Показник відношення міжбанківських кредитів до активів банку. Розраховується як співвідношення різниці між виданими й отриманими міжбанківськими кредитами до загальних активів банку та відображає вплив міжбанківських кредитів на діяльність банку. Еталонним є найбільше позитивне значення коефіцієнта.
Відношення розміру кредитного портфеля банку до регулятивного капіталу. Розраховується як співвідношення суми наданих банком кредитів (міжбанківські кредити не включаються) до його
для показника платоспроможності, вважається еталонним співвідношенням між нарощуванням зобов`язань банку (і прийняттям при цьому більшого ризику) і використанням капіталу як виняткового джерела формування пасивів банку (що вважається негативною характеристикою ефективності його діяльності).
Частка “нестандартних” кредитів у загальному обсязі кредитного портфеля. Розраховується як співвідношення суми пролонгованих, прострочених та сумнівних кредитів до суми всіх наданих кредитів (за винятком міжбанківських). При цьому прострочені та сумнівні кредити включають до розрахунку в повному обсязі, а пролонговані кредити — із коефіцієнтом 0,5. Це пов`язано з тим, що на практиці не всі пролонговані кредити переходять до розряду прострочених. Еталонним є найменше значення показника.
Норматив великих кредитних ризиків (норматив Н8) обчислюється для виявлення концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або за групою контрагентів. Еталонним є найменше значення показника за винятком випадків, коли сума виданих кредитів дорівнює нулю або наближається до нього.
Рентабельність регулятивного капіталу. Розраховується як відношення фінансового результату до регулятивного капіталу банку. Еталонним є найбільше значення цього показника.
Дохідність активів. Розраховується як відношення отриманих доходів до суми загальних активів банку. Він характеризує здатність банку нагромаджувати доходи і слугує непрямим індикатором якості активів, зокрема наданих кредитів. Еталонним є найбільше значення цього показника.
Чиста процентна маржа. Розраховується як співвідношення різниці між отриманими процентними доходами та сплаченими процентними витратами до загальних активів банку. Цей коефіцієнт показує, який вплив на загальний фінансовий результат чинять процентні доходи та витрати. Еталонним є найбільше значення показника. Інтегральний показник ризику за відкритими валютними позиціями. Розраховується як відношення ризикової вартості загальної відкритої валютної позиції банку до його регулятивного
регулятивного капіталу. За еталонне беруть середнє значення показника за сукупністю банків, що включаються до розгляду. Значне відхилення від цього значення в бік збільшення показника свідчить про прийняття банком вищого ризику кредитного портфеля. Значне відхилення від середнього значення в бік зменшення свідчить про недостатню кредитну діяльність банку. Хоча невеликий обсяг кредитних вкладень не призведе до значних втрат капіталу, ризик за кредитним портфелем, ураховуючи низьку диверсифікацію кредитів, буде не меншим за ризик банків із більшим значенням цього коефіцієнта.
Коефіцієнт покриття резервів під кредитну заборгованість. Розраховується як відношення суми фактично сформованих резервів до нормативних, тобто резервів, що мають сформуватися за певної структури кредитного портфеля. Еталонним є найбільше значення показника.
Далі визначаються максимальні, мінімальні та середні значення кожного з них і на їх підставі здійснюють нормування значень кожного з отриманих показників за наведеною далі процедурою.
У разі максимального значення показника формула має вигляд: minmax де i N R — нормоване значення показника і-того банку; i R — абсолютне значення показника і-того банку; max R — максимальне значення показника на всій множині банків, що враховуються в процесі розрахунку рейтингу; min R — мінімальне значення показника на всій множині банків, що враховуються в процесі розрахунку рейтингу.
У разі, коли еталонним є мінімальне значення показника, формула має вигляд: minmax
Якщо еталонним є середнє значенням показника, то формула для значень показників, які перевищують середнє значення, має вигляд: minmax де R
— середнє значення показника на всій множині банків, що враховуються в процесі розрахунку рейтингу.
капіталу. Ризикова вартість загальної відкритої валютної позиції банку обчислюється як сума індивідуальних відкритих позицій у кожній окремій валюті з урахуванням коефіцієнтів кореляції. Еталонним є найменше значення показника, яке свідчить про найменшу величину валютного ризику, що приймає на себе банк.
Для показників, нижчих за середнє значення, формула буде такою: minmax
Після проведення процедури нормування абсолютні значення показників банків потраплять до інтервалу від 0 до 1. При цьому найкращим буде значення показника, що дорівнює одиниці або близьке до неї, а найгіршим — те, що дорівнює нулю або близьке до нього. Інтегральний показник кредитного рейтингу банку ( i RI) обчислюють за формулою: де p — номер показника.
Найвищий рейтинг присвоюють банку, що має найбільше значення інтегрального показника i RI.
Результати оцінювання рейтингів банків використовують у моніторингу банківської діяльності для діагностики лімітів кредитування за кожним з них методом розрахунку обсягу ризикової вартості Value — at — Risk (VaR), який також включено до моніторингу банківських ризиків Національного банку України.
Для розрахунку VaR використовують дані щоденних валютних курсів за останні 10 років та величини відкритих валютних позицій НБУ, які перебувають у спеціальній системі САБО «БАРС Millenium».
Виконання розрахунків VaR здійснюють за такими етапами.
1. На підставі обігово-сальдової відомості та даних щодо валютних курсів формується валютний портфель НБУ.
2. На підставі бази даних валютних курсів проводять розрахунок логарифма темпу зростання к-тої валюти на дату t ( t k x) за формулою: де t k V– курс k-тої валюти на дату t;
1?t k V — курс k-тої валюти на дату t–1.
3. Розрахунок кj-того елементу матриці коваріації ( kj C ) логарифмів темпів зростання валют: T T
4. Розрахунок волатильності к-тої валюти: .
5. Розрахунок коефіцієнта кореляції логарифма темпу зростання k-тої та j-тої валют: jk
6. Розрахунок величини вартості компонента портфеля у k-тій валюті ( k W): , де k Y — відкрита валютна позиція за k-тою валютою.
kkk VYW=nk,1=kkk VYW=, nk,1=
7. Визначення історичної волатильності для k-тої валюти ( іст k ?) при довірчому інтервалі, рівному 95 % за такою схемою: сортування елементів матриці логарифмів темпів зростання курсів валют за зростанням; виокремлення в даній матриці 95-відсоткового масиву елементів, починаючи з їхнього найменшого значення; значенням історичної волатильності є максимальний елемент даного масиву.
8. Розрахунок VaR для величини вартості компонента портфеля у k-тій валюті:
k іст kk WVaR?=, nk,1=. k іст kk WVaR?=, nk,1=.
9. Розрахунок VaR для всього портфеля:
n n VaR rr VaRVaRVaRVaR ... ............ ...1 ...
2
221
21 ??=. nnn n n n VaR VaR VaR rr rr rr VaRVaRVaRVaR ...
1... ............ ...1 ...1 ...
2
1
21
221
112
21 ??=.
При використанні цього методу розрахунок Var здійснюється щодня після отримання обігово-сальдових відомостей за розрахунковий день та даних щодо курсів валют, а значення історичної волатильності — один раз на 15 днів.
Діагностування лімітів кредитування здійснюють з використанням описаного методу на підставі щоденних залишків на кореспондентських рахунках банку, що знаходяться в НБУ, за такими етапами.
1. Визначення логарифма темпів змін ( t x) щоденних залишків банку на кореспондентських рахунках у НБУ: де дату t та t–1 відповідно.
2. середнього значення:
3. Визначення середньоквадратичної величини відхилень: де Т — довжина розглядуваного періоду.
4. Розрахунок ліміту кредитування банку: де ; z — середньоарифметична величина значень zза аналізований період.
z N L?=z N L?=, N ? — нормована за описаною вище процедурою величина ?t
Описаний метод допускає деякі модифікації. Зокрема, кожному показнику, що використовується при визначенні рейтингів
Сформована база лімітів кредитування за всіма банками є складовою інформаційної бази моніторингу банківських ризиків НБУ.
Наступною важливою задачею моніторингу банківської діяльності є діагностування стабільності функціонування кожного з банків та банківської системи у загалом. До найпоширеніших методів його здійснення належить стрес-тестування.
Згідно з Постановою Правління Національного банку України «Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України» [88] стрес-тестування визначається як метод кількісного оцінювання ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього чинника — валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями. Також НБУ рекомендує застосовувати стрес-тестування для оцінювання ризику ліквідності, валютного ризику та ризику зміни процентної ставки.
Позитивні наслідки від застосування стрес-тестів полягають в тому, що вони надають НБУ ефективний інструмент для виявлення вразливих банків у системі.
Сучасна наука пропонує три методи розроблення стрессценаріїв: історичний [83]; метод «аналізу найгіршого випадку» [72]; прогнозний, який передбачає застосування історичних волатильностей та кореляцій між чинниками впливу для побудови моделі, що дає змогу обчислювати прогнозні значення параметрів стрес-сценарію [8; 9; 10].
Перший з них полягає у використанні для створення стрессценарію значень шоків ключових макроекономічних показників, які спостерігалися в ретроспективі. Обмеженість застосування цього методу для діагностування стану банківської системи зу-
банків, можна присвоїти експертним шляхом ваговий коефіцієнт його впливу на інтегральний показник, або об’єднати окремі показники в групи, яким присвоювати цей коефіцієнт. Крім того, аби уникнути впливу аномальних значень окремих часткових показників на інтегральний показник можна замінювати їх на граничні значення кожного з них (мінімальні або максимальні), попередньо склавши таблицю цих значень.
Метод «аналізу найгіршого випадку» передбачає включення до стрес-сценарію найгірших можливих шоків щодо кожного ключового чинника впливу Специфіка даного методу полягає в тому, що він спирається на припущення про екзогенність шоків. Так, під час криз ключові чинники впливу на фінансову стійкість банківської системи залишаються ендогенними, проте шоки щодо них передаються від однієї країни до іншої через канали фінансових ринків, тобто шоки є екзогенними щодо банківської системи окремої країни. Відповідно, під час криз імовірною є реалізація такого випадку (на короткому проміжку часу), коли всі найгірші значення шоків, що входять до стрес-сценарію, будуть спостерігатися одночасно.
Третій підхід полягає у використанні математичного моделювання з метою встановлення взаємозв’язків між шоками щодо різних чинників впливу з метою подальшого отримання прогнозних значень таких шоків і включення їх до стрес-сценарію. На відміну від попереднього цей метод ґрунтується на припущенні про ендогенність шоків, яке в загальному випадку є справедливим для короткострокового періоду, а отже, може використовуватися для розроблення тактичних заходів з підтримки фінансової стійкості банківської системи. Математичну модель розробляють на підставі даних про динаміку ключових макроекономічних показників. Якщо математичну модель побудовано з використанням n періодів історичних даних, на її основі можна оцінити прогнозні значення шоків та довірчі інтервали для діагностики на період n + 1, після чого можна розробити стрессценарій з урахуванням найбільш несприятливих значень шоків, що ввійшли до довірчих інтервалів. Відповідно до такого підходу в результаті застосування моделі найгірше значення шоку щодо одного чинника впливу може асоціюватися з помірними змінами в інших чинниках, що сприяє створенню внутрішньо узгодженого стрес-сценарію й дає змогу поглибити аналіз шляхом включення до нього взаємозалежностей між динамікою макроекономічних показників, що відображають стан реальної економіки, та шоками, що впливають на фінансову стабільність банківської системи. Перевагою цього підходу є можливість урахування історичних статистичних залежностей між шоками, завдяки чому цей підхід можна використовувати в складі методичного інструмен-
мовлена тим, що він враховує результати наслідків дії шоків лише минулих періодів, які можуть не збігатися з результатами дії шоків поточного періоду.
Процес стрес-тестування в моніторингу банківської діяльності має такі етапи: визначення результатів збурень (дій шоків) у діяльності банківської системи; побудова сценаріїв за макроекономічною моделлю; перетворення результатів сценарного аналізу на форму, яку можна використати для аналізу балансів та фінансової звітності банків; кількісне оцінювання результатів з урахуванням взаємодії окремих банків у складі системи; узагальнення результатів та формування інформації для прийняття управлінських рішень щодо стабілізації діяльності банківської системи.
Цей процес зображено на рис. 5.11.
Рис. 5.11. Стрес-тестування в моніторингу банківської діяльності
тарію тактичного ризик-менеджменту для проведення регулярних стрес-тестів, розроблення запобіжних заходів у короткостроковому періоді, а також для підтримання фінансової стійкості банківських установ та їхньої здатності протистояти можливим шокам.
На першому етапі процедури стрес-тестування визначають ключові проблемні місця банківської системи, щоб окреслити потенційні місця найбільшого впливу шоків. Такі слабкі місця можуть бути визначені на основі аналізу макроекономічних показників, структурних показників банківської системи, а також показників мікрорівня.
За даними про макроекономічне середовище (темпи зростання споживання, інвестицій і доходів, рівень безробіття, інфляція, дефіцит державного бюджету тощо) оцінюють загальну ефективність роботи банківської системи й визначають потенційні джерела шоків.
Структурні показники банківської системи дозволяють визначити наявність ризиків у системі. Такі показники включають дані про власність і частки ринку, структури балансів, рух грошових коштів.
Низку показників фінансової стійкості можна використати для оцінювання вразливості банківської системи до шоків і її здатності до уникнення значних збитків. Ці показники належать до мікрорівня, оскільки вони, як правило, розраховуються на підставі даних про окремі установи чи сектори економіки. Стабільність банківського сектору можна оцінити шляхом аналізу динаміки таких показників фінансової стійкості, як достатність капіталу, якість активів, прибутковість, ліквідність і рівень ринкових ризиків.
Другий етап процесу стрес-тестування передбачає вибір або розроблення макроекономічної моделі процесу стрес-тестування банківської діяльності. Нинішня практика стрес-тестування банківської діяльності свідчить, що динаміку шоків окремих фінанноміці, номінальна процентна ставка, обмінний курс іноземної валюти, темпи зменшення портфеля депозитів у банківській сисN M , де 1?;
сових показників j y Nj,1= (частка проблемних кредитів в екосових показників j y () Nj,1= (частка проблемних кредитів в екотемі тощо) залежно від макроекономічних показників i x Mi,1= можна формувати за економетричною моделлю виду: темі тощо) залежно від макроекономічних показників i x () Mi,1= можна формувати за економетричною моделлю виду: tjt jit it yBxAy??+++= ? ? +
1 tjt jit it ? ? +
1 j i = =
10 tjt j jit i it yBxAy??+++= ? = ? = + ??
10
1 M +121 t y — вектор фінансових показників розмірності 1?N; t x — вектор макроекономічних показників розмірності M? — вектор вільних членів розмірності1?N; ? — вектор вільних членів розмірності1?M; M AAA +121 ,...,, — матриці коефіцієнтів розмірності MN?;
21 — матриці коефіцієнтів розмірності NN?; t ? — вектор похибок розмірності1?N.
У наведеній моделі фінансові показники відображено залежно від їхніх лагових значень, а також поточних та лагових значень макроекономічних показників. Аналогічним чином значення макроекономічних показників залежать від динаміки поточних і лагових значень фінансових показників: N M , де ; ; t
Розглянуті моделі дозволяють діагностувати динаміку фінансових показників банківської діяльності за змінами макроекономічних індикаторів, а також охопити ефект зворотного впливу діяльності банків на економіку, що є важливою інформацією для формування управлінських рішень щодо забезпечення стабільності функціонування банківської системи.
Важливою умовою стабільності банківської системи є оптимальна збалансованість показників діяльності кожного з банків, під якою розуміють забезпечення максимальної результативності за певними критеріями та за умови виконання обов’язкових економічних нормативів НБУ і досягнення значень допоміжних індикаторів банківської діяльності, про які йшлося вище. Отже, діагностику показників банківської діяльності, за яких досягається її стабільність, необхідно здійснювати шляхом оптимізації планових балансів банків.
Назагал задача оптимізації планового балансу банку (табл. 5.8) полягає у визначенні величин статей балансу як обсягів кожного з видів фінансових ресурсів, за яких забезпечується баланс між активами і пасивами та досягає максимуму критерій оцінювання діяльності банку, прийнятий як функціонал моделі, при виконанні всіх умов (обмежень моделі), що випливають із законодавчих і нормативних актів та міжнародних рамкових підходів [61] стосовно фінансової діяльності банків, а також додаткових умов, що формулюються керівництвом банку згідно зі стратегією його функціонування та розвитку.
N BBB,...,,
Таблиця 5.8
ПЛАНОВИЙ БАЛАНС БАНКУ
| Індекс |
Найменування статті |
| АКТИВИ |
1 |
Грошові кошти та їхні еквіваленти, в тому числі: |
| 2 |
кошти в касі |
| 3 |
кошти обов’язкових резервів в НБУ |
| 4 |
кореспондентські рахунки |
| 5 |
інші грошові кошти |
| 6 |
Кошти в інших банках, в тому числі |
| 7 |
кредити в інших банках |
| 8 |
інші кошти в інших банках |
| 9 |
Кредити та заборгованість клієнтів, в тому числі: |
| 10 |
кредити клієнтам |
| 11 |
заборгованість клієнтів |
| 12 |
Цінні папери |
| 13 |
Інвестиції в асоційовані компанії |
| 14 |
Дебіторська заборгованість |
| 15 |
Основні засоби та нематеріальні активи |
| 16 |
Інші активи |
| ЗОБ О В ’ ЯЗ А Н НЯ |
17 |
Кошти інших банків, в тому числі: |
| 18 |
кредити інших банків |
| 19 |
кореспондентські рахунки інших банків |
| 20 |
інші кошти інших банків |
| 21 |
Кошти клієнтів |
| 22 |
Субординований борг |
| 23 |
Інші зобов’язання |
| ВЛАСН И Й КАПІТ А Л |
24 |
Статутний капітал |
| 25 |
Резерви та інші фонди банку, в тому числі: |
| 26 |
резерви під активні операції |
| 27 |
інші фонди банку |
| 28 |
Прибуток/збиток минулих років |
| 29 |
Прибуток/збиток поточного року |
Результати реалізації цієї задачі в межах моніторингу банківської діяльності доповнюють інформаційно-аналітичну базу системи прийняття управлінських рішень щодо стабілізації банківської діяльності.
Змінними величинами моделі оптимізації банківського балансу є його статті, наведені у табл. 5.8.
Для формалізації сформульованої задачі скористаймося такими позначеннями індексів, множин, змінних величин і параметрів: r — індекс виду ресурсу; s — індекс класу строковості ресурсу; A R — множина індексів видів ресурсів активів;
t — номер інтервалу часу в межах планового періоду (Тt,1=); t — номер інтервалу часу в межах планового періоду (Тt,1=);
З R — множина індексів видів ресурсів зобов’язань; K R– множина індексів видів ресурсів власного капіталу;
S — множина індексів усіх класів строковості;
210 SSSS??=; — множина індексів класу миттєвої ліквідності; S — множина індексів усіх класів строковості;
210 SSSS??=; S — множина індексів класу миттєвої ліквідності;
0
1 S — множина індексів класу поточної ліквідності (до 31 дня);
2 S — множина індексів класу короткострокової ліквідності (до 1 року); rst X — обсяг ресурсу виду r класу строковості s наприкінці ? ? Ss min rst X — мінімально необхідне значення змінної величини rst X, ? Ss max rst X– максимально можливе значення змінної величини rst X, ? Ss t ?? — ставка податку на прибуток банку впродовж інтервалу rt
К , — статутний капітал в інтервалі t; рt
К — регулятивний капітал банку в інтервалі t; t1 ? — коефіцієнт (індикатор) загальної ліквідності банку в інтервалі t; t2 ? — коефіцієнт (індикатор) високоліквідних активів в інтервалі t; t3 ? — коефіцієнт (норматив) співвідношення між власним капіталом і зобов’язаннями банку в інтервалі t; t4 ?, tt65 ,?? — коефіцієнт (індикатор) обов’язкових резервів в НБУ за вкладами миттєвої, поточної та короткострокової ліквідності в інтервалі t відповідно; t7 ? — коефіцієнт (індикатор) максимально можливого співвідношення між кредитами та депозитами в інтервалі t; rt8 ? — частка обсягу ринку ресурсу виду r, що контролюється банком в інтервалі t.
У прийнятих позначеннях обмеження моделі оптимізації балансу банку мають вигляд: забезпечення балансу банку ??? KЗA RRr Rr забезпечення мінімального обсягу статутного капіталу дотримання нормативу адекватності регулятивного капіталу дотримання нормативу співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів Rr A ? дотримання нормативу миттєвої ліквідності
t ? — прогнозна величина попиту на нові кредити в інтервалі t; t ? — прогнозна величина пропозиції нових ресурсів, які можуть бути залучені банком упродовж інтервалу t; tст
00 Ss RrSs
З дотримання нормативу поточної ліквідності (з кінцевим строком погашення до 31 дня) ???? AЗ RrSs RrSs
11 дотримання нормативу короткострокової ліквідності (з кінцевим строком погашення до 1 року) ???? AЗ RrSs RrSs
22 забезпечення загальної ліквідності банку ?? AЗ Rr Rr ?; (5.8) забезпечення нормативного рівня високоліквідних активів Rr A ? ? ?забезпечення співвідношення між власним капіталом і зобов’язаннями банку ??
ЗK Rr Rr забезпечення мінімального розміру обов’язкових резервів банку в НБУ за строковими вкладами (5.11) забезпечення нормативного співвідношення між кредитами та депозитами
???
З ? дотримання діапазону значень змінних величин забезпечення збалансованості статей 1, 6, 9, 17 і 25 балансу банку ?
Вибір критерію оптимізації балансу банків є прерогативою особи, яка приймає остаточне рішення щодо оцінювання результатів діагностики стабільності банківської системи, але при цьому обов’язково необхідно враховувати ситуацію, що склалася у зовнішньому середовищі.
Наприклад, такими критеріями можуть бути: максимум акціонерного капіталу банку ? Ss максимум чистого процентного прибутку банку
забезпечення використання частки обсягу ринку ресурсу виду r, що контролюється банком дотримання ліміту коштів на кредити обмеженість ресурсів, що залучаються банком Rr Tt,1=. (5.23) Tt,1=. (5.23)
Можливе використання й будь-яких інших критеріїв, наприклад чистого процентного доходу банку, який записується аналогічно (5.23).
Але через різноплановість банківської діяльності, найдоцільнішим є використання скалярного критерію: де n — кількість локальних критеріїв; i ? — ваговий коефіцієнт i-того локального критерію, що визначається користувачем експертним шляхом. Із викладеного випливає, що інформаційна база процесу діагностування стабільності банківської діяльності на основі оптимізації балансів банків має складатися з даних деталізованих планових балансів (табл. 5.8), які повинні надаватися НБУ кожним із банків, обов’язкових економічних нормативів діяльності банків, що визначаються відповідними нормативними документами НБУ, спеціальних індикаторів банківської діяльності, що визначаються НБУ або кожним із банків, прогнозних даних щодо обсягу ринку ресурсів кожного виду, величини попиту на нові кредити та даних щодо оподаткування банківської діяльності відповідно до Податкового кодексу України [79].
