Posibniki.com.ua Маркетинг Маркетингове ціноутворення Тема 11 КОН’ЮНКТУРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ПРОЦЕСІ ЦІНОУТВОРЕННЯ ТА ОЦІНКА ЦІНОВОГО РИЗИКУ


< Попередня  Змiст  Наступна >

Тема 11 КОН’ЮНКТУРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ПРОЦЕСІ ЦІНОУТВОРЕННЯ ТА ОЦІНКА ЦІНОВОГО РИЗИКУ


Опрацювавши матеріал цієї теми, ви будете знати: ? сутність та основні показники загальноекономічної та ринкової кон’юнктури; ? процедури аналізу кон’юнктури товарного ринку; ? методику прогнозування динаміки ринку; ? економічний сенс, функції та особливості підприємницького і цінового ризиків; ? методи оцінювання шляхи зниження ризику, а також уміти:

• аналізувати ринкову кон’юнктуру для обґрунтування цінових рішень;

• обґрунтовувати вибір методів для оцінки прогнозу розвитку ринку;

• аналізувати чинники цінового ризику і розробляти варіанти дій для їх зниження.

11.1. Основні терміни та визначення

Кон’юнктура (у широкому розумінні) — сукупність умов, що склалися в економіці, галузі або на товарному ринку у певний момент часу. Вирізняють загальноекономічну кон’юнктуру, кон’юнктуру окремих галузей економіки чи окремих товарних ринків.

Загальноекономічна кон’юнктура — стан усього світового господарства чи економіки якої-небудь однієї країни аби регіону на той чи той період часу.

Кон’юнктура товарного ринку — це сукупність умов, що визначають конкретну ситуацію на ринку на певний момент чи відрізок часу. Аналізуючи ринковоу кон’юнктуру, вивчають поточні зміни і коливання у сфері виробництва і збуту окремих конкретних товарів. Функціонування ринку, його розширення чи скорочення, зміна рівня товарних цін, попиту чи пропозиції — усе це залежить від кон’юнктури. Оцінка та аналіз ринкової кон’юнктури є необхідною умовою комерційної діяльності і маркетингу на всіх рівнях управління підприємством, а також на макрорівні — для формування державної політики регулювання ринку через соціально-економічні інструменти та податкову систему.

Кон’юнктура має кілька характерних рис:

• мінливість і часті коливання;

• виняткова суперечливість;

• нерівномірність розвитку різних показників;

• єдність протилежностей, що складаються в процесі відтворення суспільного капіталу. Індекс фізичного обсягу промислової продукції — основний показник динаміки випуску промислової продукції; свідчить про темпи промислового розвитку окремих країн, а зіставлення зведеного та галузевого індексів характеризує специфіку змін, що відбуваються в економіці країни. Для визначення цього показника використовується метод, заснований на динаміці натуральних показників продукції за твердо встановленим набором товарів із подальшою агрегацією у загальнопромисловий індекс. Звичайно індекс фізичного обсягу промислової продукції обчислюється за формулою агрегатного індексу. Індекс фізичного обсягу за тривалий період визначається ланцюговим методом, тобто шляхом перемножування індексів за окремі періоди.

Використання виробничих потужностей — синтетичний показник, що визначається за даними вибіркових досліджень і показує, наскільки запас фінансових ресурсів країни залучається до виробництва продукції від максимально можливого рівня залучення запасу капіталу. Під потужністю розуміють найбільший рівень випуску, який можливо досягти в умовах деякої реалістичної моделі виробництва з урахуванням нормального часу простоїв і за наявності достатніх трудових ресурсів — для керування верстатами й устаткуванням. Частка фактичного обсягу випуску від максимального обсягу випуску і є показником використання виробничих потужностей. Показник використання виробничих потужностей знижується в період економічного піднесення і, навпаки, підвищується в період економічного піднесення. Індекс цін виробників — характеризує динаміку цін на товари виробничого призначення (без обліку податків, транспортних витрат, торгових націнок). Розраховується за даними вибіркових досліджень шляхом дезагрегування товарів, вироблених у рамках

окремої товарної групи, потім у кожній товарній групі вибирається товар-представник, простежується зміна цін на нього, і на основі цих даних розраховується середньозважена зміна цін на всі товари даної групи. Індекс цін виробників визначається як індекс Ласпейреса.

Витрати на капітальне будівництво — звіт про вартість введених у дію об’єктів капітального будівництва.

Замовлення на товари тривалого користування та інші товари; виробничі запаси

—кількість замовлень, що надійшли виробникам, а також рівень товарних запасів у промисловості. Замовлення на товари тривалого користування характеризують рівень купівельної спроможності населення. Обсяг їх виробництва в майбутньому періоді визначається за результатами семивідсоткової вибірки промислових підприємств на основі даних про кількість замовлень на товари тривалого користування.

Рівень безробіття — дані про зайнятість і заробітну плату є непрямими показниками, що можуть характеризувати зміни в обсязі промислового виробництва. У кожній країні існує своя методика розрахунку цього показника. У розвинутих країнах вона ґрунтується на певних методичних розробках, де кількість безробітних, а відповідно й рівень безробіття, розраховується як відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населення.

Роздрібний товарообіг — обсяг продажу кінцевим споживачам товарів через усі канали реалізації: в офіційно врахованих підприємствах, на речових, змішаних і продовольчих ринках. Обороти роздрібної торгівлі є одним із найважливіших кон’юнктурних показників, що дають можливість оцінити зміни в платоспроможному попиті населення. Скорочення обороту роздрібної торгівлі, зменшення продажів універмагів свідчать про зниження платоспроможного попиту населення. І навпаки, розширення продажів говорить про підвищення попиту в країні. Роздрібна торгівля в ході кон’юнктурного циклу розвивається паралельно промисловому виробництву. У фазі піднесення, коли промислове виробництво розширюється, зростають і обороти торгівлі, у фазі кризи відбувається скорочення і виробництва, і торгівлі. На Заході ці показники публікуються у певний день місяця, а у Великобританії, наприклад, навіть у певний час. Індекс споживчих цін (ІСЦ) — розраховується як зведений індекс, крім того, у даний час існують індекси окремих його компонентів: індекс цін на продовольчі товари, індекс цін на непродовольчі товари та індекс цін на послуги. Зведений ІСЦ розраховується як індекс цін Ласпейреса, тобто склад споживчого кошика фіксується на рівні якогось базового періоду. У даний час склад цього споживчого кошика переглядається один раз на рік. Індекс дефлятор ВВП — найзагальніший індикатор інфляції, оскільки він вимірює динаміку цін на всі товари і послуги (як виробничого призначення, так і споживчі). Розраховується за формулою Пааше, тобто кількість зробленої продукції фіксується на звітний період.

Товарні запаси та обсяг продажів у промисловості — характеризує товарні запаси (найбільш важливим є їхня зміна), а також загальний обсяг продажів виробників, обсяги оптового та роздрібного продажу.

Споживчий кредит — дані про обсяг виданих населенню кредитів за такими напрямами: купівля автомобіля, будинку на інші цілі.

Рівень цін — узагальнений показник, що характеризує стан цін за певний період часу, на певній території, на сукупність товарів і товарних видів із близькими споживчими властивостями. Оцінка рівня цін — перший етап у статистичному вивченні цін. Можна оцінити індивідуальний, середній та узагальнений рівні цін.

Середня хронологічна ціна

розараховується за формулою: де t — кількість місяців у періоді.

Застосовується, якщо моменти реєстрації цін однаково віддалені, наприклад, фіксовані дані на початок кожного місяця. Формула знаходить своє застосування в основному для розрахунку середньої за рік чи півріччя.

Застосовується, якщо моменти реєстрації цін однаково віддалені, наприклад, фіксовані дані на початок кожного місяця. Формула знаходить своє застосування в основному для розрахунку середньої за рік чи півріччя.

Середня хронологічна зважена ціна

розараховується за формулою: де i P – середня ціна за період; i t — кількість місяців у періоді.

Дана формула застосовується, якщо дати реєстрації цін розташовані нерівномірно.

Дана формула застосовується, якщо дати реєстрації цін розташовані нерівномірно.

Середня арифметична зважена ціна

розараховується за формулою: де Q — кількість проданих товарів у натуральних одиницях виміру (метри, літри, кілограми тощо).

Формула застосовується, якщо реєструється кількість проданих товарів чи відсоткові співвідношення кількості проданих товарів.

Формула застосовується, якщо реєструється кількість проданих товарів чи відсоткові співвідношення кількості проданих товарів.

Середня гармонійна зважена ціна

розараховується за формулою: де P ? Q — товарообіг у гривнях.

Регресійний аналіз — статистичний метод аналізу для визначення залежності однієї змінної від іншої (проста регресія) або кількох (багатофакторна регресія) незалежних змінних. Традиційно використовують для визначення кореляційної залежності між обсягом продажу товару і такими чинниками, як ціна, реклама, сервіс та ін.

Регресійний аналіз — статистичний метод аналізу для визначення залежності однієї змінної від іншої (проста регресія) або кількох (багатофакторна регресія) незалежних змінних. Традиційно використовують для визначення кореляційної залежності між обсягом продажу товару і такими чинниками, як ціна, реклама, сервіс та ін.

Дисперсійний аналіз — використовується для підтвердження або спростування факту впливу чинника, що вивчається, на певні показники.

Варіаційний аналіз — призначений для перевірки факту суттєвості впливу зміни незалежних змінних на залежні.

Дискримінантноий аналіз — використовується для розподілення заздалегідь заданих груп об’єктів через комбінацію багатьох незалежних змінних і таким чином пояснити відмінності між групами. Крім того, метод дає можливість віднести новий об’єкт до деякої групи на основі його характеристик.

Факторний аналіз — використовується для дослідження зв’язку між змінними з метою зменшення кількості чинників до найсуттєвіших. Однією зі сфер його застосування в маркетингу є сегментація ринку. При цьому з великої кількості змінних, що виражають потреби потенційних споживачів товару, необхідно виокремити основні — принципові для формування сегментів.

Кластерний аналіз — дозволяє поєднати змінні об’єкти або в групи, або в так звані кластери у такий спосіб, щоб відмінності між об’єктами, що утворюють один кластер, були б меншими, ніж їх відмінності від інших кластерів. Головною сферою застосування цього методу є також сегментація ринку.

Багатовимірне шкалювання — дозволяє отримати просторове відображення відносин, що існують між об’єктами.

Ризик у підприємництві — це ймовірність виникнення збитків або будь-яких втрат у результаті нездійснення події, що намічалася, передбаченої прогнозом, планом, проектом, програмою. Протилежна подія — це подія, ймовірність якої стосовна вихідної події є різницею між одиницею і ймовірністю здійснення вихідної події, тобто наміченого й реалізованого заходів. У розрахунках ціни доводиться використовувати методи оцінки ймовірності вихідної події — підтвердження правильності розрахунку ціни (тоді ризик дорівнює ймовірності її помилки, тобто (1 – Р(р)), де Р(р) імовірність того, що ціна перебуватиме в розрахунковому інтервалі та оцінки ймовірності її відхилення від розрахункової (оцінки ступеня ризику). Імовірність події — міра, число, що показує відношення числа наслідків, що сприяють цій події, до загального числа всіх єдино можливих і рівно можливих елементар-

них наслідків у системі заходів, що намічаються. Імовірність достовірної події дорівнює 1, неможливої події 0. Імовірність випадкової події є позитивне число, яке лежить між 0 та 1. У статистичних дослідженнях імовірність майбутньої події обчислюється як відносна частота події, що відбулася, тобто відношення числа випробовувань, у якому дана подія з’явилася, до загального числа фактично зроблених випробовувань. Імовірність означає можливість отримання певного результату. Якщо ціна товару 100 грн, то у разі коли 80 % цього товару реалізується за цією ціною, ймовірність правильності визначення ціни дорівнює 0,8, а ризик за помилку становитиме 0,2, або 20 %.

Ризик – це ситуативна характеристика діяльності, що може мати невідомий результат і несприятливі наслідки у разі неуспіху.

Економічний ризик – це діяльність суб’єктів економічних відносин, пов’язана з подоланням невизначеності ситуації неминучого вибору, у процесі якої існують можливості оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі та відхилення від них за всіма розглянутими варіантами.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
11.3. Задачі для самостійного розв’язання
11.5. Практичні завдання та ситуаційні вправи
Тема 12 ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОУТВОРЕННЯ В РІЗНИХ СФЕРАХ ЕКОНОМІКИ
12.2. Запитання і тести для самоконтролю
12.3. Задачі для самостійного розв’язання
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)