналітичний облік відвантаження і реалізації товарів на оптових підприємствах провадять так само, як і облік реалізації готової продукції на промислових підприємствах.
Облік доходів від реалізації товарів транзитом (посередницька діяльність)
У разі транзитної реалізації постачальники відвантажують покупцям товари, обминаючи склади і бази підприємствапосередника. Така форма реалізації товарів прискорює просування їх до споживачів і знижує затрати обігу (вдається уникнути проміжних операцій з відвантаження, складування, зберігання та реалізації товарів).
Реалізація товарів транзитом може відбуватися у два способи:
1) з участю підприємства-посередника у розрахунках;
2) без участі підприємства-посередника у розрахунках.
У разі транзитної реалізації з участю в розрахунках підприємство-посередник не лише організовує оборот, а й розраховується за товари як з постачальниками, так і з покупцями. На підставі договорів, укладених з постачальником і покупцем, підприємство-посередник виписує постачальникові розпорядний документ на відвантаження товарів покупцеві, де наводить перелік товарів, які підлягають відвантаженню. Копію надсилають покупцеві. На відвантажені товари постачальник виписує розрахунково-платіжні документи, один комплект яких надсилається покупцеві, другий — підприємству-посереднику, яке має стягнути платежі за реалізовані товари з покупців і перерахувати їх постачальнику. Якщо транспортні витрати мають оплачуватися за рахунок покупця, а товар було доставлено транспортом постачальника, то в обох комплектах розрахункових документів зазначається сума транспортних витрат, які підлягають відшкодуванню. Якщо ці витрати має відшкодовувати
підприємство-посередник, то вони зазначаються лише в його комплекті розрахункових документів.
Операції з транзитної реалізації товарів відображаються в системі рахунків так само, як облік реалізації товарів зі складів, з тією лише різницею, що придбання і відвантаження товарів покупцям відображають одночасно, пропускаючи рахунок «Товари».
Облік внутрішньосистемного відпуску товарів
Реалізацію товарів потрібно відрізняти від внутрішньосистемного відпуску товарів, під яким розуміють відпуск товарів з баз і розподільчих складів оптових підприємств іншим роздрібним підприємствам та підприємствам громадського харчування, що входять до складу однієї організації. Внутрішньосистемний відпуск товарів відбувається в порядку їх переміщення за розпорядженням організацій.
Оборот за внутрішньосистемним відпуском товарів обліковують окремо від реалізації товарів стороннім покупцям на рахунку «Внутрішньосистемний відпуск товарів». Завдяки цьому запобігають повторному відображенню реалізації товарів.
Порядок обліку операцій з внутрішньосистемного відпуску товарів аналогічний порядку обліку операцій з реалізації товарів зі складів, окрім випадків стягнення з покупців так званих відрахувань на користь бази. У таких випадках товари відпускають за купівельними цінами з внесенням до розрахункових документів установленого розміру відрахувань (націнки складу). Проте відпущені товари за дебетом і кредитом рахунка «Внутрішньосистемний відпуск товарів» відображаються в одній оцінці — за купівельними цінами, тому сальдо рахунок не має. Пояснюється це тим, що разом із товаром оптові бази передають за внутрішньосистемним оборотом знижки, одержані від постачальників.
Облік доходів від реалізації товарів у роздрібній торгівлі
Підприємства роздрібної торгівлі, як правило, реалізують товари за готівку. Розмір реалізації дорівнює сумі готівки, яка надійшла до каси за продані товари. Суму виручки встановлюють на підставі показників касового лічильника і (одночасно) підрахунку чеків у продавців.
Підставою для відображення в обліку операцій з реалізації товарів є звіт касира і товарний звіт матеріально відповідальної особи (з доданими документами).
Облік реалізації товарів ведуть на рахунку «Доходи від продажу (реалізації) товарів», субрахунок №3 «Реалізація товарів уроздріб». Сума виручки за товари за цінами продажу (разом із торговельними знижками, націнкою на товари) визначається на підставі звітів касира.
Вартість реалізованих за цінами продажу товарів на підставі товарних звітів матеріально відповідальних осіб списується з їхнього підзвіту.
Отже, протягом місяця вартість реалізованих товарів за дебетом рахунка «Реалізація товарів уроздріб» та кредитом рахунка «Доходи від реалізації товарів» відображається однаковою оцінкою — за продажними (роздрібними) цінами. Для того щоб визначити купівельну вартість цих товарів і валовий дохід від їх реалізації, наприкінці місяця розраховують і списують суму торговельної націнки (знижки), яка відноситься до вартості реалізованих товарів, за способом «червоного сторно».
Щомісяця робиться запис на суму податку на додану вартість, обчислену за встановленими ставками і процентами до різниці між продажною і купівельною цінами реалізованих товарів (що дорівнює сумі реалізованих торговельних знижок і націнок), а також акцизного збору (за підакцизними товарами).
Кредитовий запис (сальдо) субрахунка «Дохід від продажу (реалізації) товарів у роздріб» показує валовий дохід від реалізації (дорівнює сумі реалізованих торговельних знижок і націнок на товари). Наприкінці місяця сума чистого доходу списується на кредит рахунка «Фінансові результати».
Після цього рахунки «Реалізація» та «Доходи від продажу (реалізації) товарів уроздріб» закриваються.
У разі реалізації товарів у кредит їхню вартість повністю включають до валового доходу торговельного підприємства за датою фактичного відпускання товарів покупцеві.
Оплата окремих товарів, які мають високу продажну вартість, може провадитися через Ощадбанк розрахунковими чеками і в бухгалтерському обліку.
Наявна виручка від реалізації товарів підприємствами роздрібної торгівлі вноситься до банку для зарахування на розрахунковий рахунок.
Облік доходів від товарних операцій у дрібнороздрібній мережі
Відпускання товарів у дрібнороздрібну мережу (кіоски, ларки, лотки) оформляється видатково-прибутковими накладними, які виписуються у двох примірниках. Один видається особі, яка одержала товар, інший залишається у матеріально відповідальної особи, яка відпустила товар. У накладній зазначаються: найменування, сорт, ціна продажу і вартість відпущених товарів. У бухгалтерії відпускання товарів у дрібнороздрібну мережу реєструється у Книзі обліку дрібнооптового відпускання товарів і розрахунків з продавцями.
Після реєстрації товарів продавці здають виручку до каси фірми (магазину), про що робиться відмітка у видатковоприбутковій накладній із зазначенням номера і дати прибуткового касового ордера, завіреного підписом бухгалтера.
У встановлені строки матеріально відповідальні особи, за якими закріплено дрібнороздрібну мережу, здають використані видатково-прибуткові накладні до бухгалтерії. У графі «Прибуток» товарного звіту в хронологічному порядку перелічують усі видатково-прибуткові накладні, на підставі яких були оприбутковані товари і тара. У графі «Видаток» на підставі виписаних квитанцій показують суму виручки від реалізації товарів. В окремій графі відображається вартість повернених товарів.
Перевірені товарні звіти бухгалтер записує у «Відомість прийнятих від підзвітних матеріально відповідальних осіб товарних звітів», на підставі яких робляться відповідні записи.
Методика розрахунку торговельних націнок (знижок) на товари реалізовані і залишок нереалізованих товарів
Як уже зазначалося, протягом місяця на дебеті рахунка «Собівартість реалізації» вартість реалізованих товарів відображається за цінами продажу. Для того щоб визначити купівельну (реальну) вартість цих товарів і виявити валовий дохід від їх реалізації, наприкінці місяця має бути визначена і списана сума торговельних націнок і знижок, які відносяться до цих товарів.
Від точності обчислення собівартості реалізованих торговельних знижок (націнок) залежить реальність виявленого фінансово
го результату: завищення реалізованих торговельних знижок (націнок) призводить до необґрунтованого збільшення прибутку, а заниження — до його зменшення.
Суму торговельних націнок (знижок) визначають або на підставі інвентаризаційних описів (обчисленням торговельної знижки за кожним товаром, внесеним до опису, якщо наприкінці місяця проводилась інвентаризація), або виходячи із середнього процента торговельних знижок (націнок) до всієї маси реалізованих і залишку нереалізованих товарів на підставі такого розрахунку:
1.До суми торговельних знижок (націнок) на залишок товарів на початок місяця (кредитове сальдо до рахунка «Торговельна націнка») додають суму кредитового обороту за цим рахунком (одержані знижки, зроблені націнки) і віднімають суму обороту за дебетом рахунка (на інші списання).
2.До вартості реалізованих за місяць товарів за цінами продажу (оборот за дебетом рахунка «Собівартість реалізації») додають вартість залишку товарів на кінець місяця (дебетове сальдо рахунка «Товари»).
Обчислена сума торговельних знижок (націнок) на залишок не реалізованих на кінець місяця товарів записується як кредитове сальдо субрахунка «Торговельна націнка». Це дає змогу визначити купівельну ціну залишку товарів як різницю між їхньою ціною продажу і сумою знижок (націнок) на відповідну дату.
Сума знижок (націнок), які відносяться до товарів реалізованих, списується за способом «червоного сторно» на дебет рахунка «Собівартість реалізації» у кореспонденції з кредитом рахунка «Торговельна націнка».
3.Діленням здобутої суми торговельних знижок (націнок) на вартість реалізованих і залишок не реалізованих на кінець місяця товарів і множенням на 100 визначають середній процент знижок (націнок).
4.Множенням вартості залишку не реалізованих на кінець місяця товарів на середній процент знижок (націнок) і діленням на
100 визначають суму торговельних знижок (націнок), які відносяться до цього залишку.
5.Відніманням від усієї суми торговельних знижок (націнок) суми знижок (націнок), які відносяться до залишку товарів, визначають суму знижок (націнок), які відносяться до товарів реалізованих (табл.8.5).
Таблиця 8.5
РОЗРАХУНОК РОЗПОДІЛУ ТОРГОВЕЛЬНИХ ЗНИЖОК (НАЦІНОК) НА
ЗАЛИШОК НЕ РЕАЛІЗОВАНИХ НА КІНЕЦЬ МІСЯЦЯ ТОВАРІВ І НА ТОВАРИ
РЕАЛІЗОВАНІ
Особливості обліку доходів за бартерними (товарообмінними) операціями
У бартерних угодах грошові розрахунки замінюються обміном товарами згідно з відповідним договором. Мета бартерних угод — усунення грошових платежів. Вони ефективні, коли підприємству бракує коштів.
У разі бартерного обміну підприємством, з одного боку, має бути відображена реалізація товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), а з іншого — процес їх придбання (оминаючи грошові розрахунки). Днем здійснення обороту вважається день передання за бартером матеріальних цінностей покупцеві. У бухгалтерському обліку вартість готової продукції, товарів, матеріалів, а також виконаних робіт у порядку бартерних операцій відображається за дебетом рахунка «Розрахунки з покупцями і замовниками» і кредитом рахунка «Собівартість реалізації».
Одержані за бартером матеріальні цінності (роботи, послуги) мають бути відображені за дебетом матеріальних та інших рахунків і кредитом рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Заборгованість покупця погашається взаємним заліком заборгованості постачальникові записом за дебетом рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» у кореспонденції з кредитом рахунка «Розрахунки з покупцями і замовниками» з урахуванням податків.
Товарообмін здійснюється за цінами придбання товарноматеріальних цінностей. Різниця у вартості обмінюваних за бартером цінностей відшкодовується тією стороною, вартість товарів якої виявилася нижчою.
Якщо учасниками бартерної операції є юридичні особи різних держав, то курсові різниці за валютними операціями, які утворилися між датою відвантаження (відпущення) за бартером товарів і датою одержання від іноземного партнера матеріальних цінностей, списуються на рахунок «Фінансові результати».
Облік фінансових результатів від продажу продукту (товару)
Загальну схему побудови обліку фінансових результатів діяльності підприємства було наведено на рис.8.32. Розглянемо основні розрахункові процеси, які потрібно при цьому виконати.
Облік податків, нарахованих з валового доходу (виручки, виторгу), та інших вирахувань і платежів
Виробничі та комерційні підприємства можуть бути платниками податку з валового доходу. Його обліковують:
1) у твердій сумі на одиницю реалізованої продукції (акциз);
2) у процентному відношенні до відпускної ціни (ПДВ).
Податок з валового доходу, що вноситься підприємствами з грошової виручки від реалізації продукції, є одним із джерел доходу бюджету. Тому на основі розрахунку податку з доходу в обліку відображають виникнення заборгованості перед фінансовими органами за платежами у бюджет, з одного боку, і збільшення затрат за рахунок реалізації — з іншого.
Сплату податку з доходу здійснюють у встановлені строки перерахуванням із розрахункового рахунка.
Підприємства мають забезпечувати надійний контроль за своєчасністю і повнотою надходження коштів від покупців і замовників для того, щоб оплатили відвантажену (відпущену) їм продукцію (товари), виконані роботи чи надані послуги. З цією метою аналітичний облік на рахунку «Розрахунки з покупцями і замовниками» має бути організований у переліку поданих покупцем (замовником) розрахункових документів.
Методика визначення та облік чистого доходу (виручки) від продажу (реалізації) продукції (товарів, робіт, послуг)
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з валового доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок і т. ін. Тобто
Наведена схема в бухгалтерському обліку матиме таке відображення:
1.Сума з рахунка «Дохід (виручка) від реалізації» продукції (товарів, робіт, послуг), де відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), буде списана на рахунок «Фінансові результати». До того послідовно потрібно списати на зменшення валового доходу нараховані податки та платежі, а саме: а) податок на додану вартість; б) акцизний збір; в) інші податки, збори та платежі.
Надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), відображаються у статті «Інші вирахування з доходу».
Після виконання записів на рахунку «Дохід від реалізації» залишиться сума чистого доходу від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг), які переписуються на рахунок «Фінансові результати».
Методика визначення та облік валового прибутку, одержаного від продажу (реалізації) конкретного виробу (товару, роботи, послуги)
Валовий прибуток (збиток) — це різниця між чистим доходом від продажу (реалізації) готової продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої готової продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто
Собівартість реалізованої готової продукції (товарів, робіт, послуг) — це їхня виробнича собівартість, тобто собівартість реалізованої готової продукції (робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів.
Проте для визначення валового прибутку попередньо потрібно визначити та відобразити в обліку собівартість проданої готової продукції (товарів, робіт, послуг).
Виробнича собівартість реалізованої готової продукції (робіт, послуг) складається з:
1) прямих матеріальних затрат;
2) прямих затрат на оплату праці;
3) інших прямих затрат;
4) виробничих накладних витрат. Інші витрати включаються до собівартості виробничих запасів, якщо вони мали характер:
— доставки запасів до їх місцезнаходження;
— приведення запасів у стан виробничої готовності.
На підприємствах торгівлі собівартість реалізованих товарів складається з витрат на їх придбання, які включають:
1) ціну придбання (купівлі);
2) витрати на транспортування, навантаження та розвантаження;
3) інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням товарів і послуг;
4) ввізне мито;
5) різні податки (крім тих, що згодом відшкодовуються підприємству податковими органами).
Методика визначення та облік чистого прибутку (збитку) від конкретного виду діяльності, його розподіл
Фінансовий результат — прибуток (збиток) від конкретного виду діяльності (виробничої, надання послуг або торгової) — визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), адміністративних затрат, затрат зі збуту відповідного виду діяльності та інших затрат операційної діяльності.
Схематично цей процес можна подати так:
Наведене вище означає, що для визначення чистого прибутку (збитку) до попереднього облікового процесу потрібно додати такі бухгалтерські проведення:
1) списати адміністративні затрати;
2) списати затрати зі збуту;
3) списати інші затрати операційної діяльності.
Після здійснення записів на рахунку «Фінансові результати» за конкретним видом діяльності буде визначено чистий прибуток або збиток.
Облік затрат, доходів і результатів іншої операційної діяльності
До іншої операційної діяльності належить процес вибуття будь-якого активу (основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, матеріальних цінностей, куплених для переробки у виробництві, але не використаних з різних причин, цінних паперів невласної емісії, нематеріальних активів тощо).
До інших операційних затрат належать:
1) собівартість реалізованих виробничих запасів;
2) сумнівні (безнадійні) борги;
3) втрати від знецінення запасів;
4) втрати від операційних курсових різниць;
5) визнані екологічні санкції;
6) відрахування для забезпечення наступних операційних витрат;
7) усі інші затрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім затрат, що включають до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг)).
До інших операційних доходів належать різні доходи від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а саме:
1) дохід від операційної оренди активів;
2) дохід від операційних курсових різниць;
3) відшкодування раніше списаних активів;
4) дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.
Обліковий процес іншої операційної діяльності відображають на рахунках «Інші операційні затрати» та «Інші операційні доходи». За дебетом першого обліковують усі елементи затрат: суму вартості об’єкта продажу, що історично склалася (первинну вартість основних засобів, купівельну ціну матеріалів з урахуванням ТЗВ тощо), та всі затрати з продажу об’єкта, зарплату брокеру, якого було найнято для продажу облігацій, послуги фондової біржі. За кредитом другого рахунка визначають доходи (надходження), зокрема амортизацію основних засобів, виручку за проданий об’єкт тощо.
Кредитове та дебетове сальдо рахунків перераховують на рахунок «Фінансові результати», на якому визначається фінансовий результат кожного виду іншої операційної діяльності.
Облік розподілу чистого прибутку та нерозподіленого прибутку (непокритого збитку)
Після наведених вище записів на рахунку «Фінансові результати» за конкретним видом діяльності визначається чистий прибуток або збиток.
Арифметичний підсумок показників рахунків відповідної діяльності (виробничої, надання послуг, торгової) дає змогу визначити загальний результат діяльності.
Якщо до підсумку додати суми, які характеризують доходи або затрати іншої операційної діяльності, то підсумок характеризуватиме фінансовий результат від операційної діяльності підприємства в цілому. Якщо це прибуток, то він підлягає розподілу між бюджетом (податок і прибуток) та господарством. Нa суму нарахованого податку робиться запис: дебет — рахунок «Податок на прибуток», кредит — рахунок «Розрахунки за податками».
Залишений нерозподіленим за звітний рік прибуток (або не покритий поточними доходами збиток) перераховують на рахунок «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)». На цьому рахунку сума обліковуватиметься, доки не постане потреба розподілити прибуток або до моменту покриття збитків відповідними коштами.
На підприємствах у процесі розподілу (використання) нерозподіленого прибутку можуть створюватися різні фонди економічного стимулювання (заохочування, на соціальні потреби тощо), спеціального призначення (резервний, охорони праці тощо).
Для бухгалтерського обліку таких коштів передбачено субрахунки (у рахунку нерозподіленого прибутку):
— «Економічного стимулювання»;
— «Спеціального призначення» тощо.
За кредитом цих субрахунків відображається направлення коштів (нарахування, відрахування, надходження тощо), за дебетом — використання (нарахування виплат, наприклад допо
моги за тимчасовою непрацездатністю, виплата допомоги на новонародженого, перерахування коштів для одержання цінностей тощо).
Фонд матеріального заохочення використовують на преміювання, оплату виконаних особливо важливих робіт, надання одноразової допомоги, виплату винагороди робітникам за загальними підсумками роботи підприємства і т. ін.
Фонд соціального розвитку використовується на поліпшення культурно-побутового і медичного обслуговування робітників підприємства, на оздоровчі заходи (придбання путівок до санаторію і будинку відпочинку, придбання медикаментів для медичних пунктів тощо).
Аналітичний облік утворення та використання коштів по кожному окремому фонду ведуть за статтями кошторису відповідно до чинних положень.
