Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 р. № 416-р
1. Ця Концепція розроблена з метою визначення основних засад Програми законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування (далі — Програма).
Осмислення перших уроків історії становлення місцевого самоврядування в Україні свідчить, що його дальший розвиток повинен базуватися на наукових засадах, відповідати певним принципам. Відсутність концептуального бачення розбудови місцевого самоврядування призводить до дезінтеграції у хо ді законотворчого процесу, безсистемного напрацювання законодавчих актів, неузгодженості щодо їх розроблення і прийняття, розпорошеності підходів до визначення статусу, компетенції, відповідальності суб’єктів місцевого самоврядування.
Одним з основних питань у ході реалізації Концепції адміністративної реформи в Україні є забезпечення на регіональному та місцевому рівні демократичної, гнучкої та ефективної організації управління, запро вадження механізму оптимального самодостатнього функціонування суб’єктів державного управління та управління в системі місцевого самоврядування, здійснення ефективного адміністративного контролю у сфері становлення і розвитку місцевого самоврядування.
Відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні проведення реформи місцевого самоврядування повинне узгоджуватися у часі з трансформацією низо вої ланки системи адміністративно-територіального устрою країни, вдосконаленням системи державного управління та базуватися на положеннях Конституції України.
Конституція України заклала необхідний правовий фундамент організації влади на місцях, що передбачає поєднання державного управління на регіональному рівні із місцевим самоврядуванням.
Проте Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», інші законодавчі акти, які визначають повноваження органів
місцевого самоврядування, не повною мірою врегульовують питання організації діяльності територіальних громад, формування і діяльності органів місцевого самоврядування. Зокрема це стосується питань управління комунальною власністю, міжбюджетних відносин, різних форм безпосередньої участі громадян у виконанні завдань та функцій місцевого самоврядування, взаємовідносин органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з відпо відними органами державної влади та їх посадовими особами, а також форм взаємодії територіальних громад, співробітництва у реалізації спільних проектів.
В основу Програми мають бути покладені положення Указу Президента України від 30 серпня 2001 р. №749 «Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні», розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №123 «Про заходи що до виконання Програми державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні» та від 13 вересня 2001 р. №437 «Про заходи щодо реалізації Концепції державної регіональної політики».
Програма повинна містити вичерпний перелік проблемних питань місцевого самоврядування із викладенням пропозицій щодо їх законодавчого врегулювання, а також організаційні, науково-те хнічні та фінансові засади його дальшого розвитку.
Крім того, необхідно визначити територіальні основи місцевого самоврядування (територіальні межі здійснення місцевого самоврядування), що безпосередньо пов’язане з необхідністю реформування системи адміністративно-територіальних одиниць, оскільки існуюча організація територіального устрою, коли у межах адміністративних кордонів одних населених пунктів перебувають інші населені пу нкти, територіальні громади яких згідно з Конституцією України виступають самостійними суб’єктами місцевого самоврядування, не дає змоги сформувати дієздатні територіальні громади.
Доцільно врегулювати деякі питання на локальному рівні у рамках рішень, що приймаються органами місцевого самоврядування, з урахуванням повноважень, визначених Конституцією та законами України. Особливу увагу слід прид ілити питанням, що передбачається унормувати у статутах територіальних громад.
Предметом локальної нормотворчості можуть бути, наприклад, організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування, процедура проведення зборів громадян за місцем проживання, місцевих референдумів.
2. Законодавче забезпечення розвитку місцевого самоврядування базується на засадах:
— комплексного підходу до розвитку законодавства в цілому і розроблення окремих нормативно-правових актів; ? органічного поєднання статусного (установчого), функціонального і галузевого методів нормативно-правового врегулювання; ? здійснення підготовки проектів нормативно-правових актів з урахуванням адміністративної, судово-правової, адміністративно-тер иторіальної реформ; ? фінансового обґрунтування проектів нормативно-правових актів; ? наукового супроводження та експертизи відповідних проектів нормативно-правових актів; ? проведення на законодавчій основі експериментів із запровадження нових форм організації місцевого самоврядування, інновацій у ході реформи місцевого самоврядування; ? додаткове делегування органам місцевого самоврядування повноважень місцевих органів виконавчої влади щод о прийняття рішень нормативного характеру.
Законодавче забезпечення розвитку місцевого самоврядування повинно відповідати конституційним основам його організації та діяльності, а також принципам Європейської хартії місцевого самоврядування щодо організаційної, правової і фінансовоекономічної самостійності територіальних громад.
Комплексність і послідовність законодавчого врегулювання полягає у відмові від практики внесення незначних змін до базового Закону України «Про місцеве самоврядування в Ук раїні» і передбачає розроблення його нової редакції.
У Програмі необхідно висвітлити такі проблемні питання:
— визначення статусу територіальних громад, порядку їх внутрішньої організації та реорганізації, а також унормування порядку та підстав створення об’єднаних територіальних громад;
— зміцнення матеріальної та фінансової основ місцевого самов рядування, зокрема визначення організаційно-правових механізмів державної підтримки місцевого самоврядування;
— розмежування повноважень територіальних громад, органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади:
— визначення статусу добровільних об’єднань органів місцевого самоврядування та порядку їх утворення;
— удосконалення порядку управління комунальною власністю, зокрема об’єктами спільної власності територіальних громад;
— зміцнення гарантій місцевого самоврядування, зокрема вдосконалення порядку судового захисту прав та інтересів місцевого самоврядування.
Важливим напрямом законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування повинно стати врегулювання відносин у сферах землекористування, містобудування, комунального господарства, охорони та використання природних рес урсів, довкілля, соціальних гарантій.
3. Програма повинна бути спрямована на:
— впорядкування системи адміністративно-територіального устрою, визначення правового статусу і видів адміністративнотериторіальних одиниць, повноважень, зокрема органів місцевого самоврядування, щодо вирішення питань адміністративнотериторіального устрою;
— визначення спеціального статусу м. Севастополя, врегулювання особливостей здійснення місцевого самоврядування та виконавчої вл ади у місті;
— удосконалення механізму контролю з боку територіальних громад за діяльністю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;
— створення організаційних і правових засад розроблення та впровадження проектів з проведення експериментів розвитку місцевого самоврядування;
— удосконалення механізмів стратегічного державного планування регіонального розвитку, системи загальнодержавного і регіонального прогнозування та план ування соціальноекономічного розвитку;
— чітке розмежування функцій і повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
— обґрунтування засад державного стимулювання регіонального розвитку, зокрема депресивних територій;
— розвиток ринкової інфраструктури: регіональних і міжрегіональних товарних бірж, оптових ринків, агроторгових домів, аукціонів, ярмарків, заготівельних кооперативів, підприємств фірмової торгі влі тощо;
— удосконалення системи державної реєстрації земель, запровадження єдиної системи державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створення відповідних загальнодержавної та регіональних інформаційних систем, баз даних;
— розширення джерел доходів місцевих бюджетів, зокрема переліку податків, зборів та інших обов’язкових платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів, а також удосконалення порядку їх справляння;
— врегулювання міжбюджетних відносин на рівні села, селища, міста районного значення та району;
— розроблення Генеральної схеми економічного районування
України та Національної програми охорони зе мель;
— удосконалення економічного механізму охорони довкілля, використання природних ресурсів, поліпшення взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в цій сфері, розв’язання проблемних питань щодо розміщення та експлуатації небезпечних виробництв;
— удосконалення механізму управління об’єктами комунальної власності, об’єктами спільної власності територіальних громад, що пер ебувають в управлінні районних та обласних рад, порядку передачі державного майна (насамперед об’єктів соціальної сфери) до комунальної власності;
— розвиток транскордонного та міжрегіонального економічного співробітництва;
— формування та реалізацію державної політики у сфері регулювання внутрішньорегіональної та міжрегіональної трудової міграції;
— створення економічних умов та формування нормативноправової бази для участі України у відпові дних заходах з реалізації регіональної політики у рамках Європейського Союзу;
— визначення правового статусу депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлення гарантій депутатської діяльності та порядк у відкликання депутата місцевої ради;
— удосконалення основних засад, порядку організації і проведення виборів депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних, Київської та Севастопольської міських рад та сільських, селищних, міських голів;
— удосконалення порядку проведення місцевих референдумів, зокрема референдумів в Автономній Республіці Крим, інших форм б езпосереднього волевиявлення територіальної громади (консультативного опитування, загальних зборів громадян, місцевих ініціатив, громадських слухань), спрямованих на забезпечення безпосереднього здійснення територіальною грома
дою своїх повноважень в межах Конституції України і законів
України;
— визначення правових засад організації та діяльності місцевої міліції, врегулювання правового, соціального захисту працівників та їх відповідальності.
Програма повинна бути спрямована на прискорення процесу проведення адміністративної реформи, забезпечення реалізації державної регіональної політики.
Рада Європейських муніципалітетів і регіонів
• Преамбула
• Конституція І. Цілі і завдання ІІ. Членство ІІІ. Асамблея делегатів IV. Комітет з політичних питань V. Виконавче бюро VI. Прийняття рішення, голосування VII. Комітет з управління фінансами VIIІ. Припинення членства ІX. Президент, віце-президенти
Х. Генеральний секретар
ХІ. Внески
ХІІ. Зареєстрований офіс
ХІІІ. Внесення змін і доповнень до Конституції
ХІV. Припинення діяльності, ліквідація майна
ХV. Процедурні правила
ХVI. Брюссельський офіс
• Додаток
ПРЕАМБУЛА
Обрані представники місцевих і регіональних властей Європи стверджують, що:
• автономія місцевих і регіональних властей є запорукою свободи особистості;
• місцеві і регіональні власті всіх країн знаходяться під загрозою посягання на їх незалежність з боку держави;
• незважаючи на бажання народів, об’єднання європейських держав затримується через постійні суперечки між державами;
• обрані представники місцевих і регіональних властей, об’єднані, незважаючи на кордони країн, виконанням спільних обов’язків, щоденним спілкуванням з громадянами у вирішенні повсякденних проблем, є будівниками вільної об’єднаної Європи, в якій кожна з країн зберігає свою відмінність.
З цих причин вони створили Раду європейських муніципалітетів і регіонів — Європейську асоціацію місцевих і регіональних властей.
Рада повинна стати постійною установою в європейській структурі.
Вона намагатиметься розширити свободи місцевих і регіональних властей, використати їх у побудові об’єднаної Європи, заснованої саме на цих принципах, забезпечити відповідною мірою участь місцевих і регіо нальних властей у процесі об’єднання.
Рада звертається до приватних осіб та організацій, чия діяльність пов’язана з функціонуванням органів місцевого і регіонального врядування, по підтримку у виконанні вищезгаданих завдань.
КОНСТИТУЦІЯ
Стаття І. Цілі і завдання а. Рада європейських муніципалітетів і регіонів — скорочено і надалі РЄМР — є міжнародною неприбутковою асоціацією, створеною за законом Франції 1901 року; б. РЄМР є Європейською секцією Всесвітнього союзу місцевих властей (ВСМВ), відповідно до положень Додатку А цієї
Конституції; в. Цілі РЄМР:
1. забезпечувати, зміцнювати, захищати автономію місцевих і регіональних властей;
2. надавати допомогу у діяльн ості місцевих і регіональних властей, захищати їх свободи, сприяти фінансовому забезпеченню, а саме через розробку та укладання міжурядових угод та договорів;
3. поширювати серед місцевих і регіональних властей дух євроінтеграції, ідею об’єднаної Європи незалежних громад;
4. сприяти участі представників місцевих і регіональних властей в ро боті європейських і міжнародних інституцій;
5. досягнути мети — створити в структурі існуючих і майбутніх європейських інституцій асамблею, що представлятиме інтереси місцевих і регіональних властей.
Стаття ІІ. Членство
Членами РЄМР є:
1. Національні секції
1.1. Членами РЄМР можуть стати національні секції, засновані за встановленими правилами в країнах — членах Ради Європи, що поважають демократичні принципи, викладені в її (Ради Європи) статуті. Членство передбачає дотримання цієї Конституції.
1.2. Членами національних секцій можуть бути: а. національні асоціації місцевих і регіональних властей; б. місце ві і регіональні власті та їх групи.
Національна секція може стати членом РЄМР тільки у випадках, коли вона представляє інтереси третини населення, що обирає ту чи іншу категорію місцевих або регіональних властей, чи чверті населення країни.
1.3. У випадку, коли національна секція знаходиться у стадії формування, комітет з політи чний питань може тимчасово надати право стати членом РЄМР національній асоціації. Умови та терміни такого членства визначаються відповідною угодою.
1.4. Прямими членами РЄМР можуть стати і регіональні власті, що відповідно конституційних положень країни не можуть стати членами національної секції.
Однак, таке членство не впливає на кількість місць, визнач ених для країни в офіційних органах РЄМР (статті ІІІ, ІV).
У разі відсутності угоди з національною секцією про представлення таких регіональних властей в офіційних органах РЄМР, питання розглядається на засіданні комітету з політичних питань.
1.5. Представники членів повинні брати участь в усіх голосуваннях РЄМР. Вони ж мають пр аво бути обраними на будь-яку посаду в РЄМР.
2. Асоційовані члени
2.1. Національні секції в країнах — не членах Ради Європи
Національні секції в країнах, що не є членами Ради Європи, але поважають демократичні принципи, викладені в її (Ради Європи) статуті, можуть, за рішенням комітету з політичних питань, ратифікованим асамблеєю делегатів, ст ати членами РЄМР категорії А.
Їх представники мають право бути присутніми та брати участь в дебатах під час засідань усіх офіційних органів РЄМР.
2.2. Міжнародні об’єднання місцевих і регіональних властей
Членами РЄМР категорії В можуть стати міжнародні об’єднання місцевих і регіональних властей, виключно у випадку, коли вони утворені територіальними властями.
Умови членства та пра во голосу виписується в угоді, що затверджується асамблеєю делегатів за поданням комітету з політичних питань.
3. Консультативні члени
Консультативними членами РЄМР можуть бути європейські установи, інституції, асоціації культурного, соціального, наукового, технічного, фахового характеру, членами яких є не тільки (не) місцеві і регіональні власті, але чия діяльність відповідає їх інтересам. Конс ультативні члени мають право консультувати з питань, що стосуються сфери їх діяльності.
4. Почесні члени
Комітет з політичних питань може присвоїти статус почесного члена РЄМР будь-кому, хто зробив значний особистий внесок в діяльність РЄМР чи місцевих і регіональних властей загалом. Стаття ІІІ. Асамблея делегатів
1. Асамблея делегатів є вищим керівним органом РЄМР. Асамблея повинна забезпечувати рівне представництво різних категорій територіальних властей, що існують в країні, включаючи ті, які є прямими членами.
Засідання асамблеї проводяться раз на три роки, позачергові — на прохання третини її членів.
2. Асамблея делегатів складається з: а. — одного делегата для країн з насе ленням менше 100 тис.; ? двох делегатів для країн з населенням менше 1 млн; ? трьох делегатів для країн з населенням менше 5 млн; ? чотирьох делегатів для країн з населенням менше 10 млн; ? п’яти делегатів для країн з населенням менше 20 млн; ? шести делегатів для країн з населенням менше 30 мл н; ? семи делегатів для країн з населенням менше 40 млн; ? восьми делегатів для країн з населенням менше 50 млн; ? дев’яти делегатів для країн з населенням менше 60 млн; ? десяти делегатів для країн з населенням більше 60 млн;
б. кількість місць асоційованих членів категорії а не повинна перевищувати половини місць національних секцій країн з рівновеликою кількістю населення; в. кількість місць для асоційованих членів категорії в визначається індивідуально, підписаною угодою. г. консультативні члени призначають одного делегата від кожної організації; д. разом з делегатом асамблеї призначається і його заступник, який може брати у часть у засіданнях тільки у випадках відсутності делегата.
3. Делегати асамблеї з правом голосу чи без права голосу призначаються членами РЄМР (стаття ІІ).
4. Асамблея делегатів за поданням національних секцій призначає делегатів чи їх заступників членами комітету з політичних питань.
5. Звіти за діяльність по даються на розгляд асамблеї делегатів від імені комітету з політичних питань. Асамблея делегатів визначає основні напрями діяльності РЄМР.
6. Асамблея делегатів може вносити зміни до Конституції
РЄМР у відповідності до статті XIII.
Стаття IV. Комітет з політичних питань
1. Комітет з політичних питань є керівним органом РЄМР.
Члени комітету з політичних питань призначаються з-поміж представників національних секцій та асоційованих членів терміном на три роки.
Засідання комітету з політичних питань проводяться двічі на рік.
2. Комітет з політичних питань складається з: ? одного дійсного члена від країн з населенням менше 100 тис.; ? двох дійсних членів від країн з населенням менше 5 млн; ? трьох дійсних членів від країн з населенням менше 10 млн; ? чотирьох дійсних членів від країн з населенням менше 30 млн; ? п’яти дійсних членів для країн з населенням менше 60 млн; ? шести дійсних членів від країн з населенням більше 60 млн.
3. Разом з дійсним членом комітету з політичних питань призначається і один його заступник, який може брати участь у засіданнях тільки у випадку відсутності дійсного члена.
4. У випадку вакансії, комітет з політичних питань може прийняти призначення нового дійсного члена чи його засту пника з подальшою ратифікацією кандидатури асамблеєю делегатів.
5. Президент і всі віце-президенти є частиною представництва національних секцій, що призначається асамблеєю делегатів.
6. Кількість представників асоційованих членів в комітеті з політичних питань не повинна перевищувати половини місць національних секцій країн з рівновеликою кількістю населення.
7. На засідання комітету з політичних питань можуть запрошуватися і представники консультативних чле нів у випадках, коли порядок денний передбачає розгляд питання, що відновиться до сфери їх діяльності.
8. Комітет з політичних питань будує свою діяльність на принципах цієї Конституції та рішеннях асамблеї делегатів, базуючись на рекомендаціях асамблеї європейських муніципалітетів та регіонів.
9. Комітетом з політичних питань з-поміж його членів об ираються президент, перший та інші віце-президенти, генеральний секретар.
10. Комітетом з політичних питань з-поміж його членів обираються і члени виконавчого бюро (стаття V).
11. Комітетом з політичних питань з-поміж його членів обирається голова комітету з управління фінансами, відповідальний за контроль фінансової діяльності РЄМР, і члени цьо го комітету.
12. Комітет призначає трьох почесних аудиторів і, за поданням генерального секретаря, заступника генерального секретаря.
13. Комітет з політичних питань затверджує річний бюджет для подальшого розгляду почесними аудиторами, визначає фінансову політику РЄМР, структуру членських внесків.
14. Комітет з політичних питань ухвалює рішення про прийняття нових членів, в тому числі, ас оційованих і консультативних, що надалі ратифікується асамблеєю делегатів.
15. Комітет з політичних питань може доручити будь-якому з комітетів розгляд питань, що стосуються діяльності РЄМР. Комітет може делегувати ці повноваження виконавчому бюро. Діяльність комітетів РЄМР врегульована процедурними правилами.
16. Голови комітетів РЄМР можуть неофіційно бути членами комітету з політич них питань. Вони звітують за роботу своїх комітетів, але не мають права голосу.
17. Комітет з політичних питань може делегувати свої повноваження виконавчому бюро за виключенням обрання президента, віце-президентів, генерального секретаря, заступника генерального секретаря, членів комітету з управління фінансами, почесних аудиторів, затвердження річного бюджету та схва лення рішень про розмір членських внесків.
18. Комітет з політичних питань приймає рішення про скликання асамблеї європейських муніципалітетів і регіонів для спільного розгляду питань взаємного інтересу.
Стаття V. Виконавче бюро
1. Виконавче бюро відповідає за виконання рішень та інших повноважень, делегованих йому Комітетом з політичних питань.
Бюро готує засідання комітету з політичних питань та асамблеї делегатів. Засідання бюро проходять у міру необхідності, за скликанням президента чи на прохання половини членів бюро.
2. До складу виконавчого бюро входять президент, перший віце-президент, макси мум 9 віце-президентів, включаючи голову комітету з управління фінансами та генерального секретаря. Призначення віце-президентів до складу виконавчого бюро відбувається відповідно до процедурних правил.
3. Кожен з членів виконавчого бюро, який тричі пропустив засідання, повинен звільнити місце в бюро, за виключенням випадків, коли за збереження за ним місця пр оголосували дві третини членів бюро. Вакансія в бюро заповнюється на наступному його засіданні.
Стаття VI. Прийняття рішень, голосування
1. Кворум.
Рішення приймаються за присутності більшості на голосуванні. Для кворуму рахуються і доручені голоси.
2. Рішення.
Рішення вважається прийнятим, коли за нього проголосувала більшість присутніх на голосуванні, виключаючи тих, хто утримався, та за винятком інших випадків, передбачених цією конституцією.
3. Голосування. а. голосування є особистим правом кожного члена і заступни ка; б. доручені голоси приймаються на засіданнях асамблеї делегатів і комітету з політичних питань — один доручений голос за одного дійсного члена; в. представники національних секцій та асоційовані члени втрачають право голосу у випадку, якщо на день голосування ними не сплачені членські внески.
4. Питання європейської спільноти.
Члени беруть участь в усіх голосуваннях. Але при голосуванні з питань, що стосуються європейської спільноти, участь беруть тільки представники країн її членів.
Стаття VII. Комітет з управління фінансами
1. Комітет з управління фінансами є консультативним органом, чия діяльність регламентується процедурними правилами.
До складу комітету входять максимум сім членів. Комітет надає допомогу генеральному секретарю з фінансових питань. Комітет очолює один із віце-президентів — членів виконавчого бюро.
2. Завдання комітету: ? здійснення періодичної оцінки діяльності генерального секретаріату та фінансового стану РЄМР; ? підготовка річного бюджету для представлення комітету з політичних питань. Комітет з управління фінансами може влаштувати додаткову аудиторську перевірку із залученням професійних аудиторів; ? розробка рекомендацій виконавчому бюро.
3. Голова комітету з управління фінансами контролює фінансовий стан РЄМР. Тимчасово він може покласти виконання цієї функції на іншого члена комітету, за виключенням президента і генерального секретаря.
Стаття VIII. Припинення членства
1. Членство в РЄМР може бути тимчасово зупинено чи припинено у випадках, якщо: а. діяльність організації не відповідає завданням РЄМР; б. без необхідної на те угоди з комітетом з політичних питань організація не сплачує членські внески протягом двох років поспіль; в. організація не виконує умов членства.
2. Рішення про тимчасове з упинення та припинення членства приймається комітетом з політичних питань за поданням виконавчого бюро.
3. Рішення про тимчасове зупинення та припинення членства приймається двома третинами голосів.
4. Член РЄМР, чиє членство було тимчасово зупинено або припинено, має право на звернення до асамблеї делегатів.
Стаття ІХ. Президент, віце-президенти
1. Президент і віце-президенти обираються терміном на 3 роки з правом переобрання на ще один термін.
2. Президент головує на засіданнях офіційних органів. Він всюди і завжди представляє Раду європейських муніципалітетів і регіонів.
3. Президент може покладати виконання своїх повноважень на віце-президентів. Стаття Х. Генеральний секретар
1. Генеральний секретар обирається терміном на шість років з правом переобрання.
2. Генеральний секретар несе пряму відповідальність за адміністративну діяльність організації, виконання рішень офіційних органів РЄМР згідно з наказами виконавчого бюро та Президента.
3. У своїй діяльності генеральний секретар підконтрольний президенту, який є представником офіційних органів РЄМР.
4. Генеральний секретар скликає, коли і де потр ібно, засідання генеральних секретарів національних секцій та асоційованих членів. Він головує на цих засіданнях, доповідає про їх результати президенту, виконавчому бюро, за необхідності комітетові з політичних питань, що може вносити зміни і навіть анулювати їх.
5. Генеральний секретар не є національним представником в офіційних о рганах РЄМР.
6. Умови працевлаштування генерального секретаря, а у деяких випадках і його заступника, регулюються процедурними правилами. Стаття ХІ. Членські внески
Розмір членських внесків затверджується комітетом з політичних питань. При затвердженні до уваги береться: а. розмір членських внесків залежить від кількості населення та ВВП на душу населення; б. при обрахунку розміру членських внесків для національної секції береться кількість населення усієї країни; в. розмір членських внесків для тимчасових членів (Стаття ІІ 1.3), міжна родних об’єднань місцевих і регіональних властей (Стаття ІІ 2.2) визначається відповідною угодою;
г. у випадку відсутності відповідної угоди з національною секцією, розмір членських внесків регіональних властей (Стаття ІІ
1.4), що є прямими членами РЄМР, визначається комітетом з політичних питань пропорційно до загального внеску національної секції.
Стаття ХІІ. Зареєстрований офіс
Зареєстрований офіс РЄМР знаходиться в Парижі за адресою
15 rue de Richelieu F-75001 Paris. Рішенням комітету з політичних питань місце знаходження офісу може бути перенесено в будьяке інше європейське місто.
Стаття ХІІІ. Внесення змін до Конституції
1. Зміни до Конституції РЄМР може внести позачергова сесія асамблеї делегатів.
2. Про скликання позачергової сесії асамблеї делегатів повідомляють не пізніше, як за три місяці до дати її проведення. Запропоновані зміни до Конституції розсилаються національним секціям та асоційованим членам, що мають право голосу, не пізніше, як за місяць до да ти проведення сесії.
Стаття XIV. Припинення діяльності, ліквідація майна
1. Рішення про припинення діяльності РЄМР приймається двома третинами голосів асамблеї делегатів.
2. Асамблея делегатів визначає, кому передається рухоме і нерухоме майно РЄМР.
Стаття XV. Процедурні правила
1. Комітет з політичних питань розробляє та вносить зміни (простою більшістю) до процедурних правил.
2. Процедурні правила визначають процедуру виконання положень цієї Конституції, як, наприклад, скликання засідань офіційних органів, висунення кандидатур, обрання, призначення на посаду, голосування, представлення РЄМР у зовнішніх стосунках, співпраця з іншими організаціями, право підпису, обрахуно к та останні терміни сплати членських внесків, інше.
3. Положення процедурних правил поширюється на усіх членів РЄМР. Процедурні правила приймаються комітетом з політичних питань на його наступному після прийняття асамблеєю делегатів Конституції засіданні. Стаття XVІ. Офіс у Брюсселі
Офіс РЄМР знаходиться в Брюсселі за адресою 22 rue d’Arlon Brussels.
Додаток І
Права та обов’язки РЄМР як європейської секції ВСМВ
1. Члени РЄМР залучаються до світової діяльності ВСМВ згідно з його Конституцією.
2. РЄМР сплачує ВСМВ частину отриманих членських внесків, розмір її визначається спільною угодою. Національні секції та асоціації — члени РЄМР беруть участь у заходах
ВСМВ відповідно до положень його Конституції.
3. До 31 грудня поточного року генеральний секретар
РЄМР повідомляє генерал ьному секретареві ВСМВ про річний бюджет РЄМР на наступний рік.
4. Президент і генеральний секретар ВСМВ можуть неофіційно відвідувати засідання офіційних органів РЄМР.
5. Президент і генеральний секретар РЄМР можуть бути неофіційними членами офіційних органів ВСМВ.
6. Незважаючи на статтю ІІ цієї Конституції, національна секція Ізраїлю має право бути членом РЄМР з прав ами та обов’язками, визначеними статтею ІІ 1 цієї Конституції.
