Схема 13
Прогностика — соціальний прогноз, передбачення процесів, які відбуватимуться в суспільстві
Методи прогнозування
Результат прогнозування екстраполяційний історичної аналогії моделювання експертної оцінки сценарію майбутнього пошуковий прогноз нормативний прогноз аналітичний прогноз прогноз-застереження
Глобальні проблеми сучасної цивілізації — сукупність життєво важливих проблем, від розв’язання яких залежить дальша доля людства
Глобальні проблеми сучасної цивілізації
Причини глобальних проблем
Способи вирішення проблеми війни і миру екологічна продовольча демографічна охорони здоров’я мирне освоєння космосу нерівномірний соціальноекономічний, політичний, науково-технічний, демографічний, екологічний та культурний розвиток
•ліквідація соціальних антагонізмів
• досягнення гармонійних відносин між суспільством і природою
• перехід усього суспільства на шлях коеволюційного розвитку
Таблиця 13
ГОЛОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ ДО ТЕМИ
Аналітичний прогноз складається для того, щоб з науковою метою визначити пізнавальну цінність різноманітних методів і засобів вивчення майбутнього
Глобальні проблеми сучасної цивілізації комплекс життєво необхідних загальнолюдських проблем, наявність яких створює небезпеку для людського існування; це проблеми, котрі можна ров’язати тільки за умови міжнародного співробітництва
Нормативний прогноз раціонально організований аналіз можливих способів оптимізації управління
Передбачення знання про майбутнє, про те, чого ще немає в дійсності, але те, що потенціально існує зараз як об’єктивні та суб’єктивні передумови очікуваного розвитку
Пошуковий прогноз прогноз, котрий складається для того, щоб показати, яким може бути майбутнє соціального об’єкта
Прогноззастер еження прогноз, який розробляється для безпосереднього впливу на свідомість і поведінку людей з метою уникнення негативного майбутнього (наприклад, екологічної катастрофи)
Прогнозування особливий вид передбачення, який відрізняється високим ступенем наукової обґрунтованості
Прогностика наука про соціальне прогнозування
Футурологія узагальнена назва концепцій про майбутнє людської цивілізації, у вузькому розумінні — галузь наукових знань, що віддзеркалює перспективи соціальних процесів та явищ (у такому розумінні футурологія є синонімом прогнозування та прогностики)
Проблема майбутнього у філософії
Сучасна епоха з її глобальними трансформаціями в усіх сферах життя та не менш глобальними проблемами вимагає вирішення питання соціального прогнозування. Проблема майбутнього стає однією з важливіших і актуальніших у сучасній філософії. Тому й однією з головних функцій філософії називають прогностичну функцію, сенс і призначення якої — передбачення майбутнього.
Передбачення — це відносне знання про майбутнє, тобто про те, чого ще немає в дійсності, але що потенційно перебуває зараз у вигляді об’єктивних і суб’єктивних передумов можливого перебігу розвитку подій. Передбачення подібне до гіпотези, але, на відміну від неї, воно використовується переважно у процесі аналізу майбутнього або невідомого сьогодення (гіпотезу використову ють для пізнання минулого, теперішнього та майбутнього).
Для з’ясування ролі передбачення і його можливостей необхідно розкрити деякі аспекти. Зупинімося на головних з них.
Онтологічний аспект полягає в тому, що передбачення можливе завдяки самій суті буття — його об’єктивних законів, причинно-наслідкових зв’язків. За законами діалектики механізм розвитку кожного якісного стрибка залиша ється незмінним, а тому майбутнє можна передбачити.
Гносеологічний аспект: в його основі лежить можливість нескінченного пізнання (згідно з матеріалістичною філософською традицією), а прогнозування — це також різновид пізнання, тому передбачення можливе по суті.
Логічний аспект ґрунтується на тому, що закони логіки завжди залишаються незмінними — як нині, так і в майбутньому.
Не йрофізіологічний аспект заснований на здатності свідомості та мозку до попереджувального мислення (відображення дійсності).
Соціальний аспект передбачає, що суспільство, спираючись на власний досвід, моделює майбутнє.
У сучасній західній науці виокремлюють особливу наукову дисципліну — футурологію, що вивчає майбутнє. Цим терміном уперше став послуговуватись О. Флехтгейм, професор політології Вільного університету ім. Отто Зура в Захі дному
Берліні як назвою «філософії майбутнього». Творцями футурології були такі вчені, як Г. Парсонс, Е. Ханке, І. Бестужев
Лада, Г. Шахназаров та ін.
У традиції вітчизняної філософії науку про майбутнє пов’язують з поняттям «прогностика» (молода наука, що тільки почала розвиватися). Існує думка, що футурологія, на відміну від прогностики, вивчає май бутнє взагалі, а прогностика має конкретний предмет свого дослідження.
Окремим видом передбачення є прогнозування. Поширюючись на певні сфери суспільного розвитку, воно має відносну самостійність і автономність. У широкому розумінні прогнозування — це розроблення прогнозів, у вузькому —
спеціальне наукове дослідження, предметом якого є перспективи розвитку будь-якого явища.
За способом, глибиною та точністю передбачення майбутнього виокремлюють три різновиди прогнозу: побутовий, інтуїтивний і науковий. Побутовий прогноз віддзеркалює повсякденний досвід людини, безпосереднє спостереження за подіями, явищами, що періодично повторюються, тощо (наприклад, народні прикмети). Інтуїтивний різновид передбачення має в основі інтуїцію (безпосереднє здобутт я істини без допомоги наукового досвіду та логічних умовиводів).
Цей різновид передбачення ще мало вивчений, але він достатньо ефективний.
Наукове передбачення, на відміну від побутового та інтуїтивного, реалізується в межах науки або за її допомогою (на основі знання закономірностей процесу, що прогнозується). Воно має вищу ефективність і точність прогнозу.
Головним поняття м у науковому передбаченні є поняття «прогноз». Прогноз — це особливе передбачення, яке відрізняється високим ступенем наукової обґрунтованості та об’єктивності в дослідженні суспільних процесів. На відміну від інших форм наукового передбачення, прогнозування є соціальне дослідження, яке має свою методологію та техніку.
Залежно від сфери діяльності людини виокремлюють соціальне, економі чне, політичне та інші види прогнозування.
Безперечно особливим різновидом прогнозування є «соціальне прогнозування», яке займається передбаченням процесів, що проходять у суспільстві. Через те що знання про майбутнє ґрунтується на конкретності та точності, то чим віддаленішим є прогноз, тим менш конкретним і точним він є. Учені виділяють безпосереднє майбутнє (до 30 років), в меж ах якого можна впевнено робити прогнози, найближче майбутнє (до 100 років) — можливі відносні прогнози та віддалене майбутнє (понад 100 років), де прогнози мають лише правдоподібний характер.
Прогнозування можливе лише на основі використання спеціальних наукових методів. Вони є сукупністю способів і процедур вибору та аналізу емпіричної інформації з метою складання конкретного прогнозу. Їх є дуж е багато, але основних
— п’ять: екстраполяційні методи; історична аналогія; моделювання; експертні оцінки; сценарії майбутнього.
Екстраполяційні методи мають у своїй основі поширення на майбутнє тенденцій, закономірностей, які в минулому й
теперішньому добре відомі (наприклад, знання, що існуватимуть і в майбутньому). Історична аналогія — це пізнання через порівняння, що спирається на існування між явищами суспільного життя як відмінностей, так і спільного. Те, що є основою для порівняння, має бути добре відомим фактом.
Метод моделювання ґрунтується не на самих об’єктах пізнання, а на їх мо делях. Моделювати об’єкт дослідження означає подавати його в спрощеному, схематичному вигляді, зручному для здобуття прогностичних висновків. Результати дослідження переносяться з людей на об’єкт. Існують такі різновиди моделювання: предметне, фізичне, знакове (математичне), імітаційне, комп’ютерне.
Експертна оцінка — це науковий метод, сутність якого полягає в проведенні експертами (провідними спеціалістами) аналізу пр облем з наступною формалізованою обробкою результатів. Узагальнені висновки експертів сприймаються як найбільш адекватне й можливе вирішення проблеми [консенсус, «мізкова атака», метод Делфі (названий так за ім’ям дельфійського оракула), соціологічне опитування].
У прогнозуванні використовуються також методи аналогії, індукції, дедукції, різноманітні економічні й статистичні методи.
Конкретна методика, завдяки якій розробляється п рогноз, зазвичай об’єднує велику кількість методів. Часто сукупність цих методів називають системою прогнозування.
Сценарій майбутнього — це різнобічний прогноз, що об’єднує системний та історичний підходи до вивчення нескладних систем; переважно він має описовий характер і застосовується для комплексних прогнозів.
Результатом прогнозування суспільних явищ і процесів є прогноз, який дає змогу знайти всі можливі варіанти розвитку тих чи тих проб лем майбутнього, їх варіанти, що взаємовиключають один одного, стихійні та свідомі процеси, а також виявити їх часові та просторові параметри. Залежно від того, що містить у собі прогноз майбутнього, людина або активно прагне до нього, або всіляко уникає його, або протидіє йому. За змістом і призначенням прогнози поділяють: 1) на пош уковий прогноз — прогноз з метою доведення можливого характеру соціального об’єкта (відповідає на запитання «куди рухається об’єкт?»); 2) нормативний прогноз — раціонально організований прогноз можливих способів оптимізації об’єкта управління («прогноз навпаки» — дослідження йде у зворотному напрямку — від
майбутнього до теперішнього). Це відповідь на запитання «що слід зробити, щоб досягти поставлених завдань?»; 3) аналітичний прогноз — має на меті визнати пізнавальну цінність різних методів і засобів вивчення майбутнього; 4) прогноз-застереження — спеціальний прогноз, розроблений для того, щоб людина могла уникнути майбутніх негараздів, стихій, катастроф (наприклад, екологічної катастрофи).
Отже, в основі реалізації та свідомого використання таких регуляторів суспільного життя, як суспільний закон,
необхідність, потреби, інтереси, проблеми, завдання, ідеали, норми, принципи діяльності людей, лежить прогнозування.
Прогноз об’єднує пізнання з практикою, він є функцією науки й тісно пов’язує теорію з повсякденним життям, практичною доцільністю. Прогноз дає знання про можливі та ймовірні негативні й позитивні явища. На прогнозуванні ґрунт ується наукове передбачення, наукове управління (планування).
