Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 18.2. Методи визначення якості продукції та вплив її рівня на результати виробництва


< Попередня  Змiст  Наступна >

18.2. Методи визначення якості продукції та вплив її рівня на результати виробництва


У конкурентній боротьбі лише ті підприємства зберігають і поліпшують своє становище на ринку, які послідовно ведуть роботу з підтримання і вдосконалення якості продукції за важливими для споживачів показників. Таке вдосконалення позитивно вплине на попит, отже, і на дохідність підприємств у коротко- і довгостроковому періодах.

Як уже зазначалося, важливо також, щоб якісні характеристики продукції мали кількісний вимір і могли бути піддані перевірці споживачем. Лише в такому разі виробник може оперативно контролювати формування якості продукції, а споживач — своєчасно пересвідчитись у відповідності фактичних її показників прийнятому стандарту.

З огляду на сказане важливо забезпечити своєчасність, оперативність і достовірність визначення показників якості продукції. Вирішенню цієї проблеми значною мірою сприяє застосування досконалих методів такого визначення, серед яких найпоширенішими нині є органолептичний, лабораторний (вимірювальний), соціологічний та економіко-статистичний методи.

Органолептичний метод визначення показників якості продукції ґрунтується на використанні й оцінці інформації, яку отримує людина завдяки своїм органам чуття (зору, запаху, смаку, дотик у). За допомогою такого методу оці-увага зосереджується на розмірі товару (наприклад, продукції плодово-ягідних, баштанних культур тощо), кольорі, запаху, твердості (м’якості) при дотику, на смак.

Водночас органолептичний метод широко використовується і для оцінки сільськогосподарської сировини. Зокрема, цим методом визначають, наприклад, наявність квітучих, підв’ялених, підморожених, ме ханічно пошкоджених коренів цукрових буряків, їх тургорність, а в насінні соняшнику — смак, запах, колір. Точність оцінки якості продукції за цим методом залежить від досвіду, практичних навичок і кваліфікації експертів.

Зрозуміло, що результати такої оцінки містять елементи суб’єктивізму, оскільки згадані характеристики якості не піддаються точному виміру. Обґрунтованість вис новків експертів підвищується завдяки можливості використання ними деяких технічних засобів (мікроскоп, лупа), що посилюють інформативність експертів через їх органи чуттів.

Лабораторний (вимірювальний) метод є найбільш точним і об’єктивним, оскільки показники якості вимірюються технічними вимірювальними засобами, що постійно вдосконалюються. За його допомогою досліджують фізичні, хімічні, механічні і технологічні властивості проду кції, наприклад, відсоток жиру, білка, цукру в продукції, вміст у ній сухих речовин, нітратів і нітритів, залишків пестицидів, вологість, кислотність, бактеріальна забрудненість тощо. Проте слід пам’ятати, що більш точна оцінка якості продукції може бути досягнута за тісного поєднання цього методу з органолептичним.

У сучасних умовах органолептичний і лабораторний методи шир око доповнюються соціологічним методом. Суть його полягає в тому, що якість продукції визначається споживачами шляхом їх усного опитування або спеціальним анкетуванням, організацією різних виставок, конференцій, аукціонів тощо. Одержана інформація узагальнюється, оцінюється з метою внесення необхідних змін у технологічний процес у напрямі поліпшення тих показників якості, за якими були висло влені претензії або побажання споживачів.

Економіко-статистичний метод ґрунтується на визначенні та аналізі відхилень окремих показників якості продукції від встановлених стандартів (базисних кондицій). Розрахований рівень якості використовується керівниками підприємства для пошуку резервів його підвищення, оцінки діяльності внутрішньогосподарських підрозділів, матеріального стимулювання працівників, встановлення санкцій або стимулів для підприємства за з ниження або підвищення якісних показників продукції.

Відповідно до вимог цього методу обчислюють такі економіко-статистичні показники.

1. Коефіцієнт заліковості є часткою від ділення залікової маси продукції на її фізичну масу. Залікова маса продукції визначається приведенням фактично одержаних кондицій продукції до стандартних (базисних). Наприклад, залікова маса зерна настільки буде меншою від фізичної маси, наскільки відсотків його фактична вологість і засміченість відхиляється від кондиційних. Проте це наближений метод її визначення. Для більш точного обчислення залікової маси зерна, а отже, й коефіцієнта заліковості, використовують формулу Дюваля:

ВВ

ЗнЗф ? ? ? ? , де Вв — відсоток, на який зменшується фізична вага зерна за рахунок зниження вологості; В

100

Вв

В100

Зн

Зф — фактична вологість зерна, що надійшло на елеватор або інший приймальний пункт: В

Зн — нормативна вологість зерна, до якої воно має бути доведено згідно з базовими кондиціями.

За умови, що зерно має вищий відсоток сміттєвих домішок порівняно з базовими кондиціями, розраховується відсоток, на який має бути зменшена фізична маса зерна Вс за цим показником якості: ????

100,98:СДнСДфВс??? де СДф — фактичний відсоток засміченості зерна, яке надходить на елеватор (інший приймальний пункт); СДн — відсоток засміченості, до якого доведене зерно згідно з базовими кондиціями; 98 — відсотковий вміст сміття у відходах.

Якщо, наприклад, на елеватор поставлено 150 т зерна фактичною вологістю 16 % і фактичною засміченістю 3 % за нормативного значення цих показників 14,5 і 2 %, то Вв становитиме 1,75 %, а Вс —

1,02 %. Далі зменшують фізичну Скоригована маса зерна на вологість тепер зменшується на понаднормативні

вагу зерна на показник Вв (150 т ? 1,75) : 100 = 2,63 т, звідси 150 – 2,63 = 147,4 т. вагу зерна на показник Вв (150 т ? 1,75) : 100 = 2,63 т, звідси 150 – 2,63 = 147,4 т. сміттєві домішки, а саме: (147,4 · 1,02) : 100 = 1,5 т; 147,4 – 1,5 = 145,9 т. Отже, залікова маса зерна становитиме 145,9 т, а коефіцієнт заліковості 145,9 : 150 = 0,973. сміттєві домішки, а саме: (147,4 · 1,02) : 100 = 1,5 т; 147,4 – 1,5 = 145,9 т. Отже, залікова маса зерна становитиме 145,9 т, а коефіцієнт заліковості 145,9 : 150 = 0,973.

Якщо вести розрахунок залікової маси зерна за наближеною методикою, то відхилення в заліковій масі за цими методичними підходами її визначення ставеликих партій реалізації зерна така уточнююча методика забезпечує елеваторам відчутні додаткові надходження грошових коштів.

одержимо: 16 – 14,5 + 3 – 2 = 2,5 %. Це понаднормативна вологість разом із засміченістю зерна. Зменшуємо вагу зерна на цей відсоток 1

50 · 0,025 = 3,75 т.

Отже, залікова маса зерна дорівнюватиме 150 – 3,75 = 146,25 т. Як бачимо, одержимо: 16 – 14,5 + 3 – 2 = 2,5 %. Це понаднормативна вологість разом із засміченістю зерна. Зменшуємо вагу зерна на цей відсоток 1

50 · 0,025 = 3,75 т.

Отже, залікова маса зерна дорівнюватиме 150 – 3,75 = 146,25 т. Як бачимо, новить 145,9 – 146,25= – 0,35 т. Воно не істотне (0,2 % від усього зерна), але за новить 145,9 – 146,25= – 0,35 т. Воно не істотне (0,2 % від усього зерна), але за

Залікова маса цукрових бу ряків зменшується відносно його фізичної маси на величину (у відсотках) фізичної засміченості землею, гичкою тощо.

Станом на 2012 р. окремі молокозаводи продовжували приймати від сільськогосподарських товаровиробників молоко незбиране, не за чинним стандартом, що передбачає врахування вмісту в ньому жиру та білка з наступним визначенням ціни, а за старою методикою, яка передба чає обчислення залікової маси молока з урахуванням його жирності Зм за формулою

ЖфФм

Зм ? ?, (18.1) де Фм — фізична маса реалізованого молока, ц; Жф — фактична жирність молока, %; Жб — базисна жирність молока.

Жб Необхідно мати на увазі, що споживач продукції платить виробнику не за фізичну, а за залікову масу продукції. Тому грошовий дохід останнього буде тим більший за інших однакових умов, чим вищий коефіцієнт заліковості, і навпаки.

2. Коефіцієнт гатунковості К гат. в інтегральному вигляді характеризує рівень гатунковості продукції з урахуванням фактичного співвідношення фізичних обсягів реалізованої продукції відповідного ґатунку, приведених до обсягу продукції першого (найвищого) ґатунку, тобто i n i і i n i QKQK ?? ?? ? ? ? ? ? ? ??

1 роз

1 гат. :, (18.2) де Q i

— обсяг реалізації продукції i-го ґатунку; і з

— коефіцієнт розмірності і-го ґатунку (розраховується відношенням обсягу реалізації продукції і-го ґатунку до обсягу реалізації продукції найвищого ґатунку). K ро

Якщо, наприклад, підприємство реалізувало молокозаводу 23 тис. ц молока, у тому числі вищим ґатунком 10, першим — 8 і другим 5 тис. ц, коефіцієнти розмірності дорівнюватимуть відповідно 1; 0,8 і 0,5. Звідси коефіцієнт ґатунко

вості становитиме (10 · 1 + 8 · 0,8 + 5 · 0,5) : 23 = 0,82. вості становитиме (10 · 1 + 8 · 0,8 + 5 · 0,5) : 23 = 0,82.

Цей показник має інформативний характер для керівників підприємства. Його порівняння в динаміці дозволяє судити про тенденцію в зміні якості відповідного виду продукції, а її всебічна оцінка — вжити необхідних заходів, що забезпечують підвищення рівня цього показника до його максимального значення — одиниці.

3. Загальний коефіцієнт якості визначається як частка від ділення фактично одержаної грошової виручки від реалізації певного виду продукції на умовний грошовий дохід (методику визначення див. у параграфі 18.3).

Цей показник має конкретний економічний зміст і вказує на відносну величину втрат підприємства від реалізації продукції нижче вищого ґатунку. Якщо, наприклад, загальний коефіцієнт якості становить 0,96, це означатиме, що підприємство втратило 4 % грошової виручки порівняно з її фактично одержаною сумою. Різновидом даного коефіцієнта може бути коефіцієнт ґатунковості і-го виду продукції переробного підприємства, що визначається за формулою ??

332211

ЦЦЦ ????? QQQ

К , де — обсяг реалізації і-го виду продовольчих товарів відповідно вищого, першого і другого ґатунків;

Ц ??? ? QQQ

1321 гат

321 ,,QQQ

Ц,Ц,Ц

321 — ціна реалізації за одиницю продукції відповідно вищого, першого і другого ґатунків.

4. Інтегральний показник якості розраховується з виразу ,І язя

КК? (18.3) де К з

— коефіцієнт заліковості; К я — загальний коефіцієнт якості.

Крім розглянутих показників, по кожному виду продукції можуть бути визначені і такі показники якості, як ступінь оновлення асортименту (особливо важливий для низки переробних підприємств), частки сертифікованої та експо- ртованої продукції в загальному обсязі її продажу, питома вага продукції, реалізованої за зниженими цінами у зв’язку з частковою втратою нею важливих для споживачів якісних характеристик, питома вага бракованої продукції.

Якість продукції справляє істотний вплив на економіку підприємств, оскільки з підвищенням її рівня зростає за інших однакових умов ціна на то вар та обсяг продажу, і навпаки. Особливістю сільськогосподарської продукції є та обставина, що для багатьох її видів поліпшення якості рівноцінне збільшенню обсягу виробництва, оскільки дає можливість одержати більше цукру, олії, білка, крохмалю тощо.

Так, підвищення цукристості цукрового буряку на 1 % дозволяє за урожайності 450 ц додатково одержати з 1 га посіву 4,

5 ц цукру (без урахування К

Вц ), що рівнозначно підвищенню його урожайності майже на 19 ц за нормативної цукристості 16 % (4,5 ц : 0,16).

Аграрним підприємством економічно вигідно вирощувати цукровий буряк вищою біологічною цукристістю, оскільки ціна за 1 т коренів базисної цукристості (16 %) коригується на коефіцієнт перерахунку, величина якого залежить від їх фактичної цукристості.

Якщо, скажімо, цукристість становить 13 %, то коефіцієнт перерахунку ціни становить 0,750. Далі ві н зростає з підвищенням цукристості і за її рівня 15 % становить 0,917. За нормативної цукристості 16 % — він дорівнює 1; 17 % — 1,013,…, 19,9 % — 1,325.

Зрозуміло, що для сільськогосподарських товаровиробників економічно вигідно вирощувати цукровий буряк із підвищеною цукристістю, оскільки з тієї ж посівної площі й урожайності вони можуть отримати значно більший прибуток завдяки виробництву якіснішої продукції — коренів, що мають біо логічну цукристість вищу за базисну.

Переробка цукрового буряку вищої цукристості також економічно вигідна цукровим заводам. За інформацією О. М. Шпичака

1 , переробка коренеплодів цукристістю вище від базисних кондицій на 1 % забезпечує зниження собівартості виробленого цукру на 7 — 8 %.

Проте слід пам’ятати, що вихід цукру залежить не лише від цукристості коренів, а й від інших показників якості. Зокрема, цукрові буряки повинні мати тургор, не містити домішок підсохлих і загнилих коренів, кількість квітучих коренів за мас ою не повинна перевищувати 1 %, підв’ялених — 5 %, із значними механічними пошкодженнями — 12 %, зеленушних — 3 %. Встановлюються обмеження і за загальною забрудненістю.

Якщо частка нестандартних коренів, різних домішок перевищує зазначені норми, цукрові буряки приймаються як некондиційні. Переробка якісної цукрової сировини забезпечує за однакових інших умов і вищу якість цукру. Основними показниками якості цу кру, що формують його конкурентоспроможність, є такі: масова частка цукрози; розмір кристалу, мм; масова частка вологи, %; смак і запах, сипучість (відсутність грудочок); калорійність, ум. од.; масова частка редукуючих речовин, %; масова частка феродомішок, %.

1

Шпичак О. М. Організаційно-економічні проблеми якості сільськогосподарської продукції / О. М. Шпичак // Економіка АПК. — 2010.

— № 11.

— С. 51-59. не витримує конкуренції на світовому ринку цукру.

Найважливішим показником якості соняшнику є його олійність. Збільшення вмісту жиру в насінні на 1 % за урожайності соняшнику 20 ц/га збільшує вихід олії на 20 кг (без урахування коефіцієнта вилучення жиру). У свою чергу, якість олії залежить від такого показника якості насіння, як кислотне число, що характеризується кількістю міліграмів їдкого калію (КОН), необхідного для нейтралізації вільних жирних кислот, що містяться в цьому продукті.

Якщо вміст КОН перевищує 6 мг, така олія не придатна для вживання в їжу і може бути використана лише в технічних цілях. Високоякісну олію можна одержати лише за умови, коли вміст КОН менше 1,5 мг. Слід пам’ятати, що кислотне число безпосередньо залежить від вологості насіння, тому її рівень розглядається як важливий показник якості.

Основним показником якості зерна є вміст білка, у тому числі розчинного білка — клейковини. З його підвищенням є можливість виробити значно більше хлібобулочних виробів, істотно підвищити їх смакові якості, досягти більшого приросту живої маси тварин.

У світовій практиці, крім вмісту білка, до важливіших показників якості зерна відносять його натуру, вологість і активність альфа амілази. Так, мінімальні вимоги, що ставляться до якості, скажімо, пшениці м’якої, в країнах ЄС, такі: максимальна вологість — 14,5 %, мінімальна натура — 730 гр/л, мінімальний вміст білка (коригується щорічно залежно від природнокліматичних умов) — у межах 10

— 10,5 %, мінімальне число падіння Гербера (активність альфа амілази) — 220 (може набувати значення до 400), максимальний вміст домішок — до 12 % (зернова домішка, бите зерно, проросле зерно, щупле зерно тощо).

З березня 2010 р. в Україні введено стандарт на пшеницю ДСТУ 3766-2010 «Пшениця. Технічні умови». Згідно з цим стандартом м’яку пшеницю поділяють на шість класів, виокремлюючи серед них групу А (1

— 3-й класи) і групу Б (4 — 5-й клас). Окремо виділений 6-й клас.

Тверду пшеницю залежно від якості також поділяють на п’ять класів. Зерно пшениці груп А і Б є продовольчим, а 6-го — фуражним, в якому вміст важкорозчинного білка менше 11 %, а клейковини менше 18 %.

Клас пшениці безпосередньо позначається на її ціні. Так, на біржових торгах в Україні за останній час пшениця 3-го класу була на 5

— 8 % дорожчою від пшениці 4-го класу і на 20 %

— за пшеницю 5-го класу. Відхилення в ціні можуть бути і більшими залежно від того, яке пропонування зерна того чи іншого класу. Наприклад, дефіцит пшениці 3-го класу підвищує ціну не лише на неї, але й на пшеницю 4-го класу. Наявність такої диференціації цін на зерно зумовлює одержання більшої економічної вигоди тими підприємствами, які більше реалізують зерна вищими кондиціями якості.

Особливо важливе значення має підвищення якості тваринницької продукції. Якщо з 1 ц молока жирністю 3 % можна одержати 34 кг масла, то з жирністю 4 і 5 % — відповідно 46 і 60 кг. Згідно з діючим в Україні стандартом на молоко виділяється екстра, вищий, перший і другий ґатунки. Різниця в цінах між екст-ра, вищим і першим ґатунком перебувають у межах 20 %. Як бачимо. підприємствам вигідно продавати молоко вищих кондицій якості.

Основним показником якості у відгодівельному скотарстві є вгодованість худоби — вища, середня, нижче середня і худа. Відомо, що загальна поживна цінність (калорійність) м’яса тварин вищої вгодованості в 2 — 2,5 раза вища, ніж м’яса худоби нижче середньої вгодованості. Вихід м’яса з 1 ц живої маси вищої вгодованості на 12 — 18 кг більший, ніж нижче середньої.

Для сільськогосподарських товаровиробників важливо, що жива маса великої рогатої худоби вищої вгодованості, за умови її реалізації на м’ясокомбінати, здебільшого оплачується на 25 — 30 % вище за худобу середньої вгодованості і понад 70 % більше за худу худобу, тобто економічна вигода аграрних підприємств від продажу живої маси великої рогатої худоби вищих кондицій безперечна.

Важливо також, що держава в останнє десятиліття неодноразово стимулювала сільськогосподарських товаровиробників за проданий ними молодняк великої рогатої худоби підвищених вагових кондицій на м’ясокомбінати і через біржові торги та аукціони (молодняк ВРХ має мати живу вагу не менше 375 кг). Величина цих доплат за кожний кілограм живої маси становила у відсотковому вимірі для молодняку молочних і комбінованих порід

— 9 %, м’ясних порід — 12 % від базової закупівельної ваги.

Важливим фактором збільшення виробництва і поліпшення якості продукції тваринництва є доброякісні корми. Чим якісніший цей ресурс, тим повноціннішим буде раціон тварин, а отже, тим повніше використовуватимуться генетичні можливості тварин. Підприємства, в яких переважають корми першого класу і які не допускають виробництво кормів третього класу, економлять 10 — 15 % цього ресурсу.

Якість продукції впливає не лише на економіку аграрних підприємств, а й на фінансово-економічний стан переробних підприємств. Скажімо, реалізація сільськогосподарським товаровиробником цукрового буряку на цукровий завод з вищим біологічним вмістом цукру забезпечує одержання цим підприємством додаткових грошових надходжень від їх переробки, а в кінцевому результаті — і додаткового прибутку.

Для того щоб визначити суму додаткових грошових надходжень від такої переробки, насамперед потрібно розрахувати обсяг виробництва цукру ОЦ у базовому і звітному роках за формулою де Q — обсяг переробки цукрового буряку, т; БЦ — біологічний вміст цукру в цукровому буряку, коефіцієнт; КВЦ — коефіцієнт вилучення цукрози.

ОЦ = Q · БЦ · КВЦ, (18.4)

ОЦ = Q · БЦ · КВЦ, (18.4)

Визначення додаткових грошових надходжень від збільшення виробництва цукру завдяки переробці якіснішої сировини було б простим завданням, якби у звітному році параметри виробництва були незмінними, крім досліджуваного

— біологічного вмісту цукру. Тому постає необхідність одночасного врахування кількісного впливу на виробництво цукру і таких факторів, як обсяг переробки цукрового буряку і коефіцієнт вилучення цукру. Методично це завдання робництва цукру І ц розраховується з виразу:

КВЦБЦ ?? ?? ? Q Q І . (18.5)

111 ц

КВЦБЦ

000

У чисельнику формули наведено технологічні показники виробництва цукру звітного року, а в знаменнику — базового. Ступінь впливу фактора обсягу переробки цукрового буряку обчислюють за формулою

КВЦБЦ ?? ?? ? Q Q І, (18.6) фактора біологічного вмісту цукру:

001 ц

КВЦБЦ

000

КВЦБЦ ?? ?? ? Q Q І, (18.7) коефіцієнта вилучення цукру:

011 ц

КВЦБЦ

001

КВЦБЦ ?? ?? ? Q Q І . (18.8)

111 ц

КВЦБЦ

011

Аналіз загального і часткових індексів здійснюється за вже відомою нам методикою. Тобто, віднявши від чисельника будь-якої з наведених формул її знаменник, отримаємо результат, який покаже абсолютну зміну обсягу виробництва цукру, зумовлену зміною відповідного фактора.

За формулою (18.6) визначається зміна (приріст або зменшення) виробництва цукру завдяки зміні обсягу переробки цукрового буряку, за формулою (18.7)

— завдяки підвищенню біологічного вмісту цукру і за формулою (18.8) — завдяки зміні КВЦ.

Сума одержаних різниць по кожній із формул часткових індексів має збігатися з абсолютною зміною обсягу виробництва цукру в звітному році порівняно з базовим. Кожний із розрахованих часткових індексів засвідчує відносну зміну обсягу виробництва цукру під впливом даного показника.

Суму додаткових грошових надходжень ?

ГН, що одержує цукрозавод від переробки цукрових буряків із вищим вмістом цукрози, можна визначити з виразу ? де ОЦ — оптова ціна 1 т цукру без ПДВ.

ГН = (Q

1 · БЦ

1 · КВЦ

0 – Q

1 · БЦ

0 · КВЦ

0 ) · ОЦ, (18.9)

ГН = (Q

1 · БЦ

1 · КВЦ

0 – Q

1 · БЦ

0 · КВЦ

0 ) · ОЦ, (18.9)

Додатковий прибуток, що одержує завод від переробки більш якісної сировини, розраховується за формулою де ГК — сума грошових коштів, виплачена заводом сільськогосподарським товаровиробникам за підвищення фактичної біологічної цукристості над базовою.

?П я = ?ГН – ГК, (18.10) ?П я = ?ГН – ГК, (18.10) За викладеною методикою можна визначити додаткові грошові надходження і додатковий прибуток від переробки соняшнику вищої олійності, картоплі з вищою крохмалистістю.

18.4. Методика визначення втрат (додаткового ефекту) від зниження (підвищення) якості продукції Із викладеного матеріалу випливає, що між якістю продукції і ціною на неї існує прямий зв’язок. Продукція ліпшої якості реалізується за вищою ціною, і навпаки. Отже, ті підприємства, які реалізують свою продукцію за нижчими категоріями якості несуть втрати, нерідко досить значні, а які реалізують її за вищими категоріями — одержують додатковий ефект. Методика визначення таких втрат (ефекту) полягає в такому.

Втрати від нижчої якості продукції рослинництва викликані головним чином різницею в ціні на продукцію вищих і нижчих категорій якості з урахуванням витрат, необхідних для забезпечення виробництва більш якісної продукції. Величину цих втрат Вт можна визначити за формулою ,В )Ц (Ц · Вт

1 яв ? ? ??? n i іі Q (18.11) де Q і — обсяг реалізації продукції і-ї нижчої категорії якості; Ц в — ціна за одиницю ваги продукції вищої категорії якості, яка досягнута на підприємстві (перший варіант розрахунку) або яка існує на більш високу категорію якості порівняно з досягнутою на підприємстві; Ц і — ціна за одиницю ваги (кг, ц, т) продукції і-ї нижчої категорії якості; В я витрати, які необхідно понести (або ж уже понесені) підприємству для досягнення вищої категорії якості продукції обсягом . i

Зауважимо, що ці витрати за відомих обставин можуть бути невеликими або навіть дорівнювати нулю. Показник Вт трансформується у додатковий ефект (прибуток) в разі, коли підприємство у звітному році реалізувало продукцію вищих категорій якості порівняно з минулим періодом. Q

Це ж стосується інших показників Втм, Вд, Вмт, що розглядаються далі.

Якщо є певні складнощі з виокремленням витрат на підвищення якості продукції, то економічній ефект від такого підвищення можна визначити за формулою я

ССЦЦЕQ n i n i іі ? ? ? ? ? ? ? ???? ?? ?? , де Ц яв — ціна за одиницю продукції вищої категорії якості; Ц ні — ціна за одиницю продукції нижчої і-ї категорії якості; С яв — собівартість одиниці проду-

11 нявнявя ні

— собівартість одиниці продукції і-ї нижчої категорії якості.

За окремими видами продукції рослинництва підприємство може нести втрати навіть за умови її реалізації за якістю, що відповідає діючим стандартам (продукція кондиційна), але коли певний визначальний показник якості, що економічно стимулюється покупцем, менший за нормативний. Це насамперед стосується цукрового буряку.

Ми вже зазначали, що ціна на нього коригується на коефіцієнт, величина якого залежить від того, наскільки фактична цукристість відхиляється від базисної. За такого механізму ціноутворення на цукровий буряк втрати підприємства від реалізації цієї продукції цукристістю, нижчою від нормативної, можна визначити за формулою де Q ф — фактичний обсяг реалізації цукрового буряку, т; Ц б — базова ціна реалізації 1 т цукрового буряку; КПЦ — коефіцієнт перерахунку ціни, що встановлюється залежно від величини відхилення фактичної біологічної цукристості від базисної.

В тц = ф · Ц б – ф · (Ц б · КПЦ) – В я = ф (Ц б – Ц б · КПЦ) – В я , (18.12)

В тц = Q ф · Ц б – Q ф · (Ц б · КПЦ) – В я = Qф (Ц б – Ц б · КПЦ) – В я , (18.12)

Якщо, наприклад, підприємство реалізувало 6000 т цукрового буряку біологічною цукристістю 15 %, то втрати підприємства за мінімальної базисної ціни 169 320).

340 грн за 1 т коренів становитимуть 169 320 грн (6000 · 340 – 6000 · 340 · 0,917 = 340 грн за 1 т коренів становитимуть 169 320 грн (6000 · 340 – 6000 · 340 · 0,917 =

У даному випадку величина В я може дорівнювати нулю, якщо зниження цукристості викликане порушенням технології або несприятливими погодними умовами.

Якщо ж причиною стало, скажімо, недостатньо якісне насіння (менш ефективний сорт, низька репродукція), то величина В я дорівнюватиме різниці між вартістю більш якісного насіння і вартістю фактично використаного насіння.

Для того щоб розрахувати, на яку суму зменшиться маса прибутку на 1 га посіву цукрового буряку ВТ мп через зниження цукристості, можна скористатися такою розгорнутою формулою: ????

СУЦУСУЦУВТ кцннмп ?????????К, яку після спрощення можна записати так: ?? кцнмп

1ЦЦВТК????, де У — урожайність цукрового буряку з 1 га, ц; С — собівартість 1 ц цукрового буряку, грн; Ц н — ціна реалізації 1 ц цукрового буряку за нормативної цукристості; К кц — коефіцієнт коригування ціни за зниженої проти нормативної цукристості. За переробки цукрового буряку з нижчою цукристістю порівняно з базовою цукровий завод недоодержує певної кількості цукру НЦ, яку можна визначити за формулою ?? фн

БЦБЦКВЦНЦ????Q, де БЦ н і БЦ ф — біологічна цукристість коренеплодів, відповідно нормативна і фактична.

Собівартість виробництва цукру з такої сировини значно підвищується, оскільки зростають на одиницю продукції не тільки постійні витрати, а й змінні.

Величину втрат від реалізації продукції тваринництва нижчих категорій якості потрібно визначати з урахуванням фактичних якісних характеристик її окремих видів і умов матеріального заохочення споживачами виробників за вищі кондиційні якості цієї продукції.

Так, ціна на молоко диференціюється залежно від його ґатунковості — екстра, вищий, перший і другий. Тому втрати сільськогосподарського товаровиробника від реалізації цієї продукції вищих категорій якості і другим ґатунками можна визначити за формулою (18.11). Водночас, як ми уже зазначали, виробники можуть стимулюватися лише за реалізацію молока вищої жирності порівняно з базовою (3,4 %) (без урахування білковості) шляхом перерахунку фізичної маси реалізованого молока в залікову, за яку і будуть виплачені кошти. Такий перерахунок здійснюється за формулою (18.1).

З логіки формули (18.1) випливає, що реалізація молока жирністю, вищою за базисну, принесе підприємству економічну вигоду, а нижчою за неї — призведе до втрат. Величину цих втрат можна розрахувати з виразу де Ц с — середня ціна реалізації молока, що склалася на підприємстві у звітному періоді.

В тм = (Ф м – З м ) · Ц с – В я , (18.13)

В тм = (Ф м – З м ) · Ц с – В я , (18.13)

Якщо підприємство реалізувало молоко вищою жирністю порівняно з базисною, то економічну вигоду Е м підприємства можна розрахувати так:

Е м = (З м – Ф м ) · Ц с – В я . (18.14)

Е м = (З м – Ф м ) · Ц с – В я . (18.14)

У відгодівельному скотарстві категорії якості живої маси тварин ідентифіковані, як уже зазначалося, відповідно до їх вгодованості: вища, середня, нижче середньої і худа. Потрібно також враховувати, чи це реалізується молодняк великої рогатої худоби, чи доросла худоба (вибракувані корови).

Оскільки велика рогата худоба може реалізуватися не лише різною вгодованістю, а й різною вагою, то цією обставиною зумовлює необхідність визначати два види втрат. Перший вид втрат — це прямі цінові втрати, що виникають через реалізацію тварин різної вгодованості. Величину цих втрат можна визначити за допомогою формули (18.11). Другий вид втрат виникає через реалізацію тварин нижчими кондиціями (категоріями) вгодованості. Для визначення цих втрат по дорослій худобі В д може бути використана формула ,ВЦП)ЖЖ(В яжвн

1 нвкд ????? ? ? j m j j (18.15) де Ж вк — середня жива вага однієї голови дорослої худоби вищих кондицій вгодованості, ц; Ж jн — середня жива вага однієї голови дорослої худоби j-ї категорії нижчих кондицій вгодованості, ц; П нj — поголів’я худоби j-ї нижчої категорії вгодованості; Ц в — ціна за 1 ц живої маси тварин вищої вгодованості; В яж — витрати, які б мало понести підприємство для досягнення вищих кондицій вгодованості поголів’ям, що мало нижчі кондиції вгодованості.

Для розрахунку другого виду втрат по молодняку великої рогатої худоби доцільно враховувати діючі умови стимулювання (про них йшлося в параграфі 18.2), продажу сільськогосподарськими товаровиробниками молодняку великовагових кондицій — 375 кг і більше. Величину таких втрат можна визначити за формулою де 375 кг — нижня межа живої маси великовагового молодняку, за реалізацію якого починає здійснюватися доплата за кожний кілограм живої маси, кг; ЖМ jн

В мт = (375 кг – ЖМ jн ) · Пмн j· Ц м – В яж , (18.16)

В мт = (375 кг – ЖМ jн ) · Пмн j · Ц м – В яж , (18.16)

— середня жива вага однієї голови реалізованого молодняку, що була меншою за 375 кг; Пм нj — кількість поголів’я молодняку великої рогатої худоби, що був реалізований живою масою, менше за 375 кг; Ц м — ціна за 1 кг живої маси важковагового молодняку з надбавкою.

Викладені методичні підходи можуть бути використані для визначення величини втрат від реалізації продукції птахівництва і свинарства нижчими категоріями якості.

На підставі одержаних даних про величину втрат від реалізації продукції нижчих категорій якості розраховується загальний коефіцієнт якості по окремій галузі рослинництва (тваринництва), а також загалом по підприємству. Для цього використовується формула де ГВ ф — фактична грошова виручка від реалізації певного виду продукції; В т

К я = ГВ ф : (ГВ ф + В т ), (18.17)

К я = ГВ ф : (ГВ ф + В т ), (18.17)

— величина втрат від реалізації продукції нижчих кондицій якості.

Чим менше загальний коефіцієнт якості відхиляється від одиниці, тим раціональніше підприємство використовує фактор якості для зміцнення свого фінансового стану.

На завершення цього підрозділу варто наголосити на такому. Оскільки якість продукції стимулюється насамперед ціною (споживачі обирають товар, як правило, за показником «ціна — якість»), особливого значення набуває питання встановлення базисного і критичного (граничного) рівнів якості. Це зумовлено тим, що саме від базисного рівня якості починається відмір для встановлення надбавки до ціни або до її знижки. Граничний рівень якості — це найнижчі показники якості, перехід за межу яких засвідчує про невідповідність продукції встановленим параметрам якості, що є підставою для відмови переробних підприємств у прийманні такої продукції на переробку.

Наприклад, для південних областей України базисний рівень вологості насіння соняшнику становить 12 %, граничний — 17 %, а для інших областей — 13 і 17 %. Якщо фактична вологість насіння буде перевищувати 17 %, таке насіння може бути не прийняте олійно-жировими комбінатами для переробки.

Стає очевидним, що завищення базисного рівня показників якості, за які стимулюється товаровиробник (вміст цукрози в цукровому буряку, олії — в насінні соняшнику, жиру і білка — в молоці тощо), буде негативно впливати на економіку аграрних підприємств та інших сільськогосподарських товаровиробників.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
18.6. Основи управління якістю продукції
18.7. Стандартизація і сертифікація продукції
Тема 19. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ
19.2. Умови забезпечення ефективної інноваційної діяльності (інноваційного процесу)
19.3. Загальна характеристика напрямів НТТП і його основні риси
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)