Мета проведення тренінгового заняття: обґрунтувати доцільність залучення кредиту комерційного банку та ефективність його використання суб’єктами малого підприємництва.
Передумова проведення тренінгового заняття: засвоєння студентами теоретичних знань щодо кредитування суб’єктів малого підприємництва, набуття практичних навичок, здобутих в аудиторії під час проведення практичних занять.
Постановка проблеми кредитування суб’єктів малого підприємництва: викладач повідомляє студентам про наявність реальних проблем у процесі кредитування малого бізнесу комерційними банками, можливі варіанти їх вирішення.
Умовою тренінгового заняття «Кредитування суб’єктів малого підприємництва» є проблемна ситуація щодо кредитування оборотних активів або основних засобів. На інші цілі кредит для суб’єктів малого підприємництва не передбачається. Визначивши конкретну потребу в залученні позичкових коштів, розподіляються ролі та функції учасників тренінгового заняття, як з боку самого малого підприємства, так і працівників відповідного комерційного банку (табл. 7.1).
Таблиця 7.1 РОЗПОДІЛ РОЛЕЙ І ФУНКЦІЙ УЧАСНИКІВ ТРЕНІНГУ
|
Ролі
|
Функції учасників
|
|
1. Позичальник (керівник, бухгалтер, економіст, фінансист)
|
1. Подання заяви до комерційного банку щодо необхідності надання кредиту, складання технікоекономічного обґрунтування забезпечення повернення кредиту. 2. Подання копій установчих документів (статут, установчий договір, свідоцтво про реєстрацію підприємства та ін.). 3. Вибір найліпших умов кредитування (банк, вид кредиту, сума кредиту тощо)
|
|
2. Кредитний експерт
|
1. Ведення переговорів про можливе надання кредиту потенційному позичальнику.
2. Оцінювання фінансового стану потенційного позичальника.
3. Оцінювання предмета застави. 4. Формування кредитної справи.
5. Огляд й оцінювання запропонованого забезпечення.
6. Підготовка документів для малого кредитного комітету
|
|
3. Кредитний комітет (малий кредитний комітет)
|
1. Приймає рішення про надання кредиту позичальнику.
2. Оформляє кредит і збирає всі документи для видачі кредиту позичальнику
|
Роль працівників комерційного банку виконують дві групи студентів (кредитного експорта та кредитного комітету). Оскільки в малого підприємства обмежена кількість працюючих (зазвичай одна особа виконує обов’язки бухгалтера, економіста, фінансиста), то роль працівників суб’єктів малого підприємництва виконує одна група студентів.
Позичальник звертається до комерційного банку з кредитною заявою на ім’я керівника банку, в якій вказує суму кредиту, його мету, терміни користування та форми забезпечення (додаток 6), заповнює довідку про свій фінансовий стан. До кредитної заяви додаються: квартальні звіти (баланс Ф1М—додаток 7, фінансові результати Ф2М—додаток 8) за поточний рік; копії документів засновника про реєстрацію (перереєстрацію), а також підтвердження повноважень керівників; копії паспортів керівників, які мають право підпису документів; копії договорів про оренду приміщень і транспорту; про спільну діяльність; виписку про рух грошових коштів на поточному рахунку за останні три місяці; копії ліцензії на право виконувати певні види діяльності, патентів і дозволів; список дебіторів і кредиторів заявника на мить подання заяви; документи, які підтверджують право власності на можливий предмет застави; будьякі інші документи, які можуть сприяти прийняттю рішення про надання кредиту (рахункифактури, контракти, митні декларації тощо).
Приватні підприємці, які працюють без створення юридичної особи, у банк подають: копію паспорта, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про надання ідентифікаційного номера, копію ліцензії на право виконувати певні види діяльності, патентів і дозволів, накладні, господарські договори або інші документи, що підтверджують діяльність підприємця, документи, що засвідчують право власності на можливий предмет застави, будьякі документи, які можуть сприяти прийняттю рішення про надання кредиту (рахункифактури, контракти, митні декларації тощо), декларацію про доходи за останній рік.
Юридичні особи — суб’єкти малого підприємництва надають банку наступний пакет документів: лист, складений у довільній формі, з проханням про надання кредиту з обов’язковим зазначенням необхідної суми кредиту, мети використання, терміну користування кредитом і форми його забезпечення. Лист підписує керівник (власник) малого підприємства чи особа, яке має на це право; протокол загальних зборів учасників з рішенням про отримання кредиту й передавання майна в заставу з його найменуванням, вартістю та місцем перебування. Надають також нотаріально завірена копія статуту малого підприємства; документ про державну реєстрацію суб’єкта малого підприємництва (нотаріально завірений), картка зі статистичного управління про присвоєння малому підприємству кодів, нотаріально завірена картка зі зразками підписів керівника й головного бухгалтера та печатки, картка клієнта банку, якщо позичальник не є клієнтом банку; технікоекономічне обґрунтування кредиту з розрахунком виручки від реалізації продукції та інформацію про передбачувані джерела повернення кредиту, зокрема обсяг реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), прибуток, рентабельність, грошові потоки (вхідні, вихідні), склад дебіторської та кредиторської заборгованості, копія контракту, під який надається кредит, форми забезпечення кредиту (порука, застава, гарантія).
Банки можуть пропонувати такі кредитні послуги: кредит, кредитна лінія, овердрафт, лізинг, автокредит, мікрокредит, факторинг.
Після подання суб’єктом малого підприємництва фінансової звітності кредитний відділ банку обчислює мінімально можливу суму покриття кредиту, узгоджуються інші питання кредитної справи та обговорюються остаточні умови з позичальником у двосторонньому порядку.
Порядок проведення кредитної справи передбачає певні дії (рис. 7.1).
У період підготовки до участі в тренінгу студент повинен ознайомитися з особливостями мікрокредитування комерційними банками. До них належать:
Мікрокредити на сьогодні надають переважно комерційні банки. Спеціалізованої небанківської мікрофінансової установи так і не створено. Метою діяльності комерційних банків є отримання прибутку.
Мікрокредити є забезпеченими, тобто для отримання мікрокредиту суб’єктом малого підприємництва, крім задовільного фінансового стану необхідно мати заставу. Для цього мале підприємство складає договір застави (додаток 8). За Програмою мікрокредитування використовується гнучкий підхід до забезпечення.
Окрім особливостей побудови відносин мікрокредитування в проекті Закону «Про мікрокредитування…» пропонується визначення категорії «мікрокредит».
Мікрокредит — це кредит, що надається спеціалізованою установою з мікрокредитування, розмір якого не перевищує 20 000 доларів США (в особливих випадках — 30 000 доларів США), надається на термін не більше одного календарного року й не потребує обов’язкового забезпечення заставою.
Отже, це визначення можна вважати правильним, якщо під спеціалізованою установою з мікрокредитування розуміти комерційний банк, який має відділ мікрокредитування або відповідних кваліфікованих спеціалістів, а обов’язковість забезпечення мікрокредиту не ставити під сумнів.
Специфіка відносин мікрокредитування полягає в тому, що суб’єктами цих відносин можуть бути суб’єкти господарської діяльності — фізичні та юридичні особи.
До початку проведення тренінгу за темою «Кредитування суб’єктів малого підприємництва» студент повинен ознайомитися з вимогами, які ставляться перед позичальником перш ніж банк дасть згоду на отримання позичальником кредиту.
Слід зазначити, що на відміну від кредитування великих підприємств, до суб’єктів підприємницької діяльності фізичної або юридичної особи застосовуються мінімально необхідні вимоги, рекомендовані НБУ України, щодо оцінювання фінансового стану підприємства згідно з Положенням НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків».
У зв’язку із зазначеним оцінювання фінансового стану суб’єкта малого підприємництва ґрунтується передусім на аналізі фінансових показників позичальника.
Основними фінансовими показниками у процесі оцінювання фінансового стану позичальника є:
— сукупний чистий доход (щомісячні очікувані сукупні доходи);
— грошові кошти на поточному рахунку в банку;
— коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність позичальника та його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитною угодою (зокрема, співвідношення сукупних доходів і витрат);
— забезпечення кредиту: застава рухомого й нерухомого майна, наявність його страхування, передання права власності на об’єкт кредитування (житло, автотранспорт, тощо) і його ліквідність.
У додатку 1 міститься зразок фінансової звітності позичальника — малого підприємства «Імпульс» (фінансовий звіт (баланс ф.№1м і звіт про фінансові результати — ф.№ 2м).
Показники, які обчислюють у процесі аналізу малого підприємства «Імпульс», наведено в табл. 7.2.
Студент має вміти обчислювати зазначені коефіцієнти в процесі проведення тренінгу до початку заняття з джерел теоретичного курсу з дисципліни «Фінансовий менеджмент у малому бізнесі».
Визначення вартості предмета застави здійснює кредитний експерт з мікрокредитування із застосуванням дисконту, що залежить від ліквідності предмета застави в розмірах, наведених нижче (табл. 7.3).
Таблиця 7.3
ЗАСТАВНА ВАРТІСТЬ ПРЕДМЕТА ЗАСТАВИ
|
Вид забезпечення
|
Метод оцінювання
|
Розмір дисконту (у % від ринкової вартості визначеної банком)
|
| Нерухоме майно (іпотека): житлові квартири, магазини, офісні приміщення) |
Аналогія продажу
|
Від 20 % до 50 % |
|
Автотранспорт, зокрема: легкові автомобілі вітчизняного виробництва
|
Аналогія продажу
|
Від 30 % до 40 %
|
Приклад ситуації, що є підставою для проведення короткострокового тренінгу з теми «Забезпечення малого підприємства обладнанням на лізингових і кредитних умовах».
Проаналізувавши необхідність залучення обладнання у виробничий процес, керівник (власник) малого підприємства звернувся до лізингової компанії й до банківської установи щодо умов кредитування, які наведено в табл. 7.4.
На основі наведеної інформації суб’єктом малого підприємства здійснюється розрахунок грошових виплат за лізинговою угодою та визначається найоптимальніший для малого підприємства шлях придбання обладнання.
Відповідно до сучасної концепції зміни вартості грошових активів у часі оцінювання витрат для лізингу обладнання та його купівлі за допомогою кредиту здійснюється шляхом зведення грошового потоку коштів за вказаними варіантами до теперішнього часу.
Зведення потоків грошових витрат для варіанта фінансового лізингу здійснюється за формулою:
де Сл — теперішня вартість грошових платежів для лізингу;
Лj — загальна сума лізингових платежів у jтому році;
z — дисконтна ставка;
Kв — вартість викупу об’єкта лізингу;
n — тривалість договору лізингу в роках.
Для варіанту купівлі обладнання з використанням кредиту застосовується наступна формула зведення потоків грошових виплат:
де Ск — теперішня вартість грошових платежів для купівлі обладнання за допомогою кредиту;
Боj — сума погашення основної суми боргу в jтому році; ПК — виплата відсотків за кредит у jтому році.
Під час оцінювання грошових потоків у часі виникає необхідність визначення рівня дисконтної ставки, яка в зазначеному прикладі береться на рівні вартості капіталу суб’єкта малого підприємництва.
Слід зазначити, що в разі, коли на платежі за альтернативними варіантами фінансового лізингу й купівлі обладнання за допомогою кредиту впливає оподаткування прибутку, його треба враховувати за допомогою відповідного коригування, щоб забезпечити порівнюваність. У цих випадках платежі за рахунок витрат чи прибутку до оподаткування коригуються на податкову знижку.
Якщо суб’єкт малого підприємництва має вибір (придбати обладнання за допомогою кредиту банку або взяти його в лізинг), то студенту необхідно порівняти витрати за кожним видом кредитування. Водночас слід мати на увазі, що платежі однакові за розмірами, але різні за часом, тому потрібно привести до одного моменту часу, тобто здійснити дисконтування й отримати чисту приведену теперішню вартість.
Під час здійснення лізингових операцій доволі складним питанням є визначення суми лізингових платежів. До лізингового платежу входять такі складові: амортизація відповідної частини вартості об’єкта лізингу згідно з нормою, передбаченою в договорі лізингу; плата за ресурси, які залучені лізингодавцем для здійснення угоди; лізингова маржа, що включає доход лізингодавця за надані ним послуги; премія за ризики, яких зазначає лізингодавець.
Розрахунок лізингових платежів доцільно здійснювати в такій послідовності:
1) розраховується розмір лізингових платежів за роками, що охоплюються договором лізингу;
2) визначається загальна сума лізингових платежів за весь термін договору лізингу;
3) розраховується розмір лізингових платежів як внесків відповідно до обраної сторонами періодичності.
Плата за використання кредитних ресурсів і комісійна винагорода можуть встановлюватися за угодою сторін у відсотках до залишкової вартості майна — предмета договору, середньорічної суми непогашеного кредиту або середньорічної залишкової вартості майна.
Студент має знати, що кредитні установи найчастіше відмовляють суб’єктам малого підприємництва у наданні кредитів через відсутність достатніх гарантій. Крім того, відсоткові ставки для малих підприємств є доволі високими, кредити надаються на надто короткий термін, який не дає можливості малому підприємству відновити обладнання на новій технічній основі. Ускладнює реалізацію інвестиційних проектів також відсутність відстрочки зі сплату відсотків та основної суми кредиту.
У зв’язку із зазначеним, для суб’єктів малого підприємництва більш прийнятним для прискорення темпів відновлення техніки й технології є застосування фінансового лізингу, оскільки він дає змогу заощаджувати значну суму грошових коштів, яку можна використати у фінансовогосподарській діяльності. Сценарій тренінгу може ускладнюватися необхідністю складання учасниками розпису платежів за банківськими кредитами лише з використанням первинної інформації про умови кредитної пропозиції банку.
Отже, тренінг «Кредитування суб’єктів малого підприємництва» передбачає можливість розширення або звуження сценарної бази й обрання найдоцільніших умов залежно від характеру й потреб студентської аудиторії. Викладач може спрощувати або ускладнювати цілі та умови гри залежно від рівня підготовки учасників.
