Posibniki.com.ua Фінанси Фінансовий менеджмент у малому бізнесі Тема 7. КРЕДИТУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА


< Попередня  Змiст  Наступна >

Тема 7. КРЕДИТУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА


Організація кредитування суб’єктів малого підприємництва має певні особливості й відрізняється від трансформаційного процесу кредитування. Передусім особливість кредитування виходить із сутності малого бізнесу, в якому важливе значення має особистісний фактор, тобто надання кредиту комерційним банком залежить від авторитету керівника (власника) малого підприємства, професіоналізму, досвіду роботи, своєчасного виконання зобов’язань перед бюджетом, позабюджетними державними фондами, кредитними установами. Отже успіх бізнесу значною мірою залежить від особистості керівника. Часто мале підприємство й приватна сфера позичальника настільки переплетені, що поділ між цими двома сферами доволі проблематичний, а інколи навіть неможливий. Звідси можна зробити такий висновок: чим менший абсолютний обсяг господарської діяльності малого підприємства, тим важливішими стають у процесі вирішення питання надання кредиту особистісні якості позичальника.

Другою особливістю кредитування малого бізнесу є те, що кожен етап кредитного циклу виконується за особистої участі кредитного експерта. При цьому юридичний відділ, фахівець з оцінки застави й служба безпеки беруть участь як консультанти тільки в нестандартних ситуаціях. Слід зазначити, що залучення потенційних клієнтів є однією з функцій, яка покладена на кредитного експерта. Це пояснюється тим, що мікропозичальник, який може бути фізичною або юридичною особою, зазвичай, є неготовий до співпраці з банком або взагалі не знає про таку можливість. Обов’язком кредитного експерта є інформування про наявність такого виду кредитування. Особистісний контракт є визначальний на початковому етапі співпраці.

Третьою особливістю кредитування суб’єктів малого підприємництва є те, що для поліпшення ефективності роботи кредитного експерта, скорочення часу обробки заявок, а також оптимізації функцій документарного обігу й звітності передбачається наявність підрозділу «back office». Цей підрозділ має складатися з невеликої кількості працівників (наприклад, двох). У функції цього підрозділу входять уся бухгалтерська робота, пов’язана з видачею та погашенням кредитів, веденням бази даних і статистичної звітності за кредитним портфелем, підготовкою банківських документів, зокрема договорів на видачу кредитів, формуванням кредитних справ та ін.

Але головною особливістю кредитування суб’єктів малого бізнесу є відмінності в проведенні фінансовоекономічного й соціальноекономічного аналізу потенційного позичальника. Однак методика оцінювання кредитоспроможності суб’єкта підприємницької діяльностіфізичної або юридичної особи враховує мінімально необхідні вимоги, рекомендовані НБУ щодо оцінювання фінансового стану підприємства згідно з положенням НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків».

Загалом, кредитоспроможність малих підприємств може оцінюватись так само же чином, як і здатність до погашення позики у великих підприємств, а саме: на основі аналізу коефіцієнтів кредитоспроможності, руху грошового потоку та оцінки ділового ризику. Проте використання банком традиційних методів аналізу утруднюється, що пов’язано передусім зі складністю для підприємств вести бухгалтерський та управлінський облік, а витрати на аудиторську перевірку є доволі значними. Отже, перед банком постає проблема якості наданої позичальником інформації. Таким чином, оцінка кредитоспроможності позичальника ґрунтується не стільки на аналізі фінансової звітності, скільки на особистісному знанні працівником банку бізнесу позичальника. Така технологія передбачає наявність постійних зв’язків з позичальником: виїзний і безвиїзний моніторинг. У малих і середніх підприємствах, а особливо це характерно для приватних підприємців, існує тісний зв’язок між підприємством і його господарською діяльністю.

За першими двома критеріями (оцінка характеру позичальника, оцінка ділового ризику) кредитний експерт вивчає кредитну історію позичальника, а саме: чи отримував раніше позичальник кредит, своєчасність його погашення та сплата відсотків за кредитом, ефективність використання отриманого кредиту та його цільове призначення. Кредитний експерт збирає інформацію про засновників малого підприємства, розмір його статутного капіталу.

У результаті аналізу фінансових показників господарської діяльності визначається ряд коефіцієнтів: коефіцієнт загальної ліквідності (розраховується як відношення короткострокових активів до короткострокових пасивів). Цей коефіцієнт характеризує можливість підприємства в термін до одного року розрахуватися за поточними зобов’язаннями. Розрахункове нормативне значення показника більше одиниці. Значення показника менше одиниці означає, що підприємство фінансує свої «довгі» активи за рахунок короткострокової заборгованості, що є неприпустимим.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (розраховується як відношення грошових коштів до короткострокових пасивів) характеризує можливість підприємства розрахуватися негайно за своїми зобов’язаннями. Розрахункове нормативне значення більше 0,2.

Відхилення цього показника у бік менше 0,2 означає, що підприємство не в змозі забезпечити негайне виконання своїх зобов’язань. Однак здебільшого цей показник краще розглядати за значну кількість періодів, оскільки його значення доволі прив’язане до миттєвих надходжень на рахунок позичальника.

Частка власного капіталу розраховується як відношення суми власних коштів до загальних активів підприємства та характеризує ступінь незалежності підприємства від залученого капіталу. Розрахункове нормативне значення більше 0,5. Невиконання рівня цього показника свідчить про високу залежність підприємства від залучених ресурсів, що значно підвищує ризики його діяльності (якщо рівень граничний, необхідно розглядати якість показників ліквідності та платоспроможності). Для банку, у процесі розгляду справи позичальника цей коефіцієнт має доволі вагоме значення, адже з погляду психологічного фактора, позичальник повинен ризикувати більше (більшими коштами), ніж банк.

Коефіцієнт маневреності (розраховується відношенням різниці підсумка першого розділу пасиву балансу та підсумка першого розділу активу балансу до власних коштів) характеризує суму власних фінансових ресурсів, що спрямовується на формування оборотного капіталу. Розрахункове нормативне значення більше 0,1 проте на практиці здебільшого вимагають, щоб цей показник мав щонайменше позитивне значення. Від’ємне значення показника означає, що підприємство фінансує свій основний капітал за рахунок залучених ресурсів, що значно підвищує ризики його діяльності.

Оборотність товарноматеріальних запасів характеризує тривалість одного обороту товарноматеріальних запасів. Цей показник необхідно розглядати в динаміці. Якщо в звітному періоді тривалість одного обороту товарноматеріальних запасів скорочується порівняно з минулим, то підвищується ефективність використання товарноматеріальних ресурсів.

У процесі аналізу фінансового стану фірми визначаються показники оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості. Ці показники аналогічно попередньому визначаються в динаміці, і скорочення оборотності заборгованості позитивно характеризує роботу фірми.

Додатково зазвичай здійснюється прогноз руху грошових коштів (cashflow). Його мета — встановити вірогідність того, що позичальник буде спроможний створити адекватний грошовий потік з метою виконання своїх зобов’язань за кредитною угодою.

Доволі важливим є питання забезпечення кредиту, однак рішення кредитного комітету головним чином ґрунтується на фінансовому стані малого підприємства. За програмою мікрокредитування застосовується комплексний підхід до підбору забезпечення за кредитом, що пов’язане з диверсифікацією ризиків втрати застави, а також приділяється особлива увага особистісній відповідальності власника бізнесу за зобов’язаннями позичальника.

Світова практика визначення банком кредитоспроможності

малих і середніх підприємств складається з таких елементів: · оцінка ділового ризику;

· оцінка фінансових показників діяльності;

· особистісні контакти з клієнтом працівника банку;

· оцінка особистісного фінансового стану власника фірми.

Забезпеченням за зобов’язанням можуть бути: нерухомість, обладнання, транспорт, товари, застава та порука третіх осіб.

Отже, найбільшу увагу в процесі розгляду кредитного проекту на кредитному комітеті банку приділяють репутації позичальника в діловому світі, групі кредитних (фінансових) показників, що відображають можливість малого підприємства, виходячи з поточної господарської діяльності, розраховуватися за кредитами, ступеня незалежності суб’єкта малого підприємництва та якості забезпечення за позикою.

Таким чином, основними факторами, що впливають на можливість кредитування певного проекту, є здатність повернення кредиту, виходячи з поточної фінансовогосподарської діяльності, ефективність ведення бізнесу та наявність забезпечення повернення позики.

На практиці основна увага в процесі визначення кредитоспроможності приділяється поточному фінансовому стану позичальнику зокрема його здатності, виходячи з наявних грошових потоків, своєчасно розрахуватися за кредитом, ефективності використання наявних грошових коштів, зацікавленості позичальника в успішній реалізації проекту.

Для підтримки та розвитку суб’єктів підприємницької діяльностіпідприємств малого та середнього бізнесу діють регіональні кредитні лінії. Зокрема, таку кредитну лінію створено комерційним банком «Хрещатик» спільно з Київською міською державною адміністрацією відповідно до рішення Київської міської ради.

Мета кредитної лінії — сприяння розвитку підприємницької діяльності та прискорення економічних перетворень у місті Києві.

Таке кредитування характеризується низьким рівнем відсоткових ставок за кредитом. Частково витрати за відсотками банку компенсуються зі спеціально виділених коштів міського бюджету — Фонду підтримки підприємництва.

Затверджене Київською міською радою положення про фінансовокредитну підтримку суб’єктів підприємницької діяльності в м. Києві передбачає використання грошових коштів з бюджету міста й кредитних ресурсів комерційного банку «Хрещатик». Бюджетні кошти спрямовуються на стимулювання розвитку суб’єктів підприємницької діяльності.

Надання кредитних коштів здійснюється з метою: — поповнення обігового капіталу;

— здійснення інвестиційних вкладень, проектів або реалізації інноваційних проектів.

Мінімальна сума кредиту, яка може бути надана одному позичальнику:

— суб’єкту підприємницької діяльності—юридичній особі — 50 тис. грн.

— суб’єкту підприємницької діяльності—фізичній особі — 25 тис. грн.

Мінімальний термін кредитування — 3 місяці. Максимальний термін кредитування залежить від об’єкта кредитування.

Якщо кредит надається на поповнення обігового капіталу, то максимальний термін кредитування — 12 місяців. За кредитування інвестиційних вкладень чи інноваційних проектів термін кредитування не повинен перевищувати 24 місяців.

Пільговий період з погашення основного боргу може встановлюватися до 6 місяців. Кредити надаються в безготівковій формі в національній валюті.

Для отримання кредиту мале підприємство має відповідати таким критеріям:

— термін діяльності малого підприємства — не менше одного року;

— кількість працівників — до 50 осіб;

— щорічний валовий доход до 500 тис. євро;

— частка державної власності — не більше 25 %.

Якщо мале підприємство працює менше одного року, то має бути виконана така вимога: власне майно засновників або керівника (власника) повинно становити не менше 25 % загального обсягу застави.

Кредити надаються за умови, якщо проект суб’єкта підприємницької діяльності передбачає:

— фінансування проектів виробничого характеру, виробництво нових видів продукції, упровадження нових видів послуг, технологій та підвищення якості продукції й послуг;

— інноваційні проекти;

— розвитокекспортноорієнтованих видіввиробництватапослуг; — розширення та збільшення обсягів виробництва й надання

послуг;

— модернізація, оновлення та придбання основних засобів; — фінансування проектів, метою яких є впровадження енер

гозберігаючих технологій чи основних засобів.

Не підлягають розгляду заяви на отримання кредитних коштів, якщо метою проекту є:

— виробництво продукції та (або) надання послуг, які є екологічно небезпечними;

— виробництво й торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами;

— фінансування ігорних закладів (казино, букмекерських підприємств):

— придбання товарів і послуг з метою використання в особистих цілях (споживчі кредити);

— фінансування банківських установ;

— фінансування ломбардних організацій; — здійснення операцій з цінними паперами;

— отримання кредиту для погашення інших, раніше отриманих кредитів;

— оборотні кошти, призначені для сплати заробітної плати, податків.

Таким чином, практичний досвід мікрокредитування відповідає загальним принципам кредитування, а саме принцип обов’язкового повернення кредиту; строковості, платності, забезпеченості кредиту, цільового використання кредиту.

Студент має знати, що надання кредитів суб’єктам малого підприємництва має на меті підтримати розвиток малого бізнесу, дати змогу підприємцю започаткувати власну справи на прийнятних для кредитора й позичальника умовах. На особливу увагу заслуговує досвід кредитування малого бізнесу в Російській Федерації.

Форми організації мікрокредитування в Росії наведено в табл. 6.1.

Так, при міністерстві економіки Росії створена й діє експертна комісія з оцінки інвестиційних проектів малого підприємництва й проектів, спрямованих на розвиток інфраструктури підтримки малого бізнесу. І головним результатом виконання програм стало створення структури державної, муніципальної та суспільної підтримки малого бізнесу.

Крім того, у Росії, як і в Україні, працює спеціалізований банк кредитування малого бізнесу — КМББанк. Загальний обсяг фінансування КМББанку міжнародними фінансовими організаціями становить близько 119 тис. дол. США.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІКРОКРЕДИТУВАННЯ В РОСІЇ

Методика оцінки позичальника, яка використовується Банком, однакова для всієї програми мікрокредитування й дає змогу досягти 99 % повернення виданих кредитів. Поточний кредитний портфель Банку становить 132 млн дол. США.

Таким чином, можна сказати про однакову стратегію й тактику розвитку програми мікрокредитування в усьому світі, адаптовану під кожну країну. У загальній своїй кількості програма мікрокредитування досягла найбільших успіхів розвитку у країнах, що розвиваються. Реалізація програми мікрокредитування поліпшує ситуацію зі складним фінансовим забезпеченням малих підприємств, що дає змогу активніше виконувати свої основні функції — забезпечувати зайнятість значної частини населення й робити значний внесок у зростання валового внутрішнього продукту.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Тема 8. ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
Тема 9. ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ
Тема 10. БЮДЖЕТУВАННЯ В СИСТЕМІ ОПЕРАТИВНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ
АНАЛІЗ МОЖЛИВОСТІ ТА ДОЦІЛЬНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ БЮДЖЕТУВАННЯ НА МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
Методичні поради до проведення тренінгового заняття за темою БЮДЖЕТУВАННЯ В СИСТЕМІ ОПЕРАТИВНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)