Завдання, які вирішує логістично-транспортна система і розробку її стратегії можна поділити на три групи.
Перша з груп пов’язана з формуванням ринкових зон обслуговування, прогнозом матеріалопотоків, їх обробкою в системі обслуговування та іншими роботами в оперативному управлінні й регулюванні матеріалопотоку.
Друга група — завдання із розробки системи організації транспортного пр оцесу (план перевезень, план розподілу виду діяльності, план формування вантажопотоків, графік руху транспортних засобів і ін.).
Третя група — це управління запасами на підприємствах, фірмах, складських комплексах, розміщення запасів і їх обслуговування транспортними засобами, інформаційними системами.
Оптимізація і вирішення цих завдань, що особливо актуально в умовах ринку, залежить від к онкретної ситуації, умов і вимог до ефективної логістичної системи, а також від проблем, пов’язаних із забезпеченням виробництва сировиною і напівфабрикатами, усуненням вузьких місць в технології доставки різних видів продукції в пункти виробництва, складування і збуту.
Отже, необхідне органічне об’єднання транспорту з виробництвом, перетворення їх у ланк и єдиної системи «виробництво — транспорт — розподіл».
Новий підхід до транспорту як до складової більш крупної системи або логістичного ланцюжка, потребує розгляду його в різних аспектах. З точки зору вивчення ефективності роботи
Рух матеріального потоку здійснюється на основі т ехнологічного процесу, який починається з моменту організації прийняття вантажу до перевезень і закінчується моментом отримання його клієнтом. Важливе значення має підготовка вантажу до перевезень. Він має бути у транспортабельному стані, тобто упакований в стандартну тару, промаркований, укомплектований та ін. Перевозячи тарно-пакувальні і штучні вантажі повагонно лише залізниц ею, вантажовідправник має нанести маркування, не менш ніж на десяти вантажних місцях кожного відправлення, тобто зазначити найменування вантажовідправних станцій відправлення і призначення, залізниці, одержувача, а також порядковий номер вантажного місця та ін.
При перевезенні вантажів повагонними відправленнями у залізничному, залізнично-водному чи залізнично-автомобільному сполученні, а так ож вантажів дрібними відправленнями незалежно від виду сполучення відправник маркірує кожне місце.
Розрізняють маркування товарне, відправне, спеціальне і транспортне.
Товарне маркування містить найменування виробу і назву виробника товару, його адресу, заводську марку, ГОСТ і інші необхідні відомості про товар.
окремих видів транспорту, інтерес викликають перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення (наприклад, від однієї залізничної станції до іншої, з порту в порт або з терміналу до терміналу). З логістичних позицій необхідно аналізувати весь процес перевезення в цілому, від вантажовідправника до вантажоотримувача. При врахуванні інтересів клієнтури необхідно зваж ати не тільки на перевезення магістральними видами транспорту, а й на обробку, збереження, упакування і розпакування, подання матеріалів до верстатів у цехах і на всю пов’язану з цими процесами інформацію, яка супроводжує матеріальний потік. Такий підхід сприяє оптимальному обігу транспортних послуг, оскільки якість перевезень значною мірою відображається на загальних витратах, чим збільшує собівартість перевезень, з точки зору спеціалізації і кооперування виробництва. Вивчення питань використання транспорту неможливо обмежувати сферою окремих матеріально-технічних зв’язків. Вони мають розглядатися в системі матеріальнотехнічного забезпечення — від первинного постачальника до кінцевого споживача, включаючи проміжні етапи.
Відповідне маркування зазначає номер місця (в чисельнику) і число місць (в знаменнику), найменування відправника і отримувача, пункт відправлення і призначення.
Спеціальне маркування (попереджувальне) вказує на спосіб збереження вантажу і поводження з ним на шляху і протягом вантажних операцій. Транспортне маркування наноситься відправником дробом (в чисельнику — порядковий номер, за як им ця відправка прийнята до перевезення згідно з книгою відправлень, у знаменнику — число місць відправки), поряд з дробом — номер вантажної накладної. Транспортне маркування наносять на вантажне місце незалежно від відправного маркування.
Під єдиним технологічним процесом розуміють раціональну систему організації роботи станцій примикання та під’їзних шляхів промислових підприємств. Це пов’язує техн ологію обробки составів та вагонів на станціях примикання та під’їзних шляхах і забезпечує єдиний ритм перевезень та виробничого процесу промислових підприємств. Він передбачає використання ефективних методів праці, коопероване застосування технічних засобів транспортних цехів підприємств та залізничних станцій тощо.
Цей процес відображено в документі, який визначає порядок роботи під’їзного шляху і станції примикання. Ві н має забезпечити найраціональніше використання технічних засобів транспортного цеху підприємства і станції примикання, прискорення обороту вагонів на станції та під’їзному шляху. Головне завдання роботи за єдиним технологічним процесом – використання внутрішніх ресурсів для прискорення обороту вагонів і виконання перевезень, зобов’язань, зазначених в уго ді про експлуатацію під’їзного шляху. Єдиний технологічний процес розробляє комісія у складі головного інженера відділення (голова), представників відділів експлуатації, планово-технічного, вантажного, шляхового інженерів, локомотивного відділу і представників підприємства, якому належить під’їзний шлях. Комісія керується положенням Статуту залізниць, правилами перевезень та рекомендаціями щодо складання єдини х технологічних процесів роботи під’їзних шляхів та станцій примикання.
Технологічні процеси роботи вантажного двору і товарної контори є складовою частиною загального технічного процесу. Деколи для великих вантажних дворів, контейнерних пунктів та сортувальних платформ складають самостійні (окремі) техноло-
Технологічний процес передбачає послідовність і тривалість комерційних операцій, що виконуються на вантажному дворі та в товарній конторі. Найчастіше його розробляють за такою схемою:
Стисла характеристика вантажного двору і товарної контори: ? масштабна схема розташування шл яхів та обладнання вантажного двору, їх спеціалізація і розміри (довжина, площа тощо); ? перелік складів (відкритих і закритих), їх корисна площа та розрахункова місткість (в тоннах); ? перелік засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт та їх розрахункова продуктивність; ? перелік засобів механізації і автоматизації операцій у товарній конторі та їх про дуктивність; ? план товарної контори, схема розташування машин, обладнання, довідкових вказівок та розміщення робітників; ? обсяг комерційних операцій, що виконуються тепер і виконуватимуться у найближчі два-три роки; ? відомість наявного і потрібного (розрахункового) штату робітників вантажного двору і товарної контори, включаючи вантажників та механізаторів; ? пе релік об’єктів вантажного двору (сортувальна платформа, контейнерна площадка, підвищення шляхів тощо), режим їх роботи (в одну-дві зміни, цілодобово) у звичайні, святкові, вихідні дні; ? розрахункова потреба в автотранспорті для завезення і вивезення вантажів у робочі й вихідні дні (по об’єктах); ? характер нерівномірності надходження ван тажів на об’єкти (мінімум, максимум, у середньому) і роботи товарної контори (за періодами доби); ? розклад приймання вантажів дрібними відправками і в контейнерах; ? завдання на формування прямих і перевантажуваних вагонів, що завантажуються дрібними відправками і контейнерами.
Оперативне планування і управління комерційною роботою: ? стислий опис поря дку розробки і затвердження добового плану роботи та його форми; ? схема інформації про надходження вантажів, прибуття їх на станцію і подання на вантажний двір для розвантаження;
гічні процеси, пов’язані з технологією роботи станції, часом подачі та прибирання вагонів під вантажні операції.
Технологія вантажних і комерційних операцій: зазначається порядок приймання вантажу, призначеного для перевезення, навантаження на рухомий состав, вивантажування з вагонів, складування, навантаження на автотранспорт і видача одержува чу на всіх об’єктах вантажного двору. Тут також регламентується робота товарної контори — оформлення і пересилання перевізних документів.
Обов’язковою складовою технологічного процесу є графіки виконання операцій. Вони регламентують затрати часу і порядок виконання окремих операцій за елементами.
У товарній конторі доцільно складати графіки на обробку одного документа (відправлення), на ва нтажному дворі – окремо графіки на приймання, навантаження, розвантаження та видачу вантажів на складах станції і безпосередньо у вагон з вагона на одне відправлення (повагонне або дрібне) і на всю групу вагонів, які подаються одночасно. В будь-якому разі, коли у виконанні операцій беруть участь кілька робітників, у гр афіку треба зазначати виконавців усіх елементів, враховувати можливість паралельності їх роботи.
На основі технологічного процесу розробляють інструктивно-технологічні карти для робітників провідних професій: приймальників
—здавальників вантажів, механізаторів, товарних касирів, таксирувальників, комерційних агентів, інформаторів, диспетчерів тощо. В карті зазначають посаду, місце роботи, да-
? графік (розклад) роботи маневреного локомотиву на об’єктах вантажного двору; ? схема управління роботою вантажного двору і товарного контролю; ? схема зв’язку диспетчера з об’єктами і стислий регламент передавання команд і одержання інформації від робітників, зайнятих на виконанні комерційних операцій; ? форма диспетчерського графіка (звіту), в якому за вста новленими періодами фіксується оперативне становище на вантажному дворі і в товарній конторі; ? схема і стислий звіт про виконання кошторисного завдання і добового плану роботи; ? таблиці норм часу на виконання комерційних операцій; ? іменний список осіб, відповідальних за забезпечення належної роботи об’єктів; ? технічні норми за вантаження вагонів основними вантажами, що відправляються через вантажний двір; ? сітковий графік виконання вантажних і комерційних операцій на вантажному дворі і в товарній конторі.
Перш ніж розпочати складання технології робіт вантажного двору і товарної контори, бригада збирає і аналізує матеріали, дані звітів, що характеризують обсяг і характер роботи. Вона також ретельно досліджує робочі місця робітників провідних професій, вив чає умови і рівень організації праці. В процесі такого дослідження проводять хронометражні спостереження за виконанням технологічних операцій, визначають позавиробничі витрати робочого часу і причини, що зумовили їх, а також вузькі місця в роботі вантажного двору і товарної контори. В ході роботи вивчають найбільш раціональні прийоми виконання окремих операцій.
Визна чаючи технологічні норми, необхідно щоб вони були реальними і забезпечували:
1) скорочення простоїв рухомого составу як під операціями, так і в очікуванні на них;
2) підвищення рівня використання вантажопідйомності і місткості вагонів та автомобілів;
3) підвищення продуктивності праці комерційних робітників, механізаторів, вантажників;
4) поліпшення використання засобів механізації та автоматизації ванта жних і комерційних операцій.
Одна з головних умов успішного виконання технологічного процесу — суміщення операцій і по можливості не послідовне, а паралельне їх використання. Резервом підвищення продуктивності праці є вміле суміщення професій і повне завантаження усіх робітників протягом дня.
Паралельне завезення та вивезення вантажу на станцію і зі станції — осно вна форма взаємодії залізничного та автомобільного транспорту. Дедалі більша увага приділяється організації перевезень за схемою вагон
—автомобіль і автомобіль
—вагон, без проміжного зберігання вантажу на складі. За умов вантажування з вагона в автомобіль за прямим варіантом засобами станції операції «вантажування», «видача» та «навантажування» є сумісними.
ють перелік і послідовність операцій та норми часу на їх виконання, а також показують, від кого робітник одержує завдання і перед ким звітує за його виконання. В карті залежно від місцевих умов можуть бути зазначені й інші дані. Інструктивнотехнологічні карти вивішують на всіх робочих місцях, де виконуються ті чи ін ші технологічні операції. Один примірник їх додається до технологічного процесу роботи вантажного двору і товарної контори.
Основна умова організації роботи за прямим варіантом — забезпечення завантажування й розвантаження рухомого составу у встановлені терміни при підведенні вагонів і автомобілів за графіками. Для цього на станціях здійснюють необхідні організаційно-технічні дії, а саме: ? єдине керівництво вантажно-розвантажувальними роботами (з вагонами і автомобілями), що виконуються засобами механізованих станцій вантажно-розвантажувальних робіт; ? єдиний технологічний процес виконання комерційних операцій при прийманні та видачі вантажів; ? контактний графік вантажно-розвантажувальних робіт з вагонами та автомобілями.
Слід врахувати місцеві умови роботи вантажного двору і автомобільного транспорту. Можливі такі схеми роботи за прямим варіантом: ? одночасне надходження вагонів та автомобілів згідно з контактним графіком на місця вантажно-розвантажувальних робіт ; ? постійна наявність на станціях певної кількості автомобілів, готових до прий мання вантажів, що надходять залізницею.
За прямим варіантом завантажують не увесь вагон, а лише частину його. Найефективнішою є організація роботи за першою схемою. При цьому шлях має забезпечувати ритмічність підведення рухомого составу і своєчасну подачу його до вантажнорозвантажувальних фронтів у встановлений технологічним процесом час. Сутність контактного графіка полягає в то му, що в ньому суміщені за часом, обсягом перевезень процеси, які виконуються залізничним і автомобільним транспортом. Контактний графік забезпечує найвигідніші виробничі взаємозв’язки і послідовність виконання окремих операцій з обробки рухомого составу з мінімальними затратами часу і коштів. Отже, тільки узгоджена робота транспорту, скла дського господарства фірми дає змогу забезпечити оптимальну логістичну систему переміщення матеріального потоку.
Технічні засоби, що подають вантажовідправники залізницею або підприємства автотранспорту під навантаження, мають бути у хорошому технічному і комерційному стані.
