МЕТОДИ НОРМУВАННЯ І СПОСОБИ ВСТАНОВЛЕННЯ НОРМ

Методичні вказівки до вивчення теми

Зміст теми розкрито у підручнику [1, с. 103—113]. Додаткові джерела [4; 7; 9; 10; 15; 17; 24; 36; 39; 44; 45].

Вивчення теми слід розпочинати із класифікації методів і способів нормування затрат праці (рис. 10).

Метод нормування визначає, яку методичну і розрахункову основу обрано для встановлення норми затрат праці тим чи іншим способом.

Спосіб встановлення норми показує, на підставі якої інформації та яким способом її визначено.

Сумарними методами норми встановлюються одразу на всю операцію чи комплекс операцій без розчлено вування на складові частини, тобто сумарно.

Аналітичні методи передбачають ділення операції чи комплексу робіт на складові елементи, ретельний аналіз їх змісту, дослідження чинників, що визначають тривалість кожного елемента, проектування нового, раціональнішого складу операції з урахуванням кращого виробничого досвіду.

Суть досвідного способу по лягає в тому, що норма визначається на основі суб’єктивної оцінки нормувальника (майстра, технолога), що можна вважати недоліком цього методу.

Порівняльний спосіб полягає у підборі деталічи операціїаналога та зіставленні тих характеристик, які саме визначають норму часу. Існує й модернізований варіант, коли порівнюються кілька важливих параметрів виконуваної роботи (ма са, діаметр, довжина оброблення тощо), розраховуються поправочні коефіцієнти для відповідного уточнення норми. Цей варіант дістав назву спосіб неперехідної інтерполяції (порівняння за основними переходами операції). Поширений на тих підприємствах, де використовуються уніфіковані деталі та типові технологічні процеси.

МЕТОДИ НОРМУВАННЯ ЗАТРАТ ПРАЦІ

АНАЛІТИЧНІСУМАРНІ

Досв ідни й

Аналіт ич но до слідн ицьк и й

Аналіт ич но роз ра х ун к ов и й

П орі в н я л ь н и й

С т ат ист и ч ний

СПОСОБИ ВСТАНОВЛЕННЯ НОРМ

Рис. 10. Класифікація методів і способів нормування затрат праці

Статистичний спосіб припускає використання даних про затрати праці на конкретну операцію (деталь, виріб), що були у виробництві в минулому.

Застосовуючи аналітичні методи, норму затрат праці розраховують на основі детального вивчення виробничих можливостей робочого місця, аналізу технологічного процесу, кожної опе

рації та її елементів. Після ретельного аналізу виробничих умов розпочинають проектування раціонального режиму роботи обладнання.

Основним завданням аналітично-дослідницького методу є не так одержання норм затрат праці, як створення нормативних матеріалів для подальшого встановлення норм аналітичнорозрахунковим методом.

Переваги застосування цього методу:

• трудомісткість встановлення розрахункових норм значно нижча, ніж хроно метражних;

• точність розрахункових норммайже не поступається точності хронометражних;

• розрахункові норми легше впроваджувати, ніж хронометражні, адже їх обґрунтованість не викликає сумніву, вони базуються на нормативних матеріалахі враховують організаційно-технічні умови виробництва.

Процес встановлення норм аналітично-розрахунковим методом складається з:

• аналізу структури трудового про цесу та можливостей його вдосконалення;

• вивчення та у разі потреби поліпшення організаційнотехнічних умов виконання трудового процесу;

• вибору нормативів часу, що відповідають наявним організаційно-технічним умовам;

• визначення тривалості кожного елемента та усієї норми у цілому.

Першою складовою норми часу є час підготовчозавершальної роботи. Зміст роботи і загальна три валість підготовчо-завершальної роботи залежать від типу виробництва, характеру виробничого процесу й операції, що підлягає нормуванню, організації праці та якості обслуговування робочого місця.

У масовому та великосерійному виробництві трудомісткі елементи підготовчо-завершальної роботи (налагодження та настроювання устаткування, доставка на робоче місце заготовок та інструменту, видалення відхо дів тощо) виносяться за часові межі зміни і передаються спеціальним допоміжним робітникам. Решта часу підготовчо-завершальної роботи приєднується до норми часу на обслуговування робочого місця.

Як самостійна частина норми підготовчо-завершальний час визначається лише в індивідуальному та малосерійному виробництві.

Тривалість основного часу Т о великою мірою залежить від фізико-хімічних властивостей предмета праці, технічних характе

ристик засобів виробництва та рівня його організації. Основний час встановлюється безпосередньо на підприємствах аналітичними чи сумарними методами.

Допоміжні прийоми, так само, як і елементи підготовчозавершальної роботи, піддаються типізації, що дозволяє розробляти стабільні нормативи допоміжного часу для типових організаційно-технічних умов виробництва.

За відсутності готових нормативів допоміжний час мож на визначити методом хронометражних спостережень або шляхом мікроелементного нормування.

Час обслуговування робочого місця встановлюється в розрахунку на одиницю продукції чи на зміну. Для операцій механічного оброблення заготовок в умовах масового і серійного виробництва окремо розраховують час технічного і організаційного обслуговування ;

100 тех

ТТ?=,

ОТЕХ а

100 орг

ТТ?= де а тех

ОПОРГ а

— норматив часу на технічне обслуговування у відсотках від основного (машинного) часу; а орг

— норматив часу на організаційне обслуговування у відсотках від оперативного часу.

У малосерійному та індивідуальному виробництві, а також для ручних (слюсарних, складальних, монтажних і т.п.) робіт загальний час обслуговування робочого місця розраховують за нормативами у відсотках від оперативного часу ,

100 об

ТТ?= де а об

ОПОБ а

— норматив часу на обслуговування робочого місця у відсотках від оперативного часу.

Час на особисті потреби згідно із трудовим законодавством для всіх працівників, незалежно від умов праці, дорівнює 2 % тривалості зміни, що приблизно становить 10 хв на 8-годинний робочий день.

Час відпочинку працівника залежить від наявності та рівня чинників, які впливають на пра цездатність людини: фізичних зусиль; нервового напруження; темпу роботи; робочої пози; монотонності праці; мікроклімату у робочому приміщенні; забрудненості повітря; виробничого шуму; вібрації, обертань та поштовхів; освітлення робочої зони.

Формула поштучного часу залежно від типу виробництва має такі модифікації: для масового виробництва ;

100 )(

100 )(

ТТbТТа

Та

ДОДО2

О1

ТТТ + + + +++= для серійного виробництва ;

ДОШТ

100

100 ))((

ТТbа

ДО

ТТТ ++ ++= для індивідуального, малосерійного і серійного виробництва на ручних процесах

ДОШТ

1

ТТ + =, де а

ОПШТ с

100

1 — норматив часу технічного обслуговування робочого місця у відсотках від основного часу; а

2 — норматив часу організаційного обслуговування робочого місця у відсотках від оперативного часу; а — норматив часу обслуговування робочого місця у відсотках від оперативного часу; b — норматив часу на відпочинок та особисті потреби у відсотках від оперативного часу; с

— норматив часу на обслуговування робочого місця, відпочинок та особисті потреби у відсотках від о перативного часу.

План семінарського заняття

1. Методи нормування праці та їх класифікація.

2. Особливості визначення складових частин норм часу та їх розрахунок.

3. Визначення різноманітних видів норм праці.

4. Корегування норм часу з урахуванням даних щодо опанування нових видів робіт і операцій.

Теми рефератів

• Сутність, порядок розроблення та особливості використання нормованих завдань.

• Нормування праці як один із найважливіших і невід’ємних елементів організації праці, планування виробництва та управління взагалі.

Завдання для практичних занять і самостійної роботи

Завдання 9.1

Дайте відповіді на запитання:

1. Що розуміють під поняттям «метод нормування праці»?

2. У чому полягають відмінності сумарного методу нормування від аналітичного?

3. Як ви розумієте поняття «опанування нових видів робіт»?

4. Що являє собою коефіцієнт опанування? Поясніть його суть і порядок розрахунку.

Завдання 9.2

На рис. 11 схематично зображено дію механізмів обґрунтування норм праці в умовах планової і ринкової економіки. Поясніть дію цих механізмів і вкажіть їх відмінності.

Рис. 11. Послідовність обґрунтування норм праці

Завдання 9.3

За схемою, зображеною на рис. 12, поясніть, від яких чинників залежить норма праці. Охарактеризуйте кожен з цих етапів.

Рис. 12. Послідовність проектування виробничих процесів і розрахунку норм праці

Завдання 9.4

Складіть структурно-логічну схему класифікації методів нормування і способів встановлення норм праці.

Завдання 9.5

Зробіть порівняльну характеристику двом видам (дослідницький і розрахунковий) аналітичного методу нормування праці. Заповніть табл. 39.

Таблиця 39

ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

Метод нормування

Переваги

Завдання 9.6

За даними норм затрат праці проводиться повний комплекс економічних розрахунків на всіх рівнях управління господарською діяльністю. На основі наведених характеристик норм затрат праці (табл. 40) вкажіть межі їх використання.

Завдання 9.7

Визначте норму поштучного, поштучно-калькуляційного часу і норму часу на партію деталей для токарного оброблення виливки. Операція складається з двох переходів (зовнішнє обточування і відрізання). Розміри деталі й розрахункові дані для визначення норм такі:

• довжина деталі за кресленням — 215 мм;

• діаметр деталі за кресленням — 110 мм;

• припуск на сторону — 6 мм;

• г либина різання — 3 мм;

• подача — 0,5 мм/об.;

• швидкість різання — 38 м/хв;

• величина врізання і перебігу різця — 3,5 мм;

• величина взяття пробної стружки — 10 мм;

• час на керування верстатом — 1,1 хв;

• норматив часу на відпочинок, особисті потреби і обслуговування робочого місця (% від Т

ОП )

— 12 %;

• підготовчо-завершальний час на партію — 12 хв;

• кількість виробів у партії — 15 шт.

Швидкість різання і подачу при відрізанні і повздовжньому обточуванні вважати умовно однаковими.

Межі викор и стання н орм праці
Хто розробл ює і затверджу є но рм и	затверджує	Директор під п риємст ва чи голо вний інже нер	Те саме	Те саме	Те саме
	розглядає і пода є на затве рдження	Від д іл орг аніза ції праці та за ро б і т н о ї плати	Те саме	Те саме	Те саме
	розроблює	Норму вальник чи технолог	Те саме	Норму вальник	Те саме
Строк дії норм		Протягом дії техні к о о р г а н і з аційних у мов пр а ці , що не змін юються	Те саме	Те саме	Те саме
Одиниці ви міру		Нормо год , ( хв )	Кі льк і с т ь в и роблених о д и ниць за од иницю ча су	Осіб	Маш и н ( ро бочи х місць , площі )
Норм и зат рат праці		Нор м а ча су ( но р мована техно логі чн а тру д о мі стк і с ть на опер а ц і ю , детал ь , вуз о л , вирі б , вид робіт )	Норма виробіт ку	Норма чис ел ь ності	Норма обсл у гову вання

Повна трудом і сткіс т ь од и ниц і проду к ції за ус т а но вле н ою н о менклату ро ю

Люд год .

Один рік

Економіст

Те саме

Те саме

0

Завдання 9.8

Розгляньте і поясніть зміст і структуру макетів нормативних матеріалів, поданих у табл. 41.

Таблиця 41

МАКЕТИ НОРМАТИВНИХ МАТЕРІАЛІВ

А. Масове і великосерійне виробництво

Масштаб виробництва (місячний випуск виробів)			Порядковий номер місяця з початку виробництва
						до 1
						нескладні	прості	середньої складності	складні	особливо складні

Б. Серійне виробництво

Операції з питомою вагою машинно-ручного часу
Оперативний час, хв	Номер партії з початку виробництва	Розмір партії, що обробляється
		Група складності робіт
		прості

Тести для самопідготовки

Визначте і обґрунтуйте відповіді на контрольні запитання:

1. Які існують способи встановлення норм: а) сумарні; б) на підставі досвіду і кваліфікації нормувальника; в) на підставі статистичної інформації; г) шляхом порівняння з аналогічними деталями-представниками; д) аналітичні; е) шляхом проведення масових фотохронометражних спостережень і створення нормативних матеріалів; є) на підставі використання нор мативних матеріалів та розрахунків за емпіричними формулами.

2. За статистичного способу встановлення норм використовують: а) розрахунки на основі детального вивчення можливостей робочого місця, технологічного процесу, кожної операції та її елементів; б) дані про затрати праці на конкретну операцію (деталь, виріб), що була у виробництві в минулому; в) підбір де талей чи операцій-аналогів та зіставлення їх характеристик, які саме визначають норму часу.

3. Основним завданням аналітично-дослідницького методу є: а) одержання норм затрат праці; б) створення нормативних матеріалів для подальшого встановлення норм; в) оброблення і проведення спеціальних розрахунків.

4. Як самостійна частина норми часу підготовчозавершальний час визначається в: а) масовому виробництві; б) великосерійному виробництві; в) серійному виробництві; г) одиничному виробництві.

5. Для нормування операцій механічного оброблення в умовах масового і серійного виробництва окремо розраховують час: а) оперативної роботи; б) технічного обслуговування; в) організаційного обслуговування;

г) машинної роботи.

Тема 10