Posibniki.com.ua Економіка Економіка суспільного сектору 6.4. Місце пенсійного забезпечення у системі соціального захисту


< Попередня  Змiст  Наступна >

6.4. Місце пенсійного забезпечення у системі соціального захисту


Залежно від способу нагромадження фінансових коштів для подальшого здійснення пенсійних виплат світова практика виробила дві основні моделі пенсійного забезпечення: солідарну та накопичувальну. Ідея солідарної системи полягає в тому, що економічно активне населення за рахунок відрахувань із своїх доходів забезпечує можливість існування непрацездатній частині суспільства. Функція перерозподілу коштів від донора до адресату допомоги покладається на спеціальні державні установи. Така схема активно використовується в Російській Федерації, Україні та низці інших постсоціалістичних країн, адже успадкована від часів Радянського Союзу, за якого страховий принцип в організації соціального захисту не використовувався, натомість усі соціальні виплати фінансувалися виключно за державні кошти. Водночас солідарна система використовується також і в практиці деяких розвинутих країн світу, зокрема, Японії та Італії .

Альтернативною до неї розглядається накопичувальна система пенсійного страхування, відповідно до якої громадяни самостійно відкладають на власні приватні рахунки кошти, які потім консолідовано інвестуються в економіку спеціальними компаніями з управління активами. Зароблені ними дивіденди спрямовуються на покриття управлінських витрат і поповнення депозитів пайовиків. Після досягнення пенсійного віку вкладник отримуватиме з рахунку пенсію, пропорційну до своїх відрахувань. Такій системі пенсійного забезпечення надається перевага у більшості західних країн, зокрема в США, Сполученому Королівстві, Швейцарії.

Гіпотетично можливо створити умови, за яких рівень соціального захисту людей похилого віку за обома системами буде однаковим. Проте практична реалізація такого завдання наштовхується на конкретні переваги і недоліки кожної з моделей.

Солідарна система спроможна забезпечувати своїм реципієнтам більш рівний доступ до матеріальних благ протягом усього життя. Вона вважається справедливішою, адже здатна враховува

1

Хоча по відношенню до більшості країн світу коректніше вести мову про змішану систему пенсійного забезпечення, тим не менше майже в кожній з них можна виокремити домінуючу модель.

Водночас, солідарна система пенсійного забезпечення має дуже жорсткі обмеження

— для її відтворення необхідним є досягнення рівності між надходженнями і видатками в рамках моделі: t · W · L = P · D,(6.2) де t

— відсоток відрахувань від зарплати до пенсійного фонду; W

— середній рівень оплати праці по країні; L

— чисельність зайнятого населення; P

— усереднений рівень пенсії; D

— кількість пенсіонерів у країні.

Отже, солідарна схема є життєздатною лише за умови, що темпи приросту робочої сили й економічного зростання перевищують темпи приросту чисельності людей похилого віку в країні. Навпаки, в державах, де навантаження на одного працюючого з утримання пенсіонера D/L є високим, використання солідарної системи ускладнюється. Саме до таких країн належить у даний час і Україна. Найпростішими шляхами розв’язання цієї проблеми вбачаються підвищення віку виходу на пенсію, скорочення щедрості пенсійних виплат P/W або збільшення відрахувань із доходів працівників t. Будь-який з цих варіантів є болісним для суспільства і несе загрози іміджу для політичних сил, що намагатимуться їх запровадити.

Накопичувальна модель пенсійного страхування є привабливою, оскільки зменшує тиск на суспільний сектор, а також дозволяє кожному обирати індивідуальну схему і величину заощаджень на старість. Розмір пенсійних виплат за такою системою не залежить від співвідношення між чисельністю застрахованих зайнятих і пенсіонерів, а визначається періодом сплати страхових внесків та їх обсягами. Додатковим чинником, який впливає на рівень доходів пенсіонерів, є отримувані відсотки від інвестування приватних пенсійних резервованих коштів у прибуткові інвестиційні проекти. Стимулюючи розширення пропозиції інвестиційних ресурсів, така система прискорює економічне зростання і

ти соціальну цінність колишньої професійної діяльності пенсіонера (такою можна вважати, наприклад, роботу, що завдала шкоду здоров’ю людини). Ефект вирівнювання від солідарної схеми виявляється також у часовому вимірі: споживчі стандарти пенсіонерів визначаються відповідно до потреб сучасної їм епохи і не перебувають у залежності від колишніх еталонів споживання. Дана модель дозволяє також захистити добробут населення від низки макроекономічних ризиків, зокрема інфляційного тиску, міжнародних криз тощо.

Зауважимо, що за умови незмінної кількості населення в країні, стабільної питомої ваги економічно активної його частини та фіксованої єдиної ставки внесків до пенсійного фонду люди стають індиферентними до того, з якої пенсійної системи

— солідарної чи накопичувальної

— здійснюватимуться виплати. Такий висновок повязаний із критерієм Г. Ерона, який стверджує, що при здійсненні вибору між методом перерозподілу фінансових коштів і методом їх резервування індивід буде байдужим, якщо темпи зростання заробітної плати відповідатимуть процентній ставці : де ?w %

?w % = r, (6.3) ?w % = r, (6.3)

— приріст середньої заробітної плати у %; r

відсоткова ставка.

За солідарної пенсійної системи середній рівень пенсій зростає майже такими самими темпами, що й середня заробітна плата. У такому разі величина середньої пенсії визначається ось як: де P t s

,

100 )100(

1 % ???+ = t s t Wtw P(6.4) ,

100 )100(

1 % ???+ = t s t Wtw P(6.4) ,

100 )100(

1 % ???+ = t s t Wtw P(6.4)

— середній розмір пенсії із солідарної системи у періоді t; ?w %

— приріст середньої заробітної плати у %; W t – 1

— середній розмір заробітної плати у періоді t – 1; t

— відсоток відрахувань від зарплати до пенсійного фонду.

В умовах накопичувальної пенсійної системи рівень пенсій формується зі страхових виплат за рахунок резервованих внесків застрахованих осіб t·W і нарахованих відсотків від інвестування резервованих внесків. Тож розмір середньої пенсійної виплати визначається як:

1 Aaron H. The social insurance paradox // Canadian Journal of Economics and Political Science, 1966.

— Vol. 32.

— № 3.

— P. 371

—374.

збільшує споживчі можливості населення в наступних періодах. Тут, звичайно, може виникати проблема утримання надлишкових заощаджень у межах національної економіки, для чого в ній мають функціонувати розвинуті фондові ринки та стабільна банківська система з високим рівнем довіри. З волатильністю світових ринків капіталу пов’язана й одна з основних загроз накопичувальної моделі. Іншою проблемою для неї є все та сама демографічна динаміка: із розвитком медицини ускладнюється прогнозування тривалості життя в пенсійному віці і, відповідно, адекватність розрахунку величини пенсійних виплат.

,

100 )100(

1??+ = t k t Wtr P (6.5) ,

100 )100(

1??+ = t k t Wtr P (6.5) ,

100 )100(

1??+ = t k t Wtr P (6.5)

— середній розмір пенсії із солідарної системи у періоді t; r

— відсоткова ставка; W t – 1

— середній розмір заробітної плати у періоді t – 1; t

— відсоток відрахувань від зарплати до пенсійного фонду.

Отже, згідно з висновками Х. Ерона за умов вищого рівня відсоткової ставки порівняно з приростом заробітних плат для суспільства буде вигіднішим існування накопичувальної пенсійної системи, натомість у разі перевищення темпів зростання заробітних плат над рівнем відсоткової ставки, актуальності набуватиме солідарна система. Одначе така залежність порушується за зміни вихідних параметрів системи. Наприклад, за збільшення загальної чисельності населення в країні або лише частки економічно активних громадян зростатиме фінансова база солідарної пенсійної системи та, відповідно, розмір пенсійних виплат. Тому рівняння (6.3), яке визначає умову рівнозначності солідарної та накопичувальної пенсійних систем з погляду можливих розмірів пенсійних виплат, трансформується так : де ?w %

?w % + ?l % = r, (6.6) ?w % + ?l % = r, (6.6)

— приріст середньої заробітної плати у %; ?l %

— приріст чисельності зайнятих %; r

відсоткова ставка.

Описані суперечності свідчать, що найкращим варіантом є змішана модель пенсійного забезпечення, але перехід до неї є важким процесом: покоління, яке її запроваджуватиме, змушене буде понести подвійний тягар витрат на фінансування чинної солідарної схеми і на резервування коштів під нову накопичувальну модель. В Україні із прийняттям у 2003 р. законів «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення» формально розпочато перехід до трирівневої системи пенсійного страхування. Відповідно до плану реформи передбачається зберегти на першому рівні солідарну модель з метою гарантування мінімального пенсійного страхування всім громадянам; запровадити другий загальнообов’язковий накопичувальний рівень, у рамках якого створити персональні пен

1

Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки / Пер. з нім. С. І. Терещенко та О. О. Терещенка; Передмова та наук. редагування В. М. Федосова.

— К.: Либідь, 2000.

— 654 с.

— С. 418.

де P t k

Пенсійна система України на сучасному етапі перебуває в стані глибокої кризи. Така ситуація є результатом низки структурно-економічних проблем. Найголовніша з них

— демографічна криза, що виявляється в депопуляції та старінні населення, коли на 18,7 млн зайнятого населення працездатного віку у 2012 році припадало 13,7 млн пенсіонерів За всіма прогнозами в майбутньому це співвідношення ще більше погіршуватиметься: у 2015 році очікується, що їх кількість зрівняється, а до 2050 року на 100 працюючих припадатиме 140 пенсіонерів. Обороти Пенсійного фонду є порівняними з коштами державного бюджету. Унаслідок економічної кризи, лазівок у законодавстві та незадовільного рівня сплати пенсійних внесків працюючими (наприклад, за кордоном) розміри виплат пенсіонерам є одними з найнижчих у Європі, а баланс фонду останні кілька років є дефіцитним. Доходи Пенсійного фонду формуються за рахунок нарахувань на фонд оплати праці, які сплачує роботодавець, утримань із заробітної плати найманих працівників, а також зборів, що стягуються під час купівлі-продажу валюти, ювелірних прикрас, автомобілів, нерухомості та за користування стільниковим зв’язком. Кошти, яких не вистачає, нині покриваються за рахунок трансфертів з держбюджету. Тим не менше, перспектив подібна конструкція не має, що пояснюється тиском від старіння української нації і внутрішніми диспропорціями в структурі вітчизняної скарбниці. Окреслені проблеми породжують необхідність невідкладних реформ системи пенсійного страхування в Україні

Ключові положення

1. Нестабільність зовнішніх умов життєдіяльності людини створює сукупність ризиків, серед яких найважливішими є старість, втрата роботи або працездатності. Для боротьби з їх наслідками зріле суспільство вибудовує систему соціального захисту, яка вміщує сукупність різноманітних захисних допомог у разі настання ризиків. У сучасній практиці розвинутих країн ефективність і дієвість соціального захисту населення забезпечується за рахунок взаємодоповнюючого функціонування двох підсистем

сійні рахунки громадян; третій рівень відвести під добровільне недержавне пенсійне забезпечення.

— соціального страхування та соціальної підтримки.

2. Через накопичення внесків громадян у спеціальних фондах та передачу їх тим, хто потребує, держава в рамках політики соціального страхування допомагає вразливим категоріям населення. В Україні до системи соціального страхування відносять фонди страхування на випадок безробіття, з тимчасової втрати працездатності, від нещасних випадків на виробництві, а також пенсійний фонд. Основними рисами вітчизняної системи на сьогодні є неадекватність і незбалансованість.

3. Прямі готівкові трансферти населенню, субсидії зі зниження цін соціально важливих товаріві натуральні трансферти є основними інструментами держави для надання соціальної підтримки вразливим верствам населення. Ефекти від їх застосування різняться: готівкові трансферти є витратнішими, але демонструють вищу ефективність, цінові субсидії відзначаються цільовою спрямованістю, а натуральні трансферти

— відносною дешевизною надання.

4. Пенсійному забезпеченню в системі соціального страхування як в Україні, так і в розвинутих країнах належить провідна роль, але в сучасних умовах на тлі старіння населення вона стикається зі значними проблемами. Їх розв’язання криється в пошуку оптимальної моделі забезпечення, яка б органічно поєднувала елементи накопичувального та солідарного підходів. Переваги першого у можливості підбору індивідуалізованих схем заощадження на старість, загрози

— в забезпеченні надійного збереження пенсійних накопичень. Позитивними сторонами солідарного підходу видаються вищий рівень справедливості (як внутрішньосоціальної, так і міжчасової), негативними

— складнощі із збалансуванням доходів і видатків пенсійного фонду.

Терміни та поняття

Накопичувальна пенсійна система

Солідарна пенсійна система

Соціальна безпека

Соціальна допомога

Соціальне страхування

Соціальний захист

державної соціальної політики

Соціальні гарантії

Соціальні послуги

Соціальні ризики

Завдання для самоперевірки

1. З яких причин виникають соціальні ризики і чим вони відрізняються від приватних ризиків?

2. Яких форм набувають соціальні ризики? Які загрози вони несуть?

3. Чому в більшості країн світу протидія соціальним ризикам покладається на суспільний сектор?

4. Від чого залежить ефективність роботи системи соціального захисту населення в певній країні?

5. Поясніть, яким чином система соціального страхування може протидіяти таким ризикам.

6. Охарактеризуйте основні інструменти, які може використовувати держава з метою вирівнювання доходів. У яких умовах доцільно застосовувати кожен з них?

7. Порівняйте солідарну та накопичувальну моделі побудови пенсійної системи. Якими є їх переваги та недоліки? Яка з них, на вашу думку, є доречнішою для застосування в Україні?

Завдання для індивідуальної роботи


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
СУСПІЛЬНИЙ СЕКТОР В ЕКОНОМІЦІ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
7.2. Моделі побудови системи медичного забезпечення
7.3. Сучасні тенденції в системі охорони здоров’я
Проблемні ситуації
ЕКОНОМІКА ОСВІТИ ТА МІСЦЕ СУСПІЛЬНОГОСЕКТОРУ В НІЙ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)