Аналіз сучасних моделей і методів оцінювання ризику та прийняття рішень в умовах невизначеності показав, що різні автори розглядають термін «ризик» по-різному.
Найчастіше з поняттям ризику пов’язують імовірність небажаної події. Так, у законі України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» підкреслюється: «Ризик
— ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на територіїоб’єкта підвищеної небезпеки і (або) за її межами». Таке визначення ризику передбачає оцінку ймовірності (відносної частоти) реалізації аварії на об’єкті за певний проміжок часу, як правило, за рік і записується у вигляді: де W(А) — ризик події А;
Р(А) — ймовірність здійснення небажаної події А.
Для такого трактування ризику його числова оцінка не передбачає розрахунку збитків унаслідок реалізації негативної події. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» проголошує: «Ризик кількісна міра небезпеки, що враховує ймовірність виникнення негативних наслідків від провадження господарської діяльності та можливий розмір втрат від них». За такого визначення для формалізації ризику W(А) використовується модель, що пов’язує між собою ймовірність Р(А)· виникнення негативної події А (аварії, катастрофи) та ймовірну величину можливих наслідків w(А) в результаті реалізації цієї події, а саме:
Присутня у цій моделі ймовірність Р(А) чисельно виражає міру можливості здійснення тієї чи іншої негативної події А, пов’язаної з невизначеною ситуацією, а ймовірна величина очікуваних збитків w(А) внаслідок реалізації негативної події А залежить не тільки від можливих втрат, але й від ступеня уразливості об’єкта щодо події А, тобто:де w(А) — ймовірна величина можливих наслідків реалізації події А; V(A) — ступінь уразливості об’єкта щодо події А; U(A) — умовний повний збиток у результаті реалізації події А.
Таким чином, підставляючи вираз (3) у (2), маємо таку модель для визначення ризику:
Отже, формула (4) є загальною для всіх типів ризиків, які характеризуються своїми масштабами прояву. Але при її практичному використанні у кожному конкретному випадку може виникнути необхідність додаткових досліджень.
На практиці у багатьох випадках потрібно визначити інтегральний ризик — узагальнений показник, який включає комплекс загроз, що можуть реалізуватися за певних умов і спричинити аварії на заданій території. Тоді ймовірність прояву комплексу загроз обчислюється за допомогою добутку ймовірностей сумісних подій, а збитки від реалізації цих подій — з урахуванням результатів детальних досліджень для відносно обмежених територій.
Що стосується методів оцінки ризику, то слід зазначити, що для аналізу небезпеки промислових об’єктів і числової оцінки ризику аварій використовують як кількісні, так і якісні методи аналізу, систематизацію яких наведено на рис. 1.1.
З метою кількісного оцінювання ймовірності виникнення аварій (зруйнувань) використовують методи, засновані на моделюванні випадкових процесів, а для оцінки збитків унаслідок реалізації негативних подій — також детерміновані методи. Таке комплексне застосування детермінованих та ймовірнісних методів дає змогу розрахувати ризик аварій (зруйнувань) на промислових об’єктах.
Серед кількісних методів найбільшого поширення при оцінюванні ризику аварій на промислових об’єктах набули логіко-ймовірнісні методи, зокрема «дерево подій», «дерево відмов», метод «мінімальних шляхів» і «мінімальних перетинів», а також статистичні методи обробки даних про аварійність технологічних систем. Статистичні методи застосовують за мінімальних припущень, проте вони вимагають великого обсягу статистичної інформації.
