З метою владно-організуючого впливу на суб’єктів господарювання в будівельній галузі та галузі житлово-комунального господарства відповідні органи державного управління використовують широкий арсенал методів, основними з яких є:
— встановлення стандартів, нормативів, інших норм і правил;
— ліцензування певних видів господарської діяльності;
— тарифне (цінове) регулювання;
— контроль (нагляд).
З метою впорядкування суспільних відносин у галузях будівництва та житлово-комунального господарства органи державного управління на підзаконному рівні встановлюють різного роду стандарти, нормативи, норми і правила. Особливо широко даний метод державного управління застосовується в будівельній галузі народного господарства. Згідно зі ст.ст.16 — 18 Закону України «Про основи містобудування» будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об’єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, яким нині є Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, а також іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.
Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розроблення й реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об’єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов, і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайліпших умов життєдіяльності людини. Під містобудівною документацією в Законі України «Про основи містобудування» розуміють затверджені текстові й графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.
Містобудівна документація є основою для:
— вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення;
— підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів;
— підготовки вихідних даних для розроблення землевпорядної документації;
— розв’язання питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів містобудування й упорядкування територій;
— вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.
Розроблення містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством. Усі види містобудівної документації (Генеральна схема планування території України, схеми планування територій, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій, проекти забудови територій, містобудівні обґрунтування) незалежно від замовника та джерел фінансування підлягають обов’язковій державній експертизі, яка здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення державної експертизи містобудівної документації» вiд 20.05.2009 р. № 522.
Реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об’єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні й благоустрої територій.
Встановлення стандартів, нормативів, інших норм і правил як метод державного управління використовується також у галузі житлово-комунального господарства. Як випливає з положень ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» — одного з основних законодавчих актів у галузі житловокомунального господарства, — cтандарти, нормативи, норми і правила визначають комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення й виконання житловокомунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.
Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з
Серед стандартів і норм у сфері надання житлово-комунальних послуг необхідно наголосити важливість встановлення державою мінімальних норм. Згідно зі ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» мінімальні норми житловокомунальних послуг встановлюються з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та перебування їх у приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем.
Мінімальні норми житлово-комунальних послуг, які визначають мінімальний перелік, мінімальні вимоги щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Одним із найпоширеніших методів державного управління, в тому числі в галузях будівництва та житлово-комунального господарства, є ліцензування.
Ліцензування в галузі будівництва здійснюється на підставі ст. 2 Закону України «Про основи містобудування», ст. 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві» від 05.12.2007 р. № 1396.
Ліцензування в галузі житлово-комунального господарства здійснюється на підставі та в порядку, визначених Законом Украї-
питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Так, Міністерством з питань житлово-комунального господарства України видано накази «Про затвердження Порядку розрахунку нормативних витрат електроенергії підприємствами теплоенергетики при виробництві, транспортуванні та постачанні (розподілі) теплової енергії» вiд 02.02.2009 р. № 12, «Про затвердження Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями» вiд 14.05.2008 р. № 126 та ін. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень, після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань житловокомунального господарства — Міністерством з питань житловокомунального господарства України.
— централізоване водопостачання та водовідведення;
— виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.
Чільне місце серед методів державного управління в галузі житлово-комунального господарства посідає тарифне (цінове) регулювання. З положень ст. 30 Закону України «Про житловокомунальні послуги» випливає, що державне регулювання цін/ тарифів базується на таких основних принципах:
— доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій;
— нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку;
— відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;
— відкритості, доступності та прозорості структури цін/ тарифів для споживачів та суспільства;
— відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості;
— відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил;
— гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, які регулюються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та органами місцевого самоврядування, визначає Кабінет Міністрів України.
Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на
ни «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. Як випливає з положень ст. 9 цього Закону, ліцензуванню в галузі житлово-комунального господарства підлягають:
Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржене в суді.
Центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень. У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов’язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, впродовж фінансового року та до затвердження нового бюджету.
