МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ У ГЛОБАЛЬНОМУ ВИМІРІ

Визначено специфіку процесу формування конкурентоспроможності структур мікро- та макрорівня; обґрунтовано гіпотезу про всезагальність концепції конкурентоспроможності; висвітлено методичний підхід до складу й взаємозв’язків об’єктів для формування глобальної моделі конкурентоспроможності та розкрито суть ключових факторів її синергійних полів.

Ключові слова: конкурентоспроможність, методичний підхід, синергійне поле.

Підходи до розуміння конкурентоспроможності економічних об’єктів є різноманітними та суперечливими. Так, логічно обґрунтована концепція конкурентоспроможності об’єктів одного рівня часто не погоджується з також добре, логічно обґрунтованою концепцією іншого рівня.

Питання узгодження, «вмонтування» в єдину систему різних рівнів та об’єктів конкурентоспроможності неправомірно залишається вторинним відносно детальної розробки концепцій конкурентоспроможності товару, фірми, галузі тощо. Хоча ця проблематика є вельми актуальною, тим паче не логічним убачається стан речей на тлі дедалі глибшого проникнення синергетичних концепцій в економічну науку та практику, які наголошують на значенні міжрівневих зв’язків, співвідношень і умов співіснування (узгодження — відторгнення) об’єктів різних рівнів економіки.

Найчастіше протиставляються, стаючи приводом для методичних суперечностей, мікро- та макрорівні конкурентоспроможності, зокрема зіставлення (співвідношення) процесів формування конкурентоспроможності підприємства й країни.

Виходячи з нинішньої економічної літератури, можна констатувати, що у науковців на конкурентоспроможність суб’єктів господарювання є два погляди: ? дослідники, які притримуються першого, наголошують на пріоритетності мікрорівня у формуванні глобальної конкурентоспроможності, розуміючи макроконкурентоспроможність як певний сумарно-синергійний прояв мікроконкурентоспроможності різних рівнів (Портер М., Шумпетер Й., Фатхутдінов Р., Сливоцький А., Антонюк Л.); ? прибічники другого — приділяють основну увагу макрорівню, але підкреслюють його залежність від мікро- та об’єктивну необхідність врахування останнього для побудови концепцій розвитку світового господарства (Хайек Ф., Юданов А., Прахалад С., Хамел Г., Лук’яненко Д., Поручник А., Губський Б.).

З цього випливає (на перший погляд, банальний, але необхідний для нашої подальшої аргументації висновок), що жоден дослідник не заперечує залежності макроконкурентоспроможності від мікрорівня, наділяючи його лише певною роллю — визначальною або підпорядкованою. Іншими словами, вже у самій концепції, у самому визначенні конкурентоспроможності стверджується ідея переважно індуктивного чи дедуктивного напряму формування конкурентних переваг країни — «згори» або «знизу».

Неузгодженість у дослідженні конкурентоспроможності дозволяє зробити висновок про доцільність створення відповідної моделі, яка б враховувала специфіку процесу формування конкурентоспроможності від мікро- до макрорівня.

У науковій думці відсутня єдність у питанні розуміння власне мікрорівня конкурентоспроможності. У традиційному розумінні мікроекономічним рівнем вважа© О. А. Швиданенко, 2006ється рівень економіки підприємства або певного ринку (в розумінні ринку факторів виробництва, виробників і споживачів).

Російський вчений М. І. Гельвановський оперує поняттям мікрорівня в значенні конкурентоспроможності товару, вводячи для означення рівня підприємства і галузі «мезорівень» . Водночас, виокремлюючи три рівні конкурентоспроможності, він стверджує при цьому і доводить визначальність, особливий статус макрорівня та погоджується з тим, що формування конкурентних переваг відбувається на рівні підприємства, на рівні товару ці конкурентні переваги знаходять виявлення, а макрорівень виконує певну функцію стратегічного управління конкурентоспроможністю країни.

При цьому дослідник зазначає, що для визначення характеристики поняття конкурентоспроможності можна використати кілька критеріїв. Основним з них є критерій суб’єктності. Головні питання, на які ми повинні дістати відповідь, визначаючи рівень аналізу цієї категорії — «Хто є носієм конкурентоспроможності або конкурентних переваг?» і «Як суб’єкти-носії конкурентних переваг між собою взаємодіють?». Спираючись на аргументацію М. І. Гельвановського, вважаємо можливим виокремити ширший спектр рівнів формування конкурентоспроможності.

Так, останнім часом набувають актуальності дослідження конкурентоспроможності міст. «В умовах глобалізації зароджується нове явище: міста стають «містами-підприємцями». Дедалі частіше вони розглядаються як квазіпідприємства, які активно розпоряджаються своїми ресурсами для підвищення конкурентоспроможності в економічній, соціальній і природній сферах з метою залучення інвестицій і населення, здатні об’єднати, мобілізувати місцеві соціальні, економічні, політичні ресурси» 2 .

Не можна обминути і факту прискіпливої уваги з боку науковців до проблеми розвитку конкурентоспроможності галузей, підгалузей, напрямів діяльності. На це, зокрема, звертає увагу С. В. Ємельянов , відзначаючи особливості факторів формування конкурентоспроможності конкретних галузей і шляхи її підвищення. Власні особливості як суб’єкта — носія конкурентоспроможності мають і ТНК, які є провідною силою у розвитку світової економічної системи . Звичайно, за формальними ознаками, ТНК належить до класу підприємств, водночас враховуючи те, що сучасні корпорації стали силою, здатною впливати на політику урядів, розв’язувати військові конфлікти, визначати ідеологію та видозмінювати культурну оболонку планети, навряд чи можна стверджувати, що підприємство ТНК належить до мікрорівня. Сучасні ТНК, на нашу думку, за своїми організаційно-виробничими параметрами синтезують базові елементи суб’єктів господарювання мікро- та макрорівнів і можуть трактуватися як корпоративні економічні системи.

Не можна заперечувати і того, що метою розвитку економіки, зрештою, є розвиток людини. Згідно із сучасною концепцією визначення рівня розвитку економіки країни, останній вимірюється за допомогою показника «індекс розвитку людського потенціалу» , який є більш містким, ніж традиційний показник економічного зростання (рівень ВВП).

Розвиток людини розглядається і як причина, і як мета-результат функціонування економіки. На конкурентоспроможність будь-якого економічного об’єкта можна подивитися крізь призму конкурентоспроможності людини (її освітнього і кваліфіка

1

Гельвановский М. И. Конкурентоспособность национальной экономики: проблемы статистического сопровождения.

2

Ніколаєва Н. А. Ерасмусський університет, м. Роттердам, Нідерланди. Опубліковано в часописі: Маркетинг в Росии и за рубежем №6 / 2001. Конкурентоспроможність міста: погляд зарубіжних учених.

3

Емельянов С. В. Международная конкурентоспособность производителей: факторы, определяющие положение на рынках и конкурентные преимущества (на примере США). I-net журнал «Корпоративный менеджмент» // http://www.cfin.ru/press/marketing/2002-1/11.shtml

4

Мовсесян А. Американские ТНК в современной мировой экономике // США

—Канада: экономика, политика, культура. — 2000.

— № 12.

— С. 106.

5

Садко В., Гринкевич Л. От индекса развития человеческого потенциала к индексу гармоничного развития цивилизации // Общество и экономика.

— 2001. — № 7—8. — С. 220—225. ційного рівня). Крім того, в теорії економіки вже посіли важливе місце психологічні, соціологічні та філософські концепції, які наголошують на загальноприродних, неекономічних витоках явища конкуренції і, відповідно, конкурентоспроможності. Так, поштовхом до конкуренції виступає потяг до домінування, який, за визначенням відомих філософів і психологів , є рушійною силою діянь людини, а отже, і першопричиною економічного розвитку. А інвестування в освіту, кваліфікацію, життєвий рівень людини багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими розглядається як вагомий фактор підвищення конкурентоспроможності нації 2 .

З огляду на вищенаведені аргументи, сучасна концепція конкурентоспроможності світової економіки (концепція глобальної конкурентоспроможності) має виокремлювати і логічно об’єднувати такі складові, як конкурентоспроможність товару, людини, підприємства, міста (території), галузі, країни (реґіону), ТНК (надгалузі, глобальної галузі), світової економіки (людства). При цьому вважаємо за доцільне розглядати конкурентоспроможність як наскрізне економічне поняття, яке формується і знаходить прояв у різнорівневих економічних об’єктах, у ринкових умовах здійснення господарських відносин (суб’єктами економіки).

За результатами дослідження зроблена спроба сформувати модель конкурентоспроможності, яка б: ? давала за можливості пояснення співвідношення різнорівневих економічних об’єктів; ? враховувала синергійні ефекти від їх (рівнів) взаємодії; ? могла б бути використана для пояснення як «статики» (рівня виявлення, використання), так і «динаміки» (розвитку) конкурентоспроможності; ? за можливості не суперечила б основним науковим підходам у сфері дослідження конкурентоспроможності, сприяла їх «примиренню» (узгодженню).

У цьому зв’язку вважаємо за доцільне обґрунтувати низку гіпотез про всезагальність концепції глобальної конкурентоспроможності.

Гіпотеза 1. Конкурентоспроможність, на нашу думку, це феномен, що має синтетичний характер, не прив’язаний лише до окремого об’єкта, поняття і реалізує себе в різноманітних взаємопов’язаних економічних об’єктах. Відповідно, конкурентоспроможності товару, підприємства, галузі, країни (національної економіки) тощо не можуть бути «різноспрямованими» поняттями, а зовсім навпаки — є проявами, формами реалізації єдиної (для всієї економічної системи) концепції глобальної конкурентоспроможності.

Спираючись на Гіпотезу 1 (про феномен глобальної конкурентоспроможності і різноспрямованість його проявів), сформульовано Гіпотезу 2.

Гіпотеза 2. Концепції конкурентоспроможності країни (національної економіки) і підприємства є спорідненими, їх спорідненість сприяє вирішенню таких питань: ? практичного — визначення факторів і критеріїв ефективної державної політики щодо розвитку національної конкурентоспроможності взагалі і в частині співвідношення її з політикою ефективного нарощування конкурентоспроможності (окремих) суб’єктів господарювання; ? теоретико-методологічного — обґрунтування співвідношення понять, проявів і факторів конкурентоспроможності з урахуванням спільності та специфіки принципів і методів формування, оцінки та розвитку конкурентоспроможності «підприємств національної економіки».

1 • Концепція надлюдини (сверхчеловека) у Ф. Ніцше. Так говорил Заратустра. К генеалогии морали. Рождение трагедии. Воля власти. Посмертные афоризмы / Ф. Ницше. — Минск: Харвест: АСТ, 2000. — 1040 с.

• Концепція античної філософії, що ґрунтується на вислові «історію творять герої» Греческая культура в мифах, символах и терминах / А. А. Тахо-Годи, А. Ф. Лосев. — СПб.: Алетейя, 1999. — 717 с.

• Теорія природного відбору Ч. Дарвіна, П. С. Гуревич. Философская антропология: Учебное пособие / П. С. Гуревич. — М.: Вестник, 1997. — 448 с.

2

Цивилизационные модели современности и их исторические корни / Ю. И. Пахомов, С. Б. Крымский, Ю. В. Павленко и др. Под ред. Ю. Н. Пахомова. — К.: Наукова думка, 2002. — 632 с. Доведення означеної гіпотези характеризуються такою логічною послідовністю аналізу концепцій конкурентоспроможності:

1) теоретичне дослідження: схожість еволюції концепцій ? спорідненість поняття(ть) ? спорідненість методичної бази ? єдина методологія ? пошук найефективніших методів вимірювання і розвитку;

2) практичне дослідження — єдність тенденцій розвитку держави і підприємства ? взаємовплив політик конкурентоспроможності (держави — на підприємство, підприємства — на розвиток національної економіки) ? детермінанти конкурентоспроможного розвитку.

Виходячи з того, що конкурентоспроможність — феномен (концепція), що втілюється у всезагальному (не прив’язаному до конкретного об’єкта) понятті і реалізує себе в різноманітних економічних об’єктах, зазначимо: конкурентоспроможності товару, підприємства, галузі, країни тощо не можуть бути поняттями діалектично протилежними, а зовсім навпаки — є проявами, формами реалізації єдиної концепції глобальної конкурентоспроможності. На рис. 1 унаочнено наш підхід до розуміння складу і співвідношення об’єктів конкурентоспроможності економічної сфери у вигляді пірамідально-конусної моделі конкурентоспроможності (ПКМК).

В основу побудови ПКМК ми поклали принципи виокремлення матеріальноречовинної і соціальної складових-факторів економічних об’єктів та синергії, отримання нової якості в процесі взаємодії означених факторів. Графічно конусній складовій моделі ПКМК відповідає домінування соціального фактора («людина»), пірамідальній — матеріально-речовинного («товар») .

Модель включає такі економічні об’єкти-складові: «товар», «людина», «підприємство», «місто», «країна», «ТНК», «світ (світове господарство)». Товар — базовий об’єкт економіки, світ (людство) — глобально-інтегрований (найбільший) об’єкт. Кожний наступний об’єкт (рівень), природно, включає і, закономірно, залежить від попередніх. Якщо виділити «чисті» складові моделі, то отримаємо: ? конус «людина — місто — країна — світ (світове господарство)»; ? піраміду «товар — підприємство — галузь — ТНК».

На рис. 2 і 3 представлено горизонтальний та вертикальний зрізи пірамідальноконусної моделі конкурентоспроможності.

Дослідження горизонтального зрізу ПКМК дає можливість визначити цілеспрямованість і взаємодію різнорівневих факторів.

Горизонтальний зріз дає можливість зосередитись на розгляді статичної складової глобальної конкурентоспроможності: взаємодії об’єктів одного рівня розвитку, тоді як вертикальний зріз призначений для дослідження динаміки — власне процесу розвитку конкурентоспроможності економічних об’єктів моделі.

Вертикальний зріз «демонструє» менше рівнів — складових глобальної конкурентоспроможності. Тобто не можна розрізнити соціальну і матеріально

1

речовинну складову. По-перше, не завжди доцільно відокремлювати ці дві складові (мета аналізу може не вимагати вирізнення їх впливу); по-друге, такий «погляд» на конкурентоспроможність є типовим для вітчизняної економічної літератури і не суперечить позиціям відомих дослідників. Існує термінологічна неоднозначність з приводу того, як називати (означати) товар як об’єкт-складову формування конкурентоспроможності: початковою, базовою, визначальною, заключною тощо. 154

ПКМК ): заг а льнийвигляд

Пірамідально ко н у с н амодельк о нку р е нт о сп ром ожн о ст і (

Рис . 1.

ТОВАР

ЛЮДИНА ємство

МІСТО

ГАЛУЗЬ

КРАЇНА (РЕҐІОН)

ТНК

СВІТ (Світове господарство)

АBCD

А B C D S

2 S

3 S

4 S

1 підпри

Рис. 2. Пірамідально-конусна модель конкурентоспроможності (ПКМК): горизонтальний зріз (синергійні поля конкурентоспроможності) A’ B’C’D’E’AВСD

Рис. 3. Пірамідально-конусна модель конкурентоспроможності (ПКМК): вертикальний зріз

1. Зріз І (А — D) виявляє точки синергії суміжних полів моделі за діагональним зрізом: А — «товар — людина»; В — «підприємство — місто»; С — «галузь — країна (реґіон)»; D — «ТНК (надгалузь) — світ ((світове господарство), людство))».

Зріз (А — D) не відокремлює нижній рівень — «товар» — від соціальної складової.

2. Зріз ІІ (А’ — Е’) показує точки синергії суміжних полів за радіусним зрізом: А’ — «товар»; В’ — «людина — підприємство»; С’ — «місто — галузь»; D’ — «країна (реґіон) — ТНК (надгалузь)»; Е’ — «глобальний простір (світ (світове господарство), людство))».

Зріз (А’ — Е’) виокремлює рівень «товару», необхідність чого — також аргументовано — доводить багато науковців. Згідно з їхньою аргументацією, товар є первинною матеріально-речовинною формою, тоді як підприємство… його конкурентоспроможність — похідною… Товар, на нашу думку, можна назвати «стрижневою» складовою формування конкурентоспроможності по відношенню до всіх інших об’єктів моделі.

Як зазначалося вище, в основу ПКМК-моделі покладено принцип умовного виокремлення матеріально-речовинної і соціальної складових. Даний поділ є умовним через те, що на практиці неможливо чітко окреслити (визначити) межі структурних складових феномену конкурентоспроможності. Це безпосередньо пов’язано із синергійним ефектом дії зв’язків (їх неподільністю) між об’єктами конкурентоспроможності. Тобто самі об’єкти конкурентоспроможності можуть бути виокремлені лише умовно, втрачаючи при такому індивідуалізованому розгляді певні властивості.

Тому ми вважаємо за доцільне розглядати їх не відокремлено, а з урахуванням взаємозв’язків і взаємовпливів, іншими словами, з урахуванням синергії взаємодії об’єктів конкурентоспроможності. Для характеристики такої взаємодії ми пропонуємо запровадити поняття синергійного поля конкурентоспроможності. Під синергійним полем розуміємо систему факторів (сил), що визначає характеристики взаємодії економічних об’єктів у власних межах (у будь-якій точці дії чинників поля). Зміна стану хоча б одного об’єкта поля призводить до зміни самого поля, яка через певний час позначається на інших його об’єктах.

Кожне синергійне поле характеризується власною унікальною системою факторів (сил). З ускладненням структури об’єкта, в міру просування від центру до периферії ПКМК-моделі (рис 4) збагачується і система факторів синергійного поля 2 .

Синергійні поля	Фактори 1
	1*	2*	3*	4*	5*	6*	7*	8*
товар	+
людина	+	+
підприємство	+	+	+
місто	+	+	+	+
галузь	+	+	+	+	+
країна	+	+	+	+	+	+
ТНК	+	+	+	+	+	+	+
світ	+	+	+	+	+	+	+	+

+ — ключовий фактор;

1*, 2*, 3* і т. д. — фактори синергійних полів (характеристику наведено у табл. 1). + — ключовий фактор;

1*, 2*, 3* і т. д. — фактори синергійних полів (характеристику наведено у табл. 1).

Рис. 4. Матриця сил (ключових факторів) синергійних полів конкурентоспроможності

ПКМК

Характеристики факторів (виокремлених ключових факторів) для кожного синергійного поля, проявів соціальної і матеріально-речовинної складових у процесі їх функціонування при формуванні глобальної конкурентоспроможності наведено у табл. 1.

1

Синергія — якість, що утворюється від поєднання певних характеристик (як явищ, так і процесів) і втрачається разом зі зникненням цього зв’язку.

2

Не рівні конкурентоспроможності, а рівні прояву факторів конкурентоспроможності. Таблиця 1

ХАРАКТЕРИСТИКА КЛЮЧОВИХ ФАКТОРІВ СИНЕРГІЙНИХ ПОЛІВ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПКМК

Синергійне поле	Ключовий фактор		Прояв соціальної і матеріально-речовинної складових 1	Загальнотеоретична база (теорія)
Товар	1*	Здатність задовольняти потреби людини і придатність до обміну	Можливість виявлення (прямо — власне товар, чи опосередковано — послуги) в матеріальноречовинній формі
Людина	2*	Креативні здібності (здатність до створення будь-чого)	Можливість створювати товар і співпрацювати з собі подібними	Філософія: неподільність духовної і матеріальної сутності людини
Підприємство	3*=1*+2*	Здатність продукувати товари, які б задовольняли потреби людини (споживача)	Делегування певних «особистісних» якостей живої істоти підприємству (юридичні права: володіння, користування)	Концепції в менеджменті, що розглядають підприємство як живу істоту (П. Сенге)
Місто (соціальна горизонталь)	4*=2*+3*	Компактне проживання людей (щільність на обмеженій території)	Взаємодія підприємства і людини в межах певної території, соціальний фактор є визначальним по відношенню до матеріальноречовинного	Теорія, що вважає визначальним чинником прогресу суспільства щільність проживання людей — (М. Вебер)
Галузь (матеріально-речовинна горизонталь)	5*=3*+4*	«Галузева» синергія: спеціалізація, кооперація, конкуренція	Переважання матеріально-речовинного фактора	Концепції розвитку галузей (на основі порівняльної прибутковості, теорії переливу капіталу)
Країна (соціальна вертикаль)	6*=4*+5*	Національна спільнота. Національне культурне середовище, закони і традиції економікополітичного життя	Визначальність соціального чинника	Теорії і концепції національного розвитку
ТНК (матеріально-речовинна вертикаль)	7*=5*+6*	Фактор надгалузевої синергії (синергія від поєднання/ротації країн, регіонів і галузей	Переважання матеріально-речовинного фактора	Теорії розвитку ТНК, вибору стратегій...
Світ (соціальноматеріальна вертикаль)	8*=6*+7*	Синергія «країна + надгалузь/ТНК» нова якість розвитку цивілізації: глобалізація	Визначальність соціального фактора	Теорії постіндустріального розвитку, глобалізації...

Підсумовуючи вищесказане, відзначимо методологічні результати використання ПКМК-моделі.

1 Їх взаємоперетворення і взаємодоповнення по мірі розширення поля моделі. 1. Пірамідально-конусна модель конкурентоспроможності сприяє (графічному) розв’язанню проблеми «рівнів» формування глобальної конкурентоспроможності. Дискусійними залишаються питання відносно того, що розуміти під рівнем конкурентоспроможності. Так, рівень може відображати позицію кожної складової у ланцюжку — «товар — підприємство — країна» або ж висвітлювати кількісно-якісну характеристику розвитку конкурентоспроможності конкретного об’єкта економіки (товару чи підприємства, чи країни). В ПКМК-моделі з допомогою графічно-аналітичних засобів проведення вертикального та горизонтального зрізів унаочнено обидва зазначені погляди. Водночас з метою уточнення сутністно-змістової характеристики «рівнів конкурентоспроможності» було прийнято розуміти досягнутий рівень її розвитку, а для опису співвідношення і взаємодії взаємопов’язаних факторів у площині «товар — підприємство» введено поняття синергійних полів конкурентоспроможності.

2. Оперування поняттям синергійного поля сприяє розв’язанню проблеми взаємовпливу чинників та об’єктів конкурентоспроможності, зокрема унаочнює механізм появи нової якості об’єктів конкурентоспроможності в процесі їх взаємодії у межах певного синергійного поля. Розрізнення якостей синергійних факторів, що є визначальними та/або діють у межах певних синергійних полів, Отже, може стати теоретичною основою для ефективного практичного управління розвитком конкурентоспроможності об’єктів економіки.

3. Вертикальний зріз моделі ПКМК у разі застосування відповідного математичного апарату може бути використаний для характеристики процесів розвитку конкурентоспроможності. Так, зокрема, спираючись на форму конусу-піраміди, можна визначити рівень і виокремити тип розвитку конкурентоспроможності, зробити висновки щодо стану певних синергійних полів і, відповідно, найдоцільніших стратегій щодо розвитку об’єктів моделі.

Література

1. Гельвановский. М. И. Конкурентоспособность национальной экономики: проблемы статистического сопровождения. // Вопр. статистики.

— 2004. — № 7. — С. 3—15.

2. Греческая культура в мифах, символах и терминах / А. А. Тахо-Годи, А. Ф. Лосев. — СПб.: Алетейя, 1999. — 717 с.

3. Гуревич П. С. Философская антропология. — М.: Вестник, 1997. — 448 с.

4. Емельянов С. В. Международная конкурентоспособность производителей: факторы, определяющие положение на рынках и конкурентные преимущества (на примере США). I-net журнал «Корпоративный менеджмент». // http://www.cfin.ru/press/marketing/ 2002-1/11.shtml

5. Мовсесян А. Американские ТНК в современной мировой экономике // США — Канада: экономика, политика, культура. — 2000. — № 12.

— 106 с.

6. Николаєва Н. А. Ерасмусській університет, р. Роттердам, Нідерланди Опубліковано в номері: Маркетинг в Росії і за рубежем № 6 / 2001 Конкурентоспроможність міста: погляд зарубіжних учених.

7. Садко В., Гринкевич Л. От индекса развития человеческого потенциала к индексу гармоничного развития цивилизации. // Общество и экономика, 2001.

— № 7—8. С. 220—225.

8. Самуельсон П. Экономика. — М.: МГП АЛГОН ВНИИСИ. — 1992. — 384 с. Надійшла до редакції: 10.01. 2006 р. УДК 339.5.057.7:159.923.35 І. Б. Іринчина, доц. КНЕУ