Головна мета УВКБ ООН в Україні зараз — радити, допомагати та відстежувати виконання країною власних зобов’язань щодо захисту біженців. Працюючи з урядом, парламентом, центральними та регіональними органами влади, а також з НУО, УВКБ ООН підтримує розвиток сучасної системи притулку біженців.
УВКБ ООН також допомагає Україні в запобіганні та скороченні безгромадянства. Воно сприяє вдосконаленню законодавства з питань громадянства, а також приєднанню України до двох конвенцій ООН з питань безгромадянства.
Україна прийняла перший Закон «Про біженців» у 1993 році та почала його виконання в 1996-му році. До 2001 року близько 5100 шукачів притулку отримали статус біженця, з них близько 2500 продовжували проживати в Україні станом на січень 2005 року. Більш ніж половина (1290) походять з Афганістану, 709 — з нових незалежних країн (у тому числі 188 — з Чечні, Російська Федерація), 318 — з країн Африки та 120
— із Близького Сходу. Більшість визнаних біженців мешкають у містах Києві, Харкові та Одесі.
Близько 1200
—1400 осіб щороку звертаються по притулок в Україні, дехто — через зв’язки з країною в минулому, дехто — на шляху міграції через Україну до Європейського Союзу. Це пояснює, чому більшість звернень про надання статусу біженця подаються в Києві та в Закарпатті. Наразі близько 2300 шукачів
У червні 2001 року Україна прийняла новий Закон «Про біженців», котрий у багатьох аспектах був значно кращим за попередній. У той же час ним також було запроваджено низку нових обмежень, особливо суворе обмеження терміну подання звернення про статус біженця, яке досі не відповідає міжнародним нормам та практиці. Пов’язані з імплементацією закону структурні реформи також призвели до призупинення всіх процедур надання притулку до осені 2002 року.
У січні 2002 року Україна приєдналася до Конвенції 1951 року та Протоколу 1967 року без будь-яких застережень. Таким чином вона стала 143-ю державою-учасницею Конвенції щодо біженців.
Першим важливим кроком у збільшенні державної підтримки біженцям стало ухвалення в лютому 2004 року Кабінетом Міністрів плану дій щодо сприяння адаптації біженців в Україні. Планом передбачено різноманітні законодавчі поправки та дії зі створення середовища, сприятливого для інтеграції біженців.
УВКБ ООН розпочало свою діяльність в Україні в березні 1994 року. У 1995 році його бюджет в Україні складав 100 000 доларів США. Для підтримки інтеграції раніше депортованих осіб у Криму його річні бюджети значно зростали, до близько 4 млн доларів США в 1998 році. Упродовж 2002—2003 років УВКБ ООН вклало 2,5 млн доларів США в розвиток системи притулку та захисту біженців в Україні. У 2005 році бюджет Представництва УВКБ ООН у Києві становив 2,1 млн доларів США, з них 390 тисяч профінансувала Європейська Комісія. На сьогодні організація вклала в Україну близько 20 млн дол. США.
УВКБ ООН провадить свою діяльність через 16 партнерських державних органів та НУО. Основними партнерами серед органів виконавчої влади є Державний комітет у справах національностей та міграції, місцеві міграційні служби Закарпатської, Одеської, Київської областей та міста Києва. Основними партнерами серед НУО є Програма юридичної допомоги ХІАС та благодійний фонд «Рокада» в Києві, Фонд допомоги біженцям «Співчуття» в Одесі, фонд «Сприяння» у Криму, NEEKA в Закарпатті, а також шість інших партнерських НУО.
Сьогодні УВКБ ООН через своїх виконавчих партнерів надає шукачам притулку, біженцям та іншим категоріям осіб, котрими опікується організація, послуги юридичного консультування та представлення інтересів у 16 з 27 регіонів України. Воно розширює освітню та матеріальну підтримку для зміцнення спромож-
притулку чекають рішень виконавчих органів чи судів у своїх справах.
УВКБ ООН, через партнерські НУО та в координації з державними структурами, здійснює програми з розширення можливостей для місцевої інтеграції в регіонах, де проживає найбільша кількість біженців. Вони включають соціальне дорадництво та матеріальну підтримку, медичний догляд, початкову та середню освіту, вивчення мови, психологічну підтримку, професійне навчання, працевлаштування, мікрокредитування, профілактику ВІЛ/СНІД та заходи з підвищення громадської обізнаності. Оскільки державні структури досі адекватно не допомагають біженцям, УВКБ ООН за рахунок власних коштів надає матеріальну та фінансову допомогу найбільш вразливим категоріям біженців. Крім того, УВКБ ООН проводить діяльність із забезпечення особливих потреб жінок та дітей-біженців. Для подолання пробілів, що залишаються в законодавстві про притулок, розширення можливостей його реалізації та місцевої інтеграції, УВКБ ООН здійснює прямі заходи із захисту, в тому числі процедури визначення статусу біженців, переселення біженців, що не можуть отримати адекватний захист в Україні, а також підтримку добровільної репатріації біженців.
Адекватному захисту біженців можуть загрожувати неповні заходи з контролю за міграцією. Для сприяння всебічному управлінню міграцією УВКБ ООН також активно підтримує впровадження допоміжних форм захисту в Україні. З цією метою спільно з Радою Європи воно здійснює серію семінарів та публікацій.
Представництво УВКБ ООН у Києві бере активну участь у діяльності ООН в Україні з профілактики ВІЛ/СНІД та в рамках Робочої групи ООН із запобігання торгівлі людьми. Через роботу з біженцями УВКБ ООН робить свій внесок у досягнення Цілей розвитку тисячоліття ООН.
Діяльність у Криму
У 1996 році УВКБ ООН розпочало роботу в Криму та здійснило проект вартістю в 5,1 млн доларів, спрямований на інтеграцію понад 250 000 раніше депортованих осіб, котрі повернулися у великій кількості з різних країн колишнього Радянського Союзу. На кінець 2001 року 95 % раніше депортованих осіб
ності органів надання притулку. УВКБ ООН надає юридичні поради та організовує навчання парламентарів, суддів, працівників прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Державної прикордонної служби, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства освіти, а також численних регіональних та місцевих органів влади.
Ця вельми успішна операція та співпраця між УВКБ ООН, органами державної влади, НУО та громадою раніше депортованих осіб у Криму здобули високі оцінки української та міжнародної спільноти. УВКБ ООН продовжує фінансувати НУО, котра допомагає з правовою інтеграцією раніше депортованих осіб у Криму, таким чином усуваючи причини для конфліктів, а також безгромадянства.
Регіональна діяльність
На початку 2001 року УВКБ ООН та Шведська міграційна служба (ШМС) започаткували спільну ініціативу для сприяння діалогу з проблем притулку та міграції серед країн, розміщених вздовж майбутнього східного кордону ЄС. Спочатку процес розпочався зі співпраці між службовцями зі Швеції, Білорусі, Литви, Польщі та України. За допомогою фінансування ЄС 20 травня 2003 року було створено Секретаріат із питань прикордонного співробітництва для координації діяльності в рамках процесу. Сьогодні процес покриває Білорусь, Естонію, Латвію, Литву, Молдову, Польщу, Румунію, Словаччину, Угорщину та Україну. Секретаріат базується в Києві, у приміщенні Представництва УВКБ ООН. За його роботою наглядає Керівний комітет, що складається з представників УВКБ ООН, ЄК, ШМС та МОМ.
У січні 2004 року Представництво УВКБ ООН у Києві отримало статус Регіонального представництва в Україні, Молдові та Білорусі.
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ТА ПИТАННЯ
ДЛЯ ДИСКУСІЇ
1. Як ви оцінюєте місце й сучасну роль ООН у системі міжнародного економічного співробітництва?
2. Які особливості діяльності регіональних економічних комісій? Чому? Наведіть приклади.
3. Існує кілька проектів реформування системи ООН. З чим, на ваш погляд, це пов’язано?
4. Як ви уявляєте найефективнішу модель ООН?
5. Як узгоджуються цілі та сфери діяльності ООН?
отримали українське громадянство. На додачу до кампанії з набуття громадянства УВКБ ООН здійснювало програми підтримки малого бізнесу, будівництва житла та навчання для зміцнення толерантності.
6. У чому полягають принципи діяльності ООН?
7. Назвіть головні органи ООН.
8. У чому полягають функції ЕКОСОР?
9. Назвіть спеціалізовані заклади ООН.
10. Проблемні питання дотримання прав дитини в Україні.
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ
1. Місце й роль ООН у системі міжнародного економічного співробітництва.
2. Глобальні проблеми та перспективи діяльності ООН.
3. Принципи роботи спеціальних програм і спеціалізованих установ ООН.
4. Організації системи ООН, які займаються питаннями міжнародного науково-технічного співробітництва.
5. Участь України в ООН.
ТЕСТОВІ ВПРАВИ б) міжнародне співробітництво з вирішення проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного плану; в) підтримка міжнародного миру й безпеки; г) формування центру узгодження зусиль націй для досягнення спільних цілей.
1. Визначте тип організації, до якої належить ООН: а) галузева; б) універсальна; в) регіональна; г) закрита.
2. Чи можуть міжнародні організації мати статус спостерігача при ООН? а) так; б) ні.
3. Визначте головну мету створення ООН: а) розвиток дружніх відносин між націями на ґрунті поважання принципу рівності й самовизначення народів;
4. У переліку найважливіших принципів ООН є одне положення, яке належить не до принципів, а до цілей; назвіть його: а) суверенна рівність усіх членів організації; б) сумлінне виконання взятих на себе зобов’язань;
5. Головними органами ООН є (визначте цілком правильну добірку): а) Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, ЮНКТАД, ЮНЕСКО, Міжнародний суд, Рада з опіки; б) Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, ЮНЕСКО, ЕКОСОР, МВФ, Секретаріат; в) Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, ЮНКТАД, ЮНІДО, Міжнародний суд, Секретаріат; г) Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, ЕКОСОР, Міжнародний суд, Секретаріат, Рада з опіки; ґ) Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, ЮНКТАД, ЕКОСОР, Міжнародний суд, Секретаріат.
6. Більшість рішень Генеральної Асамблеї: а) обов’язкові; б) рекомендаційні.
7. Генеральна Асамблея ООН складається з: а) представників усіх членів організації; б) обраних представників.
8. Під час голосування в Генеральній Асамблеї: а) кожна країна має один голос; б) кількість голосів країни залежить від її економічної потужності.
9. Скільки голосів членів Ради Безпеки достатньо, щоб рішення було прийнято, якщо не застосовується «вето»: а) 15; б) 12; в) 9; г) 5.
10. Рішення Ради Безпеки: а) обов’язкові; б) рекомендаційні.
11. Рішення Міжнародного суду: а) обов’язкові; б) рекомендаційні.
в) вирішення міжнародних суперечок мирними засобами; г) сприяння економічному співробітництву держав з неоднаковими рівнями соціально-економічного розвитку; ґ) готовність держав надати ООН усіляку допомогу в її діях згідно зі Статутом.
12. Серед наведених груп організацій системи ООН визначте такі, що відають промисловістю й торгівлею: а) ЮНІДО, ЮНКТАД, МАГАТЕ, СОТ; б) МБРР, МАР, МФК, БАГІ; в) ІКАО, ІМО, МСЕ, ВПС; г) ФАО, МФСР, ВПП.
13. Серед наведених груп організацій системи ООН визначте такі, що відають транспортом і зв’язком: а) ЮНІДО, ЮНКТАД, МАГАТЕ, СОТ; б) МБРР, МАР, МФК, БАГІ; в) ІКАО, ІМО, МСЕ, ВПС; г) ФАО, МФСР, ВПП.
14. У якої з наведених організацій системи ООН головною метою є охорона довкілля? а) ЮНКТАД; б) ЮНЕСКО; в) ЮНЕП; г) ЮНІСЕФ.
15. На відміну від інших органів ООН право приймання рішень, обов’язкових для виконання всіма членами ООН, має: а) Генеральна Асамблея; б) Секретаріат; в) Міжнародний суд; г) Рада Безпеки; ґ) Рада з опіки.
16. Організацією ООН із промислового розвитку, цілями якої є сприяння промисловому розвиткові та співробітництву на глобальному, регіональному, національному й галузевому рівнях, є: а) ЮНКТАД; б) ПРООН; в) ЮНІДО; г) ІСО; ґ) СОТ.
17. Україна бере участь в ООН з: а) 1936 р.; б) 1941 р.; в) 1950 р.; г) 1945 р.; д) 1991 р.
18. Основні чинники, що ведуть до виникнення міжнародних організацій: а) глобалізація міжнародних відносин; б) розвиток діяльності ООН; в) міжнародна економічна інтеграція; г) піднесення ролі Ради Безпеки; ґ) надання допомоги країнам із боку МВФ.
19. Щорічно відбуваються дві чергові сесії Генеральної Асамблеї ООН: а) так; б) ні.
20. Кількість країн-членів ООН: а) 153 країни; б) 27 країн; в) 54 країни; г) 193 країни; ґ) немає правильної відповіді.
21. Головним виконавчим органом ООН є: а) Генеральна Асамблея; б) Секретаріат; в) Міжнародний суд; г) Рада Безпеки; ґ) Рада з опіки.
22. ООН засновано в: а) жовтні 1945 року; б) квітні 1945 року; в) січні 1995 року; г) січні 1948 року; ґ) серпні 1992 року.
23. До постійних членів Ради Безпеки ООН належать: а) Росія, Німеччина, Китай, США, Франція; б) Японія, США, Велика Британія, Канада, Росія; в) Велика Британія, Китай, Росія, США, Франція; г) Велика Британія, Японія, Росія, США, Франція; ґ) немає правильної відповіді.
СЛОВНИК КЛЮЧОВИХ ПОНЯТЬ
Всесвітній день охорони навколишнього середовища був заснований Генеральною асамблеєю ООН у 1972 році та з тих пір відзначається всім світовим співтовариством щороку. Приводом до проведення цієї всесвітньої акції стало звернення, що надійшло 11 травня 1971 року Генеральному секретареві ООН. Звернення підписали 2200 діячів науки й культури з 23 країн світу. Вони попереджали людство про безпрецедентну небезпеку, що загрожує йому у зв’язку із забрудненням навколишнього середовища. «Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить із нами»
— так було поставлено питання в цьому зверненні. У 1972 році у Стокгольмі відбулася Всесвітня конференція із захисту навколишнього середовища, на якій були присутні повноважні представники 113 держав. Учасники конференції ухвалили рішення щодо щорічного проведення Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища 5 червня.
Всесвітня продовольча програма (ВПП; англ. United Nations World Food Programme, WFP)
— ланка Організації Об’єднаних Націй із питань надання харчової допомоги, найбільший підрозділ гуманітарної допомоги. ВПП забезпечує харчами близько 90 мільйонів людей упродовж року, 58 млн з яких — діти. Зі своєї штаб-квартири, розташованої в Римі, та зі своїх підрозділів у понад 80 країнах світу. ВПП допомагає людям, які не в змозі забезпечувати продуктами харчування себе та власні сім’ї.
Генеральна Асамблея ООН — головний дорадчий, директивний та представницький орган Організації Об’єднаних Націй, створений у 1945 р. згідно зі статутом ООН. Генеральна асамблея складається з 192 членів ООН і є форумом для багатостороннього обговорення всього спектру міжнародних питань, викладених у Статуті. Вона також відіграє велику роль у процесі встановлення та кодифікації норм міжнародного права.
День Органiзацiї Об’єднаних Націй, також День ООН — це день народження Організації Об’єднаних Націй. 24 жовтня 1945 року, після того як більшість держав-засновників ратифікували договір про створення всесвітнього органу, було офіційно створено Організацію Об’єднаних Націй. У 1971 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла резолюцію, в якій вона рекомендувала державам-членам відзначати цей день як державне свято. Традиційно в цей день у всьому світі проводяться зустрічі, дискусії та виставки, присвячені цілям Організа-
зація Об’єднаних Націй за допомогою електронних засобів комунікації зв’язується з різними містами світу.
Каденція (італ. cadenza, від лат. Cadere — «падаю, припиняюся») — в нормативних документах, політиці та політології строк повноважень обраної посадової особи, час, упродовж якого діє (діяв) її мандат. У документах країн Європи та інших держав, а також засобах масової інформації та у спілкуванні термін використовується з давніх часів.
Ліга Націй — перша міжнародна міждержавна організація, створена з метою розвитку співробітництва, досягнення миру й безпеки між народами на Паризькій мирній конференції в 1919— 1920 рр. Ініціатором її створення виступив президент США В. Вільсон. Згідно зі статутом Ліги Націй її засновниками вважалися держави-переможці в Першій світовій війні 1914—1918 рр., а також новостворені країни Польща, Чехословаччина та Хіджаз. Спочатку членами цієї організації стали 44 країни, пізніше їх кількість зросла до 52. Статут Ліги Націй включався як складова частина до всіх післявоєнних мирних договорів. Основними органами Ліги Націй були: Асамблея (збори) представників усіх членів організації, Рада Ліги, а також постійний Секретаріат на чолі з генеральним секретарем. Місце перебування основних органів Ліги Націй — Женева.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) — перший постійно діючий правовий інститут, у компетенцію якого входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, військові злочини та злочини проти людства. Заснований на основі Римського статуту, прийнятого в 1998 році. Існує з липня 2002 року. На відміну від інших міжнародних та змішаних кримінальних судів, МКС є постійно діючою установою. До його компетенції належать злочини, скоєні після набуття чинності Римського статуту. Розташований у місті Гаазі, проте за бажанням Суду засідання можуть проходити в будь-якому місці. Міжнародний кримінальний суд не слід плутати з Міжнародним судом ООН, який також засідає в
Гаазі, але має іншу компетенцію. МКС не входить до офіційних структур Організації Об’єднаних Націй, хоча може порушувати справи за поданням Ради Безпеки ООН.
Організація Об’єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація, заснована 26 червня 1945 р. на конференції в СанФранциско на підставі Хартії Об’єднаних Націй. Декларованою
ції та її досягненням. Традиційно в День Організації Об’єднаних Націй у залі Генеральної Асамблеї проводиться міжнародний концерт. Іноді влаштовуються спеціальні заходи, на яких Органіметою діяльності організації є підтримання та зміцнення миру й міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.
Рада Безпеки ООН, згідно зі Статутом, несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру й безпеки. У 1965 р. кількість її членів було збільшено з 11 до 15 (перша поправка до Статуту ООН): п’ять постійних членів — Велика Британія, Китай, СРСР, США, Франція, а також десять членів, які обираються Генеральною Асамблеєю на два роки за географічною ознакою. П’ять із десяти членів переобираються щороку. Кожен член Ради має один голос. Для прийняття рішень із питань діяльності ООН потрібно дев’ять голосів, включаючи голоси всіх п’яти постійних членів Ради. Це і є так зване правило одностайності великих держав, або право вето. Усі п’ять постійних членів вдавалися в різні часи до права вето. Якщо постійний член не підтримує рішення, але не хоче блокувати його прийняття, він не голосує проти, а утримується під час голосування. На відміну від інших органів ООН, тільки Рада Безпеки має право приймати рішення, обов’язкові для виконання всіма членами ООН. Рада Безпеки проводить свої засідання у Нью-Йорку, коли в цьому виникає необхідність.
Рада з опіки — один із шести головних органів ООН, на який покладено завдання спостереження за управлінням підопічними територіями (територіями, що були колоніями). Рада уповноважена вимагати й розглядати звіти держав, що управляють цими (Австралія, Аргентина, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, Бельгія, Болівія, Бразилія, Велика Британія, Венесуела, Гаїті, Гватемала, Гондурас, Греція, Данія, Домініканська Респуб-
територіями відносно політичного, економічного, соціального прогресу підопічних територій, розглядати (консультуючись із місцевою владою) петиції з підопічних територій і направляти туди спеціальні місії. Остання з 11 таких територій, над якими було встановлено опіку, — Палаї (група островів у Мікронезії), отримала незалежність у листопаді 1994 р. і наступного місяця стала країною-членом ООН. Із цього часу Рада з опіки формально припинила своє існування. Змінивши свої правила процедури, вона буде тепер проводити засідання тоді й там, коли й де того вимагатимуть обставини.
Статут ООН — міжнародна угода, що засновує міжнародну організацію ООН; підписаний 26 червня 1945 року в СанФранциско на заключному засіданні Конференції Об’єднаних Націй зі створення Міжнародної Організації 50-ма державами
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ
1. Madeleine K. Albright. Think Again: The United Nations // Foreign Policy. — 2009. — September-October.
2. Hans K?chler. Quo Vadis, United Nations? // Law Review. — Polytechnic University of the Philippines, College of Law, May 2005. Online version.
3. Linda Fasulo An Insider’s Guide to the UN // Yale University Press.
— 1 November 2008. — 272 p.
4. Stanley Mesler United Nations: The First Fifty Years // Atlantic Monthly Press. — 2011. — 1 March. — 416 p.
5. United Nations, Divided World: The UN’s Roles in International Relations; ed. by Adam Roberts and Benedict Kingsbury // Oxford University Press; 2nd ed. — 2000. — 1 January. — 589 p.
6. A Guide to Delegate Preparation: A Model United Nations Handbook; ed. by Scott A. Leslie // The United Nations Association of the United States of America.
— 2004 edition (October 2010). — 296 p.
7. U.S. At War
— International // Time Magazine XLV.19. — 7 May 1945. — Р. 25–28.
8. The Oxford Handbook on the United Nations; ed. by Thomas G. Weiss and Sam Daws // Oxford University Press. — 2011. — July. — 896 р.
9. Dore Gol. Tower of Babble: How the United Nations Has Fueled Global Chaos. — New York: Three Rivers Press, 2009.
