Posibniki.com.ua Інформатика Системи моніторингу 5.2. МОНІТОРИНГ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ


< Попередня  Змiст  Наступна >

5.2. МОНІТОРИНГ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ


Науково-технічний потенціал є комплексною характеристикою рівня розвитку продуктивних сил у частині науки, техніки і технології й являє собою один із найважливіших ресурсів зростання економіки. Він включає результати видів наукової діяльності та досліджень, безпосередньо пов’язаних зі створенням нової техніки і технології, використанням предметів праці, нових джерел енергії, розробленням нових науково-технічних проектів і програм. Його основними складовими є науковий і технічний потенціал.

Оцінювання наукового потенціалу здійснюють за кількістю науково-дослідних і проектних організацій, докторів і кандидатів наук, розміром інтелектуальної власності (патентів, ліцензій, ноухау, проектів, інформаційно-телекомунікаційних технологій,

Технічний потенціал країни визначається рівнем розвитку техніки та технології, співвідношення між технологічними способами виробництва, що базуються на автоматизованій, машинній і ручній праці. Технологічний спосіб виробництва, що базується на автоматизованій праці, характеризується впровадженням інтелектуальних систем (промислових роботів, сучасних контрольно-вимірювальної апаратури, комп’ютерних систем, гнучких виробничих систем тощо). Рівень технічного потенціалу залежить від рівня фізичного і морального зношення техніки, від питомої ваги наукомістких виробництв в економіці, рівня конкурентоспроможності продукції.

Науково-технічний потенціал зумовлює синергетичний ефект, що породжується впливом його складових на розвиток економіки. Одним із напрямів його прояву є створення технологічних парків — форми інтеграції науки і виробництва, що об’єднують навчальні, науково-дослідні установи та виробничі структури.

Через обмеженість бюджетних ресурсів перспективним напрямом збереження та розвитку науково-технічного потенціалу є перехід вітчизняного виробництва на інноваційний шлях розвитку.

Правове регулювання науково-технічної діяльності здійснюється низкою нормативних документів, серед яких:

Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України;

Закон України « Про наукову і науково-технічну діяльність»;

Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»;

Закон України «Про інноваційну діяльність»;

Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»;

Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків»;

Закон України «Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій»;

Закон України «Про науково-технічну інформацію»;

Закон України «Про наукову і науково-технічну інформацію»;

Закон України «Про державине регулювання діяльності у сфері трансферту технологій».

програмного продукту тощо), оптимальним співвідношенням між фундаментальними і прикладними дослідженнями. Узагальненим критерієм наукового потенціалу є витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.

Цілі, напрями і заходи, спрямовані на збереження та розвиток науково-технічного потенціалу, забезпечення ефективного його використання для подолання кризових явищ в економічному та соціальному розвитку, розробляються у відповідних програмах. У найбільш узагальненому вигляді вони викладені у Постанові Верховної Ради України «Про Концепцію науковотехнологічного та інноваційного розвитку України».

Міра досягнення цілей та рівень виконання окреслених у програмах завдань є метою моніторингу науково-технічного потенціалу.

Мета моніторингу науково-технічного потенціалу досягається на основі аналізу й оцінювання кількісних показників (індикаторів) технологічного розвитку, які відображають поточний стан науково-технічного потенціалу, тобто визначення вихідної точки відліку для руху до обраних цілей.

У світовій практиці використовують п’ять індикаторів технологічного розвитку (технологічної спроможності): WEF — технологічний індекс Світового економічного форуму (World Economic Forum Technology Index); TAI — індекс технологічних досягнень Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (UNDP — ПРООН) (Technology Achievement Index);

АгСо — новий індекс технологічних здібностей, запропонований Archibugi і Coco; UNIDO — індекс промислового розвитку, запропонований організацією з промислового розвитку ООН; RAND — індекс наукових і технологічних здібностей, розроблений корпорацією РЕНД та її партнерами.

Технологічний індекс (WEF) включає три головні характеристики технологій: інноваційна здатність (вимірюється комбінацією індикаторів: патенти, частка вищої освіти в науці і дані обстежень); поширення ІКТ (вимірюється даними з використання Інтернету, телефонів, комп’ютерів і даними обстежень); передання технологій (вимірюється даними про несировинний експорт і даними обстежень).

При побудові індексу технологічних досягнень (TAI) розглядають чотири виміри технологічних досягнень, кожен з яких ґрунтується на двох індикаторах: створення технології (ґрунтоване на даних про патенти й отримані ліцензійні платежі); поширення нових технологій/інновацій (на підставі даних про інтернет-хости і високотехнологічний експорт);

Безпосереднє використання міжнародної практики для формування системи показників, що характеризують науково-технічний потенціал України, не цілком прийнятне. На даний час Державна служба статистики України не забезпечує отримання необхідної інформації в повному обсязі. Тому слід додатково користуватися джерелами регіональних органів статистики та результатами вибіркових обстежень. Такий підхід дасть змогу, з одного боку, отримувати дані, за якими можна здійснювати моніторинг науково-

поширення старих технологій/інновацій (за даними про використання стаціонарних і мобільних телефонів і споживання електрики); людські навички (ґрунтовані на даних про кількість років навчання в середній школі та частки студентів, які займаються наукою). Індекс технологічних здібностей (АгСо) враховує три виміри технології: інноваційна діяльність (за даними про патенти і наукові публікації); технологічна інфраструктура (включно зі старими і новими інфраструктурами, ґрунтованими на використанні Інтернету, стаціонарних і мобільних телефонів, а також споживанні електрики); людський капітал (на підставі даних про залучення у вищу освіту, про тривалість шкільного навчання і рівень грамотності). Індекс промислового розвитку (UNIDO) включає чотири категорії: технологічні зусилля (за даними про патенти, що фінансуються підприємствами); конкурентоспроможна промисловість (на підставі даних про додану вартість у промисловості (manufactured value added — MVA), частку середньо- та високотехнологічної продукції в MVA, про промисловий експорт і про частку середньо-і високотехнологічної продукції в експорті); імпорт технології (за даними про прямі іноземні інвестиції, роялті з-за кордону і про засоби виробництва); навички та інфраструктури (на підставі даних про технічну освіту і кількість стаціонарних телефонів). Індекс наукових и технологічних здібностей (RAND) розробляють на основі трьох складових: чинники сприяння (за даними про валовий внутрішній продукт і вищу освіту в науці); ресурси (за даними про витрати на НДДКР, кількість наукових установ, учених та інженерів); утілене знання (на підставі даних про патенти, науковотехнічні публікації та науково-технічні статті співавторів).

Методологія побудови системи показників моніторингу, що характеризують науково-технічний потенціал, має задовольняти певній сукупності вимог: підпорядкування всієї системи та її складових реалізації основного завдання дослідження; методологічна єдність включених у систему показників; логічна послідовність розташування показників підсистем і системи загалом; відбір найістотніших ознак, що формують склад показників; система показників має комплексно й різнобічно характеризувати досліджуване явище; оптимальна компактність системи; відображення об’єктивних явищ і процесів у країні або регіоні, його науково-технічному та інноваційному комплексі; пристосованість системи показників до чинного статистичного обліку та звітності.

Система показників науково-технічного потенціалу має давати реальне уявлення про його стан, темпи і пропорції його динаміки, характеризувати інтенсивні чинники розвитку науки та інновацій, їхні якісні аспекти (рис. 5.6).

Наведена система показників є доволі повною, показники назагал відповідають міжнародним стандартам, вони можуть застосовуватися для отримання узагальнених оцінок стану й ефективності використання науково-технічного потенціалу його впливу на конкурентоспроможність і сталий розвиток економіки, що необхідно при розробленні різних прогнозів і стратегій інноваційного розвитку країни. При цьому важливо забезпечити достовірність статистичних даних, що багато в чому залежить від логічного взаємозв’язку узагальнених і часткових показників наукової й інноваційної діяльності між собою, а також з відповідними статистичними стандартами (Системою національних рахунків України та наявними класифікаторами), іншими показниками національної, галузевої та регіональної статистики, прогнозів і програм. Ця система показників є відкритою: вона може змінюватися і доповнюватися новими блоками залежно від умов зміни методології розрахунку окремих показників, проведення нових спостережень тощо.

Згідно з цілями і задачами моніторингу науково-технічного потенціалу система показників його оцінювання включає чотири укрупнені блоки:

269

технічного потенціалу, ґрунтований на методиках, застосовуваних у розвинених країнах, а з іншого боку, враховуватиме українську специфіку науково-технічної сфери, що вкрай важливо для прийняття ефективних управлінських рішень у цій сфері.

269

У блоці показників наукової діяльності та показників інноваційної діяльності міститься дві укрупнені групи показників — показників наукового та інноваційного потенціалу та результативності їх використання.

Науковий потенціал характеризується ресурсами наукової діяльності, представленими групами показників організаційної структури науки, кадрів науки та їх підготовки, фінансування науки, матеріально-технічного забезпечення досліджень і розробок (основні засоби й нематеріальні активи наукових організацій), інформаційного забезпечення досліджень і розробок. Результативність досліджень і розробок виражена підгрупами показників активності видавничої діяльності, патентної активності та створення технологій.

Своєю чергою, блок інноваційної діяльності включає групи ресурсних показників: кадровий потенціал, інноваційні організації, джерела інформації для інновацій, коопераційні зв’язки інноваційної діяльності, витрати на технологічні інновації, технологічний обмін усередині країни і з іншими країнами, інноваційна інфраструктура. Результативність інноваційної діяльності представлена показниками інноваційної продукції, оцінками впливу інновацій на результати виробничої діяльності.

Детальна інформація за показниками першого та другого блоків міститься в державній та регіональній статистичній звітності і відображає такі аспекти наукової та інноваційної діяльності: наукові кадри; обсяг наукових та науково-технічних робіт за видами; розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування; витрати організацій на виконання власними силами наукових та науково-технічних робіт за видами; фахівці вищої кваліфікації в розрізі вчених звань (академік, член-кореспондент, професор, доцент, старший науковий співробітник); розподіл фахівців вищої кваліфікації за віком за градацією: до 30 років, 31–40, 41–50, 51–55, 56–60, 61–70, понад 70 років;

показники наукової діяльності; показники інноваційної діяльності; показники науково-технологічного та інноваційного розвитку; показники соціально-економічного розвитку.

Третій блок крім звітної статистичної інформації (динаміка макроекономічних показників) містить низку розрахункових показників, що стосуються ефективності суспільного виробництва і технологічної структури економіки.

Найуживанішими показниками ефективності суспільного виробництва є величини валового внутрішнього продукту, валової доданої вартості або національного доходу на одиницю валового випуску продукції у вартісному вираженні.

Система індикаторів розвитку інформаційного суспільства визначена Кабінетом Міністрів України у такому складі [77]: кількість Інтернет-користувачів у розрахунку на 100 осіб; кількість Інтернет-користувачів широкосмугового доступу в розрахунку на 100 осіб; частка користувачів мобільного Інтернету, відсотків до загальної кількості Інтернет-користувачів; частка витрат на програмне забезпечення, відсотків до загальних витрат на інформаційні технології; рівень обчислювальної потужності інформаційнотелекомунікаційної інфраструктури;

кількість домогосподарств, що мають комп’ютери, у розрахунку на 100 домогосподарств; рівень концентрації населення у зоні покриття рухомого (мобільного) зв’язку; рівень розвитку рухомого (мобільного) зв’язку; дохід від надання послуг рухомого (мобільного) зв’язку; кількість власників телефонів фіксованого зв’язку на 100 осіб; рівень якості ліній фіксованого зв’язку; потенційний попит на товари, роботи та послуги у сфері інформаційних технологій. рівень конкурентоспроможності ринку інформаційних технологій; частка науково-дослідних організацій сфери інформаційних технологій, відсотків до загальної кількості науково-дослідних організацій; рівень розвитку інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури; рівень регуляторного навантаження у сфері інформаційних технологій; рівень дотримання авторських прав на програмне забезпечення; рівень підтримки діяльності суб’єктів підприємницької діяльності у сфері інформаційних технологій; ефективність законодавства, що регулює діяльність у сфері інформаційних технологій; рівень технологічного розвитку; рівень використання інформаційних технологій підприємствами та організаціями; рівень інноваційної активності; рівень використання науковцями інформаційних технологій; рівень використання науковцями та дослідниками Інтернету; рівень інформатизації бібліотек; рівень розвитку електронного урядування; рівень використання Інтернету і засобів телекомунікації населенням; рівень застосування інформаційних технологій органами виконавчої влади для проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики; рівень інформаційної безпеки;Наведена система індикаторів спрямована як на оцінювання рівня розвитку науково-технічного потенціалу країни, так і на визначення її міжнародного рейтингу в цій сфері.

Четвертий блок містить показники офіціальної статистичної звітності щодо соціально-економічного становища у державі.

Наявність сформованої інформаційної бази за описаною системою показників дає змогу: проаналізувати й оцінити стан, рівень та ефективність розвитку науково-технічного потенціалу країни та кожного регіону, його результативності й ефективності; оцінити вплив наукової та інноваційної діяльності на рівень розвитку країни і регіонів, їхню конкурентоспроможність і сталий розвиток, міру готовності до переходу на інноваційний шлях розвитку; групувати регіони за рівнем розвитку науково-технічного потенціалу; формувати проблемно-орієнтовані системи показників. забезпечити інформаційну підтримку формування наукової та інноваційної політики на державному і регіональному рівнях, а також їхню системну взаємодію.

Оскільки метою моніторингу є забезпечення інформаційних та аналітичних потреб державних і регіональних органів виконавчої влади, які здійснюють функції щодо вироблення державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інших органів державної влади, а також інших зацікавлених користувачів, необхідно забезпечити їхній доступ до результатів моніторингу. При цьому слід враховувати, що деякі з числа користувачів володіють значним обсягом суттєвої для моніторингу інформації. З цього випливає, що система може бути значно посилена введенням у неї інтерактивних начал — можливості працювати з нею як з інформаційною системою за певними запитами, а не тільки отримувати складені в її межах інформаційні бюлетені. З цією метою в системі моніторингу треба передбачити розвинені засоби ієрархізації вихідних даних — апробовані гіпертекстові технології, що дозволяють переглядати їх

рівень застосування інформаційних технологій у закладах освіти; рівень застосування інформаційних технологій у закладах охорони здоров’я.

У системі моніторингу науково-технічного потенціалу слід передбачити ієрархізацію потенційних користувачів, що виражається в обмеженні їх доступу до окремих компонентів системи та категорій інформації, диференційованому наданню тимчасових інформаційних ресурсів, черговості опрацювання запитів тощо.

Назагал організаційна система моніторингу науковотехнічного потенціалу (НТП) має становити розподілену систему колективного доступу, що складається з державного і регіональних банків даних, взаємодія між якими забезпечується засобами телекомунікації з використанням комп’ютерних мереж.

Користувачі системи моніторингу повинні мати доступ до користувальницької бази даних, в якій зберігаються документи, підготовлені моніторингом, а також до інформації, що міститься в певним чином поповнюваних внутрішніх базах даних (рис. 5.7).

Рис. 5.7. Схема використання результатів моніторингу НТП

Рис. 5.7. Схема використання результатів моніторингу НТП

База даних «Право» містить набір нормативно-правових документів, що стосуються науково-технічної й інноваційної діяль-

на різних рівнях узагальнення і деталізації, а також засоби надання матеріалів. Адаптація таких технологій до потреб системи моніторингу має стати важливою складовою її розроблення.

У базі даних «Статистика» акумулюються статистичні показники, що характеризують науково-технічний потенціал та зовнішнє середовище. Вона є найтрадиційнішою складовою системи моніторингу і включає офіційні статистичні дані. У її складі вирізняють: методологічну підсистему, що включає перелік статистичних показників (найменування, джерела інформації, періодичність обліку і терміни надання даних), опис методології обчислення показників, техніко-економічні та локальні класифікатори; підсистему об’єктів обліку; власне інформаційну підсистему.

База даних «Анкети» містить результати опрацювання різних опитувань та вибіркових обстежень, що проводяться в межах вивчення науково-технічного потенціалу.

Доступ до користувальницької бази даних має забезпечуватися стандартним інтерфейсом, зорієнтованим на усереднені інформаційні потреби більшості користувачів. Окремим категоріям користувачів може бути наданий безпосередній доступ до внутрішніх баз даних за допомогою спеціального інтерфейсу.

Користувачі результатів моніторингу науково-технічного потенціалу повинні мати можливість отримувати не тільки конкретні дані, але й текстові документи, наприклад у формі аналітичної записки. Її зміст може залежати від типу запитів і характеру наявної в системі моніторингу інформації. Отже, користувальницька база даних може розглядатися не лише як джерело цифрової інформації, а й як бібліотека певним чином класифікованих і регулярно оновлюваних аналітичних записок різного типу, обсягу та змісту.

Структура інтерфейсу має визначатися типами рішень, що приймаються органами управління та іншими потенційними користувачами результатів моніторингу науково-технічного потенціалу.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
5.3.2. Моніторинг банківської діяльності
Частина 2. 5.3.2. Моніторинг банківської діяльності
5.3.3. Моніторинг суб’єктів господарської діяльності
5.3.4. МОНІТОРИНГ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ
5.4. Розподілена система моніторингу
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)