Узгодження цілей структурних підрозділів по вертикалі й горизонталі є важливою передумовою об’єднання зусиль усіх працівників підприємства для успішного досягнення його стратегічних цілей.

Мета праці кожного конкретного менеджера має визначатися з урахуванням місця і ролі у внутрівиробничому поділі прац і струк

80турного підрозділу, який він очолює, та цілей, закріплених за цим підрозділом.

Наприклад, головна мета діяльності майстра виробничої дільниці полягає у виконанні планового завдання працівниками дільниці, супутніми (частковими) цілями його праці, а отже, його посадовими обов’язками буде: охорона праці, ефективне використання матеріально-енергетичних ресурсів, грамотна експлуатація закріплених за дільницею машин та устаткування. У м асовому виробництві планові завдання тривалий час залишаються стабільними, тому і головна мета праці майстра довго не змінюється, що значно полегшує організацію його праці. Поле для маневру ресурсами у майстра вкрай обмежене, посадових обов’язків багато, тому він позбавлений можливості змінювати чи коригувати мет у власної праці.

Начальник цеху має більше прав, а тому і його відповідальність буде вищою порівняно з майстром. Завдяки наявності у своєму розпорядженні значних людських та матеріальних ресурсів, начальник цеху має ширше коло для маневру і вияву ініціативи. Тому, працюючи над забезпеченням виконання цехового плану, такий менеджер по ряд з головними цілями цеху може визначати для себе додаткові цілі, досягнення яких сприятиме досягненню головних цілей. Наприклад, за рахунок удосконалення організації праці, раціоналізації виробничих процесів і транспортних потоків керівник цеху має можливість заощадити частину матеріальних ресурсів і коштів та оперативно виконати невідкладні ремонтні роботи, не чекаючи, коли пл ановий відділ зможе запланувати такі роботи допоміжним цехам.

Керівники функціональних підрозділів також мають затверджені вищим керівництвом організації планові завдання. Але їм, як правило, ніхто не вказує, як ці завдання належить виконувати.

Тому керівники маркетингових, проектно-конструкторських, технологічних, економічних, технічних та інших функціональних підрозділів у рамках затверджених місячних, квартальних та річних планів роботи сам і визначають поточні планові завдання. Більше того, головні напрями роботи, що є основою планів, здебільшого теж пропонують керівники відповідних функціональних підрозділів. Найвищий рівень самостійності у визначенні мети праці мають перший керівник організації та його заступники.

Саме вони за участі керівників функціональних підрозділів та провідн их спеціалістів розробляють філософію, місію та стратегію організації, ключові функціональні стратегії та «дерево цілей».

81Питання для самоконтролю

?

1. Дайте визначення мети, філософії та місії організації.

2. Розкрийте значення чітко сформульованої місії організації.

3. Що собою являє генеральна мета організації?

4. Дайте визначення загальної (генеральної) стратегії організації.

5. За якими ознаками класифікують цілі організації?

6. У чому полягає перевага методу управління за цілями?

7. Розкрийте взаємозв’язки загальнокорпоративних, функціональних та лінійних цілей орга нізації.

8. Охарактеризуйте найважливіші цілі діяльності менеджерів вищого рівня управління, їх роль у розробці філософії та місії організації.

9. Назвіть найважливіші цілі менеджерів середнього рівня управління.

10. Розкрийте головну мету і супутні цілі у роботі майстра виробничої дільниці.

Пташку пізнають у польоті, а людину — у роботі.

Українське прислів’я

СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ МЕНЕДЖЕРА

Р

О

З

Д І

Л

3

3.1. Сутність і значення організації праці

Для правильного розуміння поняття «організація праці» доцільно спочатку з’ясувати сутність слова «організація», яке в українській мові має кілька значень.

Академічний словник української мови зафіксував активне

821) дія за значенням: організувати, організуватися; організовувати, організовуватися. Якщо дія триває довший час і виконується групою людей, то вона є процесом організовування чогось, упорядковування, улаштування (організація праці, організація діяльності, організація управління тощо);

2) об’єднання людей, суспільних груп, держав на основі спільності інтересів, мети, програми дій (напр.: Організація Об’єднаних Націй, проф спілкова організація).

У теорії менеджменту прийнято для зручності будь-яку юридичну особу (підприємство, банк, навчальний заклад, лікувальний заклад тощо) називати організацією;

3) особливості будови чого-небудь, структура (напр.: «Від вищих кліткових рослин водорості відрізняються простішою організацією»);

4) фізичні та психічні особливості окремої особи (душевна організація лю дини).

Отже, під організацією праці у широкому значенні розуміємо процес організовування трудової діяльності. Трудова діяльність може відбуватись у різних умовах, на різних ієрархічних рівнях суспільного виробництва, охоплювати різну кількість працівників. Організовують працю кожного окремого робітника, виробничої бригади, усіх працівників цеху. Має право на існування організація праці у меж ах окремого підприємства так само, як організація суспільної праці у масштабі цілої країни.

Свої особливості має організація праці у транснаціональних корпораціях. Під впливом глобалізації інтенсивно розвивається міжнародний ринок праці, отже, мають місце і проблеми міжнародної організації праці, над розв’язанням яких працюють уряди на двосторонній, багатосторонній основі, а також у ра мках спеціально створеної інституції Міжнародної організації праці.

Як бачимо, існування різних умов трудової діяльності ускладнює вироблення єдиного стислого визначення організації праці, яке б вичерпно описувало суть явища, його чіткі ознаки. Враховуючи, що процес праці як продуктивна діяльність здійснюється і забезпечується завжди на конкретному підприємстві у конкретних умо вах, доцільно визначення організації праці сформулювати для умов підприємства стосовно діяльності усіх працівників, а не для однієї функціональної категорії персоналу.

У процесі праці людина взаємодіє з навколишнім середовищем, контактує з іншими працівниками, використовує різні засоби виробництва, технології; не є постійним і предмет праці, змінюються вихідні матеріально-сировинні та ене ргетичні ресурси.

83Час від часу змінюється або корегується мета праці, змінюються працівники, умови праці теж не є стабільними.

Таким чином, постійно змінюваний, гнучкий процес праці потребує так само гнучкого, змінюваного процесу організації. З цих міркувань не можна вважати вдалими формулювання організації праці у деяких літературних джерелах як комплексу або системи заходів чи певно го порядку побудови трудового процесу. Будьякий комплекс (система) заходів або порядок побудови трудового процесу ґрунтуються на обмеженій кількості таких заходів, час дії яких теж обмежений, тобто такі концепції передбачають певну циклічність організаційного впливу на трудовий процес.

Наприклад, було розроблено певний комплекс заходів, впроваджено і отримано певний позитивний економічний чи со ціальний результат. Далі — пауза, а в трудовому процесі зміни тривають. Їх треба зафіксувати, оцінити, розробити новий комплекс заходів. Така циклічність неминуче призводить до відставання розробки та здійснення заходів з удосконалення організації праці від змін у процесі праці, що і має місце у практиці виробництва.

У СРСР в 60—80-х ро ках намагались подолати таке відставання шляхом повсюдного втілення так званої наукової організації праці. Однак радянська економіка, побудована на зрівняльному розподілі життєвих благ і тотальному дефіциті усіх видів виробничих ресурсів, органічно не сприймала справжню наукову організацію праці.

Отже, організація праці — це процес економічно й соціально обґрунтованого поєднання в оптимальних пр опорціях робочої сили, знарядь і предметів праці та створення умов для їх ефективного використання і досягнення мети виробництва.

Організація праці — процес багатогранний і складний. Поодинокий працівник сам визначає мету діяльності, обирає засоби праці, регулює робочий час та інтенсивність праці тощо. Його організація праці реалізується у формі самоорганізації.

Спільна діяльніст ь людей вимагає принципово іншого рівня організації праці. Чим більше людей задіяно на підприємстві, тим вищі вимоги до якості організації праці, тим складнішим і дорожчим є цей процес.

Тому невипадково в історичному процесі поглиблення внутрівиробничого поділу праці у складі загальних функцій менеджменту виокремилась функція «організація», невід’ємною складовою якої є організація праці.

Процес праці та орг анізація праці тісно пов’язані одне з одним. Неможливо уявити реальний процес праці, який не су

84проводжувався б певними організаційними діями з боку спеціального персоналу, якщо не брати до уваги працівника одноосібника.

Щоб процес праці було розпочато вчасно і він був продуктивним із самого початку, його треба завчасно і ретельно підготувати і далі організаційно супроводжувати та підтримувати до певного завершення. Із цього виплив ає, що організація праці є своєрідним інструментом, засобом досягнення мети праці і виробництва. Добре організована праця є важливою передумовою досягнення високих результатів трудової діяльності колективу і, навпаки, будь-які недоліки, упущення в організації праці неодмінно спричинять погіршення кінцевих результатів колективної праці.

На рис. 3.1 подано схему, яка ілюструє ск ладність процесу виробництва продукції на підприємстві. У процесі виробництва підприємство використовує та споживає велику кількість різноманітних ресурсів. Сукупний виробничий процес являє собою складну систему взаємозалежних і взаємодоповнюючих процесів як основних, так і допоміжних. Кожен з цих численних процесів виконується працівниками, об’єднаними у структурні підрозділи.

Діяльність кожного структурного пі дрозділу, праця кожного працівника координуються засобами управління, зокрема, конкретними організаційними діями керівників і фахівців як по горизонталі, так і по вертикалі.

Як залізобетонну конструкцію пронизує, скріплює, надає міцності сталева арматура, так організація праці та виробництва пронизує і з’єднує у гнучку функціонуючу систему складний виробничий організм підп риємства.

85

Рис. 3.1. Процес виробництва та його складові

Завдяки високому рівню організації праці кожен працівник на підприємстві вчасно одержує виробничі завдання, необхідні ресурси (предмети праці) і знаряддя праці, грамотно використовує технічні засоби та інформацію, не має простоїв і непродуктивних затрат робочого часу. Досягається інтенсивне використання техніки, машини і агрегати не простоюють, використовуються на повну потужність. Як результат — зростає продук тивність праці кожного працівника і загальна продуктивність підприємства. Таким чином реалізується економічне значення організації праці.

Ритмічна праця, без простоїв і авралів, спокійна робота дає людям моральне задоволення її результатами, сприяє взаєморозумінню та взаємодопомозі, стимулює бажання працювати краще, творчо ставитись до трудових обов’язків. Коли зростає продуктивність праці та ре нтабельність виробництва, у підприємства з’являється можливість більше коштів спрямовувати на підвищення заробітної плати, поліпшення санітарно-побутових умов, навчання і розвиток персоналу. Як наслідок, економічна ефективність раціонально організованої праці доповнюється соціальною ефективністю.

86