7.1. Поняття контролінгу як інструменту управління підприємством
7.2. Контролінг напрямів діяльності КІС
7.3. Контролінг маркетингу
7.4. Контролінг забезпечення ресурсами
7.5. Контролінг у сфері логістики та інші види контролінгу
Резюме
Терміни і поняття
Запитання для перевірки знань
Завдання для індивідуальної роботи Вивчивши матеріал цього розділу, ви будете ЗНАТИ:
— поняття контролінгу;
— поняття оперативного і стратегічного контролінгу;
— контролінг маркетингу та його інструментальні засоби:
— GAP-аналіз, портфоліо-аналіз, розрахунок маржинального прибутку, порівняльні розрахунки;
— контролінг забезпечення ресурсами та його інструментальні засоби: дослідження ринків закупівлі товарів і аналіз постачальників,
АВС-аналіз, EOQ-модель;
— контролінг у сфері логістики та його інструментальні засоби: планування потреби в матеріалах, розрахунок витрат на виробництво, контроль економічності логістичних процесів, інформаційне забезпечення для підготовки управлінських рішень;
— фінансовий контролінг;
— контролінг інвестицій;
— контролінг інноваційних процесів, а також УМІТИ:
— розв?язувати реальні задачі контролінгу в середовищі програмного модуля;
— «контролінг», визначеного для навчального процесу КІС ERP-класу.
7.1. ПОНЯТТЯ КОНТРОЛІНГУ ЯК ІНСТРУМЕНТУ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Контролінг — це відносно новий термін у теорії та практиці сучасного управління, який виник на перетині таких наук, як економічний аналіз, планування, управлінський облік, кібернетика та менеджмент. Він є функціонально відокремленим напрямом економічної роботи на підприємстві, пов’язаним з реалізацією фінансово-економічної функції в менеджменті для прийняття оперативних і стратегічних управлінських рішень. Контролінг покликаний забезпечити інтеграцію і координацію всіх служб і підрозділів підприємства на досягнення оперативних і стратегічних цілей.
Зауважимо, що нині не існує однозначного визначення поняття «контролінг» окрім того, що всі сходяться на думці, що це нова концепція системного управління, народжена практикою сучасного менеджменту.
Термін контролінг походить від англійського to control — контролювати, управляти, регулювати, що, своєю чергою, походить від французького слова controler, які означає перевіряти, контролювати. Попри англомовне походження цього терміна в англомовних джерелах термін «контролінг» практично не використовують [8]. У США та Великої Британії замість терміна «контролінг» уживають «управлінський облік» (management accounting), який, до речі, менш інформаційно ємний і не відтворює повною мірою характеру цієї нової концепції системного управління, яка охоплює не лише облікові функції, а й увесь спектр управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів фірми.
Однією з головних причин виникнення і впровадження концепції «контролінгу» стала потреба системної інтеграції різних аспектів управління бізнеспроцесами в організаційних системах. Контролінг забезпечує методичну та інструментальну базу для підтримки основних функцій менеджменту — планування, контролю, обліку й аналізу, а також оцінювання ситуації для прийняття управлінських рішень. Перебуваючи на перетині обліку, планування, інформаційного забезпечення, контролю й координації, «контролінг» посідає певне визначне місце в управлінні підприємством. Він пов’язує в єдине ціле всі функції управління, інтегрує і координує їх, переводячи управління підприємством на якісно новий рівень, і забезпечує в такий спосіб саморегулювання на підприємстві та зворотний зав’язок у контурі управління.
Контролінг зорієнтований передусім на підтримку процесів прийняття рішень і адаптацію традиційної системи обліку на підприємстві до інформаційних потреб посадових осіб, які приймають управлінські рішення, тобто функціями контролінгу є створення, оброблення, перевірка й надання результатної управлінської інформації.
Основною метою контролінгу є орієнтація управлінського процесу на досягнення визначених підприємством завдань, наприклад певного рівня рентабельності, прибутку, продуктивності тощо. Особливістю контролінгу є його спрямованість на перспективу, пошук способів подальшого розвитку підприємства на базі аналізу чинників, що зумовили отримання тих чи інших результатів.
Головним призначенням контролінгу є забезпечення успішного функціонування організаційної системи (підприємства, торгової фірми, банківської установи тощо) у довгостроковій перспективі:
— адаптація стратегічних цілей до швидкоплинних умов зовнішнього середовища;
— узгодження оперативних планів зі стратегічними планами розвитку системи;
— координація та інтеграція оперативних планів за різними бізнес-процесами;
— облік і оцінювання досягнутих результатів бізнесової діяльності, формування основних висновків;
— оцінювання конкретного внеску окремих функціональних підрозділів і працівників у розвиток підприємства;
— структурне оцінювання ефективності окремих заходів у виробничій, комерційній і фінансовій діяльності;
— створення системи забезпечення менеджерів інформацією для різних рівнів управління в оптимальні відрізки часу;
— адаптація організаційної структури управління підприємством для підвищення її гнучкості та здатності швидко реагувати на зміну вимог зовнішнього середовища.
Вирішальним компонентом контролінгу є так звана філософія дохідності, тобто орієнтація на ефективну роботу організації у тривалій перспективі. Філософія дохідності означає:
— переважну орієнтацію мислення і дій співробітників установи на рентабельність;
— чітке розуміння контолю витрат і заходів щодо їх зниження як безперервного процесу;
— орієнтацію на клієнтів, які приносять дохід підприємству;
— зв’язок системи стимулювання працівників з їхнім конкретним внеском у досягнення цілей підприємства;
— синхронізацію цілей підприємства й особистих цілей співробітників (зарплата, кар’єра);
— безперервне оцінювання клієнтів за критерієм дохідності, тобто знання того, який прибуток підприємство отримало від конкретного клієнта.
Цикл контролінгу охоплює ітеративні етапи планування, контролю виконання і прийняття коригувальних рішень.
У плануванні за допомогою контролінгу мають здійснюватися інформаційна підтримка розроблення базисних планів (закупівель, виробництва, продажу, інвестицій), перевірка планів на повноту й реальність, визначення потреб в інформації та часу для окремих кроків процесу планування.
Контроль виконання планових завдань зводиться до уніфікації методів і критеріїв оцінювання діяльності підприємства і його підрозділів; визначення контрольованих величин; розроблення і ведення системи внутрішнього обліку та збирання фактичних даних; порівняння планів і фактичних величин; визначення допустимих меж відхилень величин і аналізу відхилень.
Для прийняття рішень використовуються, як правило, відхилення, які надходять до адміністративно-управлінського персоналу каналами комп’ютерної сис-
