КРИТЕРІАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ БЮДЖЕТНИХ ВИДАТКІВ

EU (27 країн)2,42,32,52,62,72,92,72,52,32,3

Бельгія1,61,71,61,61,61,71,61,81,81,7

Люксембург4,34,53,63,33,43,94,13,83,83,9

296 За інформацією Державної служби статистики України.Закінчення табл. 3.5

Чеська Республіка

4,24,34,54,24,65,14,23,63,23,1

Примітка: складено автором за даними Eurostat та Державної служби статистики України.Як видно з даних табл. 3.5, частка бюджетних інвестицій у ВВП в Україні менша порівняно із середньою в країнах Європейського Союзу та Єврозони. Меншою частка бюджетного інвестування є тільки в Австрії, однак ця країна, будучи одним з лідерів у залученні прямих іноземних інвестицій, має жорсткі обмеження щодо вивезення капіталу з країни та одну з найрозвинутіших мереж венчурних фондів. Природно, за таких умов потреба в бюджетному фінансуванні інвестицій мінімальна. Також обсяги ВВП у країнах Західної Європи незіставні з обсягами ВВП в Україні. Остання має величезну потребу в інвестиційних ресурсах, але вкрай обмежені джерела їх надходжень, тому такі низькі показники інвестиційної діяльності держави позитивно вплинути на темпи економічного розвитку не можуть. Разом з тим ми не вважаємо, що держава має на 100 % забезпечувати інвестиційні видатки, однак на сучасному етапі розвитку економіки без вагомої підтримки з боку держави економіка не зможе подолати кризових явищ.

Темпи зростання обсягів видатків на фінансування реалізації соціальної функції держави також перевищують темпи зростання ВВП. При цьому вони мають підтримувальний характер, тому суттєвих зрушень у поліпшенні соціальних стандартів в Україні не відбувається. Ні обсяги фінансування соціальних видатків, ні темпи їх зростання не можуть точно охарактеризувати міру реалізації соціальної функції держави. Ефективність цієї реалізації (відповідно, і бюджетних коштів, спрямованих на її фінансове забезпечення) можна оцінити за показниками медичного забезпечення, рівня безробіття та динаміки мінімальної заробітної плати.

Показник медичного забезпечення розраховується на 1000 мешканців і відбиває забезпечення медичної сфери висококваліфікованим персоналом (кількість лікарів на 1000 осіб). Важливість цього показника полягає в тому, що право на збереження життя і здоров’я є одним із пріоритетних прав людини, визначених Конституцією. Це не означає, що держава має цілком фінансувати сферу охорони здоров’я. Так, у країнах, де розвинута система особистого страхування, зокрема медичного, потреба у фінансуванні сфери охорони здоров’я може бути менша, однак із цього аж ніяк не випливає, що якість охорони здоров’я в таких країнах буде гірша.

Дані табл. 3.6 демонструють, що в більшості країн скандинавської та західноєвропейської моделей розвитку показники меди-чного забезпечення залишаються незмінними; зазначені країни досягли оптимуму у сфері медичного забезпечення завдяки паритету реалізації функцій держави, бізнесу та громадян у цій сфері. Найнижчий рівень державного фінансування медичного забезпечення — у США, що можна вважати виявом характерної ознаки американської моделі розвитку економіки.

Україна у своїй групі країн має найгірші показники, що свідчить про низьку якість реалізації соціальної функції держави. Що стосується рівня безробіття, то за методологією МОП Україна має не найгірші показники не тільки у своїй групі, але й серед інших країн (зокрема, у Франції та Італії рівень безробіття вищий). Однак такі оцінки є поверховими, якщо зважити на те, що багато українців працюють за кордоном (у т. ч. нелегально) і, відповідно, не реєструються у службі зайнятості та не вважаються безробітними. Також вищий рівень занятості не має компенсуватися нижчим рівнем мінімальної заробітної плати, яка в Україні є однією з найбільш мізерних у Європі (табл. 3.7).

Таблиця 3.7

ДИНАМІКА МІНІМАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ

298

ТА В США у 2004–2013 рр., ЄВРО НА МІСЯЦЬ

США

Бельгія1186,311210123412591309,61387,51387,51415,241443,541501,82

Франція1215,111286,091217,881254,281280,071321,021343,7713651398,371430,22

Мальта540,84555,06584,24601,9617,21634,88659,92664,95679,87697,42

298 Євростат [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://epp.eurostat.ec.europa.eu/tgm/table.do?tab=table&init=1&plugin=1&language=en&pc ode=tps00155.ode=tps00155.http://epp.eurostat.ec.europa.eu/tgm/table.do?tab=table&init=1&plugin=1&language=en&pc ode=tps00155.Закінчення табл. 3.7

У таблиці не наведено даних за країнами, де замість мінімальної заробітної плати в розрахунку на місяць установлюється тижнева ставка. Як бачимо, найвищий рівень мінімальної заробітної плати — у країнах західноєвропейської моделі розвитку (крім країн постсоціалістичного простору); серед країн компромісної європейської моделі найнижчий рівень мінімальної заробітної плати в Україні, у 2013 р. він ледь перевищує 100 євро. Навіть у таких країнах, як Румунія і Болгарія (де рівень економічного розвитку характеризується як один з найгірших у Європі), рівень мінімальної заробітної плати на 50 євро перевищує український. З результатів порівняльного аналізу окремих показників соціального розвитку в Україні та за кордоном випливає, що рівень реалізації соціальної функції держави низький, і розв’язати цю проблему тільки збільшенням обсягів видатків бюджету на соціальну сферу неможливо.

Отже, за критеріями результативності структура видатків бюджету в Україні також неоптимальна. Одержані результати свідчать про брак чіткої стратегії розвитку держави щодо забезпечення добробуту населення. Бюджет, хоч і відіграє провідну роль у перерозподілі доходів, однак він не здатний забезпечити рівень соціального розвитку України на рівні західноєвропейських країн. Зважаючи на те що перерозподілити можна тільки те, що попередньо було акумульовано, бюджет не здатен покрити потреби всього суспільства в якісних соціальних благах. Утім, з іншого боку, цей процес і не має відбуватися цілком за кошти бюджету, оскільки видатки бюджету соціального характеру мають бути спрямовані передусім на здійснення соціального захисту найбільш уразливих верств громадян. У країні, де весь тягар соціального навантаження перекладається на бюджет, відбувається викривлення пріоритетів розвитку, а сам бюджет перетворюється на інструмент досягнення короткострокових політичних цілей, які не завжди відповідають стратегії економічного розвитку. Виявлені диспропорції у структурі видатків бюджету гальмують дальший розвиток країни, і тому оптимізація структури видатків за визначеними у даному підрозділі критеріями є однією з основних цілей в управлінні бюджетними коштами.