Підприємство і мікросередовище, яке його оточує, перебува-ють під впливом макросередовища. Його ланки щодо підприємс-тва є неконтрольованими факторами, тобто такими зовнішніми силами, що можуть відкривати для нього нові можливості або створювати нові загрози. Підприємство не може вплинути на мак-росередовище, але воно мусить добре орієнтуватися в ньому, стежити за його змінами і відповідним чином реагувати на них. Якщо ці зміни можуть створити для підприємства сприятливіші умови для виробництва або збуту продукції, воно мусить внести необхідні корективи в тактику, а можливо, і в стратегію своєї ді-яльності з тим, щоб максимально скористатися з цих умов. Якщо ж зовнішні сили макросередовища несуть у собі загрозу для під-приємства, воно вживатиме заходів, щоб запобігти їх дії або пом’якшити їх негативний вплив.
Основними ланками макросередовища, що тією чи іншою мі-рою впливають на підприємства, є: економічне, природно-екологічне, інформаційне, науково-технічне, політико-правове, со-ціально-культурне і міжнародне середовище.
Економічне середовище є однією з провідних ланок макросе-редовища і характеризується багатьма параметрами: рівнем інфля-ції або дефляції, ступенем розвитку конкурентного середовища, рівнем зайнятості, податковою політикою, динамікою і співвідно-шенням цін на сільськогосподарські і промислові товари тощо. В узагальненому вигляді воно може бути визначене через купівельну спроможність населення. Його доходи на стадії економічного під-несення зростають, ціни на товари, в тому числі сільськогосподар-ські, стають доступнішими, скорочується безробіття, зростає обсяг продажу, активізується інвестиційна діяльність. В умовах насиче-ності ринку сільськогосподарською продукцією зростання купіве-льної спроможності населення є сигналом для аграрних підпри-ємств до збільшення виробництва насамперед дорогих високоякісних товарів. З цією метою вони можуть задіяти додат-кові ресурси, зняти з консервації частину земельних ділянок, за-стосувати нові досягнення агрономічної і зоотехнічної науки для підвищення врожайності культур і продуктивності тварин.
У період економічного спаду купівельна спроможність знижу-ється як за рахунок зменшення особистих доходів працюючих, так і через зростання безробіття. При цьому підвищуються про-центні ставки на кредит, скорочується інвестиційна діяльність, зменшується обсяг продажу сільськогосподарської продукції. Через нееластичність цінового попиту на неї це зменшення від-бувається повільніше, ніж на промислові товари, але це не озна-чає, що аграрні підприємства не повинні реагувати на зниження купівельної спроможності населення. Залежно від конкретних обставин ця реакція може бути різною — від завчасного скорочення виробництва певних видів продукції до знаходження нових ринків її збуту, в тому числі і міжнародних.
Прикладом негативної дії економічного середовища на діяль-ність сільськогосподарських підприємств є економічна криза в Україні. Запізнілі кроки держави в регулюванні цін на сільсько-господарську продукцію призвели до того, що аграрним підпри-ємствам стало економічно невигідним виробництво тваринниць-кої продукції і вони різко скоротили її обсяг. Досить сказати, що в 2000 р. порівняно з 1990 р. обсяг виробництва молока становив лише 51,4 %, м’яса у забійній вазі — 37,8, яєць — 53,4 %. У не-обхідності врахування аграрними підприємствами змін в еконо-мічному середовищі переконує такий приклад. У серпні 1998 р. в Російській Федерації розгорнулася гостра економічна криза , яка, зважаючи на тісні економічні відносини України з цією держа-вою, не могла негативно не вплинути на стабільність національ-ної валюти — гривні, а також на стан економіки України в ціло-му та економіки кожного підприємства зокрема. В цих умовах ті підприємства, які своєчасно аналізували і правильно оцінювали наслідки даної кризи, мали змогу запобігти значним втратам зав-дяки завчасному придбанню енергоносіїв (з часом вони подоро-жчали вдвічі), використанню своєї готівки для нагромадження виробничих запасів, скороченню або повній відмові від експорту своєї продукції у РФ до стабілізації рубля тощо.
Економічне середовище характеризується також станом еко-номічного розвитку підприємств інших галузей, що виробляють продукцію для сільськогосподарського виробництва. Аграрні під-приємства повинні знати, які товари і за якими цінами вони можуть придбати в своїй країні, а які за рубежем, в яких саме регіонах ціна на них доступніша, де сприятливіші транспортні умови тощо.
Природно-екологічне середовище істотно впливає на характер виробничої діяльності аграрних підприємств. Його вплив на цю діяльність посилюється зі зростанням дефіциту окремих видів сировини, подорожчанням енергії, підвищенням вимог до збере-ження навколишнього середовища. Держава все рішучіше стала втручатися в процес збереження і відтворення природних ресур-сів через Державний комітет охорони природи та його регіональ-ні представництва на місцях. З огляду на це виникає сукупність юридичних (правових) відносин між аграрними підприємствами та установами, які відповідають за екологію. Вказані відносини доповнюються діяльністю громадських організацій з охорони природи (наприклад, діяльність партії «зелених»).
Аграрні підприємства не можуть не рахуватися зі змінами в природно-екологічному середовищі і тими формами його регу-лювання, які діють на момент прийняття ними господарських рі-шень, оскільки це може призвести до вкрай небажаних наслідків. Так, періодичний дефіцит на нафтопродукти та істотне їх подо-рожчання в 90-х роках змусили аграрні підприємства здійснюва-ти суворий режим їх економії, прискорено розвивати гужовий транспорт, збільшувати поголів’я робочої худоби, ширше вико-ристовувати енергію вітру й води.
Аграрні підприємства зобов’язані дотримуватися екологічних та санітарно-технічних вимог щодо розміщення нових і реконст-руйованих об’єктів, будівель і споруд, не допускати перевищення концентрації хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речо-вин у ґрунті понад встановлені державою гранично допустимі норми.
Характерною негативною ознакою природно-екологічного се-редовища України є високий рівень його забруднення. Через це особливого значення набуває проблема розвитку в нашій країні альтернативного сільського господарства, яке стало інтенсивно розвиватися в США і країнах Західної Європи у 80-х роках. Йде-ться про виробництво екологічно чистої сільськогосподарської продукції без застосування мінеральних добрив і пестицидів. Поштовхом для виникнення альтернативного сільського госпо-дарства став великий попит на екологічно чисті продовольчі то-вари і високий рівень цін на них. З огляду на чорнобильську тра-гедію і високий рівень забруднення навколишнього середовища іншими шкідливими речовинами населенню України вкрай необ-хідна екологічно чиста продукція. Це зумовлює необхідність швидкого розвитку альтернативного сільського господарства на-самперед на базі селянських (фермерських) господарств.
Світова практика, зокрема досвід США, переконує, що альте-рнативне сільське господарство стає сферою діяльності саме ма-лих ферм. Вони більш гнучкі, легше вирішують проблему дефі-циту робочої сили, що виникає через відмову від пестицидів. Наприклад, у США ферми з альтернативним сільським господар-ством укладають договори із сім’ями городян на поставку їм еко-логічно чистої продукції, а останні за графіком приїжджають на ферму для виконання необхідного обсягу сільськогосподарських робіт. Сотні таких своєрідних кооперативів уже функціонують в усіх штатах цієї країни.
Використовуючи досвід фермерів США, селянські (фермерсь-кі) господарства України можуть орієнтуватися на виробництво таких екологічно чистих і водночас дефіцитних нині продуктів, як овочі, фрукти, баштанні, молоко, лікарські рослини. Держава, очевидно, має взяти на себе пропаганду необхідності, доцільності і вигідності такого способу ведення сільськогосподарського ви-робництва, створивши при цьому необхідні економічні стимули.
Науково-технічне середовище. Аграрним підприємствам по-трібно добре орієнтуватися у змінах, що відбуваються в даному середовищі, і завдяки цьому приймати обґрунтовані рішення про доцільність та можливість впровадження у виробництво нових видів техніки і нових технологій, забезпечуючи таким чином конкурентоспроможність своїх товарів та вищу доходність від їх реалізації. Коли підприємство не реагуватиме на вплив цього фак-тора, воно буде приречене на стагнацію і банкрутство.
При впровадженні новин аграрним підприємствам слід бути обережними в тому розумінні, щоб сільськогосподарська проду-кція не зашкодила здоров’ю населення. Наприклад, використо-вуючи досягнення науки в галузі біотехнології, підприємство му-сить бути переконане, що застосування, скажімо, нових стимуляторів росту і розвитку тварин не зашкодить здоров’ю людей, не зумовить погіршення смакових якостей і товарного ви-гляду продукції, не породжуватиме у покупців недовіри до неї, отже, не стане причиною погіршення становища підприємства на ринку.
Інформаційне середовище в умовах ринкових відносин і при-скореного розвитку науково-технічного прогресу відіграє велику роль у своєчасному забезпеченні підприємств необхідною інфо-рмацією щодо кон’юнктури ринку, новітніх досягнень у галузі техніки, технології й організації виробництва, стану і тенденцій розвитку світового ринку. Зрозуміло, що значення інформаційно-го середовища ще більше зростає в умовах високої конкуренції. Воно дає змогу підприємствам швидко вирішувати проблеми «вузьких місць» своєї діяльності. Адже нерідко підприємствам економічно вигідніше купити певну ідею з готовим механізмом її практичної реалізації, ніж самотужки досліджувати і розробляти її.
Політико-правове середовище включає в себе систему зако-нів та інших юридичних актів, які регламентують підприємниць-ку діяльність, а також систему політико-правових інститутів, що виробляють ці правові документи і контролюють їх виконання. Значне місце у формуванні політико-правового середовища на-лежить політичним партіям, засобам масової інформації, іншим впливовим групам громадськості, які своєю діяльністю справля-ють опосередкований вплив на діяльність державних установ і окремих осіб, обмежують свободу їх дії або ж сприяють прийнят-тю відповідних рішень.
Кожне підприємство мусить бути добре обізнаним із законо-давством, що регулює підприємницьку діяльність, оскільки його порушення загрожує штрафними санкціями аж до заборони за-йматися виробничою діяльністю взагалі. Наприклад, в Україні вже прийнято нормативно-правові акти, що охороняють добросо-вісність конкуренції, інтереси споживачів, оберігають їх від не-сумлінної ділової практики (випуску неякісних товарів, неправ-дивої реклами, оманливої упаковки тощо). Законодавство, що регламентує діяльність бізнесу, повинно захищати також вищі ін-тереси суспільства від такої підприємницької діяльності, яка не забезпечує необхідної якості життя людей з точки зору збере-ження довкілля.
Як свідчить практика розвинутих країн Західної Європи, США, Канади, інших держав, все більшу роль починають віді-гравати політичні партії і громадські рухи в захисті інтересів громадськості як на загальнонаціональному рівні, так і на рівні окремих адміністративних територій. У своїй діяльності аграрні підприємства повинні зважати на цю тенденцію, враховувати її при плануванні товарів з новими якісними характеристиками і розробці тактики та стратегії маркетингової діяльності.
Соціально-культурне середовище формується під дією демо-графічних процесів і змін культурно-освітнього рівня населення. В умовах дефіциту продовольчих товарів, низької купівельної спроможності значної частини населення цей фактор є малоісто-тним. Але за насиченості ринку продовольчими товарами та об-меженого експорту аграрні підприємства мусять збільшувати об-сяги виробництва приблизно такими ж темпами, якими зростає кількість населення. В іншому разі можливе небажане перевиро-бництво продукції або виникнення її дефіциту. Водночас аграрні підприємства повинні будуть враховувати зміни в структурній будові населення за віковими групами, а також зміни в культурі харчування, оскільки вони зумовлюють прискорене зростання попиту на одні види сільськогосподарської продукції і зменшен-ня його на інші. Наприклад, із «старінням» населення збільшу-ється попит на овочі, фрукти і зменшується — на висококалорій-ні продукти. З підвищенням добробуту і культурного рівня населення змінюється його ставлення до матеріалу, з якого виго-товляються тканини і одяг. Зростає попит на товари широкого вжитку з натуральних тканин, що економічно змушує аграрні підприємства збільшувати виробництво льону, конопель, вовни.
Поширення серцево-судинних захворювань спричиняє зменшен-ня попиту на продукти харчування з високим вмістом холестери-ну тощо. Небажання підприємства вивчати і враховувати ці «тон-кощі» впливу соціально-культурного середовища загрожує втратою позицій на ринку, скороченням обсягу виробництва і зниженням його ефективності.
Входження України в світовий економічний простір, розвиток підприємствами зовнішньоекономічної діяльності зумовлює не-обхідність врахування ними стану міжнародного середовища і тих змін, які відбуваються в ньому. Зокрема, важливо знати кон’юнктуру світового ринку, рівень і динаміку цін на товари сільськогосподарського походження і виробничі ресурси, що мо-жуть бути об’єктом імпорту аграрними підприємствами, масшта-би імпорту в Україну товарів, конкуруючих з вітчизняними това-рами АПК, доступність виходу на ринок інших країн, зміни політичного та економічного характеру, що відбуваються в цих країнах і є важливими для підприємства тощо. Володіння такою інформацією дає змогу підприємствам приймати обґрунтовані рішення не лише при здійсненні експортно-імпортних операцій, а й при прийнятті рішень, що стосуються діяльності на внутріш-ньому ринку. Про це засвідчує і наведений раніше приклад про фінансову кризу в Російській Федерації та її вплив на економіку нашої держави.
