Posibniki.com.uaЕкономікаЕкономіка і організація агропромислових формувань1.3. Критерії і показники ефективності функціонування АПК


< Попередня  Змiст  Наступна >

1.3. Критерії і показники ефективності функціонування АПК


У сфері до найбільших і матеріального виробництва України АПК належить найріїівиішальнших міжгалузевих структур. а обсягами виробництва ваово продукції вн Злзначно перевищує паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний та хіміко-лісовий комплекси разом узяті. Як зазначалося раніше, АПК споживає значні обсяги матеріальнотехнічних та інших виробничих ресурсів, відіграє вирішальну роль в особистому споживанні населення.

Перелік уже має забезпечувати цих глобальних ознак АПК засвідчує, що його розвиток відповідну ефективність. Вимірювати її лише обсягами кінцевої продукції та рівня споживання основних продктів харчування недостатньо. Необхідно брати до уваги рівні урізніінтеграції, її напрями, результати діяльності як окремих галузей, так і інтегрованого виробництва в цілому, особливості функціонування на макро- і мікрорівнях тощо.

Потреба визначення показників ефективності агропромислового виробництва обумовлена тим, що за їх допомогою стає можливим забезпечувати раціональне управління виробництом, організувати оцнку діяльності підприємств і галзей АПК. Відтак досить віуважливо з’ясувати не лише зміст і методику визначення того чи іншого показника, а й його адресність. А це потребує встановлення відповідного критерію оцінки. Слід зазначити, що знайти якийсь один-єдиний критерій ефективності АПК, який би розкривав глибинну суть агропромислового виробництва, практично неможливо, бо перманентність інтеграції постійно вносить нові якісні і кількісні зміни. Це знаходить прояв у постійній зміні основ галузевого і територіального управління; ускладненні економічних зв’язків між сільським господарством і промисловістю; зростанні ролі та акцентів окремих сфер, галузей і підприємств АПК; перших, водночас досить хитких спробах сформувати міжгалузевий господарський механізм ринковоготипу.

Однак, незважаючи на це, можна визначити певні критерії і показники, які характеризуьмісцеепватимуть рол і АПК в національній економіці. Ал ередусім треба з’ясувати кілька принципових положень.

По-перше, необхідно чітко розмежувати окремі рівні функціонування АПК.

По-друге, для кожного рівня потрібно визначити властиві йому критерії та систему відповідних показників.

По-третє, кожен показник потрібно максимально «прив’язати» до специфіки агрбопромислового вироництва.

Отже, рівні, для яких необхідно розраховувати показники ефективності АПК, можуть бути такими: національний (народногосподарський), регіональний (області, райони, зони) та локальний (група підприємств чи окреме підприємство АПК).

Щодо критеріїв, то тут виникають певні ускладнення. Як відомо, через відсутність науково обґрунтованого механізму дії економічного взаємозв’язку окремих галузей промисловості і сільського господарства я на загальнонаціональному, так і регіональному крівнях, стає неможливим в усіх випадках скористатись прийнятим підходом вибору критерію ефетивності, за яким зіставляється досягнення найвищих народногосподарських крезультатів за найменших затрат живої та уречевленої праці. Саме тому на кожному рівні необхідно визначити властиві йому критерії і відповідно до цього — систему економічних показників. Так, для національного рівня критерієм ефективності може бути зіставлення частки АПК у використанні народногосподарського виробничого потенціалу (виробничі фонди, трудові, матеріальні, природні ресурси) і макроекономічних показників (ВВП, ВДВ, державний бюджет тощо). На регіональному рівні критерієм ефективності слід вважати ступінь використання виробничого потенціалу регіону і вплив АПК на рівень самозабепечення продовольчими і непродовольчими товаами сільськогосподаського зррпоходження. І, нарешті, для локального рівня критерій ефективності має відображати рівень використання виробничого потенціалу через його окупність продукцією (прибутком).

Опрацювання системи оціночних показників ефективності АПК слід вважати перзмстедумовою розробки тактичних і стратегічних авдань. Еконоічна утнісь таких показників має дати теоретичну основу і практичну спрямованість обґрунтуванню таких темпів і пропорцій розвитку агропромислового виробництва, які гарантували б задоволння внутрішньорегіоналних потреб у його продукції та активну позицю еьітоваровиробників, галузей АПК на місцевих, загальнодержавних та зовншніх ринках. і

Враховуючи викладені вище методичні підходи, систему показників ефективності функціонування АПК можна сформувати в такий спосіб:

1. Національний (народногосподарський) рівень:

— питома вага АПК у використанні виробничих фондів, потужностей, енергетичних, трудових, земельних і водних ресурсів;

— частка АПК у загальнонаціональних інвестиціях та бюджетному фінансуванні потреб народного господарства;

— рівень концентрації в АПК іноземних та комерційних капітальних вкладень, інвестицій;

— роль АПК у формуванні ВВП, ВДВ, прибуткової частини державного бюджету, експортного потенціалу, виробничого та особистого споживання;

— обсяги виробництва та споживання з розрахунку на душу населення продовольчих товарів, у т. ч. за рахунок вітчизняних товаровиробників (у порівнянні з науково обґрунтованими нормами);

— частка витрат на харчування;

— місце АПК у доходах від зовнішньої торгівлі та забезпеченні платіжного балансу.

2. Регіональний рівень:

— частка АПК регіону у використанні виробничого потенціалу та фінансових ресурсів;

— питома вага АПК у виробництві валової продукції;

—винного та продовольчого ринку; роль АПК регіону у формуванні регіонального сиро

—ми місце підприємств і формувань АПК у самозабезпеченні регіону продовольчитоварами;

— рівень споживання продовольства з розрахунку на душу населення, в т. ч. за рахунок регіонального виробництва;

— обсяги продукції, що підлягають міжрегіональному обміну та вивезенню за межі регіону; — розміри завезення (імпорту) продовольства в регіон.

3. Локальний рівень:

— валова, товарна продукція, валовий і чистий доход, прибуток з розрахунку на одиницю вирдприємства (групи підприємств); обничого потенціалу пі

— ступінь розвитку агропромислової інтеграції та міжгосподарського кооперування;

— ефективність переробки сільськогосподарської продукції і сировини;

— рівень функціонування прямих зв’язків і виконання договірної дисципліни між сільськогосподарськими, переробними і сервісними підприємствами;

— динаміка кінцевої продукції в розрахунку на одиницю витрат;

— фондомісткість, матеріаломісткість, трудомісткість продукції в сільськогосподарських і переробних підприємствах;

— частка сільського господарства, переробної промисловості та торгівлі в сукупних витратах і прибутку окремо взятих продуктових вертикалей;

— ефективність виробництва як відношення одержаного прибутку до виручки від реалізації продукції (сукупних витрат) за видами продукції й галузі агропромислового виробництва.

Сама система економічних показників є підставою для глибокого аналізу ступеня розвитку АПК на різних рівнях національної економіки. Їх розрахунок дозволяє не лише оцінити стан розвитку АПК, а й прогнозувати ті реальні зрушення, які необхідні для підвищення ефективності агропромислового виробництва. Ці показники можна застосовувати також з метою аналізу діяльності як окремих галузевих підприємств, так і агропромислових формувань.

Коли ж необхідно детальніше аналізувати наслідки господарювання певного виду агропромислового формування (агрофірма, агроконцерн, агропромисловий комбінат тощо), то илдо зазначеної системи економічнх показників можна долучити й інші, більш детаьні і специфічні, а саме:

валова продукція ВПф = ВПп + ВПс, де ВПф — валова продукція агропромислового формування; ВПп — обсяг валової продукції промничої інфраструктури); ВПс — обсяг валової исловості (переробних галузей і виробпродукції сільського господарства.

товарна продукція, яка являє собою частину виробленої ВПф і призначена для реалізації за межі і всередині агропромислового формування;

кінцеві види продукції — кількість вироблених конкретних продуктів (молочні, м’ясні та ін.);

сукупна кінцева продукція — вартісний вираз усіх видів кінцевих продуктів;

чиста продукція — частина ВПф, яка відповідає заново створеній вартості;

— повною прибуток або різниця між виручкою від реалізації кінцевої продукції та їїсобівартістю (чи оптовою ціною і собівартістю);

норма і рівень рентабельності виробництва як відношення прибутку, відповідно, до виробничих фондів чи виробничих витрат.

Загальний фінансовий результат характеризується виручкою від реалізації продукції, робіт і послуг, яку прийнято називати валовою виручкою або валовим доходом. За цим показником визначається ринковий рейтинг. Різниця між виручкою від реалізації (без податку на додану вартість і акцизів) та витратами на виробництво реалізованої продукції, робіт і послуг являє собою валовий прибуток. Цей показник є основою прийняття фінансових рішень.

Загальний фінансовий результат визначає показник балансового прибутку, до складу якого входить прибуток від основної діяльності (валовий прибуток), а також прибуток, одержаний не від основної діяльності (від реалізації активів, цінних паперів, позареалізаційні доходи тощо). Якщо з балансового прибутку вилучити суми податків, то одержимо показник чистого прибутку, що залишається підприємству і використовується для створення фінансового резерву, інвестування виробництва та соціально-культурної сфери, додаткової мотивації праці.

Для характеристики рівня результативності господарської діяльності застосовується показники ефективності з такою модифікацією:

балансова норма рентабельності, що характеризує ефективність виробничо-фінансової (комерційної) діяльності і визначається відношенням балансового прибутку до вартості капіталу виробничого призначення;

рівень рентабельності, яка характеризує ефективність використання поточних затрат живої та уречевленої праці і визначається шляхом ділення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) на витрати виробництва (повну собівартість);

рентабельність продажу (рівень прибутковості), що характеризує питому вагу прибутку в ціні продукції і визначається діленням прибутку від реалізації продукції на виручку (обсяг продаж). У міру подальшого поглиблення інтеграційних зв’язків стане можливим визначати економічні показники, зорієнтовані виключно на кінцевий результат. Це торкається, насамперед, формування продуктових підкомплексів, створення необхідних умов для відтворювального процесу в усіх галузях АПК, становлення господарського механізму функціонування на паритетних засадах різнихформ власності, організаційно-правових структур, галзей і сфер агропромисловог комплексу. уо

Для глибокого розуміння важливості застосування системи оціночних показників діяльності АПК досить взяти д уваги хоча б деякі із зазначених. Так, на національному рівні можна оскористатись такими своєрідними показниками, як коефіцієнт ефективності інвестування ВДВ та коефіцієнт окупності витрат на харчування енергетичною цінністю раціону. Коефіцієнт інвестування ВДВ визначається як відношення частки АПК в інвестиціях до його частки у ВДВ.

Проілюструємо цей показник на прикладі зіставлення необхідних індикаторів промисловості та сільського осподарства України за кільк років (за питомо вагою у гаюзагальній сумі в %):

Галузі Валова додана вартість Обсяг інвестицій
1997 р. 2001 р. 2003 р. 2004 р. 1997 р. р. 2001 р. 2003 р. 2004
Сільське госво подарст 13,9 16,0 12,2 12,0 7,1 4,8 4,2 4,3
Промисловість 28,4 35,0 31,8 31,7 41,6 40,9 38,7 37,2

З наведеної інформації , часткаьоарства у ВДВ, залишаючись у промисловотя. В той же час питома вага сільського господарства в інвестиціях є набагато нижчою, ніж у ВДВ, а питома вага провипливаєщо сілського гсподменшою, ніж ості, скорчуєься, к і у промисловостімисловості в інвестиціях значно перевищує її частку у ВДВ. Отже, коефіцієнт інвестування ВДВ по цих двох комплексних галузях національної економіки є таким:

Галузі 1997 р. 2001 р. 2003 р. 2004 р.
Сільське господарство 0,51   0,3 0,34 0,35
Промисловість 1,46 1,17 1,22 1,17

Як видно, даний показн промисловості ик пльномурямо здчує падеквучасть сільського господарства тав суспі бництвікоефіцієнт інвестування в сільському г надто низь має тенденцію диженн свідчить про те, що ця галузь залп дн його визначення є загальна енергетична цінність спожитого праасвівироро не: атну осподарстві єким іо зня, щоишається донором національної економіки і, власне, за рахунок цього коефіцієнт інвестування ВДВ в ромисловостізалишається осить високим (більше одииці) і має тенденцію до зростання. Іншим показником, що свідчить про роль АПК у суспільстві, як уже зазначалося, є окупність витрат на харчування загальною поживністю харчового раціону, фактично спожитого. Підставою дляодовольства, тобто розмір спожитих кілокалорій, та питома вага витрат з родинного бюджету н харчування. Отже, даний показник дає відповідь на питання, скільки кілокалорій спожито в розрахунку на 1 % витрат, що пішли на придбання продовольства.

В Україні цей показник має такий рівень і тенденції:

Показники 1990 р. 2003 р. 2004 р. 2004 р. до 1990 р., %
Фкілокалорійактично спожито 3597 2750   2910 80,9
Витрати, % на харчування 30,2 58,2 58,1 + 27,9
Окупність 1 итрат на харчування, кк% вал. 119,1 47,3 50,2 42,1

Даний показник слід аселення та його купівзасвідчує, щовважати тако дану уя фактичний рівень споживання нелромть. Зння оості витрат на харчування на 42 % в Україні склалась досить тривожна тенденція продовольчого забезпечення насим, щє повву проьну спожніснижекупнелення. Причина полягає в низьких доходах, що й породжує тенденції збільшення витрат на харчування. В середньому за 2000—2005 рр. вони становили майже 59,6 %. Частка населення з середньодушовими сукупними витратами у місяць, нижчими прожиткового мінімуму, в 2004 р. досягла 65,6 %, у т. ч. 75 % у сільській місцевості. Обидва ці показники, разом узяті, є підставою для висновку, що в сучасній економічній політиці держави досить вузьким місцем є саме проблеми АПК. Без підвищення купівельної спр

СПОЖИВАННЯ ПРОДУКТІВ НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

  1960 р. 1990 р. 2005 р.
на рік Кг йндобова калорi(ккал) ість ість грн) у добова вартцінах 2005 ( на рік Кг йн добова калорi(ккал) ість ість грн) у добова вартцінах 2005 ( на рік Кг йн добова калорi(ккал) ість істьгрн) у добова вартцінах 2005 (
Хліб і хлібопродукти 163 1398 0,99 141 1212 0,86 123 1057 0,75
Картопля 174 280 0,44   131 212 0,33 133 215 0,34  
Цукор 27 295 0,25 50 543 0,46 38 417 0,35
Олія 6,0 148 0,08 12,0 296 0,16 13,5 333 0,18
Разом щодо набору их енергоносіїв дешев ? 2121 1,76 ? 2268 1,81 ? 2022 1,62
М’ясо ім’ясопродукти 42 286 2,33 68 465 3,79 39 266 2,17
Молоко і молокопродукти 230 358 1,16 373 582 1,88 228 356 1,15
Яйця 137 50 0,10 272 100 0,20 240 88 0,18
Риба і рибопродукти 9,7 19 0,30   17,5 34 0,53 13,0 25 0,39  
Овочі 89 67 0,64 103 78 0,74 118 89 0,84
Фрукти 34 59 0,48 47 82 0,64 36 63 0,51
Разом щодо набору енергоносіїв дешевих ? 839 5,01 ? 1341 1,81 ? 887 5,24  
Усього ? 2960 6,77 ? 3610 9,62 ? 2909 6,86

оможності населення та ефективності функціонування агропромислових формувань годі сподіватись на поступальний розвиток національної економіки. АПК — це не другорядна сфера національної економіки, а та, яка лежить в основі економічної незалежності держави та має значний експортний потенціал. В таблицях 1.1, 1.2 і 1.3 наведено статистичні дані щодо споживання, енергетичної цінності і вартості продуктів харчування в Україні та Європейському Союзі.

Таблиця 1.1

Таблиця 1.2

ЕНЕРГЕТИЧАІ ВАІНИХ

ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ В УКРАЇНІ

  Енерге1 кг пртична цінність одукту (ккал) Середня ціна 1 кг продукту у 2005 р. Вартість 1 тис. ккал (грн)
Риба і рибопродукти 714   11,15 15,62
Овочі 276 2,62 9,49
Фрукти 637 5,20 8,16
М’ясо і мясопродукти 2491   20,28 8,14

Н ЦІННСТЬ ІРТСТЬ ОСНОВ

Закінчення табл. 1.2

  Енергетичнаність 1 кг продукту (ккал) цін Середня 1 кг продукту у 2005 р. ціна Вартітис. ккал (грн) сть 1
Молоко і молокопродукти 570 1,84 3,23
Яйця (шт) 134 0,27 2,01
Картопля 590 0,92 1,56
Цукор 4003 3,36 0,84
Хліб і хлібопродукти 3138 2,22 0,71
Олія 9009 4,96 0,55

Таблиця 1.3

  Споживання на душу населення (кг/рік) Дефіцит продовольчого споживання (%) до раціональних норм харчування До рівня споживання країн ЄС 5 = 100 – (2 : 3)6 = 100 – (2 : 4)
Україна Європейський Союз (25 країн)
2005 р.
1 2 4
Хліб і хлібопродукти Картопля Цукор Олія Разом дешевих енергоносіїв (на душу населення за добу): ккал грн М’ясо і мясопродукти Молоко і молоко продукти Яйця (шт.) Риба і рибопродукти Овочі Фрукти Разом щодо набору дорогих енергоносіїв (на душу населення за добу): ккал грн Усього (на душу населення за добу): ккал грн 123 101 91 — — 133 124 81 — — 38 38 41 — 7,3 13,5 13 19 — 28,9 20221805 1832 — — 1,62 1,45 1,39 — — 39 83 95 53,0 58,9 228 380 363 40,0 37,2 240 290 222 17,2 — 13,0 20 24 35,0 45,8 118 161 116 26,3 — 36 90 110 60,0 67,3 887 1583 1624 44,0 45,4 5,24 9,79 10,4146,5 49,7 2909 3388 3456 14,1 15,8 6,86 11,24 11,8039,0 41,9

 


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
1.5. Професійні та міжпрофесійні організації в АПК
1.6. Питання для обговорення
АГРОПРОМИСЛОВА ІНТЕГРАЦІЯ 2.1. Поняття інтеграції та інтеграційних процесів
2.3. Агропромисловий виробничий цикл як основа інтеграції
2.4. Види агропромислової інтеграції
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki