— С. 30-31. Ключовою ланкою логістики є матеріальний потік. У літературі наводяться різні визначення матеріального потоку, проте за основною змістовою ознакою вони збігаються між собою.
Тому в узагальненому вигляді матеріальний потік можна визначити як сукупність предметів праці (сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів, інших товарно-матеріальних цінностей), які надходять від постачальників (для аграрних підприємств — також вироблених самостійно) до підприємства, де в процесі виробництва трансформуються в готову продукцію (вироби), що постачаються споживачам.
Отже, матеріальний потік — це рух товарно-матеріальних цінностей, що розглядаються під призмою застосування до них різних логістичних операцій
— транспортування, складування і зберігання, перезавантаження, розподіл вантажів тощо.
Цей рух розглядається у певному часовому інтервалі. Якщо ж матеріальний потік розглядається на певний момент часу, тобто в статичному стані, він утворює матеріальний запас.
Матеріальний потік може мати різні форми існування, наприклад, транспортний вантажопотік, вантажообіг складу, виробничий матеріальний потік. На етапі виробництва матеріальний потік набуває форми напівфабрикатів (у сільському господарстві — незавершеного виробництва), на етапі забезпечення підприємства матеріальними цінностями постає у вигляді сировини, основних і допоміжних матеріалів, на етапі розподілу й збуту — у вигляді готової продукції.
У цьому контексті виділяють вхідний матеріальний потік — це потік, що надходить із зовнішнього середовища в логістичну систему підприємства; вихідний матеріальний потік — потік, що виходить із логістичної системи підприємства у зовнішнє середовище, що оточує підприємство; внутрішній матеріальний потік
— потік, що виникає під час переробки виробничими підрозділами підприємства вхідних ресурсів (для аграрного підприємства — і власного виробництва ) у готову продукцію.
У логістиці значне місце посідає й інформаційний потік, який трактується як сукупність циркулюючих у логістичній системі та між логістичною системою і зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для управління та контролю логістичних операцій (за Л. Г. Кальченко, В. В. Кривещенко ).
Ураховуючи важливість інформаційного потоку для діяльності підприємства, особливого значення надається розвитку інформаційної логістики, яка визначається згаданими авторами як логістика, що організовує потік даних, які супроводжують матеріальні потоки й охоплює управління всіма процесами переміщення і складування реальних товарів на підприємстві, даючи змогу забез
1
Кальченко Л. Г. Логістика. Збірник ситуаційних і практичних завдань : навч. посіб. / Л. Г. Кальченко, В. В. Кревещенко. — К. : КНЕУ, 2011. — 221 с. якості з місця їх виникнення в місця споживання з мінімальними витратами й оптимальним сервісом.
В економічній літературі наводяться різні класифікаційні ознаки матеріальних потоків. Одну з них ми уже розглянули — за призначенням матеріального потоку — вхідний, вихідний і внутрішній.
За ступенем неперервності розрізняють не перервні та дискретні матеріальні потоки. Перші з них мають місце на конвеєрних або автоматизованих лініях, за транспортування трубопроводом, а другі — в разі регулярних періодичних завезень ресурсів і відвантаження готової продукції, забезпечення потреб у формі складських і транзитних постачань.
За кількісною ознакою виділяють масові, великі, середні і дрібні матеріальні потоки; за характером переміще ння — рівномірні, нерівномірні; за ступенем періодичності — періодичні, неперіодичні; за консистенцією — насипні, навалові вантажі, тарно-штучні, наливні.
Виділяють й деякі інші класифікаційні ознаки.
Для характеристики матеріальних потоків за кількісною і якісною ознаками використовують такі основні показники: ? напруженість матеріального потоку — це інтенсивність переміщення товарно-матеріальних цінностей в логістичній сис темі підприємства; ? потужність матеріального потоку — це обсяг вантажу (ресурсів, готової продукції), який переміщується в одиницю часу (обсяг перевезеного вантажу (в тоннах, штуках, кубометрах рідини та ін.), поділений на відповідний часовий відрізок — годину, зміну, добу, місяць і т. д.
Ці показники взаємопов’язані і перебувають часто в оберненій залежності. Їх рівень зале жить від виробничого напряму підприємства, галузі переробної промисловості, а отже, і від виду готової продукції та її призначення.
Скажімо, доставка цукрового буряку на цукровий завод для переробки формує високу потужність вхідного матеріального потоку — багато сировини поставляється в одиницю часу, але низьку напруженість цього потоку за формою постачання — в одне місце і за відпрацьо ваних операцій приймання та складування в бурти. Тимчасом одержана цукровим заводом готова продукція — цукор, поставляється відносно невеликими (порівняно з обсягами поставок сировини) партіями багатьом споживачам. У цьому разі матеріальний потік стає менш потужним, але більш напруженим через необхідність частої доставки цукру до ві дносно багатьох місць призначення та відносно невеликим обсягом. Це ж стосується молокопереробних підприємств, м’ясокомбінатів тощо. Причому тут різниця в потужності і напруженості матеріальних потоків виявляється ще більш рельєфно, ніж на цукрових заводах через вищу напруженість вихідного матеріального потоку.
Підприємство в змозі функціонувати ефективно за умови забезпечення раціонального руху матеріа льних потоків. Особливо це важливо в умовах дискретного виробництва. Тому необхідно, щоб на підприємствах впроваджувалися сучасні системи управління матеріальними потоками. систем у межах двох принципово відмінних методичних підходів до їх побудови: «штовхаючих» систем (push system) і «тягнучих» систем (pull system).
Сутність підходу «штовхаючих» систем полягає в тому, що матеріальні ресурси виштовхуються виробничою дільницею, яка завершила свій цикл обробки, на наступну виробничу діля нку або склад за командою, що надходить з центру. «Штовхаюча» система орієнтована на переважно постійний попит протягом досить тривалого часу. Але зі зміною його, а також через можливість перебоїв у технологічному процесі з’являється необхідність частої зміни виробничих графіків по всьому технологічному ланцюгу, а також у створенні до даткових складських ємкостей і запасів матеріальних ресурсів на всіх стадіях виробництва.
Поширення «штовхаючих» систем стало можливим завдяки широкому застосуванню інформаційних технологій, які дали змогу удосконалити спосіб організації матеріальних потоків, і тим самим зменшити невідповідність між можливостями постачання продукту (напівфабрикату) попередньою ланкою і можливостями приймання й обробки його наст упною ланкою.
Все ж таки ця система не до кінця позбавлена певних вад через те, що кожна дільниця одержує конкретне завдання на плановий період і звітується про його виконання перед центральною системою управління. Дільниця функціонує ніби ізольовано, її не інтересує стан справ на інших дільницях, їх можливості щодо обробки «виштовханих» до ни х виробів для їх подальшої обробки.
Зазначені недоліки істотно усунуті завдяки створенню комп’ютеризованого варіанта «штовхаючих» систем, зокрема, MRP-1 (Materials requiremenents plan-ning system). Завдяки широкому набору програм стало можливим досягти певної узгодженості в русі матеріального потоку, який (рух) розраховано в просторі та часі виходячи з потреб наступної стадії. За таких умов продукція (вир оби) надходять у передбаченій кількості, у потрібний час і у потрібне місце. Це дає змогу зменшити обсяг запасів, повніше виконувати договірні зобов’язання. Все ж тут не сповна вдається враховувати, чи потрібна наступній ланці зазначена продукція в такій кількості і саме в цей час.
У розробленому новому поколінні комп’ютер изованих «штовхаючих» систем MRP-2 (Manufacturing recourses planning system) передбачене виконання низки нових додаткових функцій управління технологічним процесом, автоматизованого проектування. Важливо, що ця система об’єднує логістичні операції та фінансове планування. Порівняно з системою MRP-1 вона дає змогу повніше задовольнити споживчий попит завдяки гнучкому плануванню виробництва з орієнтацією на повніше задо волення попиту, зменшенню запасів, скороченню виробничих циклів і здійсненню контролю за всіма виробничими стадіями. Причому система MRP-2 забезпечує зменшення логістичних витрат з управління запасами.
За другим методичним підходом управління матеріальними потоками здійснюється кардинально іншим способом — рух матеріального потоку відбуваєть- ступною ланкою єдиного технологічного ланцюга.
Отже, «тягнуча» система витягує для себе із попередньої ланки лише стільки напівфабрикатів, інших незавершених виробів, скільки їх потрібно на даний момент, тобто у міру потреби. «Тягнучі» системи управління матеріальними потоками не вимагають централізованого втручання в роботу окре мих дільниць (ланок), бо виробнича програма будь-якої дільниці визначається обсягом замовлення наступної дільниці. І така система діє по всьому технологічному ланцюгу, що вимагає високого рівня організації виробництва та підвищеної відповідальності працівників за формування і виконання замовлення. При цьому береться до уваги, що центральна система управління ставить за вдання лише для останньої ланки технологічного ланцюга з урахуванням тенденцій зміни споживчого попиту.
Отже, «тягнуча» система виходить з того, що продукції виробляється стільки, скільки необхідно для виконання замовлень (попиту) споживачів без створення її надлишкового запасу. Представниками «тягнучих» логістичних систем є система «KANBAN», ОВТ (оптимізована виробнича технологія) і «ощадливе, (ху де, гнучке) виробництво».
В основі системи «KANBAN» лежить мікрологістична концепція JIT (just-in-time — точно в термін), розроблена 1972 р. корпорацією «Toyota Motor». Мікрологістична система «KANBAN», що в перекладі з японської означає «карта»
1 , забезпечує організацію виробничого процесу, який не потребує запасів, оскільки всі виробничі підрозділи підприємства забезпечуються необхідними ресурсами лише в обсязі, необхідному для виконання ними замовлення у передбачені строки.
Планування виробництва в системі «KANBAN» побудоване на принципово новій основі — на забезпеченні ефективних горизонтальних зв’язків вздовж усього технологічного ланцюга за повної відмови від вертикальної системи розробки і прий няття планових рішень.
Карти містять інформацію про кількість витрачених ресурсів і виробленої продукції на головному підприємстві, його філіях, дають змогу простежити їх рух у просторі і часі та завдяки цьому сповна впровадити концепцію «точно в термін».
Світовий досвід, насамперед Японії, показав високу ефективність мікрологістичної системи « KANBAN», яка забезпечує істотне зниження виробничих запасів, у тому числі за рахунок відмови від страхових запасів, прискорення обороту оборотного капіталу, підвищення якості продукції, зниження її собівартості, зменшення незавершеного виробництва і запасів готової продукції.
Оптимізована виробнича технологія (ОРТ
— Optimized Production Technol-ogy), що відома також під назвою «ізраїльський KANBAN» (розроблена амери
1
Карта є способом передавання інформації в цій логістичній системі: в картці відбору визначається кількість напівфабрикатів, деталей тощо, які необхідно взяти в попередній ланці, а в картці виробничого замовлення — кількість виробів, які потрібно виробити. основі, що притаманне «KANBAN» і MRP.
Ця система організації виробництва і поставок функціонує за дотримання основного принципу — виявлення у виробництві критичних ресурсів (вузьких місць), якими можуть бути персонал, сировина і матеріали, машини і обладнання, технологічні процеси. Розробники системи ОРТ вважають, що головна увага має бути зосереджена на критичних ресурсах, бо їх витрати негативно впливають на виробництво, а отже, від ступеня ефективності їх використання залежать темпи розвитку виробничої системи.
Тимчасом економія некритичних ресурсів і більш ефективне їх використання реальної вигоди виробництву практично не приносять. Таким чином, система ОРТ запобігає виникненню вузьких місць, у ній в автоматизованому режимі розв’язуються завдання оперативного і короткострокового управління, причому ці завдання деталізуються до рівня формування графіків виробництва на один день і на тиждень.
У літературних джерелах, в яких описується система ОРТ, наголошується, що при формуванні оптимального графіка виробництва використовується критерій забезпеченості замовлень сировиною і матеріалами, ефективності використання ресурсів, мінімуму оборотних засобів у запасах і гнучкості виробництва. Загалом ця система дає змогу істотно підвищити ефективність виробництва завдяки збільшенню обсягу виробництва продукції, скороченню виробничого циклу, зниженню витрат (виробничих і транспортних), зменшенню потреби в складських приміщеннях.
У багатьох західних фірмах набула поширення логістична концепція «ощадливе (худе, гнучке) виробництво» (LP
— Lean Production). Вона розвиває концепцію «точно в термін» і використовує елементи системи «KANBAN» і «планування потреб/ресурсів». LP поєднує переваги великого виробництва (економія масштабу) з дрібносерійним (гнучкість, широкий асортимент). Її застосування потребує значно менше ресурсів порівняно з масовим виробництвом. Це дає змогу істотно знизити загальний обсяг запасів, формувати мінімальні страхові запаси без складування матеріальних ресурсів.
У літературних джерелах наголошується на основних цілях концепції «ощадливе (худе, гнучке) виробництво», а саме: високі стандарти якості, низькі виробничі витрати, швидке реагування на зміну споживчого попиту, швидке переналагодження обладнання. Досягаються ці логістичні цілі шляхом виробництва невеликих партій продукції, малою тривалістю виробничого циклу (періоду), зменшенням підготовчо-заключного часу, здійснення контролю якості усіх процесів і загального продуктивного забезпечення (підтримки), підготовки персоналом середньої і нижньої ланок виробничого та логістичного менеджменту.
Сприяє цьому також тісна співпраця з надійними постачальниками. Цією логістичною концепцією постачальники розглядаються як партнери, а не конкуренти. Їх діяльність взаємно координується, стосунки ґрунтуються на довірі, коли покупець не повинен перевіряти якість вхідних матеріальних ресурсів. Тобто взаємовідносини між постачальниками і фірмою будуються на встанов-нерів. За таких умов постачальники розглядаються як частина власної організації, що сприяє досягненню місії компанії.
Важливо, що в логістичній концепції LP реалізується підхід «тягнучих» систем, завдяки чому часто відпадає необхідність у складах, бо всі запаси містяться на полицях і робочих місцях і лише ті, які необхідні для виконання завдань певної ланки єдиного технологічного ланцюга і, врешті-решт, для задоволення потреб споживачів. Девіз LP
— усунення зайвих операцій.
Необхідно зазначити, що розглянуті логістичні системи розроблені для умов промислового виробництва (машинобудування, легкої промисловості тощо). Проте чимало ланок цих систем може широко використовуватися в агропромисловому виробництві, насамперед на потужних переробних підприємствах і великих вертикально-інтегрованих структурах — АПФ. Наголосимо також, що важливим завданням логістики є визначення оптимального розміру запасів товарно-матеріальних цінностей, без яких агропромислове виробництво не спроможне ефективно функціонувати. Це питання розглядатиметься в наступній темі.
