Під виробничою системою (ВС) розуміють сукупність елементів, які забезпечують перетворення потоків ресурсів на чинники виробництва з метою задоволення певних потреб суспільства.
Сутність виробничої системи, її властивості, будова, морфологія, поведінка дістають концентроване вираження у принципах системності. Функціонування і розвиток ВС відбувається під впливом зовнішніх чинників, тому оцінювання їх впливу стає обов’язковою умовою успішного дослідження закономірностей цих процесів. Застосування концепції еволюційної економіки в поєднанні із синергетичним підходом до дослідження цих процесів є найпродуктивнішим.
У межах еволюційної теорії є можливість дослідити процес функціонування і розвитку ВС як спільну еволюцію «рушійних сил» і системи. Це можна здійснити, спираючись на спеціально розроблену систему моніторингу діяльності виробничої системи. Ця система в інформаційному плані має забезпечити організацію і концентрацію необхідних інформаційних потоків, що здатне суттєво покращити спостережуваність багатьох процесів, пов’язаних з життєвим циклом виробничих систем. Це має суттєво підвищити керованість виробничих систем, стійкість їх функціонування та обґрунтованість планів стратегічного розвитку.
Моніторинг діяльності виробничої системи являє собою спеціально організоване спостереження, яке дозволяє перманентно відстежувати динаміку процесів функціонування і розвитку ВС, оцінюючи адекватним чином значущі наслідки від реалізації будь-яких управлінських впливів у межах реалізації стратегії, та ідентифікувати стійкий напрям розвитку.
Комплексний підхід до побудови моніторингу виробничої системи полягає в тому, що вона являє собою об’єкт інформаційного спостереження як у статиці, так і в динаміці. Статичний аспект пов’язаний з урахуванням усіх чинників, що зумовлюють стан ВС і його діагностику, а динамічний — напрям розвитку ВС.
Однією з основних задач моніторингу діяльності ВС є її ідентифікація, тобто визначення границь виробничої системи й інформаційного простору, який міг би адекватно відображати рівень впливу середовища на виробничу систему з урахуванням синергетичних ефектів.
Для створення ефективної системи моніторингу діяльності ВС доцільно застосовувати цілісний інформаційно-економічний підхід до їх опису, що полягає в поданні її у вигляді інформаційної моделі, визначенні параметрів ВС та їх інформаційної і вартісної оцінки, виборі адекватного розглянутій задачі способу відображення й оцінювання кількості інформації, що характеризує ВС, і
При декомпозиції ВС як мінімальний елемент доцільно використовувати елементарні виробничі підсистеми, тобто такі, для яких можна виокремити постійні частини виробничого процесу.
Однією із важливих задач, що виникають при побудові моніторингу діяльності виробничої системи, є формування інформаційного простору, яке могло би адекватно відображати рівень впливу бізнес-середовища на виробничу систему та її реакцію на ці дії. Зміст інформаційного простору визначається показниками, котрі характеризують процеси функціонування і розвитку виробничої системи.
Для забезпечення єдності інформаційного простору слід розробити ефективні технології інформаційного обміну в процесі моніторингу діяльності ВС. При цьому обов’язковою умовою має стати система двосторонньої спрямованості інформаційних потоків: згори донизу — опускається план заходів, здійснюваних у процесі моніторингу, із зазначенням цілей і завдань збирання інформації як загальних, так і для даного конкретного підрозділу; знизу догори — зібрана інформація передається у вищі органи, при цьому вона має включати не тільки показники в натуральному і вартісному вираженні, а й якісні оцінки та очікування працівників і керівника даної структурної одиниці щодо кола питань, окреслених у плані моніторингу; згори донизу — розроблені й прийняті за результатами моніторингу управлінські рішення у вигляді стратегічних планів розвитку і планів поточних заходів щодо подолання виявлених проблем та реалізації резервів підвищення ефективності діяльності опускаються у відповідні структурні підрозділи для їх реалізації; знизу догори — подається звіт про виконання планових заходів із зазначенням причин та чинників відхилення від плану і фактів, що перешкоджають реалізації управлінських рішень, а також можливих напрямів подальшої роботи з розв’язання поставлених стратегічних задач.
Схематично таку систему подано на рис. 5.14.
На цій схемі виокремлено для більш детального розгляду взаємозв’язки між основними суб’єктами внутрішнього моніторингу виробничої системи: користувачем інформації (менеджером), аналітиком (планово-виробничим відділом) та реєстратором («виробничий цех»).
виборі адекватного розглянутій задачі способу вартісного оцінювання інформації.
Рис. 5.14. Схема інформаційних зв’язків у виробничій системі
На кожному етапі моніторингу здійснюються певні операції, що супроводжуються переданням інформації за позначеними на рисунку каналами зв’язку, а саме:
1 — передання аналітику запиту про необхідну менеджеру інформацію;
2 — згідно з поставленими цілями визначення завдань моніторингу, обсягу та складу необхідних даних і методів їх аналізу;
3 — запит необхідних даних;
4 — збирання даних про обсяги виробництва продукції за видами і сортами, а також зазначенням обсягу випуску браку (якщо він мав місце); якісні характеристики організації виробничого процесу з виокремленням проблем і перспектив удосконалення;
5 — передання звіту із зібраними і згрупованими за видами продукції даними і характеристиками;
6 — попереднє оброблення отриманої інформації, контроль її достовірності;
7 — запит на уточнення виявлених розбіжностей між даними, переданими реєстратором та іншими структурними підрозділами ВС (наприклад, відділом постачання або службою маркетингу);
8 — аналіз розбіжностей з виявленням винних осіб (у разі їх наявності);
9 — передання уточнених даних із зазначенням причин розбіжностей;
10 — проведення аналітичної роботи, складання за результатами звіту в наочній формі із пропозицією можливих рішень і їх наслідків;
11 — подання звіту менеджеру для прийняття рішення;
12 — завдання на розроблення плану заходів щодо реалізації прийнятого управлінського рішення;
13 — розроблення плану заходів загалом по ВС і в розрізі її окремих структурних підрозділів;
14 — передання плану менеджеру для затвердження й директивного направлення виконавцям;
15 — виконання плану і складання звіту про виконання із зазначенням причин невиконання і рекомендацій щодо уточнення подальших планів;
16 — подання звіту аналітику для оброблення та складання загального звіту по всій виробничій системі;
17 — складання зведеного звіту, попереднє оброблення отриманої інформації, контроль достовірності (пункт 6) і далі — за описаною схемою.
Як видно з цієї схеми, у процесі моніторингу діяльності ВС створюється система постійної циркуляції інформаційних потоків усталеними каналами зв’язку. При цьому рух даних має циклічний характер, що передбачає набір повторюваних у певні проміжки часу дій з боку учасників моніторингу. Якщо збирання інформації про результати виробничої діяльності та стан ринку сировини і готової продукції доцільно проводити щомісяця, щоб уникнути акумулювання зайвої кількості даних, то інформація щодо руху грошових коштів і ліквідності ВС вимагає більш частого аналізу.
Важливим елементом взаємозв’язків у процесі моніторингу виступає передбачене схемою передання ініціативних пропозицій щодо вдосконалення виробничої діяльності та системи управління ВС безпосередньо менеджеру. Таким чином, уміло застосовуються методи залучення працівників до процесу прийняття рішень: спільне виявлення проблем; участь при вирішенні проблем; спільне прийняття рішень; поліпшення комунікації та співпраці між фахівцями, керівниками і підрозділами, у тому числі між виробничими підрозділами і апаратом управління.
При впровадженні системи моніторингу, яка передбачає використання широкого кола інформаційних ресурсів, необхідно забезпечити комплексність акумульованих даних, тобто в процесі збирання і первинного опрацювання зібраних відомостей мають
Основна аналітична робота проводиться у планово-економічному відділі, де акумулюється інформація про роботу всіх виробничих і обслуговувальних підрозділів виробничої системи. При цьому в процесі збирання даних і підготовки звітів структурні підрозділи ВС обмінюються інформацією для контролю достовірності та створення комплексних звітів. Складені звіти з роботи кожного окремого виробничого підрозділу надають безпосередньому керівникові цього і передають у планово-економічний відділ та бухгалтерію. Є тісні комунікаційні зв’язки між бухгалтерією і плановоекономічним відділом з приводу обміну необхідною інформацією, а також проведення контрольних заходів щодо достовірності даних і адекватності отриманих висновків реальній ситуації. Акумульовані бухгалтерські дані у вигляді складеної звітності передаються планово-економічного відділу, який доповнює їх даними управлінського обліку, наданими виробничими підрозділами та іншими структурними підрозділами ВС у межах своєї компетенції.
Крім того, необхідно встановити комунікаційні зв’язки між керівниками структурних підрозділів з метою обміну звітами і координації дій у процесі реалізації розроблених за результатами моніторингу планів подальших дій.
Генеральному директору слід надавати комплексний звіт, що містить укрупнені дані про роботу виробничої системи загалом і за основними напрямами діяльності з діагностикою динаміки виробничо-економічних показників на перспективу, бо тільки завдяки достовірній інформації можна прийняти обґрунтоване рішення щодо подальшої її діяльності.
Безумовно, всі описані операції з метою прискорення процесу прийняття і впровадження управлінських рішень мають бути автоматизовані.
На сучасному етапі розвитку інформаційних технологій виконання повного кола завдань, пов’язаних з проведенням моніторингу, доцільне за використання корпоративних інформаційних систем, перевага яких полягає в наявності засобів створення й об’єднання баз облікових і аналітичних даних з можливостями наочної візуалізації у вигляді різних графіків, діаграм, що доповнюють табличну і текстову інформацію. Це вможливлює комплексний аналіз перспек-
брати участь всі структурні підрозділи ВС. Причому слід забезпечити зацікавленість збирачів інформації у достовірності та повноті наданих ними даних. Для цього слід точно визначити функцію кожного структурного підрозділу в процесі моніторингу, а отже, і вплив на прийняття управлінських рішень щодо діяльності як усієї ВС, так і окремих її складових.
Традиційний підхід до визначення показників, що характеризують виробничу систему, передбачає кількісну інтерпретацію всіх аспектів її діяльності. Діяльність ВС описується низкою показників, котрі характеризують фінансово-економічну стабільність, виробничо-господарську діяльність, екологію виробничої діяльності, міру задоволення споживчого попиту, функціонування за умов конкуренції, ринкове середовище споживачів та постачальників, зміну ринкового середовища.
У процесі формування моніторингу виробничої системи її варто розглядати у взаємозалежних напрямах діяльності: виробнича, фінансова, взаємини з клієнтами, інноваційна, розвиток персоналу та інфраструктури. Ці напрями взаємопов’язані, тому можуть бути виявлені причинно-наслідкові зв’язки між досягненням фінансових цілей і залученням необхідних для цього матеріальних і нематеріальних ресурсів.
Цілком зрозуміло, що визначення відхилень показників, які характеризують стан ВС, від запланованих здійснюють з метою оцінювання ефективності її функціонування. Тому цей процес можна розглядати як моніторинг ефективності виробничої системи, який повинен мати такі блоки: оцінювання результатів виробничої діяльності ВС; оцінювання фінансового стану ВС; оцінювання інвестиційної привабливості ВС. При цьому елементи оцінювання ефективності функціонування виробничої системи мають бути присутніми у кожному із перелічених блоків.
Очевидно, для потенційних інвесторів важливими є всі блоки, оскільки при низьких показниках виробничої діяльності та нестабільному фінансовому стані істотно збільшується ризик втрати вкладених коштів.
Владним структурам необхідна інформація про результати фінансово-господарської діяльності ВС, що отримуються у першому і другому блоках.
Менеджери зацікавлені в максимізації прибутку — основного фінансового ресурсу для подальшого розвитку ВС, що передбачає підвищення ефективності за всіма напрямами фінансово-господарської діяльності. Промисловим підприємствам найбільше уваги слід приділяти моніторингу виробничої діяльності, оскільки саме в цій сфері створюються основні доходи даної групи ВС. Крім того, необхідно домагатися отримання позитивних оцінок за кожним із напрямів діяльності ВС з боку контрагентів та інвесторів. При цьому слід зіставляти результати роботи ВС з ефективністю функціонування його найближчих конкурентів та із середніми показниками по галузі.
тив діяльності ВС і бачення результатів моніторингу в найбільш інформативному і зручному для користувача вигляді.
Якість проведення першого етапу значною мірою визначає ефективність отриманих результатів та оцінок і вироблених на їх основі рекомендацій з питань прийняття управлінських рішень. Перший крок підготовчого етапу моніторингу — формування його цілей, які мають виходити зі стратегічних планів виробничої системи та визначатися користувачами отриманої за підсумками спостережень інформації. Цілями моніторингу діяльності виробничої системи можуть бути: утримання існуючих позицій, розвиток виробництва, диверсифікація діяльності ВС тощо. Рис. 5.15. Схема алгоритму моніторингу діяльності виробничої системи
Із викладених концептуальних положень і задач щодо створення та проведення системи спостережень за діяльністю виробничої системи випливає, що схема алгоритму її моніторингу повинна мати вигляд, наведений на рис. 5.15.
Так, органи державної влади за допомогою моніторингу зможуть отримувати всю необхідну інформацію для розроблення і здійснення ефективної економічної політики, щоб уникнути диспропорцій та криз. Інвестори зацікавлені в надійності власних вкладень і високій ефективності проектів. Перш ніж виділяти кошти, інвестор повинен оцінити ризик і прибутковість запропонованих заходів, у чому також допоможе моніторинг виробничих систем.
Керівники виробничої системи зацікавлені у стабільній її роботі, уникненні потрясінь та кризових явищ. Також їх цікавить отримання високих прибутків на кожну акцію. Тому перспективи і плани підприємства з реалізації інвестиційних проектів також привернуть увагу акціонерів.
Для менеджменту ВС — це виявлення вузьких місць виробництва, що вимагають здійснення адекватних заходів, отримання інформації, що дозволяє приймати обґрунтовані рішення, які сприятимуть реалізації нових можливостей, і мінімізації ймовірних ускладнень (проблем), викликаних несприятливою кон’юнктурою ринку, посиленням конкуренції тощо. Також менеджер ВС буде забезпечений даними для розроблення стратегічних планів розвитку виробництва, поточних бізнес-планів, залучення інвесторів, складання та реалізації інвестиційних проектів.
Причому при виробленні цілей моніторингу менеджерам ВС в обов’язковому порядку слід ураховувати цільові настанови інвесторів і акціонерів, оскільки від їхньої поведінки й очікувань залежить стабільність функціонування системи. Крім того, служби внутрішнього моніторингу ВС, виходячи з цілей адміністративних чи фінансових інститутів, можуть формувати звіти, які позитивно позначаться на її репутації як надійного партнера, фінансово стійкого і прозорого з точки зору оцінювання його діяльності.
Сформовані цілі моніторингу зумовлюють вибір його задач.
Одночасно з формулюванням цільової спрямованості слід визначитися з конкретними виконавцями моніторингу. Це може бути спеціалізована фірма, відповідальні за подібні питання працівники ВС, незалежні експерти або певні структури в системі державних органів. Відповідальні особи або фірма за погодженням із замовниками визначать міру точності показників і вихідних даних, а також форму звітності, зручну для виконавців моніторингу й доступну і зрозумілу для кінцевих користувачів інформації. При цьому для здійснення контрольних заходів слід передбачати надання проміжних звітів у процесі реалізації програми моніторингу.
Виконавці розробляють перелік задач, послідовне розв’язання яких сприятиме досягненню поставлених цілей і визначатиме план проведення у процесі реалізації системи моніторингу заходів. Крім того, чітке формулювання задач допоможе визначити необхідну інформацію, рівень її точності та обсяг робіт.
На підготовчому етапі визначають об’єкти (процеси) спостереження, виявляють характерні риси, перелік базових показників оцінювання діяльності виробничої системи, за якими буде здійснюватися аналіз, а також склад вихідних даних. При цьому слід вирізняти визначальні та другорядні чинники розвитку спостережуваних процесів, оцінювати можливість прогнозування їх динаміки на короткострокову та довгострокову перспективу. Особливу увагу варто приділяти переліку зовнішніх чинників, що справляють на діяльність суб’єкта господарювання істотний вплив (ціни на енергоносії, валютний курс, ставки податків тощо).
Типовий склад показників, акумульованих у виробничій системі на першому етапі моніторингу, подано у табл. 5.10.
Таблиця 5.10
МОНІТОРИНГОВІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ВИРОБНИЧОЇ СИСТЕМИ
Обсяг виробництва
ОВ
Закінчення табл. 5.10
Необігові активи на кінець звітнього періоду
НА
Контроль з боку користувача кінцевої інформації полягає у розгляді та затвердженні плану заходів, розробленого аналітиками. Лише після згоди замовника робіт з пропозицією виконавця можна переходити до збирання даних та їх аналізу. Крім того, в процесі оцінювання планового завдання у користувача інформації з’являється можливість у разі потреби (для скорочення часу
Назагал за підсумками підготовчого етапу треба скласти план проведення моніторингу, в якому чітко окреслити цілі спостереження, задачі, необхідні обсяги інформації, обсяг робіт і відповідальних осіб, міру точності результатів і форму висновків.
Без достатньої кількості достовірної і точної інформації неможливе одержання результатів, що реально описують стан виробничої системи і, відповідно, дозволяють приймати обґрунтовані та виважені управлінські рішення. Тому на другому етапі алгоритму моніторингу визначають джерела інформації, можливий обсяг даних, технологію попереднього їх оброблення та міру достовірності інформації. Основою отримання інформації для проведення моніторингу має слугувати бухгалтерська та фінансова звітність ВС, дані внутрішнього управлінського обліку, а також макроекономічні показники, що характеризують стан економіки країни загалом та в регіональному розрізі, ситуацію на ринках товарів та послуг, купівельний попит тощо.
При первинному збиранні інформації з метою формування вихідної бази подальшого впровадження та розвитку моніторингу діяльності виробничої системи ці показники слід подавати за період, достатній для їх прогнозування. Надалі створена база має постійно поповнюватися новими даними за підсумками проведених спостережень, що дасть змогу точніше виявляти функціональні взаємозв’язки між чинниками діяльності ВС й уточнювати прогнози її розвитку. Інформація, акумульована в системі моніторингу, повинна мати комплексний характер для забезпечення адекватності прийнятих на її підставі управлінських рішень щодо економічної ситуації.
При проведені моніторингу використовують інформацію як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел.
Макроекономічна інформація дає уявлення про рівень розвитку економіки в цілому, рівень інфляції, стан споживчого кошика і платоспроможного попиту населення. Безперечно, така інформація необхідна, бо допомагає орієнтуватися в тенденціях розвитку зовнішньої ситуації і передбачати можливість виникнення кризових явищ під впливом коливання макроекономічних показників і циклів. Крім того, державною владою обумовлюються базові правові умови функціонування ВС.
На регіональному рівні збирають інформацію про чинники розвитку, що впливають на діяльність промислових підприємств і
очікування результатів, для зниження грошових витрат на послуги фірми — аналітика тощо) конкретизувати цілі, звузити коло даних, які треба аналізувати.
Недержавні джерела інформації являють собою великі бази даних у вільному чи обмеженому (платному) доступі, які включають: показники, що характеризують стан фінансово-кредитної сфери (ставки за кредитами, обсяг інвестицій, ситуація на ринку цінних паперів); динаміку показників товарних ринків (ринків сировини і готової продукції підприємств, середніх цін, обсягів попиту та пропозиції тощо); оцінку стану ринку праці (наявність на ринку працівників з необхідними навичками та рівнем освіти).
Здебільшого ця інформація акумулюється у вигляді аналітичних таблиць на сайтах організацій, що проводять цілеспрямовані дослідження окремих секторів економіки або ринків, у мережі Internet. Користування окремими джерелами інформації є доволі дорогим, тому при ухваленні рішення про витрачання коштів на такі цілі слід виходити з розрахунку можливого підвищення результатів діяльності підприємства від отримання додаткової інформації.
Неоднорідними є і внутрішні джерела інформації. Якщо на рівні управління виробничою системою акумулюються агреговані показники, що характеризують виробництво загалом і в розрізі основних напрямів її діяльності, а також формується зведена фінансова та бухгалтерська звітність, то на рівні окремих структурних підрозділів є точні дані про стан кожного об’єкта, використовувані ресурси, наявність резервів підвищення ефективності використання їх на конкретному робочому місці.
Важливим елементом виступає контроль достовірності зібраних даних, який проводиться шляхом: відсіювання неперевірених даних, отриманих з ненадійних джерел інформації; зіставлення показників, отриманих з різних джерел; проведення за інформацією її внутрішніх джерел перевірок відповідності отриманих даних реальній ситуації (запасам матеріалів, готової продукції на складі тощо).
У процесі збирання інформації необхідно виявляти найбільш значущі для цілей моніторингу показники, які в подальшому формуватимуть основу аналітичних оцінок. Треба визначити, чи є взаємозв’язок між розглядуваними показниками, а в разі їх вияв-
сільського господарства як основного постачальника сировини для перероблення. На цьому ж рівні багато в чому створюється правове середовище і податкове поле функціонування суб’єктів господарювання.
Отримані за результатами проведеного збирання, попереднього оброблення та контролю показники систематизують і подають користувачам у вигляді таблиць, діаграм і графіків, а також попередніх висновків за підсумками аналізу. Ця інформація — основа для подальших етапів моніторингу, а від її якості безпосередньо залежить обґрунтованість прогнозів і рекомендацій. Тому до проведення даних заходів слід підходити з усією відповідальністю, і кінцевим споживачам інформації рекомендується за підсумками збирання та попереднього оброблення даних проводити оцінювання достатності зібраної інформації та її змістовної корисності для прийняття управлінських рішень.
На третьому етапі передбачають свого роду сегментований аналіз окремих напрямів діяльності виробничої системи: виробничої, фінансової та інвестиційної. Спочатку розраховують базові показники, що характеризують стан ВС за окремими напрямами її діяльності. Наприклад, при оцінюванні ефективності виробництва розраховують показники віддачі від використання наявних у розпорядженні виробничої системи ресурсів. У системі фінансового моніторингу такими показниками виступають рентабельність активів, власного і позикового капіталів, а також коефіцієнти фінансової стійкості, при оцінюванні інвестиційної привабливості — рентабельність інвестованих коштів. Аналізуючи зміни даних показників у часі, виявляють характер впливу чинників на кінцеві результати. Усі чинники групують залежно від тривалості і міри впливу, можливості їх регулювання з боку суб’єкта господарювання. Особливу увагу слід приділяти процесам, що спричинили суттєві коливання коефіцієнтів із виходом за встановлені нормативні обмеження. Домогтися високого рівня аналітичності можна, розрахувавши базові показники за окремими видами діяльності ВС або групами активів. Це дозволить оцінити внесок кожного сегмента у формування доходів суб’єкта господарювання, підтримку стабільної роботи, вказуючи на «вузькі» місця, які потребують вирішення проблеми.
Отже, з урахуванням зазначених умов впровадження моніторингу та переліку моніторингових показників (табл. 5.10), він повинен здійснюватися за такими показниками ефективності діяльності виробничої системи:
лення оцінити міру дії чинників на аналізовані процеси. З метою економії часу і грошей чинники, що справляють незначний вплив, слід об’єднати в агрегований показник (у разі суттєвого сумарного впливу) або, залежно від передбачуваної точності подальших прогнозів, не враховувати.
100 ?= ?ііі ов
ОВОВТ,
100 ?= ?ііі ов
ОВОВТ,
100?=ВКЧПR в
100?=ВКЧПR в
РППR п /=
РППR п /=п
ОЗОВФВ/=п
ОЗОВФВ/==
1
К б
ОЗп
ОЗ=
1
К б
ОЗ/ п
ОЗ/ОВП п = пв
ЧП/ОВП п = пв
ЧПзппп
ТТК/
2 =зппп
ТТК/
2 =
ОВМВМП=;
ОВМВМП=;
СМВК сз =
СМВК сз =ккпл
КПКЗОАК+=(ккпл
КПКЗОАК+=ккккмл
КПКЗФВГКДЗК+++=()(ккккмл
КПКЗФВГКДЗК+++=ддддал
КПКЗФВДЗК++=()(ддддал
КПКЗФВДЗК++=
темпи зростання виробництва: де і — індекс року; рентабельність виробництва: ; рентабельність продажу: ; фондовіддача: ; коефіцієнт пригодності основних засобів: ; продуктивність праці: ; коефіцієнт співвідношення темпів зростання продуктивності праці та заробітної плати промислово-виробничого персоналу: ; матеріалоємність продукції: частка матеріальних витрат у собівартості продукції: ; коефіцієнт поточної ліквідності: ) ; коефіцієнт миттєвої ліквідності: ) ; коефіцієнт абсолютної ліквідності: ) ;
ДЗРО дз =
ДЗРО дз =
КЗРО кз =
КЗРО кз =
ЗРО з =
ЗРО з =
ОАНАСК фн += (
ОАНАСК фн +=
СКЗПКК+=
4 ()
СКЗПКК+=
4
ФВФВК д =
5
ФВФВК д =
5
ФВФВК к =
6
ФВФВК к =
6
ФВІК=
7
ФВІК=
7
ФВДІДЕ ф += ()
ФВДІДЕ ф +=
Таким чином, за підсумками третього етапу користувачам будуть надані аналітичні оцінки за сегментами, в результаті чого вони зможуть за підсумками даного етапу моніторингу приймати поточні управлінські рішення в межах окремих напрямів діяльності ВС.
