В статті розглянуто сутність методу економічного аналізу та основні принципи його здійснення.
Ключові слова: аналіз, метод аналізу, порівняння, принципи аналізу, методика дослідження.
Економічний аналіз, як і кожна наука, вивчає свій предмет за допомогою певного методу, визначення сутності якого є першим кроком у процесі вивчення методики аналізу. Існує чимало різних методів. Розрізняють загальні й поодинокі методи дослідження. Якщо перші звичайно використовують майже
скрізь, то поодинокі придатні для розв’язання вузького кола завдань і, як правило, в межах однієї дисципліни. Формування нових наук і дисциплін веде до появи і нових методів наукового пізнання або пристосування до потреб дослідження вже відомих методів.
Питання щодо метода економічного аналізу залишається все ще невирішеним. Якщо розглянути всі існуючи в літературі визначення методу економічного аналізу, то можна їх умовно розділити на дві групи. До першої слід залічити такі, які стверджують, що курс економічного аналізу має свій власний, ніде більше невідомий метод дослідження. До другої можна віднести формулювання, в яких в якості метода визначається якийсь з давно відомих ще раніше методів або їх певна сукупність.
Основною частиною формулювань першої групи є «комплексне взаємопов’язане вивчення діяльності підприємства (або вимірювання та узагальнення впливу факторів)». Однак таке визначення не дає уяви як же насправді повинно проводиться таке вивчення Тому, мабуть, відчуваючи слабкість своєї позиції, прихильники такого визначення пропонують доповнення у вигляді «основних рис», «особливостей», і навіть «характерних особливостей» методу економічного аналізу. На жаль, це не допомагає чітко усвідомити, в чому ж сутність цього нового методу. Таке розуміння методу буле притаманне початковому етапу розвитку економічного аналізу. Його представляли такі відомі у минулому аналітики, як С. К. Татур, А. Ш. Маргулис, С. Б. Барнгольц, І. І. Каракоз і багато інших [1, 2, 3, 6, 7, 10, 13, 16].
Але вже в 70-ті роки з’явилися інші спроби визначення методу курсу. Так, в підручнику під редакцією В.І.Переслегіна стверджується, що «основним методом аналізу … є порівняння» [10, с. 17]. М.Рубинов [11, с. 13], а також колектив авторів на чолі з М. Г. Чумаченком вважала, що нема якогось одного, новітнього, а існує просто звичайна сукупність конкретних методів дослідження. Все більше сучасних авторів переходять на цю позицію, але чомусь не можуть відмовиться при цьому від недоречного згадування «особливостей» чи «характерних рис» похованого ними же загадкового методу [8, 14 та ін.].
Деякі автори, розглядаючи окремі методи, включають до них також аналітичний, але не завжди відводять йому чільне місце, більше за те, згадують, так би мовити, мимохіть. Розкриття ж сутності аналізу потребує першочергової уваги і ґрунтовного дослідження цього методу. Недарма засновки курсу слово «аналіз» включили в його назву.Отже зі самого початку аналітичному методу надавалось вирішальне значення і, як свідчить аналітична практика, аналітичніпроцедури мають дійсне вирішальне значення, а всі інші методи і технічні прийоми просто розширюють їх можливості.
Аналіз — це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові елементи, властивості, ознаки. Внаслідок аналітичного процесу виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв’язків, властивостей предметів та явищ. Але сам процес розкладання слід проводити згідно з певними правилами, принципами.
Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв’язки, функції. Це перший принцип аналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити згодом предмет у первісному вигляді.
Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета — вимога другого принципу аналізу. Звісно, в певних умовах можна визначати інший порядок дослідження, але це є виключенням, а не загальним правилом.
Окремі частини, компоненти цілого відіграють неоднакову роль у його функціонуванні. Серед них обов’язково знайдеться один або кілька, які формують сутність предмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі зумовлює третій принцип аналізу
— принцип основної ланки.
Увесь матеріальний світ існує у вигляді взаємозумовлених систем. Кожна окрема система може бути окремим елементом іншої більш складної системи, а в свою чергу її елементи виступають як системи нижчого порядку. Урахування системної побудови предмета або явища формує четвертий принцип аналізу
— принцип ієрархії.
П’ятий принцип визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні зазвичай пов’язується з найпростішими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростішим елементом економічної системи. І нарешті, шостий принцип зумовлює вибір форми аналізу. Загальновідомі форми: хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз.
Виходячи з викладеного, можна визначити: основним методом економічного аналізу є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства, уявно розкладається на окремі, простіші складові, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв’язки та взаємодії.
Крім аналітичного методу застосовують й інші методи та технічні прийоми економіч-ного аналізу. У своєї сукупності та по-слідовності застосування вони становлять прита-манну тільки цій дисципліні методику дослідження економічних явищ.
З’ясувавши сутність головного методу курсу і принципів аналітичного дослідження, можна перейти до вивчення інших методів і технічних прийомів, і при цьому мати на увазі, що вони виконують важливу, але допоміжну роль у формуванні методики економ-мічного аналізу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 2000.
— 416 с.
2. Дембинский Н.В. Вопросы теории экономического анализа. — М.: Финансы, 1973. — 81 с.
3. Долгополов Е. В. Теоретические основы экономического анализа.
— К.: КИНХ, 1967.
— 144 с.
4. Економічний аналіз: Навч. посіб. / Кол. авт. під кер. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — 2-ге вид. — К.: КНЕУ, 2003. — 556 с.
5. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу. — К.: Знання-Прес, 2000. — 207 с.
6. Каракоз И. И. Оперативный экономический анализ работы промышленного предприятия.—К.: Киев. ун-т,1965.— 338 с.
7. Каракоз И. И., Самборский В. И. Теория экономического анализа. — К.: Вища шк., 1989. — 255 с.
8. Ковальчук M. I. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК: Підручник. — К.: КНЕУ, 2005.
— 390 с.
9. Мних Є. В., Ференц І. Д. Економічний аналіз: Навч. посіб. — Л.: Армія України, 2000.
— 144 с.
10. Маргулис А. Ш. Экономический анализ работы предприятий. — М.: Финансы, 1977. — 424 с
11. Переслегин В. И. Экономический анализ деятельности промышленных предприятий. — М.: Мысль,1967.
12. Рубинов М. Основы экономического анализа работы предприятий. — М.: Госфиниздат, 1962.
13. Татур С. К. Анализ хозяйственной деятельности промышленного предприятия. — М.: Экономиздат, 1962.
14. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учеб. для студ. экон. спец. / За ред. В. В. Осмоловского. — Минск: Новое знание, 2001.
— 318 с.
15. Фінансово-економічний аналіз. Під ред.. П.Ю.Буряка і М.В. Римара. — К.: ВД «Професіонал», 2004.
—528 с.
16. Яцків T. I. Теорія економічного аналізу. — Л.: Світ, 1993. — 215 с. Стаття надійшла до редакції 01.01.2006 р.УДК 657.3 Є. В. Калюга, д-р екон. наук, професор Національна академія ДПС України «ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК»: МІФИ ТА РЕАЛЬНІСТЬ
У статті розглядається сутність податкового обліку та перспективи його розвитку. Автор обґрунтовує висновок про подальшу узгодженість фінансового і податкового обліку і створення єдиної бухгалтерської інформації, яка б використовувалась для різних потреб.
Ключові слова: бухгалтерський облік, податковий облік, податкова звітність, формування облікових даних.
Прийняття Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [6] у 1997 році сприяло виділенню із системи бухгалтерського обліку в самостійну систему так званого «податкового обліку», що призвело до використання бухгалтерського обліку в фіскальних інтересах. Одночасно цей період співпав з розробкою концепції про багаточисельну систему податків, нормативних документів щодо їх застосування та реорганізації системи оподаткування. Існуючу проблему узгодженості бухгалтерського та податкового обліку на протязі останніх десяти років висвітлювали в науковій та періодичній літературі: Гуцайлюк З.В., Бутинець Ф.Ф., Валуєв Б.І., Кужельний М.В., Сопко В.В., Чумаченко М.Т. та ін.
У зв’язку з впровадженням податкового обліку виникало і по сьогодні виникає ряд питань. Перелік їх можна звести до наступного: на яких даних ґрунтується податковий облік? яка сутність його предмету? як повинен здійснюватися податковий облік, якщо бухгалтерський облік ведеться через систему подвійного запису? на підставі чого буде ґрунтуватися податковий облік (бухгалтерський — на підставі первинних документів)? що буде його базою? чи оправдано ведення податкового обліку?
Спеціалісти, які запропонували «податковий облік», не уявляють а ні предмета, а ні його методів, а ні його принципової відмінності від бухгалтерського обліку.
З питань методологічної неспроможності ведення податкового обліку підготовлено вже не мало статей. Але проблема не на його користь залишається і на сьогодні не вирішеною. Головний аргумент полягає в тому, що податковий облік не базується ні на власному методі, ні на власних принципах, ні на власних показниках обумовлених об’єктивним станом фінансово-господарської діяльності підприємства.
Підтримуючи висновки провідних вчених В. Г. Лінника, Ю. І. Осадчого вважаємо, що основним аргументом вилучення поняття «податковий облік» потрібно прийняти до уваги відсутність методики його ведення, не кажучи вже про відсутність наукової методології, на підставі якої можливо було б її розробляти.
Вивчення всесвітнього досвіду свідчать про те, що бухгалтерський облік в інтересах оподаткування не може функціонувати і ніякі при цьому паралельні системи не потрібні. Співіснування бухгалтерського та податкового обліку в одних і тих же суб’єктах призводить до збільшення витрат на ведення обліку, і зокрема потребує збільшення бухгалтерських кадрів, яких і так бракує. Водночас, зниження професіоналізму бухгалтерських кадрів неминуче наносить збитки користувачам бухгалтерської інформації, а також інтересам фіскальної політики.
Підтримуючи думку багатьох вчених, зокрема, М. В. Кужельного, Ю. І. Осадчого, вважаємо, що система податкових розрахунків повинна будуватися на підставі бухгалтерського обліку. Удосконалення системи бухгалтерського обліку та упорядкування процесу збору та обробки облікової інформації створять необхідну базу для отримання податкових розрахунків та податкової звітності. Одночасно гармонізація об’єктів обліку та оподаткування призведуть до відсутності потреби у веденні податкового обліку.
Базою для податкового обліку повинні стати дані регістрів бухгалтерського обліку.
При цьому доцільно присвоїти виборці даних із регістрів бухгалтерського обліку для податкової мети адекватну назву, як наприклад «податкові розрахунки» або «використання даних бухгалтерського обліку для розрахунку податкових зобов’язань», або «розрахунки податкових зобов’язань» тощо.
В практичній роботі використання податкового законодавства передбачає обмеження показників фінансово-господарської діяльності в рамках методичних правил розрахунку податкових платежів. При цьому необхідно враховувати, що тільки система бухгалтерського обліку фіксує реальний стан грошових потоків. У
зв’язку з цим, бухгалтерська практика повинна визначати особливості «податкового виробництва», а не навпаки. Бухгалтерський облік не застосовується для вирішення податкових проблем. Головна його мета — це надання користувачам (інвесторам, кредиторам та іншим користувачам фінансової звітності) для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів. Таким чином, податкові органи є лише користувачами фінансової звітності. Проведені дослідження свідчать про те, що чим більше фіскальна система втручається в первинний облік, тим більше підстав вважати, що оподаткування формується не як економічна система, а як примусова політика поповнення бюджетних доходів, змінюючись в залежності від збільшення державних витрат.
На сьогодні одночасне існування бухгалтерського і податкового обліку потребує, на наш погляд, перетворення даних першого в дані другого, що призводить до створення адаптаційних методик, спеціальних правил, розроблювальних таблиць тощо. Все це ускладнює та заплутує методику формування фінансово-господарських результатів при розрахунках податків та складанні податкової звітності. Сама постановка питання про необхідність створення будь-якого обліку (крім бухгалтерського) є не вірною ні з позиції науки, ні з позиції господарської практики. Податковий облік в практичній роботі представляє механічну вибірку даних із бухгалтерських регістрів, які потрібні з фіскальною метою, групуватися в багаточисельні довідкові таблиці про доходи і витрати. В результаті такого групування виявити дійсний фінансовий результат таким чином стає просто неможливо.
Враховуючи положення про те, що система «Бухгалтерський облік» є багатофункціональною, а сформована нею інформація використовується в інтересах різноманітних користувачів, вимоги до її непротиворечивості та об’єктивності на сьогодні багатократно підвищуються. Зокрема, фінансові показники можуть бути отримані виключно в єдиній системі «Бухгалтерський облік», яка містить взаємодіючі елементи (підсистеми), якими є виробничі, фінансові, управлінські облікові дії та податкові розрахунки.
Розуміння системного призначення бухгалтерського обліку обумовлює необхідність не тільки розуміння методології цього єдиного облікового процесу, а і удосконалення облікових технологій в практичній роботі, дотримання їх у відповідності з Зако-ном «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та тридцяти, на сьогодні, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
В ринкових умовах до бухгалтера поставлені такі завдання, коли він повинен на підставі законодавчих актів з бухгалтерського обліку самостійно будувати свої облікові процедури в інтересах акціонерів, власників, менеджерів та інших зацікавлених користувачів фінансової інформації. В зазначені законодавчі норми повинні включатися і податкові зобов’язання, якщо їх використання не призводить до погіршення фінансового стану та втрат сфер ринку збуту. Бухгалтерсько-податкові проблеми мають вирішуватися шляхом удосконалення податкового законодавства, спрощення політики розрахунку податків, підвищення рівня економіко-правового розуміння всіх користувачів бухгалтерського обліку.
Для скорочення одночасно витрат робочого часу податківців на виконання малоефективної, з огляду на забезпечення справляння податків, роботи, необхідно: ? встановити єдиний строк здачі всієї податкової звітності до податкового органу; ? запровадити єдину податкову декларацію з податку на прибуток для юридичних осіб і здачу її в електронній формі (на сьогодні уніфікованої електронної форми декларації для юридичних осіб не встановлено); ? переглянути порядок планування й організації камеральних перевірок та перейти, у разі здачі платниками податків електронної звітності, від суцільних до вибіркових перевірок; ? змінити встановлений підхід до розрахунку сукупного доходу і здачі податкових декларацій фізичними особами (розраховувати сукупний дохід безпосередньо податковими інспекціями на підставі отриманих даних про доходи), завдяки чому скоротиться терміни їх обробки.
Для оцінки роботи органів податкової служби необхідно розробити й затвердити статистичну звітність. Показника її доцільно розподілити на три групи:
• показники, що відповідають даним фінансової і податкової звітності або даним з інших джерел, отриманих податковими органами;
• показники, що відсутні у звітності підприємств, визначені шляхом арифметичних операцій за даними звітності (наприклад, для виявлення тіньового обороту);
• показники, отримані шляхом цільових перевірок на підприємствах та з відповідей на запити до інших органів або шляхом розрахунків, експертних оцінок тощо.
Показники, отримані на підставі податкової і фінансової звітності, підсумовуються за підприємствами певної форми власності, певної територіальної одиниці (суми оподаткованого прибутку та недоїмки за видами податків, вартість майна та зобов’язань тощо).
Методологічні основи бухгалтерського обліку повинні бути єдиними. Дотримуючись наукової думки багатьох вчених, не потрібно вводити особливих видів обліку, при яких чисто арифметично формуються фінансові результати та завищується податкова база.
Таким чином, слід зазначити, що паралельне застосування двох видів обліку (бухгалтерського та податкового) не дасть можливості реально оцінити фінансово-господарську стабільність підприємств, що негативно позначиться на використанні облікової інформації для покращення інвестиційного клімату, не буде сприяти залученню іноземних інвесторів в національну економіку України. Крім того, скорочення витрат робочого часу податківців та введення для оцінки їх роботи статистичної звітності, підвищить оперативність даних про результати роботи податкових органів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бутинець Ф. Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Житомир: ЖІТІ, 2000. — 640 с.
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. за № 436-ІV
3. Кужельний М. В., Лінник В. Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: КНЕУ. 2001.
— 334 с.
4. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні. Закон України від 16.07.1999 р. за № 966-XІV.
5. Про державний бюджет України на 2005 рік від 23.12.2004 р. за № 2285 — ІV.
6. Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України у редакції від 22.05.1997 р. за № 283/97-ВР.
7. Про податок на додану вартість. Закон України від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР.
8. Соколов Я. В. Основы теории бухгалтерського учета. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 496 с.
9. Сопко В. В., Гуцайлюк З. В. та ін. Бухгалтерський облік. — Тернопіль: Астон, 2005.
— 496 с.
10. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. за № 435-ІV. Стаття надійшла до редакції 15.02.2006 р.
УДК 657.1 О. В. Карпенко, канд. екон. наук, доцент Полтавський університет споживчої кооперації України
