Як вже підкреслювалося у попередніх розділах, основною метою діяльності підприємства є збільшення його прибутку (доходу). Взагалі збільшення прибутку може здійснюватися за такими основними чотирма напрямами: зростання цін; зниження виробничих витрат; удосконалення структури кінцевих продуктів; підвищення вартості кінцевих продуктів. Однак кожен з цих напрямків має безпосередній зв’язок з формуванням та функціонуванням виробничих витрат і зводиться до наступних методів підвищення прибутковості виробництва через призму виробничих витрат.
1. Збільшення прибутку при незмінних постійних витратах. В цьому випадку можливими є два шляхи. По-перше, підвищення прибутку за рахунок покращання організації господарства, в тому числі за рахунок впровадження нових організаційних форм господарювання, покращання маркетингу, запровадження досягнень науково-технічного прогресу і т. п. По-друге, зростання прибутку можна досягти за рахунок реструктуризації виробництва ? нарощування прибуткових галузей і видів продукції при відповідному скороченні менш прибуткових.
2. Підвищення прибутку при збільшенні постійних витрат, що означає абсолютне розширення виробництва за рахунок прибуткових галузей і видів продукції, впровадження нових технологій, підвищення якості продукції тощо.
3. Зростання рівня рентабельності господарювання при скороченні постійних витрат і незмінній сумі прибутку. Виходячи з формули визначення рівня рентабельності, де в чисельнику знаходиться прибуток, а в знаменнику виробничі витрати, певне зменшення знаменника при незмінному чисельнику, відповідно, збільшить результативний показник. Досягти скорочення постій-них витрат при незмінній абсолютній сумі прибутку можна завдяки їх перегрупуванню за видами продукції, відповідно скорочуючи і розширюючи виробництво певних видів продукції.
4. Підвищення рівня рентабельності господарювання при зниженні постійних витрат і абсолютної суми прибутку. Такий процес може відбуватися за умов, коли темпи зниження постійних витрат перевищують темпи скорочення абсолютної суми прибутку.
Доречно відмітити, що показник рівня рентабельності не є тотожним показнику рівня прибутковості, що досить часто ототожнюється в наукових дослідженнях і на практиці. Не відкидаючи доцільність розрахунку показника рівня рентабельності виробництва, як такого, що характеризує ступінь віддачі виробничих витрат, слід відмітити, що показник рівня прибутковості значною мірою характеризує саме кінцеву ефективність виробництва. Адже з позиції макрорівня, суспільства в цілому, кінцевим результатом виробництва є рівень цін, за якими реалізується продукт (робота, послуга). В свою чергу рівень цін залежить від затрат праці, що втілена в продукт. З іншого боку, ефект від продукту визначається рівнем затрат робочого часу споживача продукту. У зв’язку з цим деякі економісти пропонують відповідні методики розрахунку ефективності праці, котрі б враховували відмічені критерії. Однак запропоновані методики є досить складними і навряд чи можуть бути використані в широкій господарській практиці тому, що вимагають використання значної кількості додаткових, визначених розрахунковим шляхом показників, які на рівні підприємств не можуть бути отримані. Це такі показники, як рівень реального задоволення відповідної кінцевої потреби за певними видами продукту, затрати сукупного робочого часу, необхідні для виробництва продукції, суспільно необхідні результати і витрати, що втілені в продукті та ін.
Тому на мікрорівні показником, що відповідає вимогам кінцевої ефективності виробництва, є рівень його прибутковості, що визначається як відношення прибутку (доходу) до виручки від реалізації продукції, або відношення прибутку на одиницю продукції до її ціни. Економічна сутність цього показника полягає в тому, що він відповідає всім критеріям суспільної ефективності ? зниженню собівартості продукції, зростанню обсягів її виробництва і реалізації, а також підвищенню рівня споживчої вартості продукту. Даний показник гнучко реагує на рух ціни як серцевини економіки, відображаючи її динаміку та оцінюючи ефективність виробництва адекватно цій динаміці.
244245
В табл. 8.1 наведено приклад розрахунку ефективності виробництва двох видів продукції ? зерна та цукрових буряків, а на рис. 8.3 графічно показано точку беззбитковості виробництва зерна.
Таблиця 8.1
РОЗРАХУНОК ПРИБУТКОВОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА
Й ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ
| № Показники п/п |
Зерно |
Цукрові буряки |
| 1. Урожайність, ц/га |
40 |
300 |
| 2. Ціна за центнер, грн |
30 |
8,60 |
| 3. Постійні виробничі витрати, грн |
200 |
200 |
| 4. Змінні виробничі витрати, грн |
700 |
2300 |
| 5. Сумарні витрати (п. 3 + п. 4), грн |
900 |
2500 |
| 6. Виручка від реалізації(п. 1 ? п. 2), грн |
1200 |
2580 |
| 7. Валовий прибуток (п. 6 ? п. 4), грн |
500 |
280 |
| 8. Прибутковість за валовим прибутком (п. 7 : п. 6) ? 100 %, % |
41,7 |
10,9 |
Точка беззбитковості на рис. 8.3 відповідає урожайності 16 ц/га. Тобто при ціні 30 грн і при наявних виробничих витратах беззбитковість виробництва зерна гарантується вже при урожайності 16 ц/га. В точці Б покриваються як постійні, так і змінні виробничі витрати. Постійні витрати відшкодовуються в точці А при урожайності 6,7 ц/га (200 грн : 30 грн). Весь інший приріст витрат при зростанні урожайності пов’язаний виключно зі змінними виробничими витратами.
Таким чином, знаючи ціну на продукцію і витрати на її виробництво, можна визначити беззбитковий рівень виробництва, зробити висновок про доцільність даного напрямку виробничої діяльності.
246
Виручкавитрати
1200
800
400
Рис. 8.3. Визначення межі беззбитковості виробництва зерна
Для визначення рівня беззбитковості виробництва (ОБ) також використовують формулу:
Б = ПВ : (Ц ? ПЗВ), (8.8) де ПВ ? постійні виробничі витрати; Ц ? ціна за одиницю продукції; ПЗВ ? питомі змінні виробничі витрати.
Порівнюючи прибутковість виробництва зерна та цукрових буряків, можна зробити висновок, що ефективність виробництва буряків у нашому прикладі значно нижча від ефективності виробництва зерна (рівень прибутковості в буряківництві за валовим прибутком нижчий майже в 4 рази). Знаючи певні закономірності у співвідношеннях виробничих витрат за їх видами та валовим прибутком, можна розрахувати рівні урожайності й ціни цукрових буряків, які б забезпечили такий рівень прибутковості, як і при виробництві зерна.
Якщо валовий прибуток від виробництва цукрових буряків (ВПб) визначають як:
ВПб = (Цб ? Уб) ? ЗВб, (8.9) де Цб ? ціна центнера буряків, грн; Уб ? урожайність буряків, ц/га; ЗВб ? змінні виробничі витрати у буряківництві, грн, а валовий прибуток від виробництва зерна (Впз) як:
ВПз = (Цз ? Уз) ? ЗВз, (8.10) де Цз ? ціна центнера зерна, грн.; Уз ? урожайність зерна, ц/га;
ЗВз ? змінні виробничі витрати при виробництві зерна, то, при-рівнявши валові прибутки при виробництві буряків й зерна, одержимо рівняння:
247 (Цб ? Уб) ? ЗВб=(Цз ? Уз) ? Звз. (8.11)
Звідси для того, щоб валовий прибуток у буряківництві був таким же, як при виробництві зерна, ціна на буряки має бути визначена за формулою:
Цб = (Цз ? Уз) ? (ЗВз + ЗВб) : Уб, (8.12) або Цб = (ВПз + ЗВб) : Уб. (8.13)
Підставивши дані з таблиці 8.1 у формулу (8.12), одержимо ціну на цукрові буряки ? 9,33 грн (30 грн ? 40 ц/га ? 700 грн + + 700 грн + 2300 грн) : 300 ц/га). При такій ціні центнера буряків виробник отримає такий же прибуток, як і при виробництві зерна, тобто 500 грн.
Аналогічно можна розрахувати і необхідну урожайність цукрових буряків, яка б забезпечила потрібний рівень прибутковості при відповідних рівнях виробничих витрат і цін на буряки:
Уб = (Цз ? Уб) ? (ЗВз + ЗВб) : Цб, (8.14) або Уб = (ВПз + ЗВб) : Цб. (8.15)
Підставивши у формулу (8.15) дані таблиці 8.1, одержимо урожайність буряків 325,6 ц/га.
На основі проведеного аналізу, а також прогнозуючи зміни виробничих витрат і цін за видами продукції, з’являється можливість цільового планування обсягів виробництва відповідних видів продукції з метою максимізації прибутку.
