Posibniki.com.uaФілософіяМетодика викладання економічних дисциплін11.5. Методичні поради з активізації економічного навчання для різних вікових груп


< Попередня  Змiст  Наступна >

11.5. Методичні поради з активізації економічного навчання для різних вікових груп


Якщо ви засвоїли теоретичні положення, то перехід до аналізустратегії й тактики активізації викладання економічних дисциплін для різних вікових груп стане для васбільш зрозумілим.

Особливість економічної освіти полягає в тому, що її отримують протягом усього життя скрізь, де б людина не була та чим би вона не займалася. Проте в навчан ні не можна уникнути необхідності сформувати систему економічних дисциплін, навчальних предметів, що є адаптованим змістом основ певноїдіяльності. Тому й у викладанні економіки виділяють знання, навички, засоби діяльності та соціально-психологічні аспекти, щохарактеризують відповідний рівень розуміння економіки.

Постановка проблеми

Економіка як навчальна дисципліна має свій понятійнокатегоріальний апарат, закономірності та закони, власну системуалгоритмів розв’язування різноманітних задач. Вивчення економіки має сприяти досягненню таких цілей: ? забезпечення соціально необхідного мінімуму систематизованих економічних знань як бази формування сучасного рівня економічного мислення і поведінки;

? формування стійких навичок самостійного аналізу та оцінювання найпоширеніших (типових) економічних явищ, зв’язків, принципів ефективного господарювання.

Зараз уже цілком зрозуміло, що необхідно створювати національну стратегію й тактику підвищення рівня економічної культури та освіти в Україні, стратегію й тактику викладання економічних дисциплін для різних вікових груп населення. Наприклад, опрацьову ючи методичні основи введення дитини у світ економічних знань, потрібно, безумовно, ґрунтуватися на особливостях формування її світогляду та відтворювати це в самій методиці. !

При цьому слід відмовитись від безглуздих спроб викладати школярам спрощений варіант політичної економії капіталізму, від хибної ідеї про те, що в школі можна «навчити економіки». Тоді буде легше визначити базові знання й уміння, як і потрібні молодій людині. А мета викладача економічних дисциплін — дати певні економічні орієнтири стосовно практичного життя.

Структуру курсу з економіки необхідно складати з основних його тем, як картинку з дитячих кубиків, при цьому головним принципом добору має бути впевненість у корисності й цікавості теми для да ної категорії учнів. Педагогу бажано побудувати «дерево цілей» вивчення кожної конкретної економічної дисципліни.

В економічній освіті школярів дуже важливо розмежувати два такі напрями: а) стандартна економічна освіта для кожного; б) додаткова економічна підготовка для тих, хто бажає в майбутньому зайнятись підприємницькою діяльністю.

Кожен напрям потребує зовсім різних методичних прийомів у навчанні, хоча зміст першого має бути базою для другого. У свою че ргу, база другого напряму використовуватиметься в подальшому навчанні у вищому навчальному закладі, після його закінчення — у науковій діяльності тощо. Це і є ступеневий принцип економічної освіти.

Для підвищення ефективності викладання економічних дисциплін, як і будь-якого іншого навчального предмета, необхідно: ? скласти навчальну програму курсів; ? розподілити навчальний матеріал за рівнями навчання (школа, ліцей, вищий навчальний заклад освіти); ? вибрати відповідну методику навчання.

У кінцевому підсумку це дуже важливо — яким буде не тільки обсяг, а й послідовність викладання навчального матеріалу, засо

би подання окремих економічних понять і концепцій, якими прикладами ці поняття будуть підкріплені та ін.

Певна річ, ті самі поняття в різних навчальних програмах можуть бути подані з різним ступенем складності та глибини, у різній послідовності, тому що концепція економічної освіти передбачає системний напрям і форму економічної освіти, а навчальна прог рама накреслює лише її загальні напрями.

Педагог вибирає тематику та методику свого курсу, але при цьому він має керуватися принципом: що буде корисним і цікавим моїм учням у майбутньому діловому житті?

Реалізація концепції економічної освіти пов’язана з вибором засобів і способів навчання, тобто методики викладання. Викладач має бути відносно вільним у виборі способів роз поділу навчального матеріалу та способів викладання, тобто комплексу методичних проблем і засобів навчання (ситуації, задачі, ігри тощо), оскільки левова частка педагогічного успіху залежить саме від методики викладання.

Частота застосування різних форм навчальної діяльності залежить від віку учнів, рівня їх підготовленості, складності теми та методологічного етапу вивчення матеріалу. Наприклад, психічний стан дітей у початковій школі, як показав Піаже, знаходить ся на стадії конкретних дій. Це вимагає постійної діяльності дітей на конкретних прикладах, щоб навчити їх певної інформації. Чим вище рівень знань учнів, тим менше дій він потребує для засвоєння матеріалу. Чим складніше тема заняття, тим краще методично вона повинна бути забезпечена. При цьому на етапі введення в тему потрібно менше вправ, ніж на етапі розвитку теми заняття та практичного застосування знань.

Кожен викладач постійно намагається знайти баланс між вивченням теоретичних основ і практичним життям, між тим, чому навчати й як навчати. Якщо учні зрозуміють цілі предмета і місце конкретного навчального матеріалу в ньому, вони засвоюватимуть матеріал ефективніше. Усвідомлення цілей курсу, що вивчається, полегшується, коли викладач навчає не тільки змісту, а й методів добування фактів, їх систематизації, описуванню в системі понять. Навчання учнів культури визначення — важливий елемент культури самого викладача. Якщо учень навч иться заміняти поняття визначеннями, він почне розуміти значення визначень як форми абстрактного мислення. !

Читачі цього посібника вже знають різні методичні прийоми курсу «Методика викладання економічних дисциплін», самі були

учасниками ігор, тестів, ситуацій тощо. Проте нам хотілося б дати стислу версію (варіант) системи економічної освіти з урахуванням ступеневого принципу, визначивши найбільш ефективні методичні засоби та прийоми викладання економічних дисциплін для людей різного віку (рис. 11.3). Перепідготовка та підвищення кваліфікації ? урок ? гра ? ситуація ? задача ? проекти тощо ? ділова гра ? тренінг ? проекти тощо

Рис. 11.3. Методичні засоби активізації навчання в різних ланках економічної освіти

Рис. 11.3. Методичні засоби активізації навчання в різних ланках економічної освіти

При цьому слід нагадати, що сучасна методика викладання економічних дисциплін повинна спиратися на сучасні дослідження з психології, соціоекономіки, економічної психології. І ще одне зауваження. Коли викладача економічних дисциплін на різних семінарах із зарубіжного досвіду орієнтують на принцип «роби, як у них», то в цьому можна побачити тільки погані традиції поган ої педагогіки. Адже це не дає можливості викладачу створити та удосконалити свій стиль і методику викладання. Дуже важливо не забувати пересторогу Козьми Пруткова: «Не вчіть багато, не вчіть мало, а вчіть по спромозі!» Краще і не скажеш!

Навчання молодших школярів з методичного боку, мабуть, справа найскладніша. Щоб на вчити дитину думати, кращим засобом є гра, під час якої дитина привчається виконувати розумові операції і завдання.

Методика викладання економіки для школярів !

Для молодших школярів наслідування праці дорослих — це також цікава гра. Відтак стає можливим перехід до «розігрування» конкретних життєвих ситуацій. Не варто забувати про те, що діяльність, якій притаманна внутрішня мотивація, має завжди залиша тися тільки грою, яка подобається гравцям і вільно вибрана ними. Усі «педагогічні» висновки

з гри мають випливати ніби самі по собі, без примусу і нав’язливої дидактики. Дуже корисним є тематичне та ситуаційне навчання молодших школярів (як відповідати по телефону, як запросити друга в гості, «віджилі слова», кросворди, доповнення речень).

Важливими психологічними умовами навчання школярів є встановлення з ними правильного контакту. Перш за все не можна нарік ати дитині на те, що вона «не така, як всі». Батьки і вчителі повинні реагувати на скарги дитини, захищати її від несправедливості, не перевантажувати дитину заняттями і створювати для неї «радощі».

Як уводити поняття та вказівні слова. Поняттям і формулюванням не слід навчати ізольовано, у відр иві від реальності. Школяр повинен мати досвід дій із поняттями та категоріями. Крім того, треба навчати школярів умінню слухати й висловлювати свої думки.

Отже, коли ми навчаємо молодших школярів початковим (базовим) економічним поняттям, нам необхідно насамперед відповісти собі на такі запитання: ? Чому саме ми б хотіли навчити дітей? ? Що вони здатні засвоїти? ? Які запитання можуть виникнути в молодших школярів? ? Чим ми можемо допомогти учням? ? У якій формі краще давати знання?

Певна річ, що викладачу треба користуватися простими та зрозумілими реченнями, намагатися усвідомити цілі самого школяра, менше критикувати, але привчати до самостійності й необхідності робити вибір тощо. Вчителю необхідно поважати індивідуальність учнів, не підштовхувати, а вести дитину до конкретних реальних навчальних цілей.

Коли ви ск ладаєте економічні казки, треба подбати не тільки про їхній зміст та оформлення, а й про можливі питання для обговорення. Наприклад: «Як ти гадаєш, що трапилось?», «Чому він це зробив?», «Що б ти зробив на його місці?», «А що буде далі?» тощо.

Викладач для становлення й розвитку в учнів інтересу до навчан ня, як правило, постійно керується такими основними принципами: ? так організувати навчання, щоб учень діяв активно, залучався до процесу самостійного пошуку та «відкриття» нових знань, вирішував питання проблемного характеру;

? зробити навчальну працю цікавою, корисною та різноманітною; ? гранично чітко пояснити учню користь знання, його доцільність; ? якомога більше пов’язувати новий матеріал з уже засвоєними знаннями, оскільки він буде в такий спосіб цікавішим і таким, що легше засвоюватиметься; ? зробити навчання важким, але підсильним; ? частіше перевіряти та оцінювати роботу школяра, збільшуючи в такий спосіб його мотивацію до праці; ? зробити яскравим, емоційним як навчальний матеріал, так і саме тло уроку.

У процесі виконання самостійних робіт із курсу «Методика викладання економічних дисциплін» кожен студент має підготувати тематичний урок. Готуючи такий урок, пригадайте, у чому вам самому було важко розібратися, яку економічну категорію або закономірність важко було зрозуміти, а потім помі ркуйте, в якому контексті легше засвоїти те або інше поняття, з чим краще його порівняти, як можна наочно зобразити економічний взаємозв’язок, які краще навести приклади, в якій ігровій формі ліпше закріпити знання та ін. !

У процесі розроблення уроку дуже важливо спочатку вибрати методичні прийоми вивчення програмного матеріалу, а вже потім визначати інші його елементи: перевірку домашнього завдання, методику закріплення. Вибираючи методичні прийоми, керуйтеся порадою М. А. Рибникова: «Викладання є мистецтво, а не ремесло — і в цьому корінь учительської справи. Перепробувати десять методів і вибрати свій, переглянути десять підручників і не дотримуватися неухильно жодного — ось єдино можл ивий шлях живого викладання. Повсякчас винаходити, вимагати, вдосконалюватися — ось єдино можливий курс учительського робочого життя».

Аналізуючи методику викладання економічних дисциплін, яка склалася на цей час, треба визнати, що шкільні програми з економіки — це, переважно, безнадійні спроби «осягнути неосяжне», втелющити до них усе, чому навчають в університеті. Підручники з економіки в більшос ті випадків містять величезну кількості понять і концепцій, написані з орієнтацією на розвинуту ринкову економіку, погано й нецікаво оформлені. Методичні рекомендації складаються з розрахунку на посередніх учителів, які виховують ще більш посередніх учнів. На наш погляд, сучасна система економічних знань потребує сучасних !

методик викладання, а не архаїчної методики колишніх «шкрабов».

У США, наприклад, для вчителів економіки видаються спеціальні томи «Стратегії викладання» (Teaching Strategies) серії «Програмний порадник для вчителів» («Master Curriculum Guide»), де розглядається ціла низка засобів інтегрування реальної економіки до тем і курсів, які викладають у початковій та середній школах. Томи «Стратегії викладання» дають також чимало ілюстр ацій того, як ту саму економічну концепцію можна розвивати та поглиблювати в різних класах і в контексті різних навчальних планів. Так, концепція грошей може бути прикладом такого розвиваючого підходу. У 1—3 класах пояснюється, що використання грошей є більш ефективним, ніж бартерний обмін; у 4—6 класах дається поняття про банки і чекову систему оплати за товари та послуги; у 7—9 кла сах розглядається складніша гра з бартером; у старших класах вивчаються вже досить складні проблеми монетарної політики, інфляції і боротьби з нею.

Американські спеціалісти чітко сформулювали відповідні принципи шкільної економічної освіти.

1. Розуміння основних економічних концепцій важливіше, ніж знання великої кількості фактів.

2. Зус илля викладача мають бути сконцентровані на тому, щоб допомогти учням чітко зрозуміти певну (обмежену) кількість економічних концепцій та їхніх взаємозв’язків для виховання економічного способу мислення.

3. Учням треба дати концептуальну схему, що дозволить скласти власне розуміння економіки та виховати в них економічний спосіб мис лення, що ґрунтується на системному, об’єктивному аналізі.

4. Справжні індивідуальні та соціальні переваги економічної грамотності виявляються лише тоді, коли люди можуть використати свої знання для вирішення широкого кола економічних питань, безпосередньо пов’язаних з їхнім повсякденним життям.

У США знання основних принципів економіки вважається складовою суспільного виховання. Як ду же влучно висловився А. Маршалл, «економіка — це дослідження людства в повсякденних справах його життя».

Зрозуміло, ми можемо радіти за американських дітей та вчителів, тому що в них є чудова комп’ютерна та навчальнометодична база, тому що вони живуть в умовах добре сформованого ринкового середовища з давніми традиціями еко номічної

культури. Але нам зараз необхідно формувати економічну освіту в Україні за наших обставин і нашими силами.

Метою навчання в школі слід уважати не просто сприйняття економічних категорій, закономірностей і відносин, а й надання можливості молодій людині вибирати в реальному житті ту сферу, що по-справжньому її цікавить. Наприклад, наявність необхідних зна нь та вмінь із сімейної економіки та основ бізнесу може підвищити статус школяра в сім’ї та привести до корекції його поведінки в реальному житті.

На нашу думку, економіку в школі треба викладати як поведінкову науку. Це потребує дуже уважного підходу до відбору понять і теоретичних концепцій, які по винні знати школярі. При цьому для шкільного віку більш зрозумілою є прикладна економіка, яка доводить до свідомості учнів базові економічні знання на прикладі цікавих «житейських» ситуацій, користуючись ігровими методами навчання.

Формуючи концепцію економічної підготовки в школі, слід погодитися з тим, що розуміння суті співвідношення попиту та пропонування, функцій грошей аб о поняття власності є не менш складним і не менш важливим, аніж, наприклад, розуміння хімічних реакцій, закону Бойля

—Маріотта або структури біологічної клітини.

Треба чітко усвідомити, що від рівня економічної грамотності наших теперішніх школярів залежить ефективність роботи всієї економічної системи України, а особистий добробут кожного її громадянина багато в чо му визначатиметься тим, наскільки економічно грамотною буде його поведінка в різних соціально-економічних ситуаціях.

В основі вивчення курсу початкової економіки має бути чітке розуміння добре сформованих базових економічних понять і закономірностей. Ці поняття мають дати школярам можливість більш або менш ґрунтовно розумітися на економічних проблемах повсякденного життя та приймати відповідні рішення, тобт о робити вибір. При цьому завдання вчителя — розвинути в школяра здатність до об’єктивного та ґрунтовного аналізу, а не до суто емоційного рішення.

У шкільній методиці викладання економіки дуже важливо забезпечити спадкоємність у навчанні базовим поняттям, які з часом аналізуватимуться все глибше та обґрунтованіше. Так, проблема економії різних видів ресу рсів — найважливіша складова економічних настанов. Учити таких речей треба рівнобіжно з елементами психології, етики, культури тощо. Взагалі, !

будь-яке економічне знання краще засвоюється, якщо воно проникає й до інших навчальних предметів (історії, літератури, географії та ін.). Основи економічних знань повинні вчити школярів економічно обґрунтованій поведінці в суспільному житті, що, безумовно, підвищить рівень їх економічної культури.

Треба пояснювати учням необхідність економічних знань і навичок на при кладах із книг, газет, журналів, телепередач, навчати критичного економічного аналізу соціально-економічних подій. Ви можете вважати себе геніальним вчителем, коли ваші учні вмітимуть бачити економічні аспекти найрізноманітніших питань, розглядатимуть їх ґрунтовно та неупереджено, розумітимуть основні економічні концепції та структуру даної економічної системи, вмітимуть прикладати елементи економічних знань до конкрет них ситуацій.

Викладачам основ економіки в нашій країні дуже важливо самим зрозуміти глибинну сутність ринкових відносин, зрозуміти, чи був соціалізм згубною помилкою, чи природним для наших умов наслідком історичного й культурного розвитку. У цьому плані вам буде цікаво прочитати книгу лауреата Нобелівської премії Ф. А. Хайєка «Згубна самовпевненість. Помилки со ціалізму».

Якщо майбутній учитель не зможе розібратися в сутності реальних ціннісних орієнтацій, в тому, як виникає мораль, як вона впливає на економічну й політичну ситуацію, в походженні свободи, власності та справедливості, торгівлі, грошей тощо, він не зможе дати учню тих знань та поведінкових настанов, яких вимагають від молодої людини наш ого часу економічні реалії.

Головна мета навчання курсу «Основи ринкових відносин» полягає в тому, щоб учні почали думати економічно. А коли вже почнуть, то ніколи не зупиняться. Як оригінально висловився Пол Хейне: «Економічне мислення подібне до наркотику. По-справжньому засвоївши один раз певні способи економічних міркувань, ви потім ус юди будете знаходити можливість їх використати. Ви почнете помічати, що чимало з того, що говорять і пишуть про економічні й соціальні проблеми, є сумішшю розумного з безглуздим. Ви поступово звикнете за допомогою базових концепцій економічного аналізу відсіювати одне від іншого. Ви, можливо, навіть здобудете репутацію «циніка», оскільки люди, які звикли прого лошувати нісенітниці, полюбляють звинувачувати в «цинізмі» тих, хто їм на це вказує».

Принциповим є питання, в якому обсязі потрібні школярам знання економічної теорії. За відомим висловом Д.М. Кейнса,

На нашу думку, економічні знання в школі мають бути більш прикладними, прагматичними, добиратися за принципом «знати, щоб навчитися робити». Потрібне насамперед виховання діяльного мислення, створення моделі еко номічної поведінки, підготовка до умов «дорослого» життя. Дуже актуальною для економічної освіти в Україні є розробка стандартів — програм, виходячи з мінімуму — оптимуму знань, які можуть допомогти людині в повсякденному житті, тобто не тільки даватимуть уявлення про економіку взагалі, а й дадуть можливість кожному учню відчути, чи зможе він п рисвятити себе бізнесу або стратегічному менеджменту, чи для нього достатньо стандартного рівня традиційних економічних знань. Дуже перспективним напрямом підвищення ефективності економічної освіти є також інтеграція економічних знань у програми всіх шкільних класів. Наприклад, у США в кількох штатах економіка викладається як частина загального курсу суспільних дисциплін (історії, географії, політики, со ціології, психології, антропології).

Незважаючи на те, що економіка прийшла до школи, досі не вщухають суперечки, що і як викладати. Багато хто впевнений, що загальний шкільний курс має бути досить спрощеним, оскільки він є обов’язковим для всіх школярів, зокрема й для тих, хто зазнає труднощів навіть зі зв ичайним читанням, письмом, запам’ятовуванням. Інша справа, коли економіка викладається для здібних учнів. Однак і тут багато хто наполягає на ознайомленні учнів тільки із загальними економічними поняттями, звертаючи основну увагу на практичні аспекти (сімейна економіка). Наприклад, старшокласники розігрують ситуацію одруження й розраховують витрати на весілля, медовий місяць, сімейни й бюджет молодого подружжя. Ознайомившись із розмірами заробітної плати для конкретних спеціальностей, вони порівнюють очікуваний дохід із витратами на продукти харчування, житло, у тому числі на оренду або купівлю будинку (квартири), із платежами по заставі та страхуванню, витратами на харчування й одяг, на транспорт (придбання автомобіля, страховка, експлуатація, податки), витратами на медичне обслу говування, розваги.

Проте нині поширення набуває й інший підхід — пов’язувати викладання економіки з найважливішими державними (навіть глобальними) проблемами. «Я будую навчання в такий спосіб, —

«економічна теорія не є набором вже готових рекомендацій... вона, скоріше, є методом, технікою мислення, допомагаючи тому, хто нею володіє, приймати правильне рішення». пише вчитель економіки Р. Сайтз, — щоб школярі замислилися про обмеженість виробничих ресурсів (землі, праці, капіталу) та їх ефективне використання для задоволення потреб населення».

Якщо аналізувати психологічні та вікові особливості сприйняття економічної інформації студентами різних курсів, то можна скористатися матеріалом, що представлений нижче.

Методика викладання економічних дисциплін у вищому навчальному закладі ІІ етап: переростання початкового пізнавального інтересу в професійний інтерес до конкретного виду діяльності. Формування професійної свідомості. ІІІ етап: практичне залучення студентів до професійної діяльності. Активно формуються професійні уміння; моделюються певні реальні умо ви практичної діяльності, що вимагає вияву самостійності, ініціативності, творчого підходу тощо.

Професійна підготовка студентів поетапно наповнюється різним змістом. І етап: м оральний компонент у навчальній діяльності студентів, а головним у професійній мотивації є інтерес.

Важливо на першому етапі в процесі економічного навчання розвивати такі базові когнітивні навички, як уміння розуміти себе самого, вміння жити в колективі, навчитися вчитися і діяти, планувати власний час тощо.

Методичні прийоми заохочення студентів старших курсів до інтеграції міжпредм етних знань включають визначення економічної, соціальної або екологічної важливості проблеми, створення інтегративних навчальних ситуацій з блоку міжпредметних знань і умінь, а також упровадження в практику викладання методики динамічного викладання. !

Говорячи про підготовку до викладацької діяльності у вищому закладі освіти, слід відзначити, що коли викладачі школи отримують певну психолого-педагогічну підготовку, то викладача вищого навчального закладу в цій галузі не вчив ніхто. Це є парадоксальним, але фактом, який багато що пояснює. Про особливості методики викладання економіки у вищому навчальному закладі ми вже чимало говорили раніше. Нагадаємо, що кожний педагог проходить кілька ступенів пізнання:

1) вив чає предмет, розуміє його та починає викладати; !

2) розв’язує завдання, яке може проілюструвати курс і навчити розв’язувати аналогічне завдання; починає формувати нові завдання;

3) вивчає всі відомі підручники зі своєї дисципліни, звертається до творів основоположників даної науки та вибирає з усіх джерел найкращі підходи та способи;

4) починає філософськи усвідомлювати предмет;

5) знову проходить всі ступені! Існує так званий «принцип основного кільця», який полягає в тому, що кожен науковий курс можна поділити на тр и групи: А, Б та В — головне, допоміжне й другорядне. Щоправда, виконати це буває не так просто. І щодо цього викладачам можуть стати в пригоді деякі міркування П. Хейне.

1. Системне розуміння ринкової економіки має певну особливість. Вступний курс економіки викладати не важко, але він є складним для сприйняття. Як пи ше П. Хейне, обсяг зусиль, необхідних для засвоєння початкових курсів, зовсім не відповідає зусиллям щодо їх викладання (справді, навчитися читати важче, ніж читати романи). Тому для викладання основ економіки особливо важливою є методика. П. Хейне пише, що основ економічної теорії легко навчати, тому що чимало з викладачів ба чать у цьому тільки привід поділитися зі слухачами розрізненими знаннями та навичками, набутими під час власних занять економікою.

Таких відомостей так багато, що викладачам початкових курсів не треба сушити голову над тим, чим заповнити черговий навчальний день. Адже завжди можна вдатися до описування якихось нескінченних подробиць або витратити час на роз’яснення того, що залишилось нез’ясованим на минулому занятті. По суті справи, вступний курс з економічної теорії має бути набором економічних концепцій, які допоможуть студентам мислити чіткіше та послідовніше в широкому діапазоні суспільних проблем...

2. Уся хитрість (майстерність, мистецтво) викладача полягає в тому, щоб зуміти примусити людей усвідомити ці нечис ленні, але важливі концепції. Заради досягнення цієї мети необхідно піти на самообмеження. Щоб досягти більшого, необхідно виходити з меншого.

3. Опанування будь-якої концепції необхідно поєднувати з показом її практичних можливостей. Ще краще — розпочати з останнього, а потім уже переходити до наукової бази. На користь такого поря дку педагогічна наука та практика накопичили стільки прикладів, що важко навіть зрозуміти, яким чином з ними можна конкурувати.

ПОЯСНИТИ ЕКОНОМІЧНУ СИТУАЦІЮ МОЖНА В ТАКІЙ ПОСЛІДОВ

НОСТІ: І крок ІІ крок ІІІ крок

4. Майже все, що справді є важливим, чого може навчити економічна теорія, — це елементарні концепції взаємозв’язків, до яких кожна людина змогла б дійти й самостійно, якби тільки захотіла як слід поміркувати над цим. Викладання основ економічної теорії, поряд зі знанням формальної техніки аналізу, потребує також уяви, проникливості, знання поточних подій та відч уття перспективи. До того ж, додає П. Хейне, викладачі мають і самі вірити в те, що знання економічної теорії буде корисним не тільки для успішного складання іспитів, а й для чогось більшого.

4. Майже все, що справді є важливим, чого може навчити економічна теорія, — це елементарні концепції взаємозв’язків, до яких кожна людина змогла б дійти й самостійно, якби тільки захотіла як слід поміркувати над цим. Викладання основ економічної теорії, поряд зі знанням формальної техніки аналізу, потребує також уяви, проникливості, знання поточних подій та відч уття перспективи. До того ж, додає П. Хейне, викладачі мають і самі вірити в те, що знання економічної теорії буде корисним не тільки для успішного складання іспитів, а й для чогось більшого.

5. Характер вступного курсу визначається не тільки тим матеріалом, що до нього включений, а й тим, що залишився поза ни м. Теорії, яка не надається до негайного практичного використання, не слід взагалі торкатися в початковому курсі. Інакше наші початківці просто потонуть, а між тим ми повинні не тільки навчити їх плавати, а й сповнити впевненістю, що, тренуючись, вони плаватимуть ще краще.

Основна відмінність навчанн я у вищому навчальному закладі від шкільного полягає в тому, що чим старша людина, тим більшою має бути в її освіті частка самопідготовки та самоосвіти, тим більше в її освіті має бути ступенів свободи (за кордоном студенти самі «вибирають» собі курси, що також створює ефект «самоосвіти»).

Метою навчання у вищому навчальному закладі можна вважати появу професійного світогляду. Тільки створивши своєрідну «критичну масу» такого світогляду, фахівець може перевести її в професійні комунікативні зв’язки, практичні дії та проекти. Центром навчального процесу є модель професійної діяльності, що визначає послідовність і зміст вивчення окремих дисциплін, рівень професійних зн ань та вмінь (культури), які треба опанувати майбутньому фахівцю. Стала нагальною необхідність переусвідомити під кутом зору практичних проблем економічного та соціального розвитку не окремі сторони, а весь процес економічної підготовки. Завдання підвищення якості підготовки потребують конкретизації кваліфікаційної моделі, формування навчальних планів і форм навчальної роботи, і головне, ко нцепції розробки методів активного навчання, виходячи зі специфіки економічних спеціальностей. !

Поняття активізації навчання як забезпечення посиленої діяльності тих, хто навчає та навчається (і це головне), передбачає розширення застосування методів і форм активного навчання, що засновані на розвитку пізнавальної активності студентів, їх творчих здібностей та досвіду соціального спілкування, зближенні процесу навчання з вирішенням практичних господарських завдань і прищеплюванні навичок науководослідницького підходу до їх вирішення. Це — логічне синтезування навчального матеріалу в формі конспектів-схем, проблемне викладення на лекціях, розбір виробничих ситуацій, навчальні ігри, творчі студентські групи тощо.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Досвід використання методу інтелект-карт у практиці економічного навчання
12.2.У чому суть методу інтелект-карт?
12.3.Основні напрями використання інтелект-карт у викладанні економічних дисциплін
12.4.Використання інтелект-карт в організації самостійної роботи студентів та методика роботи з ними на практичних і семінарських заняттях
12.5.Досвід проведення педагогічного експерименту «Використання інтелект-карт в економічному навчанні»
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki