Основним фінансовим звітом, який відображає майновий та фінансово-економічний стан підприємства на визначену дату, як правило, на закінчення звітного періоду, є бухгалтерський баланс.
Бухгалтерський баланс як один з основних елементів — це найважливіша форма періодичної фінансової звітності, він відображає вартість майна (ресурсів діяльності) підприємства в цілому за активами та обсяги вкладеного в це майно власного та залученого капіталу за пасивами.
Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визнання і розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс». Норми цього Положення застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків і бюджетних установ.
Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводяться:
— назва підприємства, його організаційно-правова форма та місцезнаходження;
— назва звіту;
— дата, на яку складено звіт;
— валюта, в якій складено звіт, та рівень її точності.
Для визначення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також про здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує.
Елементами балансу, безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін у ньому, є активи та пасиви, які формуються, чужий (зобов’язання) та власний капітал.
Активами називаються ресурси, контрольовані підприємством унаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних показників у майбутньому.
Активи поділяють на оборотні та необоротні.
Згідно з П(с)БО 2 «Баланс» (п.4) оборотними активами є грошові кошти та їх еквіваленти, що обмежені у використанні, а також інші активи для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або 12 місяців з дати балансу.
Операційним циклом називають проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів, послуг).
Решта активів, що не є оборотними, класифікуються як необоротні.
Необоротні та оборотні активи формують відповідно перший і другий розділи активу балансу.
До першого розділу «Необоротні активи» належать нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи.
До другого розділу «Оборотні активи» відносять запаси (виробничі, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари), векселі одержані, дебіторську заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи.
Третій розділ активу балансу «Витрати майбутніх періодів» містить витрати, оплачені у звітному періоді, які відносяться до наступного (наступних) облікового періоду. Наприклад, наперед сплачена орендна плата, наперед сплачена страховка, наперед сплачені рекламні послуги тощо. Окремі статті таких витрат необхідно розкривати у балансі підприємства, враховуючи їхню суттєвість і доречність такого розкриття для користувачів фінансової звітності.
Слід зазначити, що по статті «Витрати майбутніх періодів» можуть відображатися як оборотні, так і необоротні активи, а саме: витрати, які стосуються наступного облікового періоду, і ті, що будуть віднесені на більш пізні періоди. Якщо підприємство здійснило у звітному періоді і ті, і ті витрати, то у балансі їх слід відображати окремо, якщо їхня величина є суттєвою.
Відповідно до чинного законодавства статті активу розміщуються за системою, в основу якої покладено ступінь рухомості майна, інакше кажучи, ступінь ліквідності — прямої залежності від того, з якою швидкістю ця частина майна переходить у господарському обороті у грошову форму.
Якщо актив балансу розкриває предметний склад майна підприємства, то пасив балансу має інше призначення. Він показує, по-перше, величину коштів (капіталу), вкладених у господарську діяльність підприємства, і, по-друге, хто і в якій формі брав участь у створенні капіталу підприємств.
Складовими пасиву балансу є чужий капітал (зобов’язання) та власний капітал.
Чужий капітал (зобов’язання) — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Залежно від терміну погашення зобов’язання поділяють на поточні та довгострокові.
Згідно з П(с)БО 2 «Баланс» зобов’язання класифікується як поточне, якщо воно буде погашене протягом операційного циклу підприємства або 12 місяців, починаючи з дати балансу. Решта зобов’язань є довгостроковими.
Власний капітал — це частина активу підприємства після відрахування його зобов’язань.
Статті пасиву балансу групують, як і в активі, за певною системою, а саме: за ступенем терміновості повернення
зобов’язань. Статті пасиву розміщують за зростаючою терміновістю повернення.
Згідно з П(с)БО 2 складання балансу потребує дотримання певних вимог (рис.15.3).
bo-2-do-skladannya-balansu.jpg)
Рис. 15.3. Основні вимоги П(с)БО 2 до складання балансу ф. № 1
Відповідно до П(с)БО 2 визнання статей балансу здійснюється у такий спосіб.
Активи і зобов’язання можуть відображатися в балансі за умови, що їх оцінка буде достовірно визначена та очікується зростання (або зменшення) в майбутньому економічних вигід, а витрати на створення активу, що не можуть бути відображені в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у звіт про фінансові результати.
Власний капітал відображається в балансі одночасно з активами або зобов’язаннями.
Баланс відображає стан господарства у національній грошовій одиниці. Тому правильна оцінка статей балансу має виняткове значення як для побудови балансу, так і для оцінки діяльності підприємства. Для цього необхідно повністю охоплювати господарський процес підприємства за всією сукупністю, здійснювати економічно обґрунтоване групування господарських явищ, відображати зв’язки між господарськими явищами з дотриманням типової кореспонденції рахунків.
Додержання цих правил можливе за умови дотримання структури бухгалтерського балансу, рекомендованої Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс», наведеної у
дод. 1 до П(с)БО 2. Ця структура балансу підприємства є типовою.
Залежно від потреб загальнодержавного спрямування Міністерство фінансів України за погодженням із Держкомстатом України може вносити відповідні корективи до структури балансу та видавати інструкцію про складання періодичної (поточної) і річної звітності.
В інструкції до складання звітності конкретизуються зміст статей балансу, їх оцінка, розрахунок окремих показників тощо.
Отже, бухгалтерський баланс має об’єктивно відображати майновий та фінансовий стан підприємства з метою його рівноваги у господарській діяльності. Дані балансу використовуються для задоволення потреб власників капіталу щодо його примноження і правильності розподілу між учасниками, а також для контролю державними органами управління сплати податків.
