Виробничі запаси у переробних підприємствах, як і в аграрних, займають найбільшу питому вагу в структурі оборотного капіталу. Їх мінімізація є н еобхідною умовою зменшення логістичних витрат.
Така мінімізація досягається визначенням обґрунтованого нормативу оборотного капіталу у виробничих запасах методом прямого розрахунку. Він є більш
1
Див.: Касл Э. Эффективное фермерское хозяйство / Касл Э., Беккер М., Нельсон А.. — М. : ВО Агропромиздат, 1991. — С. 285. вир цінностей визначають заг атеріальними ресурсами, за якої забезпечуєть готової продукції та нал ртний, підготовчий, технологіч . Відлік дн хронометражних спо атися певну кількість днів (пш ля за безпечення без точним порівняно з іншими методами розрахунку нормативів оборотного капіталу — аналітико-статистичного (аналізуються наявні запаси з точки зору їх достатності з наступним коригуванням величини запасів у бік збільшення або зменшення), і коефіцієнтного, коли чинні на початок розрахункового періоду нормативи уточнюються відповідно до змін у цьому періоді обсягів виробництва продукції, що безп обничих запасів.
Норматив оборотного капіталу у виробничих запасах визначається як добуток норми запасу в днях на середньодобове виробниче споживання певного виду матеріальних цінностей і на його вартість (ціну). Підсумовуванням нормативів за всіма видами нормованих товарно-матеріальних альний норматив виробничих запасів на підприємстві.
Обґрунтованість таких нормативів істотно залежить від правильності визначення норми запасу за окремими м ся безперервність виробництва.
Норми запасу — це потреба в запасах певного виду товарно-матеріальних цінностей, виражена в днях. На її величину впливає низка факторів: умови заготівлі, транспортування і зберігання товарно-матеріальних цінностей, віддаленість від постачальників і періодичність їх доставки, тривалість періоду виробництва, система і форми розрахунків, умови збуту агодженість виробничих зв’язків із постачальниками.
Для визначення норми запасу для сировини, основних і допоміжних матеріалах, інших товарно-матеріальних цінностей потрібно знати складники запасу та умови їх формування, зокрема, виділяють транспо ний, поточний і страховий (резервний) запаси.
Транспортний запас визначається у днях, тривалістю перебування товарноматеріальних цінностей у дорозі до прибуття вантажу на підприємство ів починається з моменту виставленого постачальником рахунку.
Підготовчий запас визначається часом, необхідним для приймання, розвантаження, сортування і складування матеріальних цінностей. Ураховується також час для проведення їх лабораторного аналізу (за необхідності). Загальна кількість днів підготовчого запасу визначається за допомогою стережень або фактичних затрат часу в минулому періоді.
Технологічний запас необхідний лише для тих видів сировини і матеріалів, які вимагають попередньої підготовки до їх виробничого використання (обробки, надання певних властивостей, витримки в часі тощо). Так, на хлібозаводах поставлене на підприємство борошно повинне відлеж еничне борошно — п’ять днів, житнє — три дні).
Поточний запас є найбільшим за розміром, основна функція його — забезпечувати повсякденні потреби підприємства в сировині чи в інших товарноматеріальних цінностях. Такий запа с повинен бути достатнім д перервності виробництва між двома черговими поставками. овитиме 14 дн. і в разі недопоставок сировини, інших товарнома методикою стр цього запасу (коефіцієнт). Так, у нашо ограду — для п ервинного виноробства тощо. Відповідно можуть ств ньодобового споживан загальну норму запасу окремих товарнома ировини становлять 15 т, а ціна 1 т — 2500 грн, тоді но
У даному випадку йдеться про фізичний розмір поточного запасу. Величина цього запасу в часовому вимірі (норма запасу) визначається кількістю днів двома суміжними поставкам. Якщо, наприклад, поставки здійснюються один раз на два тижні, то величина поточного запасу в часі стан
Отже, поточний запас у фізичному вимірі має бути таким, щоб забезпечити безперервність виробництва протягом зазначеної кількості днів.
Страховий (резервний) запас — створюється з метою недопущення перебоїв у виробничому процес теріальних цінностей з вини постачальників або з інших причин, наприклад, форс-мажорних обставин.
Величина цього запасу встановлюється у відсотках до поточного запасу, як правило, у межах 25
— 30 % за умов сталих поставок. За типовою аховий запас розраховується у розмірі 25 % від максимального відхилення рівня поставок поточного запасу від середньої величини поставок.
Норму страхового запасу в днях можна визначити як добуток норми поточного запасу (днів) на відсоткову величину му прикладі нор ма поточного запасу становила 14 дн., отже, норма страхового запасу дорівнюватиме приблизно 4 дн.
Окремі переробні підприємства створюють сезонний запас сировини, що зумовлюється сезонним характером її заготівлі і переробки: цукрових буряків, овочів, картоплі (для спиртових заводів і підприємств з виробництва крохмалю), вин орюватися сезонні запаси тари, па лива та інших товарно-матеріальних цінностей.
Величина сезонного запасу визначається обсягом серед ня сировини і технологічно обґрунтованим терміном її переробки (наприклад, для цукрових заводів такий термін становить 90 діб).
Знаючи норми запасу в днях за усіма розглянутими видами запасів (крім сезонного), є можливість визначити теріал ьних цінностей — сировини, основних і допоміжних матеріалів тощо шляхом підсумовування цих норм.
Якщо, скажімо, для сировини норма транспортного запасу становить два дні, технологічного — три, підготовчого — п’ять, поточного — 14, страхового — 4, середньодобові витрати с рма тив оборотного капіталу у виробничих запасах сировини становитиме 28 · нвцнв
то загальна норма запасу дорівнюватиме 2 + 3 + 5 + 14 + 4 = 28 дн. За умови, що то загальна норма запасу дорівнюватиме 2 + 3 + 5 + 14 + 4 = 28 дн. За умови, що . грн. 15 · 2500 = 1050 тис . грн. 15 · 2500 = 1050 тис
Норматив оборотного капіталу в незавершеному виробництві Н нв визначається з виразу
Т ~
НКQ???, ~ — середньодобовий випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю; Т — тривалість виробничого циклу, в днях; К — коефіцієнт наростанцнв ня витрат у незавершене виробництво.
Для визначення цього коефіцієнта всі витрати, що формують незавершене виробництво, розподіляють на дві групи: одноразові і поступово наростаючі. новні матеріали. До наростаючих витрат відносять витрати на заробітну плату, технічне обслуговуваннябладнання.
Одноразові витрати є найбільшими і виникають на початку виробничого циклу — це сировина і ос о клат значають за формулою свввнв
Коефіцієнт наростання витрат за багатономенурного виробництва виріали). Скажімо, вони становлять 2,9 тис. грн і про наростаюч носять принципового характеру.
В:)Р0,5(П???К, де П вв
— первісні витрати на початку виробничого циклу (одноразові витрати); Р в — решта витрат (наростаючі витрати); В с — виробнича собівартість одиниці виробу.
Дещо точніше коефіцієнт наростання витрат можна визначити, коли враховувати щоденні витрати протягом виробничого циклу з наступним обчисленням суми витрат із наростаючим підсумком.
Якщо, скажімо, собівартість якогось виробу становить 4 тис. грн, тривалість виробничого циклу — 5 дн., сума щоденних витрат (одноразових і поступово наростаючих) з наростаючим підсумком — 18,7 тис. грн, то середня собівар
тість незавершеного виробництва дорівнюватиме 18,7 : 5 = 3,75 тис. грн. Звідси коефіцієнт наростання витрат становитиме 3,75 : 4 = 0,93. тість незавершеного виробництва дорівнюватиме 18,7 : 5 = 3,75 тис. грн. Звідси коефіцієнт наростання витрат становитиме 3,75 : 4 = 0,93.
Для розрахунку коефіцієнта наростання витрат в умовах багатономенклатурного виробництва використовують інформацію про первісні витрати (на сировину і основні мате і витрати — 1,1 тис. грн (в сумі 4 тис. грн). Якщо ці дані підставити у
а К, то одержимо [(2,9 + 0,5 · наведену раніше формулу визначення показник нв ) : 4] = 0,86. 1,1) : 4] = 0,86. а К, то одержимо [(2,9 + 0,5 · 1,1наведену раніше формулу визначення показник нв ) : 4] = 0,86.
Як бачимо, є деякі розбіжності у величині коефіцієнта наростання витрат, проте вони не за собівар в неза становитиме
Припустимо, що добовий випуск продукціїтістю становить 16 тис. грн. У такому разі норматив оборотного капіталувершеному виробництві антаження для відправки споживачам тощо).
2,5493,0416Н нв ???? тис. грн, а за другого варіанта визначення К нв — 55 тис. грн.
На переробних підприємствах норматив оборотного капіталу у залишках готової продукції обчислюється за іншим підходом, ніж на аграрних підприємствах. Насамперед визначається норма запасу готової продукції на складі в днях виходячи з того, скільки часу (днів) необхідно, щоб підготувати продукцію до реалізації (пакування, комплектування партій, маркування, навденного ватив.
12.7. Мінімізація сукупних витрат на куповані ння норми запасу готової продукції на складі на с ипуску готової продукції і дає нам шуканий норм виробничі запаси вузькоспеціалізованих аграрних підприємств та переробних підприємств
Для підвищення ефективності використання оборотного капіталу, як нам уже відомо, важливого значення набуває формування оптимальної величини
Так, у вузькоспеціалізованих аграрних підприємствах тваринницького напряму птахо- і бройлерних фабриках, с винокомплексах. скотовідгодівельних комплексах, є потреба в постійному поповненні часто за рахунок зовнішніх джерел постачання виробничих запасів комбікормів для забезпечення безупинності виробництва.
— рою (напри н икає і для багатьох переробних підприємств (підприєм
Крім того, з розвитком агропромислової інтеграції чимало сільськогосподарських підприємств розвивають і такі види діяльності, як переробка сільськогосподарської продукції, виробництво безалкогольних напоїв, вина, тощо. У зв’язку з цим в аг рарних підприємствах постає проблема забезпечення власних потреб та клад, пляшками, скляними банками, ящиками тощо) і різними інгредієнтами. Як правило, підприємства не можуть самостійно забезпечити себе цими видами оборотних фондів, а тому розв’язують це питання через постачальників.
Необхідність в оптимальному формуванні покупних виробничих запасів, що періодично завозят ься, ви ств харчової промисловості). Насамперед йдеться про формування величини поточного запасу, який би забезпечував безперервність виробництва між двома суміжними поставками.
Розв’язання проблеми формування оптимального розміру виробничих запасів зводиться до того, щоб мінімізувати сукупні витрати, пов’язані із замовленням чергової партії якогось з назва них ресурсів та її зберіганням на складі (витрати на складування). иродні втрати при їх зберіганні, втрати від пошкодження запасів, якщо не встановлено винних осіб, відсотки від грошових позик або відсотки від втрати депозитного прибутку.
До їх складу відносять вартість зберігання запасів, пр хідного йому ресурсу, тим біл дбання даного ресурсу. виробничих запасів. Але особливої актуальності ця проблема набуває тоді, коли виробничі запаси є купованими і періодично завозяться та виробничо споживаються у великих обсягах.
Для визначення оптимального обсягу завезення ресурсу ці втрат и визначають як фіксовану величину або як відсоток (коефіцієнт) до вартості одиниці купованого ресурсу. Між величиною витрат на замовлення і складування та факторами, що на них впливають, існує такий взаємозв’язок: чим частіше підприємство робить замовлення на придбання необ ьші витрати на ці замовлення во но несе, але при цьому зменшуються витрати на зберігання одиниці ресурсу. Водночас підприємство заморожує менше коштів, які витрачаються на прихун во ати, що зі скороченням кількості замовлень знижуються витрати підприємства на їх здійснення (поштові і телефонні витрати, витрати на транспорт, відрядження тощо).
Якщо підприємство буде рідко робити замовлення, то для забезпечення безупинності виробництва воно пови ку на одне замовлення.
Зрозуміло, що кошти, витрачені на придбання більших партій ресурсу, заморожуються на триваліший час, через що підприємства нестимуть додаткові втрати, їх величина може бути різною залежно від того, на що саме підприємстмогло б ці кошти використати.
За стабільної економіки найбільш імовірно, що ця втрата буде не меншою, ніж відсоткова ставка за зберігання готівки в банку. Але треба пам’ят
На рис. 12.1 показано залежність сукупних витрат від зміни співвідношення між витратами на замовлення і витратами на зберігання, а також точка, в якій сукупні витрати є мінімальними, а обсяг замовлення — оптимальний.
Л них витрат на замовлення
Д C
А
В
М
Н
Ви трати , гр н
К
0
Е
Обсяг замовлення
Рис. 12.1. Формування мінімальних сукуп
ОА — лінія витрат на зберігання ресурсу; ВД — лінія витрат на замовлення ресурсу;
СЛ — лінія сукупних витрат; М — точка, що позначає величину мінімальних сукупних витрат; Н — точка, що позначає мінімальний рівень витрат на зберігання і на зааа одне мовлення; Е — точка, що позначє кількість одиниць ресурсу в розрахунку н замовлення, за яким витрати будуть мінімальними и замовлення і річних витрат на зберігання ресурсу на складі є найменшими.
Для того щоб мінімізувати сукупні витрат, потрібно визначити обсяг одного замовлення (одиниць ресурсу, що купується), за якого сума річних витрат на і зберігання покупних предметів праці:
Річні витрати на замовлення Р вз можна визначити за формулою П
Р?? і ,
К о вз де П і — річний попит в і-му ресурсі, од.; К о — одиниць ресурсу в од- кількість ному замовленні (обсяг замовлення); В — витрати на одне замовлення.
Річні витрати, пов’язані зі зберіганням купленого ресурсу Р зб , можна розрахувати з виразу
2 KCБ
Р o зб ?? ? i , де Б — норматив витрат на складування, що встановлюється як частка від ціни ресурсу, коефіцієнт; — вартість одиниці куеного ресурсу і-го вигляду, що зберігається на складі ьними, визначапл і
С .
Обсяг замо влення, за якого сукупні витрати будуть мінімал ється за формулою i CБ
ПВ2
К о ? ?? ?, ної величини виробничих запасів підприємств прийнятний для умов стабільного стану е запаси формуються за вимогами, які диктують інфляція і дефіцит. кономіки. В іншому разі ці
звідси сукупні мінімальні витрати становитимуть С в = Р вз + Р зб .
Слід зауважити, що викладений методичний підхід до визначення мінімальзвідси сукупні мінімальні витрати становитимуть С в = Р вз + Р зб .
Слід зауважити, що викладений методичний підхід до визначення мінімаль
Питання для самоконтролю
1. Сутність оборотного капіталу та його поділ на оборотний капітал сфери виробництва і сфери обігу.
2. Елементний склад оборотного капіталу та його особливості в аграрних і переробних підприємствах.
3. Методи вартісної оцінки виробничих запасів за їх виробничого споживання.
4. Поняття структури оборотного капіталу та її відмінності в аграрних і переробних підприємствах.
5. Особливості кругообігу оборотного капіталу в аграрних і переробних підприємствах.
6. Показники оцінювання ефективності використання оборотного капіталу.
7. Визначення нормативів оборотного капіталу для окремих нормованих його
8. Напрями поліпшення використання оборотного капіталу в аграрних підприємствах.
9. Методичні підходи до визначення нормативів для окремих елементів оборотного капіталу пер еробних підприємств.
10. Мінімізація витрат на куповані виробничі запаси з періодичним завезенням.
11. Способи підвищення ефективності використання оборотного капіталу в переробних підприємствах. складових в аграрних підприємствах.
