Posibniki.com.uaФілософіяМетодика викладання економічних дисциплін6.2.Методика проведення занять з аналізу економічних ситуацій (кейс-метод)


< Попередня  Змiст  Наступна >

6.2.Методика проведення занять з аналізу економічних ситуацій (кейс-метод)


Вам, очевидно, відомий вислів Дістервега про те, що освіта — це вміння зустрічати життєві ситуації.

Ситуація як поєднання умов та обставин, які створюють певну обстановку чи проблему, може служити ілюстрацією, вправою, засобом передачі досвіду вирішення проблем. Проблема повинна подаватися цілісно, в системі. Її можна порівняти з організмом: передісторія — причини (її батьки), виникає і розвивається, має сім’ю і пото мків, тобто нові проблеми. Типи економічних б

Розвиток в учнів уміння аналізувати ситуацію, працювати з інформацією, викладати й відстоювати свої погляди допоможе їм орієнтуватися в конкретних економічних умовах.

Робота економіста — це практичне вирішення виробничих ситуацій, що постійно виникають. Тому запровадження в навчання економістів розбору виробничих ситуацій — необхідне й невідкладне завдання, спрямоване на активізацію та зближення навчання з виробництвом.

Під виробничою ситуацією в найбільш загальному вигляді мається на увазі поєднання організаційних, технічних, економічних та соціальних умов та обставин, які створюють певну обстановку, стан, проблему.

У методичній літературі досить ґрунтовно описані різні види виробничих ситуацій та організація відповідних навчальних завдань (вправ): ан аліз конкретних соціально-економічних ситуацій, рольові ігри, розгляд інцидентів, аналіз кореспонденції тощо. У процесі аналізу й вирішення виробничих ситуацій закладаються основи економічного стилю мислення нового типу.

Аналіз будь-якої економічної ситуації починається з формулювання проблеми. Проблема — це різниця між існуючим та ідеальним станом системи. Її вирішення — це наближення наявного стану до ідеального.

Успішне форму лювання проблеми — запорука її вирішення, оскільки для першого потрібна творча уява, а для другого — лише професійне вміння. Все починається з «плутанини»,

277під якою розуміють невизначеність. Коли керована система починає помилятися, дуже важливо спочатку зібрати факти, відокремити їх від емоцій та глибоко проаналізувати стан системи. При цьому потрібно відповісти на запитання: «Чому сталася помилка?»; «Якими способами розвинути позитивні явища

За характером проблеми можна розподілити на три основні типи: ? аналітичні, або причинні (типу: чому автомобіль не заводиться?); ? синтетичні, або міри: (як я дістанусь до роботи, якщо автомобіль не заводиться?); ? вибору (яким способом можна найзручніше дістатися до роботи?) Такі проблеми найкраще вирішувати методом «мозкового штурму».

Можна виокремити ще такі типи проблемних ситуацій (за типом суперечностей):

1) пошук шляхів використання наявних знань у нових умовах; !

2) наявність протиріччя суджень;

3) необхідність вибору з різноманітних знань, способів знань чи способів дії найпотрібніших;

4) виникнення ускладнення під впливом «психологічного бар’єру» попереднього досвіду.

В Агенції з розвитку підприємництва рекомендують розробляти економічну ситуацію для аналізу за такою схемою:

Роль лідера в процесі аналізу проблемної ситуації може виконувати керівник-викладач. Він мусить запобігти анархії у навчальній аудиторії, знати мотиви пізнавальної діяльності учнів, стимулювати їхню активність, створюючи не напружену, але ділову обстановку.

Проведення занять із застосуванням методу аналізу конкретних ситуацій відрізняється від звичайних навчальних

? Сформулюйте принцип, який ви бажаєте відобразити в ситуації. ? Розробіть ситуацію, яка демонструє цей принцип. Методичні поради викладачу щодо аналізу проблемних ? Розробіть ознаки (позитивні, негативні або іншого типу), які краще за все демонструють принцип, який ви аналізуєте. ? Опишіть особистості, які грають позитивні або негативні ролі. ? Запишіть ситуацію. ? Сформулюйте питання до ситуації. занять тим, що в основі такої ситуації лежить реальна проблема, яка може не мати однозначного вирішення. У традиційному навчальному завданні навпаки — чітко визначено, що дано, що треба відшукати.

Рекомендується така послідовність аналізу ситуації: формулювання ситуації, її вивчення, дискусія щодо вирішення, висновок. Викладач повинен знати, яка його мета, спонукати та надихати на пош ук нових оригінальних ідей; уміти переводити критику, що спадає на думку, у форму запитань «як?». Наприклад, фразу «це дуже дорого» можна перевести в форму ідеї «як ми можемо одержати це за більш низьку ціну?» тощо. При цьому важливо підкреслити, що мотивація — це «стрижень починання», і цьому викладач повинен приділити ос обливу увагу.

Викладач уточнює проблему, вибирає момент, коли потрібно дати студентам додаткову інформацію, перешкоджає передчасній відмові від дальших пошуків, тобто непомітно спрямовує студентів до правильного вирішення. До заняття корисно скласти список навідних запитань, коротке резюме, продумати варіанти розв’язання, мотивації ідей тощо.

Аналізуючи виробничі ситуації та проблеми, учні формують економічне мисле ння і моделюють основні етапи своєї майбутньої професійної діяльності. У процесі колективного аналізу виробничих ситуацій часто виникає дискусія — складна форма активізації мислення учнів. Тому доручати проведення аналізу ситуацій (не кажучи вже про ігри) випадковим людям не можна. Це тільки дискредитує важливий метод навчання. !

Викладач має використовувати у навчанні проблемні ситуації з максимально високим очікуваним рівнем творчого результату для учнів. Необхідно надати тому, хто навчається, можливість самостійного пошуку або вибору цікавих для нього проблем. Ця вимога найповніше реалізується в навчальній грі.

Аналіз виробничих ситуацій є характерним прикладом проблемного навчання, що в ньому якнайповніше реалізуються вимоги єдності практичної та теоретичної діяльності, зв’язок підготовки у вищих навчальни х закладах освіти із господарською практикою, економічними експериментами, досвідом передових підприємств.

Ступінь участі учнів у вирішенні проблемних ситуацій залежить від типу ситуації. Найбільший ефект дають такі ситуації, вихід з яких не відомий ні учням, ні викладачеві. !

Тоді вони стають рівноправними партнерами.

Участь у розборі виробничих ситуацій дозволяє розвивати певний рівень економічного мислення в учнів. Таке мислення вимагає від них уміння аналізувати явища й процеси, бачити в них економічний бік діяльності, вміння переводити мову статистичних даних у площину ділових пропозицій. Крім того, потрібно на основі спільної ідеї вирішення виробничої ситуа ції розробити комплекс заходів стосовно конкретних умов виробництва та домогтися впровадження пропозиції (все сказане повністю стосується навчальних ігор).

У вирішенні будь-яких проблемних ситуацій найкращих результатів досягає той, хто вміє відшукати можливості, яких не помічають інші. Ця якість просто необхідна майбутнім економістам. !

Не сумуйте, коли на перших заняттях учні будуть не дуже активні. Скористайтеся з цієї нагоди, щоб зайвий раз наголосити на важливості мотивації. Адже не дуже активний учень ризикує тільки своєю оцінкою, підприємець може втратити своє підприємство!

Коли ви розробляєте проблемну ситуацію, пам’ятайте слушний вислів: «Розумний завжди знайде вихід зі складної ситуації, а мудрий у неї ніколи не потрапи ть». Можливо, такого «мудрого» вчили методом аналізу конкретних ситуацій, або «case method», тому він так добре знає, як себе поводити в житті.

Етапи вирішення проблемних ситуацій можна сформулювати у вигляді відповідей на такі запитання.

Навчити, як вирішувати економічні проблеми, — це найважливіша складова економічної підготовки. Відомий фахівець у галузі психопедагогіки Стоун розробив поетапний графік такого навчання.

А. Передактивна фаза:

1) аналіз уроку для з’ясування характеру проблеми, що вирішується;

2) визначення необхідних для вирішення проблеми умінь.

Б. Фаза взаємодії:

? У чому полягає суть проблеми? ? Що в даній проблемі є невідомим, а що відомим? ? До чого треба прагнути? Етапи вирішення проблемних ситуацій ? Чи можна вирішити цю проблему вже відомим способом? ? Що нове потрібно застосувати? 3) залучення учнів до широкого охоплення методів вирішення проблеми;

4) нагадування учням про властивості окремих складових проблеми, що може виявитися корисним для її розв’язання;

5) залучення учнів до аналізу проблеми;

6) підказування учням у розумних межах, без спроби вирішення проблеми за них;

7) забезпечення в ключових моментах зворотного зв’язку між вчителем і учнями;

8) пояснення відомого методу вирішення проблеми й заохочення до пошуків самостійних способів вирішення.

В. Оцінювання учнів:

9) Подання учням для розгляду нових проблем такого самого типу.

Можливо, читачам буде цікаво познайомитись з досвідом використання методів і аналізу проблемних ситуацій проектів навчально-методичного комплекту «Технология-5». Це дозволяє школярам Росії ще в п’ятому класі опановувати організацію практичної діяльності від ідеї до її реалізації в моделі, продукції, послугах. Вже в п’ят ому класі учні виконують проекти типу: «Флюгер», «Подставка для карандашей и бумаги», «Новая пицца» і т. п., які враховують вікові особливості учнів. До кожного проекту дають короткий опис його суті і потреб у виготовленні продукту, формулювання задачі, можливі результати і оцінку реалізації проекту.

Послідовність навчання п’ятикласників проектній ості може бути різною.

1) Учитель дає коротку характеристикузавдання; лад 1Прик

2) учні пропонують різні ідеї;

3) проводять дослідження (вивчення потреб і ринку), щоб з’ясувати, яка з ідей виглядає перспективнішою;

4) розробляють кращу ідею;

5) здобувають навички і вміння виготовлення предмета;

6) планують виготовлення предмета;

7) виготовляють предмет згідно з кращою ідеєю;

8) випробовують та оцінюють сві й доробок.

Приклад 2

1) Учні вивчають і аналізують велику кількість подібних виробів;

2) обговорюють їх переваги і недоліки;

діяльн3) записують коротко формулювання задачі для виготовлення кращого варіанта продукту;

4) досліджують потребу в цьому продукті;

5) розробляють критерії, яким повинна відповідати ця річ;

6) виконують вправи на розвиток навичок і вмінь; обирають кращу ідею виготовлення продукту;

7) планують виготовлення речі;

8) виготовляють продукт, фіксуючи труднощі і шляхи подолання їх;

9) перевіряють і оцінюють виріб.

Вчите ль планує свою роботу за такими напрямами:

1) характеристика потреб;

2) суть проекту;

3) коротке формулювання задачі;

4) споживачі;

5) результати проекту;

6) компоненти проекту, на яких необхідно сконцентрувати особливу увагу;

7) кількість годин;

8) запуск проекту;

9) міжпредметні зв’язки;

10) нові терміни;

11) матеріали і обладнання.

Таким чином, уже в 5-му класі учні вчаться ро зуміти потреби людини; формулювати задачу і таке інше, а головне, доводити роботу до конкретного результату!

Кейс (від англ. case — випадок, обставина, стан справ; докази, аргументи) — модна і досить поширена форма проведення економічних занять і здійснення контролю знань студентів та дорослих за окремою темою, конкретним курсом, а також для розроблення міждисциплінарних завдань і занять на професійну компете нтність. Методичні поради щодо складання і проведення кейсів

В управлінні найгірше — не погане рішення, а відсутність рішення, тобто бездіяльність. Для того щоб навчитися приймати правильне рішення (не плутати з «правильним прийняттям рішення»!), необхідно приймати багато рішень. Метод конкретних ситуацій дає таку можливість.

З одного боку, рішення і є адекватною відповіддю людської свідомості, інтелекту й пове дінки на ситуацію, що вимагає дії. З другого боку, необхідно пам’ятати, що немає рішення без дії. Це

вчить переходу від споглядальності та умоглядності до вироблених навичок і вмінь, необхідних у практичній діяльності з управління. Головне, що метод конкретних ситуацій вчить діяти.

Критерієм правильного рішення (до стадії його реалізації) є обґрунтованість та доведеність. Захищаючи рішення в конкретній ситуації спочатку в групі, а потім в аудиторії, слухачі захищають свої висновки та аргументи пер ед колегами й викладачами. Вони підвищують власну компетентність. Процес навчання, який моделює у своїх суттєвих рисах процес продуктивного мислення і спрямований на відкриття учнями нових знань і способів дій, називають проблемним. Його сутність полягає в постановці перед учнями системи проблемних завдань, усвідомленні, сприйнятті та розв’язанні їх у ході спі льної діяльності учнів і вчителів.

Вираз «на помилках учимося» може викликати різні асоціації з «case методом», або «аналізом проблемних ситуацій». Якщо ви як майбутній викладач задумаєте самі з групою створити кейс, необхідно велику увагу приділити вибору теми кейсу, яка залежить від завдань теми та важливості самої теми. Немаловажно, щоб матеріали, які було виб рано для розроблення кейсу, добре ілюстрували обрану тему й відповідали рівню знань і навичок спеціаліста певного фахового спрямування. !

У кейсі можуть міститися такі підрозділи, як мета, опис самої ситуації, проблеми, які потрібно вирішити, опис рішень, питання до ситуації. Характеризуючи ситуацію, необхідно орієнтуватися на теоретичні концепції та моделі, які розглядаються в конкретних дисциплінах. До розгляду ситуації доцільно використовувати конкретні моделі, етапи, формули.

Спираючись на зарубіжний досвід, наведемо класичний варіант моделі ситуаційного навчання: I етап — індивідуальне вивчення студентами тексту ситуації (як правило — позааудиторно); II етап — постановка викладачем основних запитань за кейсом, вступне слово викладача; III етап — розподіл студентів за малими групами (не більше 4—6 осіб у групі); IV етап — робота студентів у малих групах; V етап — презентація «рішень» кожної малої групи; VI етап — загальна дискусія, запитання, виступи з місця; VII етап — виступ викладача, його аналіз ситуації. Резюме.

Для ефективного використання кейсів необхідні такі організаційні умови: ? достатній час на ознайомлення з текстом кейсу, а отже, більш глибоке володіння інформацією; ? достатній час для обговорення, щоб висновки були теоретично обґрунтованими, не поверховими; ? використання кейсів у комбінації з іншими активними методами, але не спонтанно, а у певній системі; ? бажано, щоб критична маса кейсів, які використовуються в навчальному процесі, базувалася на місцевому матеріалі, відомому і викладачеві, і студентові; ? і викладач, і студент повинні усвідомити свою нову роль у навчальному процесі — кожен із них несе особисту відповідальність за якість та кінцевий результат навчання.

Якщо кейс розглядається в письмовому вигляді, то основними етапами такого розгляду З. Шершньова рекомендує такі:

1) цілеспрямоване читання кейсу (ситуації);

2) аналіз матеріалів кейсу та підбір необхідної літератури для обґрунтування рішення, які вимагає розгляд кейсу;

3) обґрунтування рішень за матеріалами кейсу;

4) письмове оформлення прийнятих рішень.

Для полегшення письмового розгляду кейсу З. Шершньова рекомендує використовувати найпростіший формат для розгляду кейсу (ситуації).

Тема кейсу ————

————

————

———

Мета розгляду кейсу —

————

————

———

1. Визначення проблем (які саме? перелік) ——

———

2. Аналіз кейсу:

2.1. Аналіз даних: ? Яка інформація є? ? Яка інформація потрібна? ? Де можна знайти додаткову інформацію?

2.2 Аналіз матеріалу кейсу з необхідними розрахунками, обґрунтуваннями рішень.

2.3. Аналіз рішень, які приймалися на підприємстві (ступінь обґрунтованості рішень. Наслідки прийнятих рішень, оцінка доцільності прийнятих рішень).

2.4. Аналіз можливостей вирішення проблеми.

2.5. Якими ресурсами володіє підприємство?

2.6. Які ресурси потрібні для вирішення проблем? Яких змін потребує менеджмент?

З. Можливі рішення:

3.1. Обґрунтування варіантів рішень.

3.2. Вибір критеріїв.

4. Письмове оформлення прийнятих рішень. провести аналітичне оцінювання та зробити необхідні висновки.

Результати роботи мають знайти відображення у вигляді розрахунків, аналітичних таблиць, моделей матричного або іншого типу, блок-схем тощо. За всіма матеріалами треба

Для тих, хто більше цікавиться системним викладенням методик, які поширені в практиці підготовки фахівців вищої кваліфікації за кордоном, З. Шершньова рекомендує посібник німецького професора Вернера Заутера «Навчайся з успіхом». У даному посібнику зібрані перевірені практикою методики. Опис кожної подається за схемою: як функціонує дана методика, де доцільно її використовувати, а де ні з дидактичних міркувань. У чому полягає ефективність даної методики? Серед цих методик описані такі, як: «Ділова гра», «Спалах», «Групові раллі», «Дві обойми», «Метод 66», «Опитування за допомогою мета-план карти», «Тест-інструкція», «Техніка складання структур», «Сендвіч», «Структурування занять», «Дидактична віха», «Групова мозаїка» та ін.

Метод конкретних ситуацій (МКС) — визнаний у світі метод активізації менеджерської підготовки. Як вважають спеціалісти, у підготовці економістів і менеджерів цей метод може становити до 25 % навчального часу. Він навчає вміння приймати рішення в умовах альтернативного вибору. !

Аналізуючи економічну ситуацію, студенти розвивають своє економічне мислення, здійснюють цілеспрямований аналіз ситуації; обирають коло питань, які вимагають поглибленого вивчення, і демонструють уміння логічно й творчо мислити. Крім цього, серед альтернативних пропозицій рішення вони обирають рішення і складають план дій з реалізації цього рішення. Метод конкретних ситуацій формує навички економічної поведінки майбутнього менеджера. Таким чином, цей метод дає можливість ознайомитись з великою кількістю пі дходів (технік-методик) вирішення проблем. Дуже цінним є те, що сам процес аналізу та вироблення рішення більш важливий, ніж саме вирішення проблеми; крім того, здійснюється обмін власним досвідом. І. А. Балягіна наводить такі критерії, які надають активності студента певної значущості:

1) виступ, що відображає спробу серйозного попереднього аналізу;

2) уміння звернути увагу на певне коло питань, які вимагають поглибленого вивчення;

3) уміння логічно мислити, коли наведені раніше точки зору підсумовують і надають вигляду логічних висновків;

4) пропозиції варіантів, які раніше залишались поза увагою;

5) пропозиції певного плану дій або планів реалізації рішень;

6) визначення суттєвих елементів, які слід враховувати під час аналізу кейсів;

7) реальна участь в о броблені цифрових даних.

У процесі участі в обговоренні кейсу студенти навчаються не боятись проблем, застосовувати теоретичні знання та практичний досвід; сприймати ефективні комунікативні навички спілкування; чітко й логічно висловлювати і захищати власну точку зору і вміти розуміти й приймати точку зору інших людей.

Радимо прочитати дуже зм істовну книгу Л. Б. Барна, К. Р.

Кристенсена, Э. Дж. Хансена «Преподавание и метод конкретных ситуаций». У цій книжці, цікавій і корисній, зібрана методична мудрість і талант гарвардської школи, цікаві ситуації. Наприклад, «Кошмар одного викладача», «Чашечка кави» та багато-багато інших.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.4.Методика проведення «мозкового штурму»
Методика проведення тренінгів в економічному навчанні
Частина 2. Методика проведення тренінгів в економічному навчанні
Частина 3. Методика проведення тренінгів в економічному навчанні
Економічні ігри та методика їх використання (застосування) в навчальному процесі (навчанні)
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki