Posibniki.com.ua Мікроекономіка Мікроекономічний аналіз Концепції державної галузевої політики


< Попередня  Змiст  Наступна >

Концепції державної галузевої політики


1) стимулювання конкурентності ринків. Розвиток конкуренції виступає головною метою та найважливішим показником результативності системи товарної організації господарювання. Звідси виникає антимонопольна спрямованість заходів держави та прагнення підтримувати і зберігати конкурентне оточення;

2) економічна ефективність. Згідно з даною концепцією, розвиток конкуренції на товарних ринках не виступає метою, а слугує лише засобом досягнення економічної ефективності. Конкуренція є тим середовищем, яке сприяє зниженню витрат виробництва, створенню нових продуктів, розвитку нових видів діяльності, методів виробництва та організації, НДПКР, технічному прогресу та інноваціям. Необхідним рівнем конкуренції слугує той, при якому забезпечується досягнення таких часткових цілей.

При визначенні ефективності функціонування галузевого ринку оцінюються такі показники, як рівень середньогалузевих витрат, висота вхідних і вихідних бар’єрів, розмір суспільних втрат від монополізації, розмір споживчого надлишку тощо. Ринкову ефективність можна оцінювати і з позиції діяльності окремих фірм-операторів, визначаючи рівень витрат виробництва, ступінь інтеграції фірм на ринку, мінімально ефективний випуск, прибутковість фірм, Х-ефективність і Х-неефективність та ін.;

3) оптимізація поведінки економічних агентів. Державна галузева політика не в змозі врахувати весь комплекс інтересів економічних агентів. Тому зусилля держави по створенню конкурентної галузевої структури повинні сприяти тому, щоб суб’єкти економіки мали найбільш широкі можливості приймати самостійні рішення, тобто створенню умов, сприятливих для конкуренції.

11.2. Державна антимонопольна політика

Важливим напрямком державної галузевої політики виступає антимонопольна політика.

Поняття, цілі та напрямки державної антимонопольної політики

Антимонопольна політика — це економічна політика, спрямована на запобігання монопольній діяльності, обмеження та припинення такої діяльності, а також розвиток конкуренції.

Вона передбачає здійснення демонополізації вже існуючих і попередження створення нових монопольних утворень, включає систему заходів попередження і припинення зловживань монопольним становищем.

Серед цілей державної антимонопольної політики можна виділити такі:

— забезпечення ефективності виробництва та розподілу ресурсів в економіці;

— запобігання або ліквідація ринкових структур і поведінки економічних агентів, які знижують суспільний добробут;

— допомога одним групам економічних агентів за рахунок інших.

Проведення державної політики по сприянню розвитку товарних ринків і конкуренції, попередженню, обмеженню та припиненню монопольної діяльності і недобросовісної конкуренції здійснюється державним органом із спеціальним статусом — Антимонопольним комітетом України. Основним його завданням є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики шляхом:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції тощо.

Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

Встановлення факту монополізації галузевого ринку здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до «Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку». Визначення об’єкта антимонопольного регулювання передбачає визначення: 1) продуктових, географічних та часових меж ринку; 2) рівня монополізації галузевого ринку; 3) факту зловживань монопольним становищем.

Відповідно до закону України «Про захист економічної конкуренції» виділяються такі основні напрямки державної антимонопольної політики:

— державна політика по відношенню до монопольних структур, що передбачає попередження і припинення антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку;

— державна політика відносно угод про фіксацію цін і цінову дискримінацію, тобто регулювання обмежувальної та дискримінаційної діяльності суб’єктів господарювання і об’єднань;

— державна політика по відношенню до злиттів і поглинань фірм, або контроль за концентрацією суб’єктів господарювання.

Реалізація антимонопольної політики держави базується на застосуванні відповідного законодавства. Загальним принципом застосування антимонопольного законодавства є факт антиконкурентних дій фірм, що володіють ринковою владою, а саме, здійснення ними злиттів, а також фіксації цін (обсягів)


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Попередження зловживань монопольним становищем
Контроль за обмежувальною та дискримінаційною діяльністю
Поняття антимонопольного регулювання
Сучасний стан монополізму і тенденції розвитку природних монополій в Україні
ТЕМА 11 АНАЛІЗ ПРОЯВІВ ЕКОНОМІЧНОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ВПЛИВУ НА ГАЛУЗЕВИЙ РИНОК
Терміни і поняття
Ключові положення
Рівновага на ринку землі
Економічна рента
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)