3.3.1. Суть і значення європейської конкурентної політики
3.3.2. Еволюція спільної конкурентної політики ЄС
3.3.3. Сучасні механізми та інструменти реалізації конкурентної політики ЄС
3.3.4. Перспективи реформування конкурентної політики ЄС
Питання для самоконтролю
Основна література
Додаткова література
3.3.1. Суть і значення європейської конкурентної політики
Конкурентна політика ЄС є провідним чинником формування спільного внутрішнього ринку співтовариства, головна властивість якого полягає у забезпеченні рівних умов конкуренції на ринках країн — членів Євросоюзу . Політика спрямована на забезпечення ефективної конкуренції між компаніями, захист інтересів споживачів, стимулювання зростання економічної ефективності за допомогою створення середовища, сприятливого для розвитку інновацій та НТП.
Спільне конкурентне законодавство іноді може суперечити національним інтересам окремих країнчленів, окрім того, можливі суперечності між самими країнами в межах спільного ринку — все це зумовлює необхідність існування авторитетного наднаціонального органу, який міг би приймати незалежні рішення в інтересах усього співтовариства. Роль такого арбітра виконує, згідно з Установчими Договорами ЄС, Європейська Комісія.
Згідно зі статтею 3 Договору про Європейське Співтовариство (ДЄСп ), метою Співтовариства є створення системи, яка б гарантувала відсутність викривлень у конкуренції у межах спільного внутрішнього ринку. У такий спосіб у трьох сферах застосування конкурентної політики (таємна змова та обмежувальна ділова практика, зловживання домінуванням, державна допомога) забороняється лише та практика, яка має негативний вплив на торгівлю між країнами. Проте практика, яка впливає на внутрішню торгівлю країни, не є предметом конкурентної політики ЄС на наднаціональному рівні та потрапляє до компетенції національних антимонопольних органів відповідно до чинного принципу субсидіарності.
Конкурентна політика тісно пов’язана з іншими релевантними спільними політиками, зокрема з промисловою (в частині реалізації структурних заходів, галузевих ініціатив, а також конкурентної стратегії ЄС на міжнародній арені); регіональною (в частині надання державної допомоги депресивним регіонам); енергетичною і транспортною політиками (в частині регулювання діяльності державних і транснаціональних компаній у цих галузях); аграрною та рибною політиками тощо.
Правовою основою конкурентної політики ЄС є Статті3, 5 та 81—89 ДЄСп, Глави 5 і 6 Розділу I Договору про Європейське співтовариство з атомної енергетики (стосовно сфери атомної енергетики). Положення Договору щодо конкурентної політики інтерпретуються і застосовуються Регламентами Ради Міністрів ЄС і Європейської Комісії, а також посланнями та окремими рішеннями Комісії ЄС.
