Класифікація витрат є важливим елементом у системі управління стратегією будь-якого підприємства. У економічній літературі питанню класифікації витрат присвячено багато робіт,автори яких розглядають безліч ознак, напрямів класифікаціївитрат для різних цілей управління. Зокрема, особливе місце унауковому набутку займає класифікація витрат за калькуляційними статтями, яка необхідна для вирішення одного з основнихзавдань управлінського обліку — контролю над нормуваннямприбутку.
Проаналізувавши роботи вітчизняних і закордонних економістів, ми дійшли висновку про відсутність класифікації витрат зурахуванням особливостей діяльності санаторно-курортних закладів, які спеціалізуються на бальнеолікуванні. Тому вважаємоза потрібне доповнити та розширити існуючі класифікаційні групи витрат на бальнеологічні послуги.
Слід зазначити, що основною метою класифікації витрат набальнеологічні послуги є створення чіткої та впорядкованої структури витрат санаторно-курортних закладів відповідно до вирішуваних завдань. Особливу роль займають ті витрати, які відносяться на собівартість бальнеологічної послуги — необхідно правильно її визначати, що дозволить встановлювати конкурентніціни на такі послуги, а, отже, дасть можливість отримувати запланований прибуток.
На нашу думку, найповніше визначення сутності класифікаціївитрат наводить П. Й. Атамас [1]. Доповнимо таке визначення зурахуванням особливостей діяльності санаторно-курортних закладів, що спеціалізуються на наданні бальнеологічних послуг:
Класифікація витрат на бальнеологічні послуги — це поділвитрат санаторно-курортних закладів на групи на основі загальних ознак об’єктів і зв’язків між ними з метою визначення складута характеру витрат. Іншими словами, класифікація витрат на бальнеологічні послуги надає управлінському персоналу можливістьприймати економічно обґрунтовані рішення на основі визначеннявиду витрат, і, як наслідок, прогнозування поведінки (функції)витрат у залежності від впливу різних чинників.
Дослідивши підходи до класифікації витрат, наведені у економічній літературі [2], ми дійшли висновку, що не всі з них доцільно застосовувати у санаторно-курортних закладах.
Саме тому вважаємо за необхідне виділити найвагоміші підходи до класифікації витрат, розширити їх з метою побудови обліку у санаторно-курортних закладах, здійснення контролю такалькулювання собівартості бальнеологічних послуг:
1. Перший підхід — калькулювання витрат, згідно якого основна увага приділяється обчислюванню собівартості бальнеологічної послуги, що надається. Особливістю у сфері наданні послуг збальнеолікування є те, що розподіл витрат між вартістю реалізованої послуги та вартістю так званого незавершеного виробництва відсутній. Це пов’язано з тим, що момент так званого виробництва та реалізації бальнеологічної послуги проходить одно-часно, тобто відсутній часовий проміжок між цими двома подіями. Такий підхід до класифікації витрат на бальнеологічні послуги дає можливість управлінському та обліковому персоналу санаторно-курортного закладу встановити потребу у ресурсах (оборотні, необоротні тощо). Використання класифікації витрат з метою калькулювання собівартості на практиці дозволяє задовольнити як зовнішні, так і внутрішні потреби у складанні звітів дляуправлінського персоналу, які слугують інформаційною базоюдля проведення аналізу структури собівартості, пошуку резервівїї зниження, контролю за цільовим використанням ресурсів санаторно-курортного закладу тощо.
2. Другий підхід — це задоволення вимог, пов’язаних з прийняттям управлінських рішень. Даний підхід передбачає вивченнявитрат на бальнеологічні послуги з метою формування інформаційного забезпечення керівників різних рівнів управління санаторно-курортним закладом. Згідно такого підходу всі витрати набальнеологічні послуги можна розділити на групи: релевантні тане релевантні; дійсні та можливі; маржинальні та середні; постійні та змінні; обов’язкові та дискреційні. Застосування другогопідходу дозволить розробляти альтернативні управлінські рішення щодо оптимізації витрат на бальнеологічні послуги на основімоделей їх поведінки при впливі окремих факторів, аналізу досвіду минулих періодів тощо.
3. Третій підхід — це облік відповідальності, за якого основнаувага надається як фінансовій, так і нефінансовій інформації, щопов’язана з формуванням витрат на бальнеологічні послуги закожним центром відповідальності з метою контролю виконанняпланів, визначення причин відхилень від запланованих результатів, встановлення відповідальних осіб.
Ефективність застосування окремого підходу до класифікаціївитрат у санаторно-курортних закладах оцінити складно. З метоюоцінки досягнення планових показників, їх оптимізації та прийняття зважених управлінських рішень щодо раціоналізації діяльності санаторно-курортних закладів необхідно застосовувати системний підхід до класифікації витрат на бальнеологічні послуги.
Література
1. Атамас П. Й. Управлінський облік: Навчальний посібник. — Д. ;К. : Центр навчальної літератури, 2006. — 440 с.
2. Добровський В. М., Глиницька Л. В., Коршикова Р. С. Управлінський облік: Навчальний посібник / За ред. В. М. Добровського. — Вид.2-ге, без змін. — К. : КНЕУ, 2008. — 278 с.УДК 657Коваленко Т. Л.,к.е.н., старший викладач кафедри «Обліку і економічного аналізу»,Первомайський політехнічний інститут НУКім. адмірала Макарова
