< Попередня  Змiст  Наступна >

7.8. Ліквідація банків


Банківська система функціонує переважно на комерційних засадах, тому їй притаманні процеси, характерні для підприємницьких структур, а саме численні випадки розорення банків, їх банкрутства та ліквідації. За більш як десять років свого існування банківська система України втратила майже 100 банків. І нині чимало банківських установ перебувають у стадії ліквідації.

Процедура ліквідації банків є дуже суворо регламентованою. Ліквідація банку може проводитись з ініціативи власників банку, з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).

Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України про господарські товариства, з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про банки і банківську діяльність» за згодою Національного банку України. Національний банк надає згоду на ліквідацію банку, якщо достатньо ліквідаційної маси для задоволення вимог усіх кредиторів, а кандидатура голови ліквідаційної комісії та її членів відповідає вимогам, визначеним у ст. 90 Закону України «Про банки і банківську діяльність.

Ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативноправових актів Національного банку України.

Для процедури ліквідації та розгляду справи в суді обов’язково має бути висновок Національного банку України щодо доцільності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відкликання банківської ліцензії призводить до неможливості банком проведення банківських операцій, тобто передусім — залучення вкладів, надання кредитів, ведення розрахунковокасового обслуговування третіх осіб тощо. Також автоматично закінчується дія письмового дозволу Національного банку Україна на проведення окремих операцій, оскільки він дійсний тільки за наявності банківської ліцензії, відповідно до Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.

Національний банк України зобов’язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку, якщо банкборжник не спроможний виконати свої зобов’язання, відповідно до рішення суду про примусове стягнення протягом шести місяців, і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу.

Ліквідатора призначає орган, який ініціював рішення про ліквідацію. Ліквідатор приступає до виконання своїх обов’язків негайно після відкликання банківської ліцензії.

Національний банк може відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку виключно в таких випадках:

а) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію (зокрема те, що статутний капітал банку на час його державної реєстрації сформований з непідтверджених джерел і внаслідок цього було фальсифіковано прогнозні показники діяльності банку, надані Національному банку для отримання банківської ліцензії);

б) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

в) у разі порушення вимог Закону «Про банки і банківську діяльність» або нормативноправових актів Національного банку, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання неплатоспроможності банку;

г) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення діяльності банку в правову відповідність до вимог Закону про банки та нормативноправових актів Національного банку;

ґ) у разі недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

Неплатоспроможність банку — його неспроможність своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через брак коштів або зменшення розміру регулятивного капіталу банку, що призвело до зменшення показника адекватності регулятивного капіталу до однієї третини нормативного значення.

Під значною втратою активів або доходів слід розуміти таке: банк є критично недокапіталізованим;

або банк є значно недокапіталізованим і загальні збори акціонерів (учасників) банку не ухвалили рішення про відновлення платоспроможності банку шляхом проведення його санації акціонерами (учасниками) або інвесторами;

або збитки за результатами фінансового року становлять 50 і більше відсотків статутного капіталу банку, за винятком тих випадків, коли банк є добре або достатньо капіталізованим і працює менше трьох років;

або протягом трьох років поспіль збитки за результатами фінансового року становлять 10 і більше відсотків статутного капіталу банку, за винятком тих випадків, коли банк є добре або достатньо капіталізованим;

або негативно класифіковані активи з урахуванням сформованих резервів під ці активи становлять 60 і більше відсотків регулятивного капіталу банку;

або якщо співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку та в касі банку до поточних рахунків клієнтів (норматив миттєвої ліквідності Н4 становить менше 10 відсотків і за відсутності інших джерел для підтримання миттєвої ліквідності;

або отримання банком за результатами інспектування загальної рейтингової оцінки «5» за системою CAMELS.

Національний банк в обов’язковому порядку має ухвалити рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку, який є критично недокапіталізованим.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
7.6. Запровадження тимчасової адміністрації в банках
7.5. Видача Національним банком розпоряджень
7.4. Скликання загальних зборів учасників банку, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку
7.2. Використання такого заходу впливу, як письмове застереження; 7.3. Укладення письмової угоди з банком
Розділ 7 ЗАХОДИ ВПЛИВУ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО БАНКІВ ЗА ПОРУШЕННЯ БАНКІВСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА 7.1. Заходи впливу та організація їх застосування
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоЕтика та естетикаІсторіяБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki